Постанова

від 01.12.2020 по справі 905/383/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. Справа № 905/383/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю:

прокурора - Хряк О.О. (посвідчення № 053701 від 03.09.2019)

представника позивача-1 - не з"явився

представника позивача-2 - не з"явився

представника відповідача-1 - Черевкова О.С. (довіреність № 11-10/4769/90-20 від 20.08.2020)

представник відповідача-2 - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (вх. № 2190 Д/2) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд (вх. № 2191 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі №905/383/18 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Величко Н.В., повний текст рішення складено та підписано 06.07.2018 )

за позовом заступника прокурора Донецької області, м.Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ,

Донецької обласної державної адміністрації, м. Краматорськ, Донецька область,

до 1. Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ, Донецька область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд , м. Маріуполь, Донецька область,

про визнання недійсним рішень тендерного комітету та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року заступник прокурора Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі (далі - прокурор) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Донецької обласної державної адміністрації (далі - Донецької ОДА) до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (далі - Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд (далі - ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд , відповідач 2) про:

-визнання недійсним рішення тендерного комітету Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю БМС БУД (далі - ТОВ БМС БУД ), оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 15.11.2017 № 255;

-визнання недійсним рішення тендерного комітету Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА про визнання переможцем торгів ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд , оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 22.11.2017 № 264;

-визнання недійсними договору підряду від 12.12.2017 № 105 на виконання робіт з проведення озеленення, реконструкції дитячого парку Веселка по пр. Перемоги у Лівобережному районі м. Маріуполь, розробки проектно-кошторисної документації на суму 15 250 000 грн, укладеного за результатом відкритих торгів між Департаментом екології та природних ресурсів Донецької ОДА та ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд , додаткової угоди від 29.12.2017 № 1 до цього договору та припинення виконання договору на майбутнє.

Позовні вимоги мотивовані проведенням тендерним комітетом Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА як замовником відкритих торгів із закупівлі робіт по об`єкту Заходи з озеленення, а саме: реконструкція дитячого парку Веселка по пр. Перемоги у Лівобережному районі м. Маріуполь, в тому числі, розробка проектно-кошторисної документації з істотними порушеннями вимог статей 3, 5, 22 Закону України Про публічні закупівлі та з порушенням основних принципів здійснення закупівель: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, що стало наслідком незаконне відхилення тендерної пропозиції ТОВ БМС БУД та визнання переможцем торгів ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд .

В обґрунтування підстав для звернення з цим позовом прокурор посилається на порушення прав та інтересів держави зі сторони Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА щодо раціонального й ефективного використання бюджетних коштів під час проведення процедури тендерної закупівлі робіт та невжиття (нездійснення) Міністерством економічного розвитку і торгівлі, як спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, який здійснює державну політику у сфері державних закупівель та Донецькою ОДА, як суб`єктом владних повноважень, який здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, до відання якої належить забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів, самостійно дій (заходів), направлених на захист законних інтересів держави.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви прокурором визначено приписи статей 6, 19, 131 1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру , статей 3, 5, 8, 16, 17, 18, 22, 28, 30, 31, 36, 37 Закону України Про публічні закупівлі , статей 15, 16, 203, 204, 215, 236 Цивільного кодексу України, статей 173, 207, 208 Господарського кодексу України, статей 20, 53 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі № 905/383/18 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення тендерного комітету Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА про відхилення тендерної пропозиції ТОВ БМС БУД , оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 15.11.2017 № 255. Визнано недійсним рішення тендерного комітету Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА про визнання переможцем торгів ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд , оформлене протоком засідання тендерного комітету від 22.11.2017 № 264. Визнано недійсними укладений за результатом відкритих торгів між Департаментом екології та природних ресурсів Донецької ОДА та ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд договір підряду від 12.12.2017 № 105, додаткову угоду до нього від 29.12.2017 № 1 та припинено виконання Договору на майбутнє. Стягнуто з кожного з відповідачів по 2 643,00 грн судового збору на користь прокуратури Донецької області.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано проведенням процедури відкритих торгів з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі , а саме безпідставним відхиленням Департаментом екології та природних ресурсів Донецької ОДА тендерної пропозиції ТОВ БМС БУД та визнанням поданих переможцем торгів документів такими, що відповідають кваліфікаційним критеріям до закупівлі, а також невідповідністю Договору та додаткової угоди від 29.12.2017 № 1 до нього вимогам частини п`ятої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі , оскільки додатковою угодою замовник протиправно змінив істотну умову Договору щодо строку його дії з перевищенням встановленого законом допустимого обсягу його продовження по сумі Договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд звернувся до суду з апеляційною скаргою (том 2, аркуші справи 159-169), в якій вважає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 полягають у тому, що:

-судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відхилення пропозиції ТОВ БМС БУД через невідповідність кваліфікаційним критеріям, не суперечить чинному законодавству. Водночас ТОВ УВТК Маріупольбуд виконано всі необхідні, обов`язкові кваліфікаційні вимоги та подано достатньо документів на підтвердження своєї відповідності цим вимогам;

-жоден з учасників тендерної закупівлі, чиї пропозиції були відхилені за лотом UA-2017-09-20-002287-b, не оскаржив процедуру в порядку, встановленому ст. 18 Закону України Про публічні закупівлі ;

-правові підстави для визнання оскаржуваного договору та додаткової угоди недійсними на підставі ч. 1 ст.215 ЦК України відсутні;

-суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши спірний договір підряду недійсним, оскільки виходячи з вимог ч. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , продовження строку дії договору на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20% суми, може мати місце, якщо договір був укладений у попередньому році ( в даному випадку - 2017р.), а продовження строку його дії узгоджується сторонами вже в наступному (в даному випадку - 2018р.). Проте укладання договору підряду від 12.12.2017 № 105 та підписання Додаткової угоди №1 від 29.12.2017, якою було узгоджено строк дії договору підряду до 31.12.2018, відбулося в межах одного календарного та бюджетного 2017 року, тобто істотні умови договору були змінені та погоджені ще в 2017р., сторонами підтверджені взяті на себе зобов`язання, в кошторисі видатків Донецької області затверджені видатки на ці цілі, і в наступному 2018р., як продовження строку дії договору, так і визначення або зміна суми договору не відбулося. Визначені у ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі підстави недійсності договору також не є підставами визнання зазначеного договору підряду та додаткової угоди до нього недійсним.

Враховуючи наведене відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі № 905/383/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-1, Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, також не погодився із ухваленим судом першої інстанції рішенням, подав апеляційну скаргу (том 4 аркуші справи 18-31), в якій вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, яким у задоволені позову належить відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що;

-здійснення прокуратурою Донецької області вивчення відкритих даних веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель є протиправним;

-органи прокуратури не входять до переліку органів, яким надані повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

-органи прокуратури не віднесено до осіб, наділених повноваженнями щодо оскарження процедур закупівель в порядку ст. 18 Закону України Про публічні закупівлі , проведених відповідно до цього Закону та договорів про закупівлю, укладених за результатами таких процедур;

-підстави для представництва інтересів держави в суді прокуратурою Донецької області не підтверджені належними доказами;

-прокурором неправильно визначено позивачів у справі;

-обумовлена первісним договором ціна робіт не збільшувалася, тому відсутні підстави для визнання договору та додаткової угоди недійсними.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі № 905/383/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено. Стягнуто з прокуратури Донецької області на користь ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд та Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА по 7929,00 грн на кожного судового збору за подання апеляційної скарги.

Судове рішення апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема: неправильним визначенням прокурором позивачів у справі; безпідставним посиланням прокурора на протиправне відхилення тендерним комітетом відповідача-1 пропозиції ТОВ БМС БУД ; відсутністю підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1 про визнання переможцем торгів ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд та відсутністю підстав для визнання недійсними Договору та додаткової угоди від 29.12.2017 № 1 до нього.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 905/383/18 скасовано. Справу № 905/383/18 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційного господарського суду зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Донецька ОДА є неналежними позивачами у справі та не наділені повноваженнями на оскарження процедур публічних закупівель.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний господарський суд залишив поза увагою та не з`ясував чи дотримався заступник прокурора вимог частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, визначеного позивачем, про звернення з даним позовом до суду, та якими доказами підтверджується як факт самого повідомлення, так і факт направлення такого повідомлення.

Також Верховний Суд визнав передчасними висновки апеляційного господарського суду, зроблені по суті спору щодо законності проведеної спірної процедури тендерної закупівлі, оскільки суд не дослідив визначеної прокурором підстави позову, не з`ясував обставин, пов`язаних з цією підставою позову, зокрема щодо відповідності документів, доданих учасником торгів - ТОВ БМС БУД до своєї тендерної пропозиції, кваліфікаційним критеріям, установленим замовником, не перевірив у межах своїх повноважень висновки місцевого господарського суду, зроблені за результатом дослідження цієї підстави позову, на відповідність їх обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Направляючи справу на новий розгляд Верховним Судом вказано на необхідність суду апеляційної інстанції врахувати наведене в цій постанові, усунути допущені недоліки, всебічно і повно з`ясувати всі обставини справи, дійсні права та обов`язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження обставин, що мають значення у справі, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини і в залежності від встановленого вирішити спір з дотриманням норм процесуального права.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі № 905/383/18 скасовано та прийнято нове, яким позов прокурора залишено без розгляду.

Дана постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю у цій справі передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Донецької ОДА, оскільки прокурором не підтверджено правових підстав для представництва та не зазначено підстав невиконання або неналежного виконання позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належними суб`єктами, а також не обґрунтовано нездійснення або неналежне здійснення ними захисту інтересів держави.

Крім того судом апеляційної інстанції вказано, що однією з вимог позову прокурора є визнання недійсним рішення тендерного комітету про відхилення тендерної пропозиції ТОВ БМС БУД , в той час як останнє жодних скарг на це рішення не подавало, а захист прокурором інтересів приватного суб`єкта, який є самостійним учасником цивільного обороту і зданий самостійно захистити власні права, не має ані законних підстав, ані обґрунтування в аспекті порушення інтересів держави.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області; постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 905/383/18 скасовано; справу №905/383/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд визнав висновок суду апеляційної інстанції про непідтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді помилковим та передчасним, зробленим без належного з`ясування обставин справи та норм законодавства, а також указав, що Східний апеляційний господарський суд залишив поза увагою висновки та вказівки суду касаційної інстанції, наведені у постанові від 12.03.2019 у цій справі , що є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справив силу приписів частини п`ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції мав перевірити наведені прокурором доводи, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами, у зв`язку з чим прокурор і звернувся до суду . Верховний Суд наголосив, що правомірність та обґрунтованість рішення у цій справі залежить від дослідження і з`ясування наведених обставин.

31.08.2020 матеріали справи №905/383/18 надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду.

Згідно витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 для розгляду апеляційних скарг (вх. №№ 2190 Д/2; 2191 Д/2) сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (вх.№2190 Д/2) та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд (вх. № 2191 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі №905/383/18; призначено справу до розгляду на 12 жовтня 2020 року о 12:15 годині; встановлено учасникам справи строк до 23.09.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання всім учасникам справи; строк до 25.09.2020 для подання заяв, клопотань, тощо.

22.09.2020 до суду від Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№9015), в яких відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі №905/383/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; розгляд справи проводити за участю представника відповідача-1. До вказаних доповнень Департаментом додано копію Сертифікату серії ДЦ №162193121367 від 08.11.2019, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено готовність об`єкта "Заходи з озеленення, а саме: реконструкція дитячого парку "Веселка" по пр.Перемоги у Лівобережному районі, м.Маріуполь" (без зовнішніх мереж електропостачання), (Коригування), 1 черга, до експлуатації. Також додано копію Акту готовності об`єкта до експлуатації від 29.10.2019.

25.09.2020 до суду від позивача-2 надійшли письмові пояснення (вх.№9197), в яких зазначено про те, що заступником прокурора Донецької області помилково визначено Донецьку обласну державну адміністрацію як орган державної влади, який має здійснювати захист інтересів держави у сфері державних закупівель та не виконано процесуальні вимоги, що мають передувати зверненню прокурора до суду, у зв`язку з чим підстави для представництва прокурором інтересів Донецької обласної державної адміністрації у справі №905/383/18 відсутні.

28.09.2020 до суду від ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№9191), в яких відповідач-2 просить залишити без розгляду позовні вимоги заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Донецької обласної державної адміністрації. Крім того, відповідач-2 просить розгляд справи провести за відсутності його представника. Доводи, викладені в апеляційних скаргах відповідачів підтримує у повному обсязі. До вказаних доповнень другим відповідачем додано копію Сертифікату серії ДЦ №162193121367 від 08.11.2019; Акту готовності об`єкта до експлуатації від 29.10.2019. Таким чином відповідач-2 зазначає, що ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд виконало усі покладені на нього Договором обов`язки .

Проте ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.10.2020 колегія суддів із посиланням на приписи статті 118 ГПК України залишила без розгляду надані відповідачами доповнення до апеляційних скарг та вирішила розглядати апеляційні скарги відповідачів, що подані в первісній редакції. Також судом при розгляді справи оголошено перерву до 05.11.2020 об 11:30 год.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020, у зв`язку із знаходженням на лікарняному головуючого судді Білоусової Я.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/383/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 та витягом з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 05.11.2020 апеляційні скарги Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (вх. № 2190 Д/2) та ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд (вх. № 2191 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі №905/383/18 передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача - Барбашової С.В.), судді Істоміної О.А., судді Пелипенко Н.М.

Відповідно до пункту 14 статті 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне розпочати апеляційний розгляд справи № 905/383/18 по суті новим складом колегії суддів.

02.11.2020 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання (вх. № 10539) про розгляд справи у судовому засіданні 05.11.2020 без участі представника ТОВ УВТК Маріупольбуд .

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.10.2020 при розгляді справи оголошено перерву до 01.12.2020 до 10:30 год.

В судове засідання 01.12.2020 з`явилися прокурор та уповноважений прелдатавник відповідача-1, які надали пояснення у справі.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні 01.12.2020 прокурора та уповноваженого представника відповідача-1, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг відповідачів, з огляду на таке.

Предметом судового розгляду цій справі є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Донецької ОДА про визнання недійсними рішень тендерного комітету Департаменту екології та природних ресурсів Донецької ОДА та укладеного за результатом проведення відкритих торгів договору, обґрунтований проведенням тендерним комітетом відповідача-1 торгів з недотриманням вимог Закону України Про публічні закупівлі , що стало наслідком порушення прав та інтересів держави щодо раціонального й ефективного використання бюджетних коштів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному обсязі суд першої інстанції погодився з аргументами прокурора наведеними в обґрунтування заявлених вимог щодо проведення відповідачем-1 відкритих торгів з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі .

Апеляційний господарський суд за результатом нового апеляційного розгляду справи № 905/383/18 (постанова від 20.05.2019) визнав такі висновки суду помилковими та залишив поданий позов прокурора без розгляду із посиланням на не підтвердження прокурором правових підстав для представництва та не зазначенням ним підстав невиконання або неналежного виконання позивачами своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належними суб`єктами.

Верховний Суд скасовуючи постанову апеляційного господарського суду зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Донецька ОДА є неналежними позивачами у справі та не наділені повноваженнями на оскарження процедур публічних закупівель.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний господарський суд залишив поза увагою та не з`ясував чи дотримався заступник прокурора вимог частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень , визначеного позивачем, про звернення з даним позовом до суду, та якими доказами підтверджується як факт самого повідомлення, так і факт направлення такого повідомлення.

Також Верховний Суд визнав передчасними висновки апеляційного господарського суду, зроблені по суті спору щодо законності проведеної спірної процедури тендерної закупівлі, оскільки суд не дослідив визначеної прокурором підстави позову, не з`ясував обставин, пов`язаних з цією підставою позову, зокрема щодо відповідності документів, доданих учасником торгів - ТОВ БМС БУД до своєї тендерної пропозиції, кваліфікаційним критеріям, установленим замовником, не перевірив у межах своїх повноважень висновки місцевого господарського суду, зроблені за результатом дослідження цієї підстави позову, на відповідність їх обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

За приписами частини п`ятої статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, першочерговим по відношенню до вирішення спору по суті є встановлення обставин наявності або відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цьому спорі.

На виконання зазначених вказівок суду касаційної інстанції, враховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, з`ясувавши питання повноти обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у даній справі, колегією суддів Східного апеляційного господарського суду за результатами нового апеляційного розгляду встановлено таке.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18 ).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 ).

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пунктах 48, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила:

-якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

-відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Однак у наведеній статті ГПК України ідеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (висновки викладені у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 ).

Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, як зазначалося вище, звертаючись до суду із позовом прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, зокрема, бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У цьому випадку з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у пункті 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

В контексті наведеного, висновок про доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Отож наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин з урахуванням положень законодавства і висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах та за результатами оцінки доводів прокурора стосовно підстав представництва і доказів, якими ці доводи підтверджено.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Так, на підставі наявних у справі матеріалів, колегією суддів апеляційної інстанції з`ясовано, що на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру Заступник прокурора Донецької області при зверненні 23.02.2018 із позовом до Господарського суду Донецької області додав до позовної заяви повідомлення Прокуратури Донецької області від 12.02.2018 вих.№№ 05/1-248вих-18, 05/1-249вих-18, адресовані Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Донецькій обласній державній адміністрації (том 1 аркуш справи 98-105), стосовно виявлених порушень під час проведення відкритих торгів, укладення оспорюваного договору та наявність підстав для подання прокурором позову на захист інтересів держави у цих правовідносинах.

Проте в порушення вимог частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор не надав доказів, що листи від 12.02.2018 вих.№№ 05/1-248вих-18, 05/1-249вих-18 були направлені та вручені позивачам попередньо перед зверненням до суду. Натомість згідно наявних у справі матеріалів прокурор із повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави звернувся до позивачів одночасно із поданням позову у даній справі до Господарського суду Донецької області, не надавши можливості позивачам відреагувати на таке звернення прокурора. Також прокурором не обґрунтовано необхідність невідкладного звернення до суду.

До того ж, строки подання прокурором позовної заяви до суду 23.02.2018 та підписання ним 12.02.2018 повідомлень позивачам про наявність підстав для даного позову, засвідчують, що такі строки не відповідають критерію розумності для кваліфікації невжиття заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, як бездіяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Донецької обласної державної адміністрації в контексті положень частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру з урахуванням висновків, викладених у пунктах 40, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Недотримання прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення позивачів у даній справі, свідчить про відсутність у позивачів можливості протягом розумного строку відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення тощо).

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що перед зверненням до суду прокурор перевірив та встановив, що суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у даному випадку Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Донецька обласна державна адміністрація, не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист законних інтересів держави, тому у цій справі колегією суддів Східного апеляційного господарського суду встановлено відсутність причин, які перешкоджають захисту інтересів держави позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

З огляду на те, що оспорювані прокурором рішення тендерного комітету та оспорюваний договір підряду прийняті та укладені наприкінці 2017 року, а позов подано прокуратурою 23.02.2018, то сама по собі обставина незвернення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Донецької обласної державної адміністрації із позовом упродовж певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачами у справі функцій держави.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення взагалі не досліджувалися наведені обставини щодо дотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої наведеною нормою, а отже не з`ясовувалася наявність у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в суді у даному спорі.

Враховуючи наведене вище та встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності у прокурора достатніх правових підстав для звернення до господарського суду з позовом у цій справі в порядку представництва інтересів держави в особі позивачів, колегія суддів вважає передчасним розгляд позову судом першої інстанції у даній справі по суті, що має наслідком скасування ухваленого у цій справі рішення, оскільки недотримання процедури, передбаченої статтею 23 Закону України Про прокуратуру взагалі унеможливлює розгляд заявленого прокурором у цій справі позову по суті.

За таких обставин, зважаючи на те, що прокурор у даній справі, не довів підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення позову заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Донецької обласної державної адміністрації до Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави встановлена судом вже після відкриття провадження у справі, тому позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Аргументи сторін, що не стосуються мотивів залишення позову прокурора без розгляду, наведених у цій постанові, колегія суддів не аналізує з огляду на зазначені вище висновки щодо необхідності першочергового з`ясування та підтвердження судом підстав представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді у разі звернення прокурора з відповідним позовом.

Згідно пункту 4 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно частини першої статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним вище, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а позов прокурора залишенню без розгляду.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційних скарг, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 273, п. 4 ч. 1 ст. 275, п.п. 1, 4, ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 278, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у справі №905/383/18 скасувати та прийняти нове, яким позов залишити без розгляду.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Університетська, будинок 6; код 25707002) на користь Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код 38707906) 7929,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Університетська, будинок 6; код 25707002) на користь ТОВ Управління виробничо-технологічного комплектування Маріупольбуд (87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Станіславського, буд 1; код 01242024) 7929,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07.12.2020

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко