Рішення від 26.11.2020 по справі 914/1043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 справа № 914/1043/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

про стягнення 61 420 761,43 грн.

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Пукач М.В.

Представники:

від позивача: Орел Сергій Сергійович - представник;

від відповідача: Трофимчук Оксана Вікторівна - адвокат

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором № 6118/1718-ТЕ-21 від 19.09.2017 в сумі 61 420 761,43 грн, з яких: 34 059 980,43 грн пені, 8 962 895,21 грн 3% річних, 18 397 885,79 інфляційних втрат.

04.05.2020 ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 27.05.2020 о 15:40 год.

Протокольною ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2020 відкладено розгляд справи на 02.07.2020 року на 11:40.

24.06.2020р. на електронну адресу суду від представника позивача поступило клопотання за вх.№20422/20, в якому представник позивача просить проводити судове засідання 02.07.2020 року о 11год. 40хв. у справі 914/1043/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2020 року клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№20422/20 від 24.06.2020р.) про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснювати за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" та заабезпечено участь представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в судовому засіданні у справі №914/1043/20, призначеному на 02.07.2020 р.

30.06.2020 року представником відповідача подано через канцелярію суду клопотання від 25.06.2020 року №09-7258 за вх.№1500/20 від 30.06.2020 року про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2020 року оголошено перерву в судовому засіданні, яке проводилось режимі відеоконференції за допомогою системи "EаsyCon" до 23.07.2020 року, продовжено строк подачі відповіді на відзив, продовжено строк подачі заперечення на відповідь на відзив, клопотання про зупинення провадження у справі розглянути в наступному судовому засідання та наступне судове засідання проводити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв"язку "EаsyCon" поза межами приміщення суду.

22.07.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№22319/20 від 22.07.2020 року, в яких представник позивача повністю підтримує позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2020 року у задоволенні клопотання Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів за вх.№1500/20 від 30.06.2020 року про зупинення провадження у даній справі - відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 23.07.2020 року (засідання проводилось в режимі відеоконференції з представником позивача за допомогою системи "EаsyCon") оголошено перерву в судовому засіданні до 27.08.2020 року до 14год. 15хв., враховуючи клопотання представника відповідача, продовжено процесуальні строки подачі процесуальних документів та розгляду справи з врахуванням карантинних заходів, зобов"язано представника відповідача до 14.08.2020 року надати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу, представнику позивача зобов"язано подати пояснення по суті заперечення відповідача з доказами надіслання відповідачу та задоволено усне клопотання позивача про проведення справи в режимі відеоконференції за допопомгою системи відеозв"язку "EаsyCon" поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 27.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 24.09.2020 р.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2020 року, у зв`язку з неможливістю розгляду справи по суті, враховуючи клопотання відповідача, з метою повного, всестороннього та всебічного розгляду справи відкладено розгляд справи по суті на 15.10.2020 на 14:10 год. та клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи Easycon задоволено та дозволено проведення наступного засідання в режимі відеоконференції.

У зв`язку з карантинними заходами судді, судове засідання призначене на 15.10.2020 року не відбулося. Враховуючи наведене, розгляд справи слід призначити на іншу дату. Ухвалою суду від 28.10.2020 року розгляд справи призначено на 26.11.2020 р.

03.11.2020р. на електронну адресу суду від представника позивача поступило клопотання за вх.№31585/20, в якому представник позивача просить проводити судове засідання 26.11.2020 року о 14год. 30хв. у справі 914/1043/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою суду від 05.11.2020 року клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вх.№31585/20 від 03.11.2020р.) про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та забезпечено участь представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в судовому засіданні у справі №914/1043/20, призначеному на 26.11.2020 р. о 14:30 год. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.04.2020 № 169.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року у задоволенні клопотання Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів за вх.№2616/20 про зупинення провадження у справі 914/1043/20 - відмовлено.

В судове засідання 26.11.2020 року ( (засідання проводилось в режимі відеоконференції з представником позивача за допомогою системи "EаsyCon") позивач явку уповноваженого представника забезпечив, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задоволити повністю.

В судове засідання 26.11.2020 відповідач явку повноважного представника забезпечив, який заперечив проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та просить зменшити розмір пені на 90%. Та підтримав заявлене клопотання у відзиві на позовну заяву про відстрочку та розстрочку виконання судового рішення.

У судовому засіданні 26.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Правова позиція учасників справи.

Аргументи позивача.

Відповідач у порушення умов договору постачання природного газу від 19.09.2017 року № 6118/1718-ТЕ-21, не виконав свого обов`язку зі своєчасної оплати вартості отриманого газу на загальну суму 895 903 535,36 грн., відтак позивач здійснив нарахування 34 059 980,43 грн пені, 8 962 895,21 грн. 3% річних та 18 397 885,79 грн. інфляційних втрат.

Отже, предметом позову є стягнення:

- 34 059 980,43 грн пені,

- 8 962 895,21 грн 3% річних,

- 18 397 885,79 грн інфляційних втрат.

Підставою позову є порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 19.09.2017 року № 6118/1718-ТЕ-21 в частині простроченого та несплаченого основного боргу за отриманий газ та в частині несвоєчасної оплати отриманого газу.

Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 735 700,00 грн.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив за вх.№22319/20, в якому зазначено, що Відповідачем не наведено у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростовує заявлених НАК Нафтогаз України позовних вимог. Так, виходячи із предмету спору та підстав заявленого позову у справі №914/1043/20 Відповідачем здійснювались несвоєчасні розрахунки за поставлений Позивачем природний газ, що стало підставою для стягнення з Відповідача неустойки у вигляді пені, З % річних та інфляційних втрат.

Позивач зазначає, що умовами Договору постачання природного газу №6118/1718-ТЕ-21 від 19.09.2017 визначено чіткі строки та порядок проведення розрахунків між Сторонами. Пунктом 6.1. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, уклавши Договір постачання природного газу сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами Договору.

Отже, Сторони прямо передбачили в Договорі обов`язок Відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання Відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 6.1. Договору.

Таким чином, умови договору, а саме п. 6.3. Договору, прямо встановлює, що Відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з Позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку. Дане регулювання нормативу розподілу коштів падає можливість Відповідачу впливати на порядок та строк розрахунків тим самим уникнути виникнення заборгованості, шляхом здійснення остаточного розрахунку перед Позивачем та отримання у подальшому від споживачів суми, еквівалентної сумі, перерахованій Позивачу для погашення заборгованості.

Однак, Відповідач не скористався наданим йому правом на здійснення остаточного розрахунку та уникнення виникнення заборгованості. Таким чином, позивач стверджує, що аргументи Відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені та 3% річних с необгрунтованими та безпідставними, оскільки, як вже було зазначено вище, застосування рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритму в сукупності, врегульовують питання розподілу власних коштів відповідача, які вже знаходяться (наявні) на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливають на зобов`язання сторін щодо належної оплати за поставлений природниий газ за Договором.

Позивач наголошує на тому, що саме по собі клопотання про зменшення заявлених Позивачем до стягнення сум свідчить про визнання Відповідачем факту порушення умов Договору, оскільки представник Відповідача просить зменшити розмір нарахованих сум, що має наслідком визнання правильності застосування Позивачем положень ЦК України, ГК України і умов Договору, які підлягають до застосування у разі порушення того чи іншого договірного зобов`язання.

Позивач зазначає, що пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 16,4 % річних (15,3 % річних - з 01.01.2018 відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 до Договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини Відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені.

Щодо інфляційних нарахувань позивач стверджує, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Щодо відстроченння та розстрочення виконання рішення суду позивач зазначає, що законодавець пов`язує розстрочку або відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Проте, посилання на незадовільний фінансовий стан, в тому числі, без наявності будь-яких доказів такого стану, посилання на наявність заборгованості споживачів перед відповідачем та збитковість підприємства, за змістом ст. 331 ГПК України, не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення, оскільки ст. 129-1 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Отже винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для задоволення клопотання Відповідача про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, і вважає вказане клопотання таким, що не може бути задоволеним.

Аргументи відповідача.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає у поданому відзиві, що Відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому, як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків запоставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відповідач зазначає, що оплата поставленого Відповідачу природного газу за договором № 6118/1718-ТЕ-21 проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.3. договору, а тому у Позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені за спірний період.

Також відповідач у поданому відзиві зазначено, що позивачем невірно розраховано пеню та 3%річннх за зобов`язаннями квітня 2018 року (розрахунок здійснено за завищену кількість днів прострочки), оскільки не враховано ту обставину, що 26.05.2018 року є суботою, а 27, 28 травня 2018р. року є святковими днями. Відповідно, останній день на оплату переноситься на наступний робочий день. Прострочка виконання грошового зобов`язання у відповідача виникла з 29.05.2018р. та складає за 181 день прострочення складає 2 283732,21грн.(менше на 37851,92грн.) - пеня, 447799,63грн.(менше на 7412,94грн.) 3% річних.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, то вони здійснені Позивачем невірно, виходячи з постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , за частину місяця індексація заборгованості проводитися не повинна, розрахунок інфляційних втрат за зобов`язаннями здійснюється з урахуванням суми боргу, що існувала станом на останній день місяця, помножений на індекс інфляції наступного і т.д. до повного погашення.

Крім цього, постановою НКРЕКП встановлено тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів, в яких враховані виграти на покриття втрат, які виникли в результаті календарного розриву між датою застосування нової ціни на газ і зміною тарифів на теплову енергію за листопад-грудень 2018 року. Однак ці тарифи вступили в дію лише з 17.01.2020р., а тарифи для населення вступають в дію після підписання із споживачами нових договорів на теплову енергію (такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом року з дати введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги , тобто після 01.05.2020 року.

Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов`язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення суду на 5 років та просить відмовити ПАТ НАК Нафтогаз України у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих з порушенням норм Цивільного кодексу України.

У поданому відзиві відповідач просить зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з ЛМКГІ Львівтеплоенерго на 90%; пропорційно зменшити розмір судових витрат; відстрочити виконання рішення суду по справі до повного виконання зобов`язання за Договором №36/1/1730-Р3 (до 01 лютого 2023р.); розстрочити виконання рішення суду на 5 років із сплатою заборгованості рівними частинами.

В судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Фактичні обставини справи.

Між Акціонерним товариством ?Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Позивачем) та Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (Відповідачем) 19.09.2017 укладено договір № 6118/1718-ТЕ-21 постачання природного газу (далі - Договір).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 895 903 535,36 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи. Акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Умовами Договору постачання природного газу №6118/1718-ТЕ-21 від 19.09.2017 визначено чіткі строки та порядок проведення розрахунків між Сторонами. Пунктом 6.1. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, уклавши Договір постачання природного газу сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами Договору.

Отже, Сторони прямо передбачили в Договорі обов`язок Відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання Відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 6.1. Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору, прямо встановлює, що Відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з Позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку.

Даний договір є консенсуальним. оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 16,4 % річних (15,3 % річних - з 01.01.2018 відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 до Договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань : платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, за неналежне виконання Відповідачем умов Договору позивачем нараховано пеню, яка складає 34 059 980,43 гри., згідно надано позивачем детального розрахунку.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, то зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 8 962 895,21 грн., згідно детального розрахунку, наданого позивачем.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за поставлений природний газ за Договором відповідач оплату здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, та згідно виписки про надходження коштів від відповідача, ним здійснено проплати на суму 895 903 535,36грн..

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 16,4 % річних (15,3 % річних - з 01.01.2018 відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 до Договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок прострочення сплати основного боргу відповідачем, внаслідок чого постачальником здійснено нарахування споживачу пені в сумі 34 059 980,43 грн., 3% річних в сумі 8 962 895,21 грн. та інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за одержаний природний газ в сумі 18 397 885,79 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем належними та допустимим доказами не заперечується.

Норми права та висновки суду .

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що поставлений згідно актів приймання-передачі природний газ відповідач оплатив з порушенням строків, визначених договором.

Щодо стягнення 3% та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок, заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату актів за жовтень-листопад-грудень 2017 року, та за січень-вересень включно 2018 року, внаслідок чого дійшов висновку, що стягненню підлягає 8 962 895,21 грн. 3% річних.

Також судом здійснено розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та встановлено, що їх сума відповідає сумі, визначеній позивачем при розрахунку, і становить 8 962 895,21 грн.

Додатково слід зазначити щодо правильності нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 8 962 895,21 грн., а саме позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

26.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об`єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відтак, доводи відповідача з цього приводу судом відхиляються.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань - розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Твердження відповідача, що позивачем не враховано ту обставину, що 26.05.2018 року є суботою є хибним, оскільки останнім днем оплати боргу є 25.05.2018 року (п`ятниця), відтак позивачем правильно зазначено початок строку настання заборгованості, а саме з 26.05.2018 року, тобто перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно пункту 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 16,4 % річних (15,3 % річних - з 01.01.2018 відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 до Договору), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 34 059 980,43 грн. пені за несвоєчасну оплату газу, поставленого відповідно до за жовтень-листопад-грудень 2017 року, та за січень-вересень включно 2018 року.

Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що така була розрахована позивачем вірно. Однак, відповідач у поданому відзиві просить зменшити розмір пені на 90%.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов`язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Відповідач звернув увагу суду на те, що поставлений природний газ ним повністю оплачено 21.02.2019 року, та на те, що позивач просить стягнути з відповідача також і передбачені ст.625 ЦК України нарахування. Враховуючи наведене, та зв`язку з скрутним фінансовим становищем і недоведеністю понесення збитків позивачем внаслідок прострочення оплати, відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%. На підтвердження важкого фінансового становища підприємства, відповідачем додано до матеріалів справи фінансові звіти за 2017-2019 роки та 1 квартал 2020 року.

Позивачем заперечено у своїх поясненнях щодо зменшення пені , оскільки відсутність вини Відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені.

Суд дослідивши зазначені обставини, доходить до висновку про зменшення стягнення пені на 50% керуючись наступним.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 ЦК України.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р. про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.01.2019 р. у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 р. у справі №904/4071/18, від 30.05.2019 р. у справі № 916/2268/18).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач оплатив поставлений за договором природний газ на загальну суму 895 903 535,36 грн. із простроченнями, що свідчить про значний ступінь невиконання боржником зобов`язання. Невиконання зобов`язань було зумовлено нездійсненням оплати контрагентом відповідача, оскільки підприємство має комунальну форму власності. Основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії, яка в подальшому споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з ЛМКП Львівтеплоенерго пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

На переконання суду, позивач не подав будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Беручи до уваги все вищенаведене, оцінюючи інтереси як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України, та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 17 029 990,21 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та, з врахуванням зменшення судом розміру пені, підлягають до задоволення частково а з відповідача слід стягнути 17 029 990,21грн. пені, 8 962 895,21 грн. 3% річних та 18 397 885,79грн. інфляційних втрат.

Щодо заявленого у відзиві клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду та розстрочення виконання рішення суду на 5 років суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч.ч.1- 3 ст.331 ГПК України).

У відзиві відповідач вказав, що постановою НКРЕКП встановлено тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів, в яких враховані виграти на покриття втрат, які виникли в результаті календарного розриву між датою застосування нової ціни на газ і зміною тарифів на теплову енергію за листопад-грудень 2018 року. Однак ці тарифи вступили в дію лише з 17.01.2020р., а тарифи для населення вступають в дію після підписання із споживачами нових договорів на теплову енергію (такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом року з дати введення в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги , тобто після 01.05.2020 року.

Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов`язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги.

В судових засіданнях відповідач зазначав, що в силу особливостей своєї діяльності (виробництво та постачання теплової енергії) основний дохід підприємство одержує протягом опалювального сезону, який зазвичай триває з жовтня по квітень, а тому надання розстрочки дозволить підприємству отримати необхідні кошти та виконати рішення суду.

Розглянувши заявлене клопотання у відзиві на позовну заяву, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, суд дійшов висновку, що ненадання розстрочки може спричинити негативні наслідки для відповідача та ускладнити виконання рішення у зв`язку з відсутністю у нього необхідних коштів. Водночас надання такої розстрочки не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати дохід та спрямувати його на погашення заборгованості, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.

З метою дотримання балансу інтересів обох сторін, беручи до уваги можливі негативні наслідки для боржника при одномоментному виконанні рішення у встановлений строк та наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, керуючись ст.331 ГПК України, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення та вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, а у клопотанні про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Обгрунтованість розстрочення виконання рішення суду з підстав, аналогічних наявним у даній справі, досліджувалась Верховним Судом в постановах від 16.10.2018 р. у справі №914/34/18, від 24.10.2018 р. у справі №914/32/18.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 735 700,00 грн, інших доказів понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи позивачем не подано.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача в розмірі, пропорційному розміру позовних вимог, які підлягали б задоволенню у випадку якби судом не було зменшено розміру пені, тобто повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 530, 549, 551, 610, 612, 625, 626, 627, 631, 692, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд.1, ідентифікаційний код 05506460) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 44 390 771,21грн., з яких: пеню в розмірі 17 029 990,21 грн., 3% річних в сумі 8 962 895,21 грн., інфляційні втрати 18 397 885,79 грн., з розстроченням виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом сплати коштів рівними частинами.

3. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд.1, ідентифікаційний код 05506460) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 735 700,00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua .

Рішення складено та підписано 07.12.2020 року.

Суддя С.М. Коссак