Постанова

від 02.12.2020 по справі 917/340/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа № 917/340/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: без участі представника;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. 2756 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Семчук О.С., повний текст якого складено 04.09.2020 року, у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", м. Київ,

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрушенко", м. Полтава,

2. ОСОБА_1 , м. Київ,

про солідарне стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (позивач, "Райффайзен банк Аваль") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрушенко" (перший відповідач, ТОВ "Тетрушенко") та ОСОБА_1 (другий відповідач, ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення 118548,62 грн., в тому числі 100000,00 грн. простроченого кредиту та 18548,62 грн. відсотків. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем-1 умов договору про надання овердрафту № 015/3187/429499 від 26.07.2018, та не виконання відповідачем-2договору поруки від 26.07.2018 №015/3187/429499/П.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.09.2020 року позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрушенко" (вул. Київський шлях 8, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 36957283) та з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011; адреса для листування: проспект Ушакова, 53, м. Херсон, 73003; код ЄДРПОУ 14305909) 100000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом та 18548 грн. 62 коп. заборгованості за відсотками. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрушенко" (вул. Київський шлях 8, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 36957283) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011; адреса для листування: проспект Ушакова, 53, м. Херсон, 73003; код ЄДРПОУ 14305909) 1051 грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011; адреса для листування: проспект Ушакова, 53, м. Херсон, 73003; код ЄДРПОУ 14305909) 1051 грн. 00 коп. судового збору.

Другий відповідач, ОСОБА_1 із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, спір в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 118548,62 грн. підлягає розгляду виключно за правилами цивільно - процесуального судочинства. На переконання скаржника, господарський суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також зазначає, що позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами факт перерахування грошових коштів за договором овердрафту першому відповідачу.

Крім того, звертає увагу на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 42 ГПК України, безпідставно відхилив відзив на позов від 31.08.2020. Поряд з цим, зауважує, що не отримував ухвали від 29.07.2020, а про судове засідання, яке відбулося 02.09.2020 дізнався тільки 31.08.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2020, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 23.11.2020 о 09:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 задоволено клопотання другого відповідача ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду, призначеному на 23.11.2020 о 09:30 год., в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції доручено Ірпінському міському суду Київської області.

Від АТ "Райффайзен банк Аваль" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти вимог і доводів скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення; розгляд справи №917/340/20 проводити без участі представника позивача.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що спір про стягнення заборгованості з фінансового поручителя - фізичної особи за правочином, укладеним для забезпечення виконання господарського зобов`язання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та на такі правовідносини поширюється юрисдикція господарських судів.

На думку позивача, банківські виписки є належним доказом підтвердження видачі кредиту першому відповідачу.

Звертає увагу на те, що свідоме неотримання судової кореспонденції може свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на здійснення своєчасного розгляду справи (позиція Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у справі №922/1714/18 від 17.04.2019 року).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 розгляд справи відкладено на 02.12.2020 об 11:00 год. Проведення відеоконференції доручено Ірпінському міському суду Київської області.

У судове засідання 02.12.2020 представники сторін не з`явилися.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути апеляційну скаргу без участі представника.

Судом апеляційної інстанції на адресу першого відповідача направлялись ухвали від 23.10.2020 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду і від 23.11.2020 про відкладення розгляду справи. Дані ухвали повернулись на адресу суду з довідкою пошти ф.20, про причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, перший відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Від представника другого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через те, що представник ОСОБА_1 не зможе прийняти участь у судовому засіданні 02.12.2020 по даній справі, у зв`язку з необхідністю прийняти участь в цей день у іншій справі № 640/12390/20 в Окружному адміністративному суді м. Києва.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні адже, до поданого клопотання представником другого відповідача не додано доказів участі його представника у справі № 640/12390/20. Крім іншого другий відповідач не був позбавлений права направити іншого представника у призначене судове засідання Східного апеляційного господарського суду у даній справі.

За викладених обставин, причини неявки представника другого відповідача в судове засідання визнаються судом неповажними, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання представника другого відповідача про відкладення розгляду справи.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція другого відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 26.07.2018 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується витягом із Статуту (кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрі Тайм Сервіс" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетрушенко"), позичальником укладено договір про надання овердрафту № 015/3187/429499 (далі - кредитний договір).

Згідно умов даного договору банк зобов`язався надати позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту -100000,00 грн., максимальний ліміт за договором складає 300000,00 грн. строком до 26.07.2021, а позичальник зобов`язався використати овердрафт за цільовим призначенням, погасити овердрафт/кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю у розмірі 21,5 % річних, комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки передбачені договором, а також виконати інші зобов`язання, визначені кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору поточний ліміт встановлюється після виконання таких обов`язкових умов, а саме: сплати комісії, передбаченої кредитним договором; укладення та належне виконання договорів забезпечення та набрання чинності договорами страхування (полісами) на користь кредитора, як вигодонабувача, відповідно до ст. 3 кредитного договору; відсутність обставин дефолту.

З моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор вважається таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня або сума кредитної заборгованості є заборгованістю позичальника за овердрафтом (п. 1.6 кредитного договору).

Пунктом 4.3 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю здійснюється виходячи з зазначених у договорах розмірі процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом/кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 4.8 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю щомісяця в дату сплати процентів, та остаточно, при погашенні овердрафту/кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.13 договору та з врахуванням наступних періодів:

- в першому календарному місяці користування овердрафтом/кредитною заборгованістю - за період з дня надання овердрафту/виникнення кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню дати сплати процентів;

- в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню дати сплати процентів;

- в останній календарний місяць - за період з календарного дня дати сплати процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення овердрафту/кредитної заборгованості.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору сторони досягли згоди, що протягом строку овердрафту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день максимального строку безперервного дебетового сальдо не є банківським днем, то для погашення такого дебетового сальдо позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на поточному рахунку на кінець останнього банківського дня, що передує останньому календарному дню максимального строку безперервного дебетового сальдо. Якщо дата закінчення строку овердрафту не є банківським днем, то для погашення овердрафту позичальник зобов`язаний забезпечити наявність грошових коштів на поточному рахунку для погашення дебетового сальдо, процентів та інших платежів, на кінець останнього банківського дня, що передує даті закінчення строку овердрафту.

Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що погашення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на поточний рахунок позичальника. Повним погашенням овердрафту вважається відсутність на поточному рахунку дебетового сальдо на кінець банківського дня. Погашення кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів позичальника.

Згідно зі статтею 4 кредитного договору проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 21.5 % річних. З дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних.

Нарахування процентів за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю здійснюється, виходячи з зазначених у договорах розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом/ кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 8.1, 8.2 кредитного договору у разі настання обставини дефолту кредитор має безумовне право вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Згідно з п. 8.3 кредитного договору додатково до пункту 8.2 договору встановлюється наступний порядок дострокового погашення овердрафту, а саме: максимальний ліміт та поточний ліміт, скасовуються, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала: у разі настання наступних обставин:

- перевищення позичальником наявності максимального строку безперервного дебетового сальдо;

- порушення позичальником строків сплати процентів за користування овердрафтом та комісії за встановлення ліміту овердрафту на шістнадцять календарних днів та більше;

- закриття поточного рахунку позичальника, відкритого у кредитора, з будь-яких причин (без зголи кредитора);

- накладення арешту на кошти позичальника, надходження до кредитора документів про арешт коштів на поточному рахунку та/або платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) на списання коштів з поточного рахунку, або наявність іншого аналогічного рішення уповноваженого органу або кредитора, що обмежує/унеможливлює здійснення всіх або окремих операцій за поточним рахунком позичальника, відкритим у кредитора (зокрема, про призупинення операцій, про припинення обслуговування поточного рахунку тощо).

У разі настання обставин, передбачених підпунктом 8.3 договору, максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються в дату настання однієї з таких обставин, про що кредитор повідомляє позичальника шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом (п. 8.5 кредитного договору).

Пунктами 8.6 та 8.7 кредитного договору встановлено, що з дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту позичальник втрачає право на користування овердрафтом, заборгованість за овердрафтом, у разі наявності дебетового сальдо, є кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти за користування овердрафтом переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів. Номери таких рахунків кредитор зазначає у повідомлені про скасування максимального ліміту та поточного ліміту. Кредитна заборгованість, проценти та інші платежі за договором повинні бути погашені позичальником негайно, а кредитор має право вчинити дії, передбачені цією статтею договору, в тому числі звернути стягнення за договорами забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям.

Відповідно до п. 12.1 кредитного договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Отже, як правильно встановив господарський суд першої інстанції, з укладенням кредитного договору та наданням позивальнику кредитних коштів у позичальника виник обов`язок повернути банку суму кредиту та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених умовам кредитного договору.

Також з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26.07.2018 між банком та ОСОБА_1 , поручителем, укладено договір поруки № 015/3187/429499/П (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечуваних зобов`язань, у тому числі тих, що виникають у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору .

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають як солідарні боржники.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору, несплату періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, позивач на адресу позичальника та поручителя направив вимоги про невиконання боргових зобов`язань за кредитним договором за вих .№114/5-174316 від 09.01.2020 та вих. №114/5-174317 від 09.01.2020, запропонувавши добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що він виконав свої зобов`язання по кредитному договору, надавши першому відповідачу можливість протягом строку доступності овердрафту використати його в межах поточного ліміту, що підтверджується копією виписки по рахунку першого відповідача в банку. Проте, як зазначає позивач, у визначені ним строки вимоги відповідачами не були виконані, заборгованість не погашена.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду Полтавської області та просив суд стягнути з відповідачів солідарно вказані суми боргу.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи, зокрема, випискою по рахунку першого відповідача в АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 30.07.2018 по 16.12.2019 підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику кредитного ліміту у розмірі 100000,00 грн. і перший відповідач скористався наданим йому лімітом, що підтверджується вищевказаним доказом, проте позичальник систематично неналежним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим позивач направив відповідачам вимоги про невиконання боргових зобов`язань за кредитним договором надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Оскільки, відповідачами вимоги не виконано, відповідно до п. п. 8.3 - 8.7 договору у позивача виникло право вимагати від позичальника сплати суми використаного кредитного ліміту та процентів. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачами стягуваних за позовом сум боргу.

Отже, за висновком господарського суду першої інстанції, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 100000,00 грн. заборгованості за кредитом та 18548,62 грн. заборгованість за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Другий відповідач, ОСОБА_1 не погодившись з оскаржуваним рішенням господарського суду Полтавської області звернувся з апеляційною скаргою з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Другий відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що виходячи з вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України обов`язковою умовою для розгляду справи в порядку господарського судочинства є належний суб`єктний склад його учасників, а саме : юридичні особи або фізичні особи - підприємці. Отже, спір в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_1 повинен розглядатись виключно за правилами цивільно - процесуального судочинства. На думку першого відповідача, господарський суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким твердженням скаржника, зважаючи на таке.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання й виконання правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зміст п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, у постанові від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц дійшла таких висновків:

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від З жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Матеріалами справи, зокрема, випискою по рахунку першого відповідача у АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 30.07.2018 по 16.12.2019, підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику кредитного ліміту у розмірі 100000,00 грн. Перший відповідач скористався наданим йому лімітом, що підтверджується вищевказаним доказом.

Як вже зазначалося, зобов`язання за спірним договором забезпечено договором поруки 015/3187/429499/П від 26.07.2018, укладеними між позивачем та другим відповідачем.

Статтею 554 Цивільного кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Як вже зазначалося, у зв`язку з систематичним неналежним виконанням першим відповідачем умов кредитного договору, позивач направив відповідачам вимоги про невиконання боргових зобов`язань за кредитним договором із пропозицією добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів.

Оскільки, відповідачами вимоги не виконано, то як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідно до п. п. 8.3 - 8.7 договору у позивача виникло право вимагати від позичальника сплати суми використаного кредитного ліміту та процентів.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачами заборгованості за кредитним договором.

Колегією суддів перевірено здійснені позивачем розрахунки сум заборгованості та встановлено їх арифметичну правильність та документальну обґрунтованість.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову про солідарне стягнення 118548,62 грн., в тому числі 100000,00 грн. простроченого кредиту та 18548,62 грн. відсотків.

Другий відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами факт перерахування грошових коштів за договором овердрафту першому відповідачу.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору на дату укладання договору поточний ліміт складає 100000,00 грн.

З моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку кредитор вважається таким, що надав позичальнику овердрафт (п. 1.6 кредитного договору).

Отже, сторони у кредитному договорі самі домовилися, що з моменту його підписання позичальнику вже наданий поточний ліміт 100000,00 грн. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій з боку позичальника щодо невиконання банком зазначеної умови договору та ненадання поточного ліміту на рахунок позичальника.

Окрім цього, слід зазначити, що за приписами п. п. З, 6 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України Про Національний банк України та ч. ч. 1,2 ст. 68 Закону України Про банки та банківську діяльність , Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 року №566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положення №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п. 5.4. Положення №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, враховуючи положення зазначених норм, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Зважаючи на наведене банківські виписки є належним доказом підтвердження видачі кредиту першому відповідачу.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 42 ГПК України, безпідставно відхилив відзив на позов від 31.08.2020. Також зазначає, що не отримував копію позовної заяви та ухвали від 29.07.2020, а про судове засідання, яке відбулося 02.09.2020, дізнався тільки 31.08.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Проте колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, другому відповідачу направлено копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів на його адресу: вул. Бориса Гмирі, буд. 3, кв. 35, м. Київ, 02140, яка до того ж зазначена в апеляційній скарзі (т.1 а.с.99). Ухвала господарського суду Полтавської області від 02.03.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була отримана другим відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.115).

Ухвалою від 29.07.2020 місцевий господарський суд призначив розгляд справи на 02.09.2020 та зобов`язав відповідачів до 20.08.2020 надати суду відзив на позов.

01.09.2020 на електронну адресу суду надійшов відзив на позов від Калити І.С. засвідчений кваліфікованим електронним підписом. Ще один примірник відзиву надійшов до суду 03.09.2020. Згідно конверту, даний примірник був направлений відповідачем до суду 31.08.2020.

Таким чином, другим відповідачем пропущено наданий судом строк для подання відзиву.

Направлена другому відповідачу на його адресу копія ухвали суду першої інстанції від 29.07.2020, повернулася на адресу суду із позначкою адресат відсутній .

Разом з цим, відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, другий відповідач вважається таким, що належним чином був повідомлений судом про дату та час судового засідання проте з власної вини не реалізував право на участь в ньому, як і право на подання відзиву на позовну заяву.

Також слід зазначити , що відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями впровадженими у зв`язку з карантином.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Проте, другим відповідачем, який отримував ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.03.2020 та міг дізнатися про подальший рух справи та про встановлення судом строку для подання відзиву, не подавалося до суду першої інстанції жодних клопотань щодо продовження даного строку із зазначенням поважних причин неподання відзиву, які були зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.12.2020 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко