Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/14283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/14283/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промлит

до Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація

про стягнення 106.361,51 грн

Без виклику представники сторін

СУТЬ СПОРУ:

21.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Промлит до Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація про стягнення 106.361,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг за державні кошти № 270Д/14 від 23.06.2014 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 603.157,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 963.956,72 грн, з яких 603.157,00 грн основного боргу, 327.285,43 грн інфляційних втрат та 33.514,29 грн 3% річних. Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22493/16 від 14.12.2017 позов ТОВ Промлит задоволено в повному обсязі. Враховуючи те, що відповідачем не було виконано вищевказане рішення суду, позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з ДП "ОК Укрвуглереструктуризація 160.394,31 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/12328/18 від 10.12.2018 позовні вимоги ТОВ Промлит задоволено повністю та стягнуто з ДП ОК Укрвуглереструктуризація 160.394,31 грн, з яких 131.789,80 грн інфляційні втрати та 28.600,31 грн 3% річних нарахованих за період з листопада 2016 року по червень 2018 року. У зв`язку з тим, що відповідачем так і не було сплачено борг за надані позивачем послуги за договором, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 106.361,51 грн, з яких 70.147,16 грн інфляційних втират та 36.214,35 грн 3% річних нарахованих за період з липня 2018 року по червень 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/142833/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.09.2020 було направлено відповідачу 30.09.2020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03142, м. Київ, пров. Приладний, 2-А (номер відправлення 0105474968070), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 28.09.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.10.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474968070.

06.10.2020 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 09.10.2020 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 28.09.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2014 між Державним підприємством Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промлит (виконавець, позивач) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 270Д/14 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язався у 2014 році надати послуги згідно ДК 016-2010 33.12.1 Ремонтування та технічне обслуговування машин загальної призначеності (Поточний ремонт насосів), зазначені у Переліку послуг (додаток № 1) до договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Додатковою угодою № 1 від 24.07.2014 до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 270Д/14 від 23.06.2014 сторони дійшли згоди у зв`язку з реорганізацією ДП ОД Луганськвуглереструктуризація відповідно до наказу Мінеренрговугілля від 15.05.2014 № 358 Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств здійснити заміну сторони за договором Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств на Державне підприємство Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація .

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість наданих послуг повністю не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Внаслідок неналежного виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Промлит у 2016 році звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 603.157,00 грн, а також 3% річних у розмірі 33.514,29 грн, інфляційні у розмірі 327.285,43 грн.

Даний спір розглядався Господарським судом міста Києва у межах справи № 910/22493/16.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22493/16 від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2018, та постановою Верховного Суду від 19.06.2018, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Промлит заборгованість у розмірі 603.157,00 грн, 3% річних у розмірі 33.514,29 грн (за загальний період прострочки з 07.10.2014 по 30.11.2016), інфляційні у розмірі 327.285,43 грн (за загальний період прострочки жовтень 2014 року - жовтень 2016 року) та судовий збір у розмірі 14.459,35 грн.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення у справі № 910/22493/16, обставини, які були встановлені під час розгляду справи № 910/22493/16 не підлягають доказуванню в межах даної справи.

В подальшому у зв`язку з тим, що рішення у справі № 910/22493/16 не було виконане, Товариство з обмеженою відповідальністю Промлит у 2018 році звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація про стягнення інфляційних нарахувань з листопада 2016 року по червень 2018 року в розмірі 131.789,80 грн та3% річних з 01.12.2016 по 30.06.2018 в розмірі 28.604,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 у справі № 910/12328/18, яке не було оскаржено сторонами, а отже набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Промлит 3% річних у розмірі 28.600,31 грн (за період з 07.10.2014 по 30.11.2016), інфляційні втрати у розмірі 131.789,80 грн (за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року) та судовий збір у розмірі 2.405,85 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22493/16 підтверджено, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 70.147,16 грн інфляційних втрат та 36.214,35 грн - 3% річних за період з липня 2018 року по червень 2020 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 603.157,00 грн. (сума основного боргу) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи на суму 603.157,00 грн за період з 01.07.2018 по 30.06.2020) розмір інфляційних втрат становить 70.259,07 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 70.147,16 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 70.147,16 грн інфляційних втрат.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи на суму 603.157,00 грн за період з 01.07.2018 по 30.06.2020) розмір 3% річних становить 36.238,99 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних - 36.214,35 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 36.214,35 грн - 3% річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промлит обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація (03142, м. Київ, пров. Приладний, 2-А, код ЄДРПОУ 39244468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промлит (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Канатна, 58, код ЄДРПОУ 36403773) 70.147 (сімдесят тисяч сто сорок сім) грн 16 коп. інфляційних втрат, 36.214 (тридцять шість тисяч двісті чотирнадцять) грн 35 коп. - 3% річних, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова