Рішення

від 25.11.2020 по справі 910/12879/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/12879/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект

до Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг

про стягнення 321468,84 грн

Представники справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг про стягнення 321468,84 грн, з яких 300000,00 грн основного боргу, 12411,36 грн 3% річних та 9057,48 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив роботи, виконані позивачем відповідно до Договору підряду №167 від 27.12.2018, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 300000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12411,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 9057,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі №910/12879/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.09.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020.

30.10.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач погодився з сумою основного боргу, яка заявлена до стягнення позивачем (300000,00 грн).

При цьому, відповідач зазначив, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.06.2019 у справі №757/30119/19-к накладено арешт на грошові кошти відповідача у всіх банківських установах. Вказана обставина, за твердженням відповідача, позбавила його можливості здійснювати господарську діяльність та, відповідно, сплатити грошові кошти на користь позивача.

При цьому, відповідач вказав, що суд може зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідач зазначив, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі та шукає можливість погасити заборгованість за Договором підряду №167 від 27.12.2018.

Крім того, відповідач зауважив, що позивачем неправильно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 11.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження ат призначення справи до судового розгляду по суті на 25.11.2020.

Представник позивача у судове засідання 25.11.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (40004, Сумська обл., м. Суми, площа Привокзальна, буд. 9), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105473820257, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана позивачем 18.11.2020.

Представник відповідача у судове засідання 25.11.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.11.2020 та розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 25.11.2020.

У судовому засіданні 25.11.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг (замовник) та Приватним акціонерним товариством Сумський Промпроект (підрядник) укладено Договір підряду №167, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, в терміни, обумовлені в цьому договорі, виконати розробку та коригування проектно-кошторисної документації по державному інвестиційному проекту Реконструкція і розширення Національного інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 в Голосіївському районі міста Києва (коригування) , у зв`язку із змінами Державних будівельних норм, правил та стандартів, а замовник зобов`язується прийняти роботи та сплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 Договору підряду №167 від 27.12.2018 підрядник зобов`язується передати замовнику, а замовник прийняти у визначених в договорі порядку та строки виготовлену проектно-кошторисну документацію.

У п. 3.1 Договору підряду №167 від 27.12.2018 сторонами погоджено, що загальна вартість (договірна ціна) за договором становить 3000000,00 грн.

Вартість робіт може бути уточнена кінцевими взаєморозрахунками за виконані роботи після проходження замовником експертизи на підставі даних позитивного експертного звіту експертної організації.

Договірна ціна визначається у відповідності до ДСТУ БД.1.1-7:2013 Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво , складу та обсягів робіт, передбачених технічним завданням. Договірна ціна оформлюється протоколом погодження договірної ціни. Уточнення договірної ціни оформлюється додатковою угодою, до якої додається новий протокол погодження договірної ціни згідно з даними позитивного експертного звіту.

Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №1 до договору) сторони погодили, що загальна вартість робіт за Договором підряду №167 від 27.12.2018 становить 3000000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору підряду №167 від 27.12.2018 розрахунки проводяться поетапно з фактичним підтвердженням вартості кожного етапу робіт діючим будівельним нормам і правилам (ДСТУ БД.1.1-7:2013 Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво ) згідно з етапами Календарного плану шляхом оплати після підписання сторонами акту приймання-передавання виконаних робіт. Замовник може провести попередню оплату вартості робіт.

Згідно з п. 4.4 Договору підряду №167 від 27.12.2018 розрахунки проводяться в безготівковому вигляді згідно з платіжним дорученням після підписання обома сторонами акту приймання-передавання виконаних робіт.

Як погоджено сторонами у п. 4.5 Договору підряду №167 від 27.12.2018, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником в межах коштів, зарахованих на рахунок замовника, за наявності фінансування по вказаному об`єкту на підставі акту приймання-передавання виконаних робіт, наданого підрядником по завершенню робіт, який замовник підписує протягом 5-ти робочих днів.

Відповідно до п. 4.7 Договору підряду №167 від 27.12.2018 розрахунок здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів після отримання позитивного експертного звіту на підставі підписання уповноваженими особами сторін кінцевого акту приймання-передавання виконаних робіт у повному обсязі за договором, в межах суми договірної ціни, що не перевищує вартості робіт відповідно до кошторисної частини проектної документації.

У п. 16.1 Договору підряду №167 від 27.12.2018 сторонами погоджено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до його укладення. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 07.03.2019 та продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань незалежно від реального фінансування.

Додатковою угодою №1 від 05.03.2019 сторони продовжили строк дію Договору підряду №167 від 27.12.2018 до 15.08.2019.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив роботи, виконані позивачем відповідно до Договору підряду №167 від 27.12.2018, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 300000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12411,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 9057,48 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач погодився з сумою основного боргу, яка заявлена до стягнення позивачем (300000,00 грн). При цьому, відповідач зазначив, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.06.2019 у справі №757/30119/19-к накладено арешт на грошові кошти відповідача у всіх банківських установах. Вказана обставина, за твердженням відповідача, позбавила його можливості здійснювати господарську діяльність та, відповідно, сплатити грошові кошти на користь позивача.

При цьому, відповідач вказав, що суд може зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідач зазначив, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі та шукає можливість погасити заборгованість за Договором підряду №167 від 27.12.2018.

Крім того, відповідач зауважив, що позивачем неправильно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою укладений між сторонами Договір підряду №167 від 27.12.2018 є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В Акті №11 здачі-приймання проектної продукції (результатів робіт, послуг) за Договором підряду №167 від 27.12.2018, який складено та підписано сторонами 15.03.2019, зазначено, що передана позивачем проектна документація, розроблена за Договором підряду №167 від 27.12.2018, задовольняє умови договору і технічне завдання та оформлена у належному порядку. Загальна вартість робіт становить 3000000,00 грн.

Вартість виконаних робіт за цим актом становить 1500000,00 грн; сума авансу, перерахована за виконану роботу за цим актом, становить 1500000,00 грн; належить перерахувати за цим актом - 0,00 грн.

За накладними №1 від 16.07.2019, №2 від 19.07.2019, №3 від 12.08.2019, №4 від 14.08.2019 позивач передав, а відповідач отримав проектну-документацію за Договором підряду №167 від 27.12.2018.

При цьому, в Акті №110 здачі-приймання проектної продукції (результатів робіт, послуг) за Договором підряду №167 від 27.12.2018, який складено та підписано сторонами 28.08.2019, зазначено, що передана позивачем проектна документація, розроблена за Договором підряду №167 від 27.12.2018, задовольняє умови договору і технічне завдання та оформлена у належному порядку. Загальна вартість робіт становить 3000000,00 грн.

Вартість виконаних робіт за цим актом становить 1000000,00 грн; сума авансу, перерахована за виконану роботу за цим актом, становить 1000000,00 грн; належить перерахувати за цим актом - 0,00 грн.

За накладною №5 від 19.09.2019 позивач передав, а відповідач отримав проектну-документацію за Договором підряду №167 від 27.12.2018.

При цьому, в Акті №142 здачі-приймання проектної продукції (результатів робіт, послуг) за Договором підряду №167 від 27.12.2018, який складено та підписано сторонами 23.10.2019, зазначено, що передана позивачем проектна документація, розроблена за Договором підряду №167 від 27.12.2018, задовольняє умови договору і технічне завдання та оформлена у належному порядку. Загальна вартість робіт становить 3000000,00 грн.

Вартість виконаних робіт за цим актом становить 500000,00 грн; сума авансу, перерахована за виконану роботу за цим актом, становить 200000,00 грн; належить перерахувати за цим актом - 300000,00 грн.

Отже, наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами підтверджується, що остаточно (у повному обсязі) позивачем були виконані роботи, обумовлені Договором підряду №167 від 27.12.2018, та їх результат переданий відповідачу 23.10.2019.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не було надано заперечень стосовно обставин виконання позивачем робіт за Договором підряду №167 від 27.12.2018 належним чином та у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.7 Договору підряду №167 від 27.12.2018 розрахунок здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів після отримання позитивного експертного звіту на підставі підписання уповноваженими особами сторін кінцевого акту приймання-передавання виконаних робіт у повному обсязі за договором, в межах суми договірної ціни, що не перевищує вартості робіт відповідно до кошторисної частини проектної документації.

Як вбачається з Експертного звіту щодо розгляду проектної документації за робочим проектом від 25.03.2019 №APS-0002-19/Проект, затвердженого директором Товариства з обмеженою відповідальністю Проексп , та Додатку до нього, розроблена Приватним акціонерним товариством Сумський Промпроект проектна документація відповідає вихідним даним на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної безпеки, техногенної безпеки, енергозбереження та кошторисної частини проектної документації і може бути затверджена в установленому порядку.

При цьому, остаточний акт приймання-передачі результатів робіт, виконаних позивачем, було складено між сторонами 23.10.2019 (Акт №142 здачі-приймання проектної продукції (результатів робіт, послуг).

За таких обставин, враховуючи умови п. 4.7 Договору підряду №167 від 27.12.2018, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити кінцеві розрахунки з позивачем 23.10.2019 (так як настання обов`язку у відповідача оплатити роботи залежить від виникнення одночасно 2-х обставин: 1) протягом 10-ти банківських днів після отримання позитивного експертного звіту та 2) підписання сторонами кінцевого акту).

Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, 11.01.2019 відповідачем були сплачені на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2700000,00 грн (призначення платежу - оплата за Договором підряду №167 від 27.12.2018).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 300000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг за Договором підряду №167 від 27.12.2018 у сумі 300000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечувались, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг суми основного боргу у розмірі 300000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12411,36 грн за період з 10.04.2019 по 25.08.2020.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду їх нарахування.

Як встановлено судом, відповідач у повному обсязі повинен був здійснити оплату за виконані позивачем роботи у строк до 23.10.2019 включно, у зв`язку з чим обгрунтованим періодом для нарахування 3% річних є з 24.10.2019 по 25.08.2020 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 7553,83 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг 3% річних у розмірі 12411,36 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 7553,83 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9057,48 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, оскільки вищи викладених вимог позивачем не було дотримано.

Крім того, позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат, зважаючи на встановлений судом кінцевий строк виконання відповідачем обов`язку з оплати.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 3895,91 грн.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг інфляційних втрат у розмірі 9057,48 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 3895,91 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.06.2019 у справі №757/30119/19-к накладено арешт на грошові кошти відповідача у всіх банківських установах. Вказана обставина, за твердженням відповідача, позбавила його можливості здійснювати господарську діяльність та, відповідно, сплатити грошові кошти на користь позивача.

При цьому, відповідач вказав, що суд може зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідач зазначив, що він перебуває в скрутному фінансовому становищі та шукає можливість погасити заборгованість за Договором підряду №167 від 27.12.2018.

Суд зазначає, що вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд зазначає, що наведені відповідачем обставини за висновком суду не є підставами для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі відповідачем суду не надано.

Крім того, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект в частині стягнення з відповідача як 3% річних, так і інфляційних втрат.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом встановлено, що 04.07.2020 між Адвокатським об`єднанням Веріта Груп (адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством Сумський Промпроект (клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги в господарській справі, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма, без обмежень, правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з зверненням клієнта до суду, правоохоронних органів, підприємств, організацій, установ. Правова допомога за даним договором надається у спорі клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг про стягнення заборгованості за Договором підряду №167 від 27.12.2018.

Відповідно до п. 4.2 Договору всього гонорар адвокатського об`єднання складає 16000,00 грн, до якого включається оплата за вивчення документів, підготування претензії, підготування позовної заяви розрахунків, копіювання та завіряння документів, направлення позову відповідачу та до суду, складання та направлення документів по суті справи. Участь у судових засіданнях оплачується окремо в розмірі, встановленому додатковою угодою. По факту надання адвокатських послуг адвокатське об`єднання надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до платіжного доручення №661 від 25.08.2020 позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання грошові кошти у розмірі 10000,00 грн

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу адвоката.

Як зазначено у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок суду про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект , з відповідача підлягають стягненню на користь позивача втрати на правову допомогу адвоката у сумі 9688,33 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРК Проджект Інжиніринг (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-У, корпус 28, офіс 306; ідентифікаційний код: 41162882) на користь Приватного акціонерного товариства Сумський Промпроект (40004, Сумська обл., м. Суми, площа Привокзальна, буд. 9; ідентифікаційний код: 00219649) суму основного боргу у розмірі 300000 (триста тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 7553 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 3895 (три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 91 коп, судовий збір у розмірі 4671 (чотири тисячі шістсот сімдесят одна) грн 74 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 9688 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 33 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 07.12.2020.

Суддя О.М. Спичак