Рішення

від 07.12.2020 по справі 910/14476/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2020Справа № 910/14476/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (0100, м. Київ, пл. Івана Франка, 5)

до Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 3)

про стягнення 201 024,54 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" про стягнення 201 024,54 грн.

В обґрунтування позивних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач) зазначило, що Українська державна корпорація по транспортному будівництву "Укртрансбуд" (надалі - відповідач) своєчасно не вносила плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого в останньої утворилася заборгованість за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року у сумі 180 823,13 грн. Крім того, позивачем нараховані штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді пені в сумі 8 466,42 грн, а також 3% річних у сумі 5 938,74 грн та інфляційні втрати у сумі 5796,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14476/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

26.10.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що вимоги позивача у загальній сумі 112 075,81 грн виникли протягом ліквідаційної процедури відповідача, а відтак нараховані в порушення ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та не могли бути сплачені ліквідатором, тому що не були заявлені до банкрута та не є витратами, пов`язаними у справі про банкрутство.

09.11.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про продовження процесуального строку для надання відповіді на відзив та про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 суд задовольнив клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", продовжив позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 16.11.2020 та відмовив Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

18.11.2020 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідач не завершив свою господарську діяльність та продовжував споживати теплову енергію на потреби опалення. Також позивач звертає увагу, що борг відповідача виник після п`ятирічного строку з часу визнання його банкрутом, а отже, законодавство про банкрутство в частині порядку та строків заявлення вимог кредиторів до позивача не застосовується.

26.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вважає безпідставними грошові вимоги позивача, які виникли під час ліквідації Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд". Крім того, відповідач зазначає, що недостовірність відомостей в наданих позивачем документах, складання їх в односторонньому порядку та відсутність доказів їх направлення відповідачу, свідчить про їх створення не з метою фіксації дійсних обставин, а з метою впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що Українській державній корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" належать на праві власності нежилі приміщення №1 по №31 (групи приміщень №2) (в літ А), загальною площею 409,20 кв. м., що знаходяться в м. Київ по вул. Богданівська, 3.

Розпорядженням КМДА від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

До матеріалів справи додано корінці нарядів №127 від 10.2018, №60 від 04.2019, №128 від 10.2019 та №133 від 04.2020 на підключення на початку оплювального сезону та відключення в кінці опалювального сезону будинку по вул. Богданівська, 3.

Вищевказані корінці нарядів за періоди з жовтня 2018 по квітень 2020 були підписані представниками позивача та споживача КП "Залізничне", що підтверджують факт постачання теплової енергії до приміщення відповідача у вищевказаний період.

На підтвердження постачання теплової енергії за вказаною вище адресою позивачем також надано копії відомостей реєстрації параметрів теплоспоживання будинку по вул. Богданівська, 3 та щомісячні Акти приймання-передавання товарної продукції.

За доводами позивача, відповідач не здійснював своєчасної оплати спожитих з жовтня 2018 року по квітень 2020 року послуг з постачання теплової енергії, що стало наслідком виникнення у останнього боргу у розмірі 180 823,13 грн та підставою для нарахування останньому інфляційних втрат у розмірі 5 796,25 грн, 3% річних у розмірі 5 938,74 грн та пені у розмірі 8 466,42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З наведених положень законодавства вбачається, що відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, факт споживання якої підтверджується встановленими обставинами справи.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №922/4239/16 зазначено, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Як встановлено судом, у спірний період (з жовтня 2018 по квітень 2020) власником нежитлових приміщень №1 по №31 (групи приміщень №2) (в літ А), загальною площею 409,2 кв. м., що знаходиться в м. Київ, вул. Богданівська, 3 була Українська державна корпорація по транспортному будівництву "Укртрансбуд".

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки у спірний період власником вищевказаних нежитлових приміщень був відповідач, останній повинен був здійснювати оплату наданих у вказані приміщення послуг з постачання теплової енергії.

Матеріалами справи, зокрема, корінцями нарядів та актами про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи, підтверджується достовірність тверджень позивача щодо подачі у житловий будинок по вул. Богданівська, 3 теплової енергії для потреб опалення в опалювальні періоди 2018-2020 років.

Відповідно до ч. 6, ст. 19 Закону України Про теплопостачання , споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про теплопостачання , тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

З наявних у матеріалах справи щомісячних облікових карток, актів приймання-передавання товарної продукції та актів звіряння розрахунків вбачається, що за спірний період позивачем проводилось за адресою відповідача нарахування за відпущену теплову енергію (за особовим рахунком НОМЕР_1 ) згідно з тарифами затвердженими розпорядженням КМДА №2340 від 22.12.2018 та №636 від 23.04.2020, яким були внесенні зміни до розпорядження №2340 в частині виключення п. 1-4.

Пунктом 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 27.12.2010 ухвалою Господарського суду м. Києва було порушено провадження у справі №50/15-б про банкрутство Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд".

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі №50/15-б Українську державну корпорацію по транспортному будівництву "Укртрансбуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

27.05.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва, на підставі рішення комітету кредиторів від 24.09.2018, судом затверджену Мирову угоду у справі №50/15-б про банкрутство Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд"; провадження у справі №50/15-б закрито; дію мораторію припинено. Вказаною ухвалою було врегульовано порядок погашення усіх вимог кредиторів, заявлених до Банкрута станом на дату ухвалення даного рішення.

Статтею 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, що діяла станом на момент визнання відповідача банкрутом, встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У частині 1 ст. 38 Закону про банкрутство, яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, визначено, що:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, зазначеними нормами Закону, законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Також згідно положень зазначеної норми у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Таким чином, приймаючи до уваги, що жодних позовних вимог, а також заяв з грошовими вимогами до банкрута в межах провадження у справі про банкрутство Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" не подавались, суд визнає вимоги позивача про стягнення 107 404,93 грн заборгованості за поставлену теплову енергію в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, тобто, протягом ліквідаційної процедури, безпідставними, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури нові грошові зобов`язання, в силу ст. 38 Закону про банкрутство, в Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" не виникали.

Що стосується заборгованості у розмірі 73 418,20 грн, яка виникла за надану відповідачу теплову енергію в період з жовтня 2019 по квітень 2020, тобто, після затвердження Мирової угоди у справі №50/15-б про банкрутство Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд", закриття провадження у справі та припинення дії мораторію, суд зазначає, що відповідачем, як споживачем теплової енергії - порушено права позивача, як постачальника теплової енергії, в частині оплати її вартості, у зв`язку із чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщень відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання теплової енергії.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості, яка виникла за опалювальний період 2019-2020 років у розмірі 73 418,20 грн, суд встановив, що арифметично вірними та обґрунтованими є нарахування інфляційних втрат у розмірі 780,19 грн та 3 % річних у розмірі 1270,57 грн. Тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується нарахованої до стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

За розрахунком суду, здійсненим згідно вимог чинного законодавства та з огляду на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 1 061,72 грн. В інші частині нарахованої позивачем пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 3, ідентифікаційний код 00034861) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (0100, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) основний борг у розмірі 73 418 (сімдесят три тисячі чотириста вісімнадцять) грн 20 коп., 3 % річних у розмірі 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) грн 19 коп., пеню у розмірі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.12.2020

Суддя Л. Г. Пукшин