Постанова

від 02.06.2021 по справі 160/11562/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11562/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - Кучеренка Р.В., представника відповідача - Кісенка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року в адміністративній справі №160/11562/20 (суддя у 1 інстанції Юрков Е.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної консультації та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію № 3161/ІПК/99-00-05-06-02-06 від 31.07.2020 р.;

- визнати бездіяльність Державної податкової служби України з неврахування висновку Верховного Суду протиправною та зобов`язати при наданні нової індивідуальної податкової консультації Товариству з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД у відповіді на питання які виникають податкові наслідки для платника податків в результаті списання лікарських засобів у зв`язку з набуттям ними статусу відходів у відповідності до Правил утилізації та знищення лікарських засобів? зазначити, що: у разі коли списання лікарських засобів відбулося у зв`язку з набуття ними статусу відходів через брак, псування, закінчення строку придатності придбаних лікарських засобів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості) таких, що не перебувають в прямій залежності від платника податку на додану вартість, причин, обов`язок у такого платника податків відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України щодо нараховування податкових зобов`язань, не виникає.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що в ході здійснення господарської діяльності, а саме: під час транспортування, зберігання тощо, частина придбаних лікарських засобів виявляється непридатною для використання (споживання) через брак, псування, закінчення строку придатності: в наслідок цього такі лікарські засоби не підлягають подальшій реалізації через встановлену законодавством заборону такої реалізації і тому позивач здійснює їх списання. У зв`язку зі списанням лікарських засобів, заборонених до подальшої реалізації, ТОВ Вента. ЛТД , з метою роз`яснення питання щодо нараховування податкових зобов`язань на такі лікарські засоби, подано заяву про надання роз`яснення щодо податкових наслідків, які виникають в результаті виявлення лікарських засобів, які є непридатними (забороненими) для подальшої реалізації та використання (споживання), набуття ними зв`язку з цим статусу відходів і, як наслідок, їх списання. Проте надана індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від № 3161/ІПК/99-00-05-06-02-06 від 31.07.2020 р. є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що суперечить нормам та змісту поняття податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також висновку Верховного Суду, викладеному в рішенні від 19.06.2020 року у справі №160/1446/19. Зазначено, що у випадку списання суб`єктом господарювання вказаних лікарських засобів внаслідок чого вони набувають статус відходів та передаються спеціалізованому підприємству для утилізації та знищення, такий платник податку за вказаною нормою не повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за такою операцією, оскільки: придбавалися лікарські засоби як товари для подальшої реалізації, але через набуття лікарськими засобами статусу відходів такі товари припинили існування і замість них з`явилася не товари і не активи, а відходи лікарських засобів; відходами лікарських засобів є неякісні лікарські засоби, будь-яке використання яких як лікарських засобів заборонено законодавством; операції з утилізації і знищення відходів лікарських засобів є частиною господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції суперечить висновку Верховного Суду у справі №160/1446/19 відповідно до якого виявлення неякісних лікарських засобів та наступна утилізація (знешкодження) обумовлена господарською діяльністю платника податків, а тому діяльність зі списання неякісних лікарських засобів є господарською операцією і відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України обов`язку щодо визначення зобов`язань з ПДВ не виникає.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД в порядку статті 52 Податкового кодексу України направлено до Державної фіскальної служби України заяву про надання податкової консультації вих. № 899 від 02.08.2018 року.

У вказаній заяві визначено питання:

- які виникають податкові наслідки для платника податків в результаті списання лікарських засобів у зв`язку з набуттям ними статусу відходів у відповідності до Правил утилізації та знищення лікарських засобів?

- у чому полягає термін використання товару в розумінні пункту 198.5 статті 198 ПК України?

- які операції (у чому повни полягають) не відносяться до господарської діяльності платника податків та якими нормами законодавства такі операції визначенні?

- чи підпадають неякісні лікарські засоби, які набули статусу відходів відповідно до Закону України Про лікарські засоби , під категорію товари , зазначені в пункті 198.5 статті 198 ПК України?

Листом від 26.09.2018 року за №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК Державною фіскальною службою України надано податкову консультацію наступного змісту: Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Правила формування податкових зобов`язань з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено статтями 187 і 201 розділу V ПК України.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін.

Разом з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПК України).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України податкові зобов`язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, у разі, якщо зазначені у зверненні лікарські засоби придбавалися/виготовлялися з податком на додану вартість, але виникли обставини, у зв`язку з якими вони набувають статусу відходів , то з огляду на положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України такі лікарські засоби розцінюються як товари, що починають використовуватися в операції, яка не є господарською діяльністю платника податку. При цьому у такого платника податку виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за такою операцією відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України.

В заключній частині цього висновку надано відповіді на поставлені запитання та зазначено, що: необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися дієслово використовуватися та дієслівний іменник використання вживаються у значенні застосовувати / застосування за безпосереднім, цільовим призначенням ; відповідно до усталених практик юридичного дискурсу словосполучення списання та утилізація лікарських засобів не може застосовуватися як видове позначення дій, які представлені в пункті 198.5 статті 198 ПК України родовим термінологізованим словосполученням використання (лікарських засобів) в операції, яка не є господарською діяльністю.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19 скасовано індивідуальну податкову консультацію від 26 вересня 2018 року №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

У зв`язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19, Державною податковою службою України надано нову індивідуальну податкову консультацію № 3161/ІПК/99-00-05-06- 02-06 від 31.07.2020 року наступного змісту: щодо питання 1: якщо зазначені у зверненні від 02.08.2018 року товари (лікарські засоби) придбавалися/виготовлялися Товариством з ПДВ, але виникли обставини у зв`язку з якими такі товари (лікарські засоби) набувають статусу відходів і підлягають утилізації, здійснення якої не призводить до отримання доходу, а також їх вартість не включається до складу вартості інших придбаних/вироблених товарів (лікарських засобів), що постачаються Товариством (будуть постачатися у майбутньому), то такі товари (лікарські засоби) розцінюються як товари, що починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю, і відповідно у Товариства виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Якщо вартість зазначених у зверненні від 02.08.2018 товарів (лікарських засобів), які придбавалися/виготовлялися Товариством з ПДВ, що набувають статусу відходів і підлягають утилізації, включається до складу вартості інших придбаних/вироблених товарів (лікарських засобів), які постачаються Товариством (будуть постачатися у майбутньому), тобто така діяльність передбачає отримання доходу, то обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у Товариства не виникає.

Щодо питання 2: використання товару у розумінні пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ означає, що товар, який придбаний/виготовлений платником з ПДВ, приймає участь (або такий товар, який придбаний/виготовлений платником з ПДВ з метою прийняття участі у майбутньому) в операціях, за якими платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, а саме в операціях, що: не є об`єктом оподаткування ПДВ; звільнені від оподаткування ПДВ; здійснюються платником податку в межах балансу платника податку; не є господарською діяльністю платника ПДВ.

Щодо питання З: з огляду на норми, визначені підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, до господарської діяльності не відносяться операції, які: здійснюються іншою особою; не пов`язані з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; не спрямовані на отримання доходу.

Щодо питання 4: для цілей застосування норм, визначених пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, слід використовувати термін товари2, визначений у підпункті 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ. З огляду на положення пункту 4 розділу І Правил № 242, пункту 5 Положення № 246 та пункту 1 підрозділу 1 розділу II Методичних рекомендацій № 635 неякісні лікарські засоби - це, зокрема лікарські засоби, які у свою чергу є об`єктами обліку запасів та, відповідно, підпадають під визначення терміну товари .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю податкова консультація; це - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як передбачено пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

За змістом пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже положення наведеної норми дають підстави для висновку про те, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватися у передбачених підпунктами а-г пункту 198.5 статті 198 ПК України операціях, то у платника податку на додану вартість виникає зокрема обов`язок щодо нарахування податкового зобов`язання.

Під терміном господарська діяльність з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

Статтею 2 Закону України Про лікарські засоби надане визначення лікарського засобу лікарський засіб; це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

За змістом статті 21 цього Закону реалізація (відпуск) громадянам неякісних лікарських засобів або таких, термін придатності яких минув або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником, забороняється.

Згідно зі статтею 23 Закону України Про лікарські засоби неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню. Утилізація та знищення лікарських засобів проводяться відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, та інших вимог законодавства.

Тобто в разі виявлення неякісних лікарських засобів, включаючи тих, термін придатності яких закінчився, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок щодо їх утилізації.

Верховний Суд в постанові від 19.06.2020 року у справі №160/1446/19 зазначив, що трактування відповідачем положень законодавства, викладене в індивідуальній податковій консультації від 26.09.2018 року за №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, щодо обов`язку відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України нараховувати податкові зобов`язання внаслідок списання лікарських засобів, у зв`язку з чим вони набувають статусу відходів , є хибним, оскільки така діяльність самостійно, без урахування конкретних обставин не може свідчити про здійснення діяльності, яка позбавлена господарської мети. При цьому, надана позивачу індивідуальна податкова консультація складається фактично лише з переліку правових норм, не роз`яснюючи при цьому порядку їх практичного використання в ситуації, що склалась з позивачем.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що в постанові Верховного Суду від 19.06.2020 року не зазначено яку саме за змістом податкову консультацію слід надати позивача, а визнано необґрунтованою податкову консультацію від 26.09.2018 року за №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Також, постанова Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19 не містить висновку, який позивач просить викласти у новій податкової консультації: у разі коли списання лікарських засобів відбулося у зв`язку з набуття ними статусу відходів через брак, псування, закінчення строку придатності придбаних лікарських засобів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості) таких, що не перебувають в прямій залежності від платника податку на додану вартість, причин, обов`язок у такого платника податків відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України щодо нараховування податкових зобов`язань, не виникає.

Наведене вище спростовує доводи позивача, що відповідачем не було враховано висновок Верховного Суду у справі №160/1446/19 під прийняття індивідуальної податкової консультації №3161/ІПК/99-00-05-06-02-06 від 31.07.2020 р., оскільки в останній надано відповіді на питання платника податків які не розглядалися Касаційним судом та за своїм змістом вона не є ідентичною податковій консультації від 26.09.2018 року за №4158/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що при наданні оскаржуваної податкової консультації відповідачем враховано загальні принципи податкового законодавства, а також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.06.2020 року у справі № 160/1446/19, та надані висновки відповідача не суперечать нормам чинного податкового законодавства, а тому підстав для задоволення позову відсутні.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення та такі доводи є аналогічними що і в відзиву на адміністративний позов, які в свою чергу були відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року в адміністративній справі №160/11562/20 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року в адміністративній справі №160/11562/20 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 02.06.2021 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва