Рішення

від 04.12.2020 по справі 917/1072/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2020Справа № 917/1072/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська Логістична Компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПТЦ Еко-Продукт

про стягнення 183 782,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська Логістична Компанія (надалі - ТОВ Полтавська Логістична Компанія ) звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПТЦ Еко-Продукт (надалі - ТОВ ПТЦ Еко-Продукт ) про стягнення 183 782,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого на підставі договору поставки №ПЛК-25 від 01.03.2019 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 86 472,06 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 77 830,80 грн., штрафу у розмірі 17 294,41 грн. та 3% річних у розмірі 2 184,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.07.2020, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2020, матеріали справи №917/1072/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ ПТЦ Еко-Продукт поштовим відправлення за №0105476060938, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення вибули .

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 13.10.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.03.2019 між ТОВ Полтавська Логістична Компанія (постачальник) та ТОВ ПТЦ Еко-Продукт (покупець) було укладено договір поставки №ПЛК-25 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти) у зумовлені строки покупцеві оптові партії продовольчих товарів, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього певні грошові суми.

Згідно з п. 8.2 Договору покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) дня з дати поставки товару постачальником.

На виконання умов Договору, згідно накладних №3007043 від 30.07.2019, №2707035 від 27.07.2019, №2507008 від 25.07.2019, №2507013 від 25.07.2019, №2407052 від 24.07.2019, №2407073 від 24.07.2019, №2407076 від 24.07.2019, №2407051 від 24.07.2019, №2407054 від 24.07.2019, №2407042 від 24.07.2019, №2207005 від 22.07.2019, №2007062 від 20.07.2019, №1807024 від 18.07.2019, №1707062 від 27.07.2019, №1707016 від 17.07.2019, №1707044 від 17.07.2019, №1107074 від 12.07.2019, №1307031 від 13.07.2019, №13070229 від 13.07.2019, №1107061 від 11.07.2019, №1107073 від 11.07.2019, №1104007 від 11.07.2019, №1007017 від 10.07.2019, №1007053 від 10.07.2019, №2906022 від 29.06.2019, №2706058 від 27.06.2019, №2706060 від 27.06.2019, №2706041 від 27.06.2019, №2706009 від 27.06.2019, №2606046 від 26.06.2019, №2606006 від 26.06.2019, №2606038 від 26.06.2019, №2606045 від 26.06.2019, №2606042 від 26.06.2019, №2506115 від 25.06.2019, №2506035 від 25.06.2019, №2506087 від 25.06.2019, №2206035 від 22.06.2019, №2006036 від 20.06.2019, №2006037 від 20.06.2019, №2006056 від 20.06.2019, №1906066 від 19.06.2019, №1906007 від 19.06.2019, №1806102 від 18.06.2019, №1306017 від 13.06.2019, №0806030 від 08.06.2019, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 86 478,67 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого за договором поставки №ПЛК-25 від 01.03.2019 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 86 472,06 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладні №3007043 від 30.07.2019, №2707035 від 27.07.2019, №2507008 від 25.07.2019, №2507013 від 25.07.2019, №2407052 від 24.07.2019, №2407073 від 24.07.2019, №2407076 від 24.07.2019, №2407051 від 24.07.2019, №2407054 від 24.07.2019, №2407042 від 24.07.2019, №2207005 від 22.07.2019, №2007062 від 20.07.2019, №1807024 від 18.07.2019, №1707062 від 27.07.2019, №1707016 від 17.07.2019, №1707044 від 17.07.2019, №1107074 від 12.07.2019, №1307031 від 13.07.2019, №13070229 від 13.07.2019, №1107061 від 11.07.2019, №1107073 від 11.07.2019, №1104007 від 11.07.2019, №1007017 від 10.07.2019, №1007053 від 10.07.2019, №2906022 від 29.06.2019, №2706058 від 27.06.2019, №2706060 від 27.06.2019, №2706041 від 27.06.2019, №2706009 від 27.06.2019, №2606046 від 26.06.2019, №2606006 від 26.06.2019, №2606038 від 26.06.2019, №2606045 від 26.06.2019, №2606042 від 26.06.2019, №2506115 від 25.06.2019, №2506035 від 25.06.2019, №2506087 від 25.06.2019, №2206035 від 22.06.2019, №2006036 від 20.06.2019, №2006037 від 20.06.2019, №2006056 від 20.06.2019, №1906066 від 19.06.2019, №1906007 від 19.06.2019, №1806102 від 18.06.2019, №1306017 від 13.06.2019, №0806030 від 08.06.2019) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 86 478,67 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 8.2 Договору, у відповідача наявне грошове зобов`язання з оплати поставленого на підставі Договору товару у розмірі 86 478,67 грн., а строк виконання такого зобов`язання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 86 478,67 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ Полтавська Логістична Компанія про стягнення з ТОВ ПТЦ Еко-Продукт заборгованості у розмірі 86 472,06 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 77 830,80 грн., штрафу у розмірі 17 294,41 грн. та 3% річних у розмірі 2 184,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 30.06.2019 по 01.06.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Відповідно до п. 9.3 Договору у разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений в п. 8.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару та пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару штрафу та пені, спірні правовідносини є господарськими, а відповідачем допущено прострочення виконання господарського зобов`язання, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернувся з вимогою про стягнення пені та штрафу.

Суд відзначає, що відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а відтак позивачем неправомірно нарахована пеня у розмір 0,5% від вартості несплаченої партії товару, що призвело до необґрунтованого збільшення її розміру.

Також позивачем не враховано вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши власний розрахунок та враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 13 691,00 грн. та штраф розмірі 17 294,41 грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 184,81 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ ПТЦ Еко-Продукт на користь ТОВ Полтавська Логістична Компанія заборгованості у розмірі 86 472,06 грн., пені у розмірі 13 691,00 грн., штрафу у розмірі 17 294,41 грн. та 3% річних у розмірі 2 184,81 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 64 139,80 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська Логістична Компанія задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПТЦ Еко-Продукт (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2Б; ідентифікаційний код 41851721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська Логістична Компанія (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, будинок 70; ідентифікаційний код 37592578) заборгованість у розмірі 86 472 (вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 06 коп., пеню у розмірі 13 691 (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 81 коп., штраф у розмірі 17 294 (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто чотири) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1 794 (одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) грн. 63 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий