Ухвала

від 25.11.2020 по справі 922/2415/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2415/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Харківської міської ради - Коваль І. Ю.,

Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Тех Інвест - Олесіва Н. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Тех Інвест

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020

(у складі колегії суддів: Дучал Н. М. (головуючий), Ільїн О. В., Слободін М. М.)

у справі № 922/2415/19

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Тех Інвест

про стягнення 1 436 962,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Харківська міська рада (далі - позивач, Харківська міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Тех Інвест (далі - відповідач, ТОВ Авто Тех Інвест ) про стягнення 1 436 962,58 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог Харківська міськрада зазначила, що ТОВ Авто Тех Інвест , набувши з 26.07.2018 право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, площею 0,5992 га, кадастровий номер 6310137500:06:001:0053, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роберта Ейдемана, 13-Б (зараз - вул. Руслана Плоходька) (далі - спірна земельна ділянка), належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, у період з 01.08.2018 по 30.06.2019 не вносило плату за користування нею, через що зберегло у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 1 436 962,58 грн орендної плати, тому ці кошти підлягають поверненню власникові спірної земельної ділянки - Харківській міськраді відповідно до ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 у справі №922/2415/19 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції вважав, що право оренди на спірну земельну ділянку перейшло до відповідача автоматично за ланцюгом договорів від попередніх власників нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, тому договірний характер правовідносин між сторонами у цій справі унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212-1214 ЦК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 рішення суду першої інстанції від 09.01.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 436 962,58 грн безпідставно збережених коштів з орендної плати. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розірвання договору оренди спірної земельної ділянки від 16.07.2004, укладеного з ФОП Шайкіним В. І., у судовому порядку (рішенням суду від 24.03.2015 у справі № 922/238/15), реєстрація припинення речового права (оренди) з 25.09.2015 на підставі рішення у справі №922/238/15, відсутність доказів оформлення та реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем, свідчить про відсутність договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, та підтверджує використання відповідачем спірної земельної ділянки у спірний період без правовстановлюючих документів, що є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати у заявленому розмірі відповідно до ст. 1212 - 1214 ЦК України.

У жовтні 2020 року ТОВ Авто Тех Інвест подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив скасувати постанову апеляційного господарського суду від 23.07.2020, а рішення суду першої інстанції від 09.01.2020 - залишити в силі, а також здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/2415/19 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ухвалено призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.11.2020.

09.11.2020 від Харківської міськради до Верховного Суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеного на 25.11.2020, в режимі відеоконференції (з урахуванням уточнень від 10.11.2020), яке Судом задоволено, про що винесено ухвалу від 12.11.2020.

20.11.2020 від Харківської міськради на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу (направлений поштою 17.11.2020), в якому позивач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши у судовому засіданні 25.11.2020 доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 922/2415/19 з огляду на таке.

При вирішенні цієї справи № 922/2415/19 судами попередніх інстанцій установлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли через те, що ТОВ Авто Тех Інвест , набувши з 26.07.2018 право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, що і стало підставою для звернення Харківської міськради до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 436 962,58 грн, нарахованих за період з 01.08.2018 по 30.06.2019, який Харківська міськрада обґрунтувала положеннями ст. 1212-1214 ЦК України.

Суди встановили і те, що першим власником нерухомого майна (нежитлових будівель), розташованого на спірній земельній ділянці, був ФОП Шайкін В. І.

16.07.2004 між Харківською міськрадою та ФОП Шайкіним В. І. укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/238/18 (набрало чинності) розірвано, і на підставі цього рішення 25.09.2015 проведено реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) на спірну земельну ділянку, а право комунальної власності на спірну земельну ділянку з 2015 року зареєстроване за Харківською міськрадою.

Надалі нерухоме майно (нежитлові будівлі), розташоване на спірній земельній ділянці, неодноразово відчужувалось: з 22.10.2013 по 07.05.2018 власником було ТОВ Сава-21 , з 07.05.2018 по 26.07.2018 - фізична особа, а з 26.07.2018 власником стало ТОВ Авто Тех Інвест .

При цьому, як встановлено судами, відомості про реєстрацію іншого речового права (права оренди) на спірну земельну ділянку за будь-яким із наступних після ФОП Шайкіна В. І. власників нерухомого майна, в тому числі за ТОВ Авто Тех Інвест , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились.

У поданій касаційній скарзі ТОВ Авто Тех Інвест , обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 23.07.2020, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, послалося на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду України у постанові від 08.06.2016 у справі № 21-804а16, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та у постанові від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 15.01.2019 у справі № 908/27/18, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, ч. 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden ).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до п. 1 ч. 2 ст.287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 та у справі № 910/24257/16 зазначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такі висновки були наведені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Проаналізувавши правові висновки судів щодо застосування норм права у справах, на які посилається ТОВ Авто Тех Інвест у поданій касаційній скарзі, та висновки апеляційного господарського суду у справі № 922/2415/19, яка розглядається, Касаційний господарський суд дійшов такого висновку.

У справі № 922/2415/19, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції від 09.01.2020, задовольнив заявлені Харківською міськрадою позовні вимоги про стягнення з ТОВ Авто Тех Інвест безпідставно збережених коштів у сумі 1 436 962,58 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ Авто Тех Інвест , набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, площею 0,5992 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роберта Ейдемана, 13-Б (зараз - вул. Руслана Плоходька), належним чином не оформило речове право на цю земельну ділянку, не сплачувало в період з 01.08.2018 по 30.06.2019 плату за користування вказаною земельною ділянкою, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міськради як власника земельної ділянки грошові кошти у розмірі орендної плати, які відповідно до положень ст. 1212-1214 ЦК України зобов`язано відшкодувати як безпідставно збережені кошти.

Одночасно суд апеляційної інстанції врахував, що договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 16.07.2004 між Харківською міськрадою та ФОП Шайкіним В. І., було розірвано рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/238/18, на підставі цього рішення 25.09.2015 було проведено реєстрацію припинення права оренди на спірну земельну ділянку, а право комунальної власності зареєстровано за Харківською міськрадою.

З урахуванням того, що після ФОП Шайкіна В. І. власники об`єктів нерухомості (ТОВ Сава-21 та фізична особа) будь-які права на спірну земельну ділянку не оформлювали і не реєстрували, суд апеляційної інстанції у справі № 922/2415/19, яка розглядається, дійшов висновку про те, що правова підстава для користування спірною земельною ділянкою була припинена і до ТОВ Авто Тех Інвест не перейшла.

Предметом розгляду у справах, на які посилається ТОВ Авто Тех Інвест у касаційній скарзі, були позовні вимоги: у справі № 21-804а16 - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення; у справах №915/672/17, № 922/2883/17, № 908/1990/17, № 920/717/17, № 904/9027/17, №904/326/18 - про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки; у справі № 908/27/18 - про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки; у справі №263/6022/16-ц - про визнання незаконним та скасування рішення ради про припинення права оренди земельної ділянки та зобов`язання повторно розглянути це питання; у справі №910/18560/16 - про визнання незаконним та скасування рішення ради про передачу земельної ділянки для будівництва, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутнім право користування земельною ділянкою.

При цьому у зазначених справах відсутні висновки судів щодо застосування положень ст. 1212-1214 ЦК України при вирішенні спору про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Правові висновки щодо застосування ст. 120, 125, 126 ЗК України, ст. 377 ЦК України та ст. 7 Закону України Про оренду землі були зроблені судами за обставин, коли договір оренди земельної ділянки, на якій знаходилось нерухоме майно, придбане новим власником, не було розірвано з попереднім власником цього майна, а наведені правові норми були застосовані за інших встановлених судами обставин у зазначених справах.

У справах № 921/613/17-г/17, № 914/1131/18 та № 913/661/17, на які також посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення сум несплаченої орендної плати за земельні ділянки, на які не оформлено право користування та на яких розташоване нерухоме майно, придбане відповідачами.

Правова позиція у справах № 921/613/17-г/17 та № 913/661/17 щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 22, 1166 ЦК України була змінена Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справ № 629/4628/16-ц та № 922/3412/17.

А висновки у справі № 914/1131/18 щодо відсутності підстав для задоволення позову, заявленого з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України, зроблені Верховним Судом з урахуванням тієї обставини, що на час розгляду справи судом був чинним договір оренди спірної земельної ділянки, укладений з іншою юридичною особою.

Отже, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції у справі №922/2415/19, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у справах № 21-804а16, № 910/18560/16, №263/6022/16-ц, № 915/672/17, № 922/2883/17, № 908/1990/17, № 920/717/17, № 913/661/17, № 921/613/17-г/17, № 904/9027/17, № 904/326/18, № 908/27/18, № 914/1131/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших предмета і підстав заявленого позову, суб`єктного складу сторін, фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Зважаючи на те, що наведена ТОВ Авто Тех Інвест підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі ст. 296 ГПК України дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі № 922/2415/19 за касаційною скаргою ТОВ Авто Тех Інвест на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 у цій справі.

Інші підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 23.07.2020 не зазначені в поданій касаційній скарзі ТОВ Авто Тех Інвест та в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2020 про відкриття касаційного провадження у справі № 922/2415/19.

Доводи ТОВ Авто Тех Інвест про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які полягають у розгляді судом апеляційної інстанції справи №922/2415/19 у судовому засіданні 23.07.2020 без участі представника відповідача Олесіва Н. Я., попри те, що останнім у клопотанні про зупинення провадження у справі № 922/2415/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2413/19 було повідомлено суд апеляційної інстанції про неможливість участі представника в судовому засіданні, призначеному на 23.07.2020, через призначення іншої справи № 922/2413/19 до розгляду по суті на цю ж дату, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки в уточненій касаційній скарзі на постанову від 23.07.2020 у справі № 922/2415/19 підставою оскарження судового рішення ТОВ Авто Тех Інвест визначено п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України і саме з цієї підстави ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження у справі №922/2415/19.

Частиною 1 ст. 310 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для обов`язково скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд через порушення судом норм процесуального права, серед яких відсутня така підстава як скасування судового рішення, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, але який не з`явився у судове засідання, та відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України розгляд справи судом за відсутності представника сторони, належно повідомленого про судове засіданні, але який не зміг з`явитись у судове засідання, не є тим порушенням судом норм процесуального права, яке дає суду касаційної інстанції право виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Аргументи касаційної скарги про суперечливість висновків суду апеляційної інстанції у справі № 922/2415/19, яка розглядається, і у справі № 922/2413/19, не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки постановою Верховного Суду від 17.03.2020 судові рішення у справі № 922/2413/19 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтувались на дослідженні усіх доказів у справі у контексті норм, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 922/2415/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Тех Інвест на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий