Постанова

від 03.12.2020 по справі 314/438/16-а (2-а/314/1/2017)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2020 року

Київ

справа №314/438/16-а (2-а/314/1/2017)

адміністративне провадження №К/9901/44504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 березня 2017 року (суддя Галянчук Н.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (колегія суддів: Баранник Н.П., Дурасова Ю.В., Щербака А.А.) у справі № 314/438/16-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач) № 78 від 14.10.2008 Про уточнення нумерації житлових будинків в частині зміни поштової адреси:

- житлового будинку, який належить позивачу, з АДРЕСА_1 ;

- житлового будинку, з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 .

Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстроване і місце його проживання. Однак, оскаржуваним рішенням виконкому змінено адресу належного йому житлового будинку з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_4 . Вказує, що всі правовстановлюючі документи, зокрема свідоцтво про право власності на житловий будинок, державний акт на земельну ділянку мають адресу АДРЕСА_1 , що спричиняє виникнення безліч незручностей, зокрема, позивачу відмовлено у призначенні субсидії. Вказує, що оскаржуване рішення винесене за відсутності компетенції у виконавчого комітету надавати поштові адреси та номери житловим будинкам на території сільської ради.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2017 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 31 грудня 1997 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2266, позивач є власником 1/2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 78 від 14 жовтня 2008 року Про затвердження уточнених номерів будинків було затверджено уточнені номери житлових будинків у населених пунктах сільської ради, згідно списку, що додається. Зокрема, згідно з додатком до вказаного рішення, у АДРЕСА_2.

Вважаючи, що рішення відповідача в частині зміни адреси житлового будинку прийняте з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування рішення в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення винесене у межах повноважень, а позивачем не наведено норм чинного законодавства, які порушені відповідачем.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Зокрема, статтею 5 Закону № 280/97-ВР визначено систему місцевого самоврядування, яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Повноваження, сільських, селищних, міських рад визначені у статтях 25, 26 глави 1 Закону № 280/97-ВР. В свою чергу, компетенція виконавчих органів сільських, селищних, міських рад передбачена главою 2 Закону № 280/97-ВР. При цьому, повноваження виконавчих органів, зокрема, селищних рад поділяються на власні (самоврядні) та делеговані.

Отже, повноваження селищної ради та виконавчого комітету селищної ради щодо прийняття рішень з конкретних питань розмежовані, і кожен з вказаних органів в межах таких (повноважень) приймає рішення/вчиняє дії, відтак, вони є окремими суб`єктами владних повноважень, дії чи рішення, яких можуть бути оскаржені.

Закон № 280/97-ВР до повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної рад відносить, зокрема, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами (пункт 41 частини першої статті 26 та пункт 26 частини першої статті 43).

Стаття 37 вказаного Закону закріплює такі власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Отже, питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що виконавчий комітет лише готує і вносить на розгляд ради відповідне питання щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на місцевому рівні, втім аж ніяк не вирішує його самостійно, без делегування на то відповідних повноважень органом місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 813/1600/18.

Згідно з п. б ст.31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: 1) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством; 2) організація роботи, пов`язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; 3) здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; 4) здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; 5) організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; 6) вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Колегія суддів зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, було відсутнє державне регулювання порядку присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна. Вказане питання регулюється рішеннями органів місцевого самоврядування в кожному населеному пункті окремо.

Однак відповідачем не надано відповідного рішення Дружелюбівської сільської ради, яким регулюється порядок присвоєння поштових адрес та делегування вказаних повноважень виконавчому комітету. Наявне рішення датоване 15.03.2012, що значно пізніше спірних правовідносин.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем поза межами наданих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, змінюючи поштову адресу позивача, відповідачем не враховано, що позивач має всі правовстановлюючі документи на земельну ділянку та житловий будинок, де зазначено адресу АДРЕСА_1 . Вказана адреса міститься і в паспорті позивача, де міститься відмітка про реєстрацію місця проживання.

У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У пункті 5 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції та законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідачем ухвалено поза межами наданої компетенції, з порушенням засад розсудливості, рівності та пропорційності, що є підставою для його скасування, а тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до частини першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач) № 78 від 14.10.2008 Про уточнення нумерації житлових будинків в частині зміни поштової адреси:

- житлового будинку, який належить позивачу, з АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_2;

- житлового будинку, з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук