Рішення

від 07.12.2020 по справі 160/11562/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Справа № 160/11562/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної консультації та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України з вимогами, з урахуванням уточнення від 29 вересня 2020 року:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію № 3161/ІПК/99-00-05-06- 02-06 від 31.07.2020 р.;

- визнати бездіяльність Державної податкової служби України з неврахування висновку Верховного Суду протиправною та зобов`язати при наданні нової індивідуальної податкової консультації Товариству з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" у відповіді на питання «які виникають податкові наслідки для платника податків в результаті списання лікарських засобів у зв`язку з набуттям ними статусу відходів у відповідності до Правил утилізації та знищення лікарських засобів?» зазначити, що: у разі коли списання лікарських засобів відбулося у зв`язку з набуття ними статусу «відходів» через брак, псування, закінчення строку придатності придбаних лікарських засобів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості) таких, що не перебувають в прямій залежності від платника податку на додану вартість, причин, обов`язок у такого платника податків відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України щодо нараховування податкових зобов`язань, не виникає.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході здійснення господарської діяльності, а саме: під час транспортування, зберігання тощо, частина придбаних лікарських засобів виявляється непридатною для використання (споживання) через брак, псування, закінчення строку придатності: в наслідок цього такі лікарські засоби не підлягають подальшій реалізації через встановлену законодавством заборону такої реалізації і тому позивач здійснює їх списання. У зв`язку зі списанням лікарських засобів, заборонених до подальшої реалізації, ТОВ "Вента. ЛТД", з метою роз`яснення питання щодо нараховування податкових зобов`язань на такі лікарські засоби, подано заяву про надання роз`яснення щодо податкових наслідків, які виникають в результаті виявлення лікарських засобів, які є непридатними (забороненими) для подальшої реалізації та використання (споживання), набуття ними зв`язку з цим статусу відходів і, як наслідок, їх списання. Проте надана індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від № 3161/ІПК/99-00-05-06- 02-06 від 31.07.2020 р. є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що суперечить нормам та змісту поняття податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також висновку Верховного Суду, викладеному в рішенні від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19. Вважає, що у випадку списання суб`єктом господарювання вказаних лікарських засобів внаслідок чого вони набувають статус «відходів» та передаються спеціалізованому підприємству для утилізації та знищення, такий платник податку за вказаною нормою не повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за такою операцією, оскільки: придбавалися лікарські засоби як товари для подальшої реалізації, але через набуття лікарськими засобами статусу відходів такі товари припинили існування і замість них з`явилася не товари і не активи, а «відходи» лікарських засобів; відходами лікарських засобів є неякісні лікарські засоби, будь-яке використання яких як лікарських засобів заборонено законодавством; операції з утилізації і знищення відходів лікарських засобів є частиною господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 05.10.2020 року отримана відповідачем 19.10.2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (4900086515569). Правом на подання письмових пояснень, відзиву на позов відповідач не скористався.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" в порядку статті 52 Податкового кодексу України направлено до Державної фіскальної служби України заяву про надання податкової консультації вих..№ 899 від 02.08.2018 року.

У вказаній заяві визначено питання:

- які виникають податкові наслідки для платника податків в результаті списання лікарських засобів у зв`язку з набуттям ними статусу відходів у відповідності до Правил утилізації та знищення лікарських засобів?

- у чому полягає термін «використання товару» в розумінні пункту 198.5 статті 198 ПК України?

- які операції (у чому повни полягають) не відносяться до господарської діяльності платника податків та якими нормами законодавства такі операції визначенні?

- чи підпадають неякісні лікарські засоби, які набули статусу відходів відповідно до Закону України «Про лікарські засоби» , під категорію «товари» , зазначені в пункті 198.5 статті 198 ПК України?

Листом від 26.09.2018 року за №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК Державною фіскальною службою України надано податкову консультацію наступного змісту: Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Правила формування податкових зобов`язань з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено статтями 187 і 201 розділу V ПК України.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін.

Разом з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПК України).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України податкові зобов`язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

При цьому згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, у разі, якщо зазначені у зверненні лікарські засоби придбавалися/виготовлялися з податком на додану вартість, але виникли обставини, у зв`язку з якими вони набувають статусу «відходів» , то з огляду на положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України такі лікарські засоби розцінюються як товари, що починають використовуватися в операції, яка не є господарською діяльністю платника податку. При цьому у такого платника податку виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за такою операцією відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України.

В заключній частині цього висновку надано відповіді на поставлені запитання та зазначено, що: необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися дієслово «використовуватися» та дієслівний іменник «використання» вживаються у значенні «застосовувати / застосування за безпосереднім, цільовим призначенням» ; відповідно до усталених практик юридичного дискурсу словосполучення списання та утилізація лікарських засобів не може застосовуватися як видове позначення дій, які представлені в пункті 198.5 статті 198 ПК України родовим термінологізованим словосполученням використання (лікарських засобів) в операції, яка не є господарською діяльністю.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19 скасовано індивідуальну податкову консультацію від 26 вересня 2018 року №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

У зв`язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19, Державною податковою службою України надано нову індивідуальну податкову консультацію № 3161/ІПК/99-00-05-06- 02-06 від 31.07.2020 року наступного змісту: щодо питання 1: якщо зазначені у зверненні від 02.08.2018 товари (лікарські засоби) придбавалися/виготовлялися Товариством з ПДВ, але виникли обставини у зв`язку з якими такі товари (лікарські засоби) набувають статусу відходів і підлягають утилізації, здійснення якої не призводить до отримання доходу, а також їх вартість не включається до складу вартості інших придбаних/вироблених товарів (лікарських засобів), що постачаються Товариством (будуть постачатися у майбутньому), то такі товари (лікарські засоби) розцінюються як товари, що починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю, і відповідно у Товариства виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Якщо вартість зазначених у зверненні від 02.08.2018 товарів (лікарських засобів), які придбавалися/виготовлялися Товариством з ПДВ, що набувають статусу відходів і підлягають утилізації, включається до складу вартості інших придбаних/вироблених товарів (лікарських засобів), які постачаються Товариством (будуть постачатися у майбутньому), тобто така діяльність передбачає отримання доходу, то обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у Товариства не виникає.

Щодо питання 2: використання товару у розумінні пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ означає, що товар, який придбаний/виготовлений платником з ПДВ, приймає участь (або такий товар, який придбаний/виготовлений платником з ПДВ з метою прийняття участі у майбутньому) в операціях, за якими платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, а саме в операціях, що: не є об`єктом оподаткування ПДВ; звільнені від оподаткування ПДВ; здійснюються платником податку в межах балансу платника податку; не є господарською діяльністю платника ПДВ.

Щодо питання З: з огляду на норми, визначені підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, до господарської діяльності не відносяться операції, які: здійснюються іншою особою; не пов`язані з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; не спрямовані на отримання доходу.

Щодо питання 4: для цілей застосування норм, визначених пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, слід використовувати термін товари , визначений у підпункті 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ. З огляду на положення пункту 4 розділу І Правил № 242, пункту 5 Положення № 246 та пункту 1 підрозділу 1 розділу II Методичних рекомендацій № 635 неякісні лікарські засоби - це, зокрема лікарські засоби, які у свою чергу є об`єктами обліку запасів та, відповідно, підпадають під визначення терміну товари .

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.

Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення поняттю податкова консультація; це - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як передбачено пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

За змістом пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже положення наведеної норми дають підстави для висновку про те, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватися у передбачених підпунктами а-г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України операціях, то у платника податку на додану вартість виникає, зокрема обов`язок щодо нарахування податкового зобов`язання.

Такими, виходячи із положень підпункту г пункту 189.5 статті 198 Податкового кодексу України операції, які не є господарською діяльністю платника податку.

Під терміном «господарська діяльність» з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, не обов`язково аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного Податковим кодексом України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Тобто, з наведеного вище слідує, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

Статтею 2 Закону України «Про лікарські засоби» надане визначення лікарського засобу лікарський засіб, а саме: це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

За змістом статті 21 цього Закону реалізація (відпуск) громадянам неякісних лікарських засобів або таких, термін придатності яких минув або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником, забороняється.

Згідно статті 23 Закону України «Про лікарські засоби» неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню. Утилізація та знищення лікарських засобів проводяться відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, та інших вимог законодавства.

Тобто, в разі виявлення неякісних лікарських засобів, включаючи тих, термін придатності яких закінчився, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок щодо їх утилізації.

Утилізація за своєю сутністю зумовлена звичайним перебігом господарської діяльності. Необхідність здійснення таких дій, внаслідок яких лікарські засоби набувають статусу відходів, виникає внаслідок закупівлі, зберігання та реалізації лікарських засобів. Відтак, якщо брак, псування, закінчення строку придатності частини придбаних товарів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості), таких що не перебували в прямій залежності від платника податку на додану вартість причин, сама по собі утилізація частини лікарських засобів в майбутньому та набуття такими статусу відходів не може свідчити про негосподарський характер операції з придбання товарів (лікарських засобів).

Отже, якщо операції зі списання лікарських засобів та набуття ними статусу відходів поставлені в залежність від діяльності платника податків, яка обумовлена господарською, тобто такою що спрямована на отримання доходу, діяльністю у платника податку на додану вартість не виникає передбаченого пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України обов`язку щодо визначення зобов`язань з податку на додану вартість.

Суд вказує, що такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19.

Також, у вказаній постанові зазначено, що трактування відповідачем положень законодавства, викладене в індивідуальній податковій консультації від 26.09.2018 року за №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, щодо обов`язку відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України нараховувати податкові зобов`язання внаслідок списання лікарських засобів, у зв`язку з чим вони набувають статусу «відходів» , є хибним, оскільки така діяльність самостійно, без урахування конкретних обставин не може свідчити про здійснення діяльності, яка позбавлена господарської мети.

Крім того зазначено, що загалом, надана позивачу індивідуальна податкова консультація складається фактично лише з переліку правових норм, не роз`яснюючи при цьому порядку їх практичного використання в ситуації, що склалась з позивачем.

Суд акцентує, що постанова Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19 не містить конкретного (вичерпного) висновку щодо змісту податкової консультації, яка має бути надана в рамках розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" про надання податкової консультації вих..№ 899 від 02.08.2018 року.

Тим більше, постанова Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19 не містить висновку, який позивач просить викласти у новій податкової консультації: у разі коли списання лікарських засобів відбулося у зв`язку з набуття ними статусу «відходів» через брак, псування, закінчення строку придатності придбаних лікарських засобів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості) таких, що не перебувають в прямій залежності від платника податку на додану вартість, причин, обов`язок у такого платника податків відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України щодо нараховування податкових зобов`язань, не виникає.

Отже, аналізуючи зміст спірної податкової консультації, неможливо зробити висновок про її невідповідність висновку Верховного Суду, викладеному в постанову від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19.

Поряд з тим, нова індивідуальна податкова консультація № 3161/ІПК/99-00-05-06- 02-06 від 31.07.2020 року надає альтернативне роз`яснення на питання які виникають податкові наслідки для платника податків в результаті списання лікарських засобів у зв`язку з набуттям ними статусу відходів у відповідності до Правил утилізації та знищення лікарських засобів? , в залежності від (з урахуванням) конкретних обставин:

- у разі коли зазначені у зверненні від 02.08.2018 товари (лікарські засоби) придбавалися/виготовлялися Товариством з ПДВ, але виникли обставини у зв`язку з якими такі товари (лікарські засоби) набувають статусу відходів і підлягають утилізації, здійснення якої не призводить до отримання доходу, а також їх вартість не включається до складу вартості інших придбаних/вироблених товарів (лікарських засобів), що постачаються Товариством (будуть постачатися у майбутньому);

- у разі якщо вартість зазначених у зверненні від 02.08.2018 товарів (лікарських засобів), які придбавалися/виготовлялися Товариством з ПДВ, що набувають статусу відходів і підлягають утилізації, включається до складу вартості інших придбаних/вироблених товарів (лікарських засобів), які постачаються Товариством (будуть постачатися у майбутньому), тобто така діяльність передбачає отримання доходу.

За сукупності викладених обставин, надаючи оцінку змісту індивідуальної податкової консультації № 3161/ІПК/99-00-05-06- 02-06 від 31.07.2020 року Державної податкової служби України на відповідність нормам податкового законодавства у контексті обставин, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" в заяві про надання податкової консультації вих..№ 899 від 02.08.2018 року, суд вважає, що при наданні оскаржуваної податкової консультації відповідачем враховано загальні принципи податкового законодавства, а також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19, та надані висновки відповідача не суперечать нормам чинного податкового законодавства, отже така податкова консультація є правомірною та не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Враховуючи відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД", суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 132-139, 193, 241-246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" (Селянський узвіз, буд.3а, м. Дніпро, 49005, ІК в ЄДРПОУ 21947206) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., б.8, ІК в ЄДРПОУ 43005393) про скасування індивідуальної консультації та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 грудня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков