Рішення

від 24.11.2020 по справі 313/304/19

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 313/304/19

Провадження №2/313/51/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2020 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Шубіна О.П., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання правочину недійсним,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просить суд визнати недійсною Додаткову угоду від 02 жовтня 2018 року про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 року № б/н, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з моменту її укладення та скасувати реєстраційний запис про розірвання договору оренди землі.

Також позивач просить суд визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 02.10.2018 р. укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , площею 6,9899 га, кадастровий номер 2321284600:02:020:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміщеної на території Гоголівської сільської ради, Веселівського району, Запорізької області, зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43727728 від 29.10.2018 року, з моменту його укладення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що 07.04.2014 р. він з відповідачем ОСОБА_2 , уклали договір оренди строком на 10 років земельної ділянки площею 6,9899 га.

Позивач у позові вказує, що під час виконання осінньої - польових робіт на вказаній земельній ділянці у листопаді - грудні 2018 року, йому стало відомо, що спірна земельна ділянка з 02.10.2018 р. перебуває в орендному користуванні у відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_1 зазначає, що його усне звернення до власника земельної ділянки з приводу дії договору оренди землі від 07.04.2014 р., укладеного між ними, відповідач ОСОБА_2 проінформував його, що 02.10.2018 р. відповідач ОСОБА_3 надав йому для підпису додаткову угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. за згодою сторін на якому нібито вже містився його підпис, у зв`язку із чим відповідач ОСОБА_2 сказав, що він за таких обставин й погодився на розірвання умов договору.

Позивач у позові зазначає, що він жодних підписів не виконував та наміру на припинення дії вищевказаного договору не мав. ОСОБА_1 вважає, що підписи на вказаній додатковій угоді, за наслідками якого розірвано договір оренди землі від 07.04.2014 р., у графі Орендар , виконані не ним, а невідомою йому особою без його відома.

Про наявність вказаного правочину та його змісту, він довідався випадково, раніше до цього, про його наявність йому нічого не було відомо.

Позивач заявив, що надати суду власного примірника оригіналу екземпляру спірної Додаткової угоди від 02.10.2018 р. він не може, так як вказаний правочин не підписував та на державну реєстрацію не подавав.

ОСОБА_1 , вважає, що внаслідок вказаних дій порушено його право на оренду спірної земельної ділянки, так як відповідач ОСОБА_3 безпідставно набув право на укладення договору оренди землі № б/н від 02.10.2018 р.

Представник позивача адвокат Шубін О.П. позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 128 ЦПК України, що з врахуванням, вимог ст. ст. 2, 223 ЦПК України не перешкоджає проведенню судового засідання.

Вислухавши сторони та їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 07.04.2014 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, було укладено договір оренди землі № б/н від 07.04.2014 р., який 08.04.2014 р. був зареєстрований Реєстраційною службою Веселівського районного управління юстиції Запорізької області згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12257808 від 08.04.2014 р., відповідно до якого позивач , як орендар, прийняв у платне користування строком на 10 років земельну ділянку площею 6,9899 га, кадастровий номер 2321284600:02:020:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гоголівської сільської ради Веселівського району Запорізької області та належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 175686 виданий Веселівською районною державною адміністрацією від 08.05.2008 р.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 157381753 від 24.02.2019р., земельна ділянка кадастровий номер 2321284600:02:020:0003, площею 6,9899 гектарів належна на праві приватної власності ОСОБА_2 , передана в оренду на підставі Договору оренди землі № б/н від 02.10.2018р. ОСОБА_3 , строком на 10 років. Згідно відомостей Державного реєстру зазначається, що згідно Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від суми нормативної грошової оцінки 7 730,00 грн.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмові формі.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо розірвання договору оренди землі за згодою сторін, скріплюють такий правочин своїми підписами, що є моментом укладення правочину.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 189 ЦК України продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив, що у нього є оригінал Додаткової угоди від 02.10.2018 р. щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. № б/н.

Представник позивача адвокат Шубін О.П. заявив про те, що дана додаткова угода необхідна для призначення почеркознавчої експертизи на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 . Додаткову угоду від 02.10.2018 р. щодо розірвання Договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. № б/н в графі Орендар підпис не ставив. Підпис замість ОСОБА_1 виконаний іншою особою.

Ухвалою суду від 06.03.2020 р. суд зобов`язав відповідача ОСОБА_3 надати Веселівському районному суду Запорізької області оригінал Додаткової угоди від 02.10.2018 р. щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. № б/н. Проте відповідач ОСОБА_3 ухвалу суду не виконав.

Ухвала суду від 29.07.2020 р. про тимчасове вилучення даних договорів також не виконана.

Так як відповідач ОСОБА_3 на вимогу суду оригінал Додаткової угоди від 02.10.2018 р. щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. № б/н., і тим самим позбавив позивача можливості провести почеркознавчу експертизу на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 . Додаткову угоду від 02.10.2018 р. щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. № б/н не підписував, то суд з врахуванням вимог ч.10 ст. 84 ЦПК України визнає, що доведення тої обставини, що позивач додаткову угоду не підписував, може здійснити за наявними у справі доказами.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позову не суперечить закону і порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме відповідача ОСОБА_3 , який на виконання ухвали суду від 06.03.2020 р. Додаткову угоду від 02.10.2018 р. щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. № б/н для проведення почеркознавчої експертизи суду не надав, на судові виклики у суд не з`являється, про причини своєї неявки суд не повідомляє.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст.ст. 16, 203, 215, 228 ЦК України, керуючись ст. ст.1-13, 81, ч. 10 ст. 84, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати недійсною Додаткову угоду від 02.10.2018 р. про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 07.04.2014 р. № б/н, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з моменту її укладення та скасувати реєстраційний запис про розірвання договору оренди землі.

Визнати недійсним Договір оренди землі № б/н від 02.10.2018 р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , площею 6,9899 га, кадастровий номер 2321284600:02:020:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміщеної на території Гоголівської сільської ради, Веселівського району, Запорізької області, зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43727728 від 29.10.2018 р., з моменту його укладення.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 536, 80 грн., тобто по 768,40 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 04.12.2020 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

24.11.2020