Постанова

від 07.12.2020 по справі 910/3241/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. Справа№ 910/3241/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукунст Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020

у справі №910/3241/20 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстроймчс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукунст Київ"

про стягнення 156 339,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстроймчс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукунст Київ" про стягнення 156 339,75 грн. заборгованості, з яких 142 313,33 грн. основного боргу, 12 232, 92 грн. пені, 426, 94 грн. інфляційних втрат, 1 366, 56 грн. 3 % річних.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №07/14 від 14.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані йому послуги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/3241/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукунст Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстроймчс" 142313,33 грн. заборгованості, 1625,33 грн. пені, 221,64 грн. 3% річних, та 2162,41 грн. судового збору та 2305,24 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано частковою доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 07.09.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

Акти наданих послуг на загальну суму 142 313, 33, а саме №482 від 26.10.2019 на суму 35 750,21 грн., №500 від 31.10.2019 на суму 23 375, 14 грн., №507 від 02.11.2019 на суму 12 375, 07 грн., №529 від 10.11.2019 на суму 49 500, 29 грн., №551 від 13.11.2019 від 21.312, 62 грн. не містять обов`язкових реквізитів первинного документа, а саме відомостей про місце складання, відомостей стосовно осіб, які підписали акт від замовника та виконавця, не містять посилання на договір №07/04 від 14.07.2019, натомість лише зазначено, що акти складені на підставі основного договору без зазначення його номеру та дати, отже вказані акти не можуть вважаться належними доказами надання послуг згідно договору № 07/04 від 14.07.2019 та не мають до нього жодного відношення і, відповідно, не можуть підтверджувати прострочену заборгованість на його підставі.

Суд не звернув увагу на те, що позивачем не додано інших обов`язкових та належних документів, які підтвердили б надання послуг. Так, п. 3.2. договору № 07/04 від 14.07.2019 передбачено, що надані послуги приймаються згідно актів прийому-передачі виконаних робіт, які підтверджується змінними рапортами на роботу техніки і механізмів, підписаними уповноваженим представником замовника. Матеріали справи не містять таких доказів, як змінний рапорт на роботу техніки і механізмів, які б підтверджували надані послуги, їх кількість та дійсність складених на їх підставі Актів наданих послуг, а також їх відношення до Договору № 07/04 від 14.07.2019.

Акти наданих послуг не підтверджені змінними рапортами та не можуть вважатися належним доказом на підтвердження кількості відпрацьованих мотогодин та їх вартості при наданні послуг за договором № 07/04 від 14.07.2019.

Належних доказів отримання відповідачем або направлення відповідачу вказаних рахунків на оплату наданих послуг позивачем не надано, а саме: №484 від 21.10.2019, № 509 від 28.10.2019, № 510 від 01.11.2019, № 533 від 04.11.2019, № 561 від 11.11.2019.

Рахунки на оплату загалом на суму 142 313,33 грн. не існували станом на момент звернення позивача з позовом до суду, тобто 03.03.2020, а тому права позивача на отримання оплати за ними станом на момент звернення і до суду порушені не були, доказів надання позивачем відповідачу послуг саме на зазначену суму відповідно Договору № 07/04 від 14.07.2019 станом на момент вирішення спору надано не було, як не було надано і копії Основного договору, в якому б могли бути визначені інші підстави для розрахунків, аніж рахунок на оплату.

Строк виконання грошового зобов`язання за Актами наданих послуг (№482 від 26.10.2019, № 500 від 31.10.2019, № 507 від 02.11.2019, № 529 від 10.11.2019, № 551 від 13.11.2019) сторонами не встановлений, натомість ними передбачена наявність документів, на підставі яких мають здійснюватися розрахунки, а саме рахунки на оплату послуг. Рахунки на оплату послуг відповідно до вищезазначених актів від позивача відповідачу не надходили, отже строк виконання грошового зобов`язання не настав і відповідно прострочки його виконання не існує.

Позивачем не доведено належними доказами існування боргу відповідача в сумі 142313,33 грн. відповідно до Договору № 07/04 від 14.07.2019, наявні в матеріалах справи акти наданих послуг не містять всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та вони не є актами наданих послуг відповідно до Договору № 07/04 від 14.07.2019, а рішення суду не ґрунтуються на повному дослідженні всіх обставин, які мають значення для справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи апеляційної скарги, зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі договору №07/04 від 14.07.2019 (далі - Договір), позивачем були надані Відповідачу обумовлені Договором послуги будівельної техніки з оператором, автомобільного вантажного транспорту, а також обладнання та механізмів, разом на суму 1105433,53 грн., що підтверджується актами наданих послуг №139 від 20.07.2019, №168 від 27.07.2019, №171 від 29.07.2019, №172 від 03.08.2019, №173 від 03.08.2019, №185 від 07.08.2019, №188 від 10.08.2019, №204 від 15.08.2019, №205 від 17.08.2019, №223 від 21.08.2019, №224 від 22.08.2019, №249 від 31.08.2019, №269 від 07.09.2019, №305 від 14.09.2019, №311 від 21.09.2019, №312 від 21.09.2019, №363 від 30.09.2019, №393 від 05.10.2019, №426 від 15.10.2019, №452 від 19.10.2019, №482 від 26.10.2019, №483 від 29.10.2019, №492 від 30.10.2019, №500 від 31.10.2019, №507 від 02.11.2019, №529 від 10.11.2019 та №551 від 13.11.2019.

Строк дії Договору сторони визначили як до 31.12.2019, з автоматичною пролонгацією за відсутності відповідних заперечень (п. 6.2 Договору).

Відповідач за надані йому по Договору та вказані у описаних вище актах послуги повністю не розрахувався; матеріали справи не містять доказів протилежного, і також не містять доказів наявності у відповідача претензій по кількості, якості та/або комплектності виконаних позивачем та описаних у наведених вище актах послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

14.07.2019 між ТОВ Ромстроймчс та ТОВ Баукунст Київ було укладено Договір про надання послуг № 07/14 (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець (позивач) зобов`язується за завданням Замовника (відповідач) протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги: послуги будівельної техніки з оператором; послуги автомобільного вантажного транспорту; послуги обладнання та механізмів.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Замовник зобов`язаний: приймати від Виконавця результати надання послуг шляхом підписання актів про надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору, зокрема, загальна вартість робіт за цим Договором визначається, як сумарна сума актів прийому-передачі робіт між Замовником та Виконавцем за діючий період договору.

Таким чином, згідно умов Договору, позивачем були надані відповідачу обумовлені Договором послуги будівельної техніки з оператором, автомобільного вантажного транспорту, обладнання та механізмів у повному обсязі, разом на суму 1 105 433,53 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 139 від 20.07.2019, № 168 від 27.07.2019, № 171 від 29.07.2019, № 172 від 03.08.2019, № 173 від 03.08.2019, № 185 від 07.08.2019, № 188 від 10.08.2019, № 204 від 15.08.2019, № 205 від 17.08.2019, № 223 від 21.08.2019, № 224 від 22.08.2019, № 249 від 31.08.2019 № 269 від 07.09.2019, № 305 від 14.09.2019, № 311 від 21.09.2019, № 312 від 21.09.2019, № 363 від 30.09.2019, № 393 від 05.10.2019, № 426 від 15.10.2019, № 452 від 19.10.2019, № 482 від 26.10.2019, № 483 від 29.10.2019, № 492 від 30.10.2019, № 500 від 31.10.2019, № 507 від 02.11.2019, № 529 від 10.11.2019, № 551 від 13.11.2019 (а.с. 18-44).

Вказані акти містять номенклатуру (опис) виконаних робіт (наданих послуг), їх кількість та ціну, підписи представників позивача та відповідача, скріплені їх печатками, і зауважень, натомість, не містять.

Відповідно до п. 3.5. Договору, підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що залученими до справи письмовими доказами (копіями платіжних доручень) підтверджується, що відповідач за отримані послуги розрахувався частково на суму 963 120,20 грн., відтак, непогашеними залишились 142 313,33 грн.

Щодо строку оплати колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з твердженнями позивача про його настання з 07.11.2019, оскільки сторонами ані у Договорі, ані у будь-якому іншому документі не було погоджено цю дату. Також, строк оплати не настав "негайно" і за приписами ст. 692 ЦК України, оскільки вона регулює строк оплати отриманого товару, тоді як по Договору та описаним вище актам надавалися послуги, оплата яких нормами ст. 692 ЦК України не регулюється.

Оскільки Договором строк оплати не встановлено, що він визначається за ст. 530 ЦК України, тобто моментом пред`явлення вимоги та заявленим у ній строком виконання.

Залученими до справи доказами, а також наявними у базі Укрпошти відомостями про рух поштових відправлень №0101305070166 та №0101305070158 вбачається, що претензія позивача від 10.02.2020 про негайну сплату боргу надійшла на поштові відділення для відповідача, отже могла бути ним отримана 11.02.2020, проте отримана відповідачем не була, та повернулася позивачу.

Відповідач не довів перед судом поважності причин, чому він не зміг отримати претензію позивача на відділеннях пошти (надсилалося та юридичну адресу згідно ЄДР та на адресу директора товариства відповідача).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем було належно пред`явлено вимогу відповідачу 11.02.2020, і позивач вчинив всі належні для пред`явлення вимоги, оскільки вже подальше отримання вимоги самим відповідачем на відділенні знаходиться поза межами контролю відправника, тобто позивача.

Таким чином, після пред`явлення вимоги щодо негайного виконання грошового зобов`язання, та враховуючи положення ст. 253 ЦК України, відповідач повинен був її виконати не пізніше наступного дня від отримання (коли міг отримати, але не отримав), тобто не пізніше 12.02.2020, але у цей день не виконав, тому з 13.02.2020 він порушив грошове зобов`язання, і 13.02.2020 є початком обліку строку порушення грошового зобов`язання.

Наявність у відповідача простроченої заборгованості в сумі 142 313,33 грн., заявленої позивачем до стягнення, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені на підставі п. 4.1 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України та втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем неправильно обраховано початок прострочення виконання зобов`язань, вірною датою початку прострочення є з 13.02.2020.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 142313.33 13.02.2020 - 02.03.2020 19 11.0000 % 0.060 % 1625.33 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 142313.33 13.02.2020 - 02.03.2020 19 3 % 221.64

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 13.02.2020 - 02.03.2020 142313.33 0.997 -426.94

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1625,33 грн. пені та 221,64 грн. 3% річних.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновки, що вони відсутні (від`ємне значення).

Відповідно у решті вимог слід відмовити у зв`язку з необґрунтованим періодом нарахування (через неправильно визначену позивачем дату початку періоду нарахування).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Як вбачається з п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", апеляційний суд вправі прийняти додаткову постанову за заявою особи, яка бере участь у справі, або за своєю ініціативою у разі, якщо він скасував рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і прийняв нове рішення. Додаткову постанову може бути прийнято апеляційним судом з підстав і в порядку, зазначеному у статті 88 ГПК. Згадану постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Згідно п. 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.

Згідно частин 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Понесення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується договором №28/02 від 28.02.2020, рахунком-фактурою № 5/1 від 28.02.2020, актом від 28.02.2020, платіжним дорученням від 28.02.2020, ордером КС/692428, свідоцтвом №4949/10 від 26.07.2012, письмовими поясненнями від 14.04.2020.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити і про те, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними доказами існування боргу Відповідача в сумі 142 313,33 грн. по Договору.

Водночас, відповідачем не було подано жодних належних та допустимих доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, які б спростували обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог та які б спростовували надані позивачем докази.

Апелянт посилається на норми ДБН В2.-8-9-98 Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент, експлуатація будівельних машин. Загальні вимоги , а саме, облік робіт, виконаних машинами, здійснюється за даними шляхових листів та змінних рапортів машиністів.

Колегія суддів зазначає, що ДБН В2.-8-9-98 Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент, експлуатація будівельних машин. Загальні вимоги втратили чинність з 01.02.2015, на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про визнання такими, що втратили чинність, деяких державних будівельних норм і правил, прийнятих до набрання чинності Закону України Про будівельні норми № 302 від 04.11.2014.

Таким чином, твердження відповідача відносно того, що Акти наданих послуг не підтверджені змінними рапортами не можуть вважатися належними доказами, є лише суб`єктивною думкою відповідача, а посилання на ДБН В2.-8-9-98 Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент, експлуатація будівельних машин. Загальні вимоги є безпідставним, оскільки дані норми втратили чинність ще в 2015 році.

Крім цього, апелянт стверджує, що Акти наданих послуг № 482 від 26.10.2019, №500 від 31.10.2019, № 507 від 02.11.2019, № 529 від 10.11.2019, № 551 від 13.11.2019 на загальну суму заборгованості в розмірі 142 313,33 грн. не містять обов`язкових реквізитів первинного документа, а саме: відомостей про місце складення; відомостей стосовно осіб, які підписали акт від замовника та виконавця; не містять посилання на договір, тому на думку апелянта, не можуть вважатись належними доказами надання послуг згідно умов договору.

У зв`язку із цим, апелянт також вважає, що Акти наданих послуг не містять всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Дані твердження спростовуються наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 (надалі - Наказ), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно абз. 3 п. 2.4. Наказу, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Акти наданих послуг №139 від 20.07.2019, №168 від 27.07.2019, №171 від 29.07.2019, 172 від 03.08.2019, № 173 від 03.08.2019, №185 від 07.08.2019, №188 від 10.08.2019, №204 від 15.08.2019, №205 від 17.08.2019, №223 від 21.08.2019, №224 від 22.08.2019, №249 від 31.08.2019, №269 від 07.09.2019, №305 від 14.09.2019, №311 від 21.09.2019, №312 від 21.09.2019, №363 від 30.09.2019, №393 від 05.10.2019, №426 від 15.10.2019, № 452 від 19.10.2019, № 482 від 26.10.2019, № 483 від 29.10.2019, № 492 від 30.10.2019, № 500 від 31.10.2019, № 507 від 02.11.2019, № 529 від 10.11.2019, № 551 від 13.11.2019 містять всі необхідні реквізити, які передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: назву, номер, дату складання Акту, назву підприємства - ТОВ Ромстроймчс , від імені якого складено Акт; найменування наданих робіт, послуг, їх кількість, одиниці та ціна, ТОВ Ромстроймчс зазначено, як особу, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, Акти містять підписи директора ТОВ Ромстроймчс і директора ТОВ Баукунст Київ та печатки обох зазначених підприємств.

Таким чином, Акти наданих послуг складені у повній відповідності із вимогами ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995.

Вимоги ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4. Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 не передбачають такі обов`язкові реквізити первинного документа, про які зазначає в своїй скарзі Відповідач, а саме: відомості про місце складення; не містить посилання на Договір.

Акти наданих послуг складені у повній відповідності із вимогами чинного законодавства України та є належними доказами надання послуг відповідачу з боку позивача щодо обумовлених умов Договору.

Апелянт стверджує, що належних доказів отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг позивачем не надано, а саме, рахунок на оплату покупцю: № 484 від 21.10.2019, № 509 від 28.10.2019, № 510 від 01.11.2019, № 533 від 04.11.2019, № 561 від 11.11.2019, інформація про які міститься в Актах наданих послуг, а саме: № 482 від 26.10.2019, № 500 від 31.10.2019, № 507 від 02.11.2019, №529 від 10.11.2019, № 551 від 13.11.2019.

Акти наданих послуг, а саме: № 482 від 26.10.2019, № 500 від 31.10.2019, № 507 від 02.11.2019, № 529 від 10.11.2019, № 551 від 13.11.2019, в яких міститься інформація про рахунки на оплату покупцю: № 484 від 21.10.2019, № 509 від 28.10.2019, № 510 від 01.11.2019, №533 04.11.2019, № 561 від 11.11.2019, були підписані відповідачем та скріплені печаткою відповідача.

Дані обставини підтверджують, що відповідач був ознайомлений із виставленими позивачем рахунками на оплату покупцю: № 484 від 21.10.2019, № 500 від 28.10.2019, № 510 від 01.11.2019, № 533 від 04.11.2019, № 561 від 11.11.2019 на загальну суму 142 313,33 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 10.02.2020 про негайну сплату боргу в розмірі 142 313,33 грн. (а.с. 9-10), що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Скаржник зазначає, що права позивача не були порушені у зв`язку з тим, що строк виконання грошового зобов`язання Актами наданих послуг сторонами не встановлений.

Спірним договором строк оплати не встановлено, тому він визначається за ст. 530 ЦК України, тобто моментом пред`явлення вимоги та заявленим у ній строком виконання.

Таким чином, після пред`явлення позивачем вимоги щодо негайного виконання грошового зобов`язання, та враховуючи положення ст. 253 ЦК України, відповідач повинен був її виконати не пізніше наступного дня від отримання (коли міг отримати, але не отримав), тобто не пізніше 12.02.2020, проте, відповідач не виконав грошове зобов`язання, чим порушив права позивача.

Наявність у відповідача простроченої заборгованості в сумі 142 313,33 грн., яка не була погашена на час подання позову та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином була доведена документально, підтверджена та не спростована відповідачем.

Інші доводи відповідача не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукунст Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/3241/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баукунст Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/3241/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/3241/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3241/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська