Постанова

від 25.11.2020 по справі 293/1693/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/1693/19 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу № 293/1693/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Вільської сільської ради, третя особа: Черняхівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту перебування особи в статусі члена колгоспного двору та визнання права власності в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2020 року , яке ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Територіальної громади в особі Вільської сільської ради. Просила встановити факт перебування ОСОБА_2 у статусі члена колгоспного двору з 1972 року по 1991 рік та визнати за нею, як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звернувшись до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав після смерті чоловіка, а саме на: житловий будинок АДРЕСА_1 , отримала відмову, мотивовану відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно. Згідно з погосподарськими книгами житловий будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 - матір`ю її померлого чоловіка, суспільна група - колгоспний двір. Інших осіб за вказаною адресою не встановлено. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкова справа після її смерті не заводилася. ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після смерті матері, але свої спадкові права оформити не встиг. Її чоловік по день своєї смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До смерті своєї матері він без реєстрації місця проживання проживав разом із нею, вів спільне господарство, перебував у сімейно-родинному зв`язку з засновником колгоспного двору. Документально він не рахувався членом колгоспного двору, але брав участь у суспільному виробництві. Отже, фактично перебував у статусі члена колгоспного двору та був останнім його членом, після смерті якого відкрилася спадщина. Спадковий будинок фактично побудований нею разом із чоловіком у 1972 році. Вони спільно здійснювали його ремонти, обробляли земельну ділянку, вели підсобне господарство. Однак, оскільки документально її чоловік не був членом колгоспного двору, то будинок рахувався за його матір`ю - ОСОБА_3 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджує, що при розгляді справи було встановлено ту обставину, що спірний будинок побудований покійним чоловіком та нею у 1974 році, а потім вони із чоловіком, який був військовослужбовцем, поїхали до Німецької Демократичної Республіки. Повернувшись у 1981 році, проживали у м. Житомирі та іноді приїздили в с. Щербини. Постійно ОСОБА_2 почав проживати в селі Щербини з березня 1988 року. Проживав у спірному будинку один, а вона інколи навідувалася до нього. Головою колгоспного двору в с. Щербини до 1974 року був батько покійного чоловіка, а з 1974 року - його мати. З моменту смерті матері (1988 рік) ОСОБА_2 переїхав до будинку у с. Щербини і там постійно проживав до дня своєї смерті. Обставини догляду ОСОБА_2 за матір`ю та його проживання у с.Щербини підтверджуються показаннями свідків. Проживання в селі після смерті матері доводить факт, що ОСОБА_2 був одноособовим членом колгоспного двору. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 563,120,123 ЦК УРСР 1963 року, які визначають статус члена колгоспного двору. Наполягає на тому, що її чоловік підпадає під статус члена колгоспного двору, оскільки такий існував саме завдяки його праці. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 своєю працею та коштами приймав участь у веденні спільного господарства колгоспного двору, а суд першої інстанції позбавив її чоловіка статусу останнього члена колгоспного двору. При розгляді справи відповідач не надав докази, що були інші члени колгоспного двору, які брали участь своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору. За таких обставин, домоволодіння існувало лише за рахунок праці та коштів останнього члену колгоспного двору, яким був її покійний чоловік - ОСОБА_2 . На думку скаржника, показання свідків неправильно оцінені судом, оскільки такі підтвердили факт належності її чоловіка до членів колгоспного двору. Натомість суд керувався вже ухваленими судовими рішеннями у подібних справах між тими ж сторонами та відійшов від встановлення істини. Вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив преюдиціальність судових рішень у справах №№22ц/2691, 293/2109/13-ц, якими встановлено, що спірний житловий будинок не входить до складу спадщини, що залишилася після смерті її чоловіка та ОСОБА_2 за життя не набув права власності на спірний будинок у встановленому законом порядку, а тому дане нерухоме майно не може входити до складу спадщини, що залишилася після його смерті. Такі висновки не можна було робити лише на підставі того, що на спірний будинок не були оформлені правовстановлюючі документи. Отже, суд мав встановити: всі обставини, які стосуються ОСОБА_2 та інших членів колгоспного двору, у тому числі ймовірних; чи проживав ОСОБА_2 після смерті матері в с. ОСОБА_4 ; завдяки чиєї праці існував колгоспний двір. Неправильно оцінивши докази - показання свідків, суд неповністю встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого ухвалив необґрунтоване рішення.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Із матеріалів убачається та судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане повторно відділом РАЦС Черняхівського районного управління юстиції 06 квітня 2004 року (а.с.17).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , тобто спадкоємцем першої черги за законом (а.с.13).

До майна померлого ОСОБА_2 Черняхівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №165/2004 (а.с.105-126). Із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка позивач звернулася до вищевказаної державної нотаріальної контори 20 квітня 2004 року (а.с.137).

Відповідно до довідок Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 08 жовтня 2019 року №794 та від 10 червня 2020 року №521 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у такі періоди: з народження (1934 р.) до 1958 року; з 19 листопада 2001 року до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с.60,193).

Згідно з довідкою Комунального підприємства Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації від 24 жовтня 2013 року №15 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 станом на 29 грудня 2012 року не зареєстровано (а.с.153).

Постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті чоловіка в зв`язку з тим, що не наданий правовстановлюючий документ на вищевказаний житловий будинок (а.с.37).

Учасниками справи не заперечується та обставина, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 (а.с.15). Спадкова справа після її смерті не заводилася.

Доводи апеляційної скарги про те, що чоловік позивача разом із скаржником збудували спірний будинок у 1974 року не підтверджуються матеріалами справи. Натомість, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №293/172/15-ц за позовом до територіальної громади в особі Вільської сільської ради рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 29 вересня 2015 року, яке набрало законної сили, встановлені обставини, що житловий будинок АДРЕСА_1 , 1972 року забудови, згідно з погосподарських книг за 1972-1990 року рахується за ОСОБА_3 , суспільна група - колгоспний двір. Інших осіб за вказаною адресою не зазначено.

За адресою знаходження спірного житлового будинку чоловік позивача був прописаний з народження та до 1958 року. У цей період діяв ЦК Української РСР від 16 грудня 1922 року, який був чинним із 01 лютого 1923 року по 31 грудня 1963 року. Цивільний кодекс УРСР 1922 року розрізняв власність державну (націоналізована і муніципальна), кооперативну, приватну та не містив таких понять як колгоспний двір або член колгоспного двору .

За спірною адресою чоловік позивача зареєструвався знову лише у 2001 році, тобто більше ніж через дванадцять років після смерті матері, із якою на час її смерті інших осіб, у тому числі й чоловіка позивача, не зазначено. Водночас, за життя ОСОБА_2 в жодний спосіб питання щодо своєї належності до членів колгоспного двору не порушував (принаймні до суду із відповідним позовом не звертався), що свідчить про те, що з 1972 року по день смерті ОСОБА_3 чоловік позивача, навідуючись у с. Щербини, допомагав своїй матері та не претендував на набуття статусу члена колгоспного двору.

Пояснення же ОСОБА_1 про те, що будинок 1972 року забудови за адресою: АДРЕСА_1 не існує, а наразі фактично за даною адресою наявний житловий будинок 1974 року забудови, який був зведений нею та її покійним чоловіком за його життя на місці старого будинку, не підтверджуються жодними іншими, крім її пояснень, доказами. Відповідачем така обставина не визнається.

Разом із тим, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору.

Відповідно до ст.120 ЦК Української РСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору (ст.123 ЦК УРСР 1963 року).

Стаття 126 ЦК УРСР 1963 року передбачала, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчання в учбовому закладі або хворобою.

У разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалося. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишалося, то до майна двору застосовувалися правила розділу VII Спадкове право ЦК Української РСР 1963 року (ст.563 ЦК Української РСР 1963 року).

Правила статті 563 ЦК УРСР 1963 року про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що зберіглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз`яснено, що: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цій строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося; г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 19990 року №69.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, тобто положення ст.ст.563,120,123 ЦК УРСР 1963 року, та неправильно застосував преюдиціальність судових рішень у справах №№293/172/15-ц, 293/2109/13-ц є надуманим. Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, застосував до спірних правовідносин закон, який підлягає застосуванню та правильного його витлумачив. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивач не надала переконливих доказів, які б доводили те, що ОСОБА_2 рахувався членом колгоспного двору в період із 1972 по 1991 рік. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не покладався на правові оцінки, які надані судами певним фактам при розгляді справ №№293/172/15-ц, 293/2109/13-ц.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мали ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, зокрема, показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були допитані судом першої інстанції, та незгоди скаржниці з висновками щодо їх оцінки. Суд першої інстанції правильно оцінив докази у їх сукупності та кожен окремо, обґрунтовано віднісся критично до показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як достатніх та достовірних на підтвердження факту перебування чоловіка позивача у статусі члена колгоспного двору в період із 1972 по 1991 рік, оскільки їм не було відомо, чи відноситься житловий будинок до колгоспного двору, а свідок ОСОБА_5 навіть не згадала, у якому селі знаходиться спірний будинок. Жодний свідок не надав беззаперечних показань, які б підтверджували, що ОСОБА_2 приймав своєю працею і коштами участь у веденні спільного господарства двору та набув і мав статус члена колгоспного двору з 1972-1991 рік.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують відомості, що містяться у погосподарських книгах за 1972-1990 роки, тобто відсутність інших членів колгоспного двору, крім його голови - матері чоловіка позивача.

У встановленому законом порядку за життя чоловік позивача не набув права власності на спірний будинок, а тому в порядку спадкування за законом не можна визнати за позивачем права власності на спірний житловий будинок, оскільки даний об`єкт не увійшов до спадкової маси, яка залилися після смерті ОСОБА_2 .

Апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін відповідно до ст.375 ЦПК України, приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 03 грудня 2020 року.