Рішення

від 30.11.2020 по справі 813/6240/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року справа №813/6240/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - Карабіновського А.Д.

представника відповідача - Щирби Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап УА" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокап УА" звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1895350,50 грн, у тому числі за основним платежем 1263567,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 631783,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000642210 від 19.06.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000652210 від 19.06.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9431,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 4715,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення: № 0000632210 від 19.06.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1895350,50 грн, у тому числі за основним платежем 1263567,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 631783,50 грн, № 0000642210 від 19.06.2015, № 0000652210 від 19.06.2015, № 0000662210 від 19.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9431,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 4715,50 грн, прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно, тоді як позивачем доведено обґрунтованість своїх вимог належними та допустимими доказами.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Технокап УА" задоволено, а апеляційну скаргу Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Технокап УА". Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Постановою Верховного Суду від 17 липня 2020 року касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі № 813/6240/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 06 серпня 2020 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду у загальному порядку.

Протокольною ухвалою від 27.08.2020 задоволено клопотання представника відповідача та проведено заміну відповідача на Головне управління ДПС у Львівській області.

Протокольною ухвалою від 24.09.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як господарські відносини між позивачем та контрагентами носили реальний характер.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що позивачем не надано до перевірки необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ФО-П ОСОБА_1 та ПП ВКФ "Політерм", а надані первинні документи містять недоліки та є дефектними. Звертає увагу, що позивачем протиправно віднесено до складу валових витрат вартість консультаційних послуг, отриманих від нерезидента Технокап СпА, а також неправомірно включено до складу валових витрат втрати від курсової різниці за зобов`язаннями в іноземній валюті, оскільки підприємство-нерезидент та позивач є членами однієї фінансової групи, а первинні документи на підтвердження надання послуг за договором містять суттєві недоліки. Також стверджує, що позивачем протиправно включено до складу валових витрат кошти, сплачені у якості відсотків за борговими зобов`язаннями, оскільки такі витрати по цих же договорах включались позивачем до складу валових витрат у попередніх звітних періодах. З огляду на наведене вважає, що формальне дотримання позивачем вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" зареєстроване як юридична особа 19.10.2005 року, узято на облік в органах ДПС 24.10.2005 року. З 03.12.2014 року змінено найменування позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокап УА"

У період з 12.03.2015 року по 08.04.2015 року Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Технокап УА" (код ЄДРПОУ 33775568) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт № 181/13-23-2201/33775568 від 30.04.2015 року.

У висновках акта перевірки відповідач зазначив про порушення ТОВ "Технокап УА" п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 134.1. ст. 134, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4. ст. 135, ст. 137, п. п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2., п. 138.8., п. 138.10. ст. 138, ст. 139, ст. 141, ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1347293,00 грн., та до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 797978,00 грн., а також ст. 14, п. п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. п. 188.1. ст. 188, п. п. 192.1.1. п. 192.1., п. 192.3. ст. 192, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.5., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 197359,00 грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 94053,00 грн.

Позивач із актом перевірки не погодився, оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками оскарження акта перевірки скарги позивача було залишено без задоволення. На основі висновків акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015 року.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного узгодження скарги позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пунктами 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України визначено:

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, повинно враховуватись, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ).

Між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 28.05.2012 року укладено договір поставки № 28/05/12 про постачання товару відповідно до умов цього договору.

На підтвердження господарських операцій з постачання товарів за договором № 28/05/12 від 28.05.2012 року позивачем надано копії: податкової накладної № 15 від 07.08.2013 року, податкової накладної № 84 від 22.08.2013 року, видаткової накладної № 460 від 07.08.2013 року, видаткової накладної № 517 від 22.08.2013 року, товарно-транспортної накладної № Р460 від 07.08.2013 року, товарно-транспортної накладної № Р517 від 22.08.2013 року (т. 1, а. с. 113-118).

Крім того, між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 20.08.2013 року укладено договір відповідального зберігання № 25 про зберігання товару - кришки металевої. Відповідно до Акта № 1 від 31.08.2013 року приймання-передачі на відповідальне зберігання до договору № 25 від 20.08.2013 року позивач передав на відповідальне зберігання ФО-П ОСОБА_1 кришку ТО 66 - 20400 шт., кришку ТО 82 - 389200 шт., кришку ТО 82 - 594373 шт.

Позивач стверджує, що ФО-П ОСОБА_1 повернув поставлений на умовах договору № 28/05/12 від 28.05.2012 року товар, у зв`язку з неналежною якістю поставленого товару. На підтвердження факту повернення вказаного товару позивачем надано копії: Акта № 1 від 31.05.2014 року приймання-передачі з відповідального зберігання до договору № 25 від 20.08.2013 року, відповідно до якого позивач зняв з відповідального зберігання ФО-П ОСОБА_1 кришку ТО 66 - 20400 шт., кришку ТО 82 - 389200 шт., кришку ТО 82 - 594373 шт., товарно-транспортної накладної № 11 від 31.05.2014 року, накладної на повернення № 1 від 31.08.2013 року, накладної на повернення № 2 від 31.08.2013 року, розрахунку № 3 від 31.08.2013 року, розрахунку № 4 від 31.08.2013 року (т. 1, а. с. 122-128).

Суд зазначає, що відповідно до розділу 3 договору поставки № 28/05/12 від 28.05.2012 року, на підставі замовлення покупця, постачальник оформлює специфікацію у двох примірниках на кожну партію товару. Примірник специфікації, скріплений печаткою та підписом покупця, є підставою для відвантаження товару.

Посилання податкового органу на те, що ТзОВ "Технокап УА" не відобразив у складі доходів за 2013 р., дохід від реалізації ФОП ОСОБА_1 металевої кришки в сумі 423 109 грн. спростовується наступними доказами, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме:

- податковою декларацією з податку на прибуток підприємства ТзОВ з ІІ "Агрокап" за 2013 р. з додатками 1Д та 1В;

- даними бухгалтерського обліку: картками рахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції" за 07 та 22 серпня 2013 року, в яких відображено дохід операційної діяльності по реалізації кришки ФО-П ОСОБА_1 ; картками рахунку 6432 "Податкові зобов`язання з ПДВ" за 07 та 22 серпня 2013 року, в яких відображено податкові зобов`язання з ПДВ по реалізації кришки ФОП ОСОБА_1 ; картками рахунку 2 6 "Готова продукція" за 07 та 22 серпня 2013р., в яких відображена собівартість реалізованої кришки для ФОП ОСОБА_1 ..

В бухгалтерських документах відображено нарахування доходу та податкових зобов`язань з ПДВ, а також списання собівартості реалізованої продукції з обліку ТзОВ "Технокап УА".

Відтак, посилання відповідача на те, що господарські операції між ТзОВ "Технокап УА" та ФОП ОСОБА_1 були позбавлені ділової мети є хибними враховуючи наступні обставини.

Основним видом діяльності ТзОВ "Технокап УА" є виготовлення та торгівля металевою кришкою для консервування, зокрема кришкою Twist-Off (ТО 66, ТО 82).

В матеріалах справи наявні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні), згідно яких загальна вартість реалізованої для ФОП ОСОБА_1 кришки ТО-66 та ТО-82 склала 423 108,76 грн. А тому, до податкового зобов`язання по ПДВ в серпні 2013р. було включено 84 621, 75 грн., що не заперечується контролюючим органом в акті перевірки.

Економічна вигода даної господарської операції мала проявитися у вигляді отримання прибутку, так як ціна продажу кришки була вищою за її собівартість. Рентабельність виготовлення та продажу кришки склала 20-31 %, що підтверджується доданим розрахунком.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до податкової інформації, яка наявна в АРМ "Податковий блок", за адресою АДРЕСА_1 знаходиться ТзОВ Консервний завод "Консерваторія", який є серед контрагентів ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, відправка металевої кришки на адресу консервного заводу є цілком реальною та раціональною господарською операцією з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 мав на меті продати кришку консервному заводу і придбати у нього продукцію або обміняти кришку на продукцію консервного заводу.

Таким чином, продаж ТзОВ "Технокап УА" кришки ФОП ОСОБА_1 мав на меті отримання доходу від реалізації продукції власного виробництва, а тому ТзОВ "Технокап УА" укладаючи угоду з ФОП ОСОБА_1 та реалізуючи її здійснювало звичайну господарську діяльність.

Право власності у ФОП ОСОБА_1 на кришку виникло 07 та 22 серпня 2013 р., оскільки право власності у набувача майна виникає з моменту передачі такого майна, а у випадку відмови від прийняття неякісного товару відвантаженого продавцем, продавець зобов`язаний забрати товар або розпорядитися ним (ст.690 ЦКУ).

У зв`язку з цим, 31.08.2013 р. сторони підписали Акт №1 приймання-передачі кришки на відповідальне зберігання.

В подальшому, 31.05.2014 року було повернуто кришку з Консервного заводу "Консерваторія" в м.Коломия на склад ТзОВ "Технокап УА", що підтверджується товарно-транспортною накладною №11 від 31.05.2014 р., тобто з цієї дати позивач повернув собі право власності на цю кришку.

Згідно п.192.1 ст.192 ПК України (в редакції, яка діяла в 2013 році) у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товару підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п.192.1.1 ст.192 ПК України, якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Копії розрахунків №3 та №4 від 31.08.2013 р. додано до матеріалів справи. Додатково позивачем було надано картку рахунку 6432 "Податкові зобов`язання з ПДВ" за 31 серпня 2013 р., з якої видно, що в кореспонденції з дебетом рах.704 методом сторно зменшено податкове зобов`язання ПДВ на 32 705,83 грн., 31 789, 34 грн., 16 825,25 грн., 1 941, 33 грн., 1360,0 грн., разом на 84 621,75 грн..

В кореспонденції з кредитом рахунку 6412 "Розрахунки з бюджетом" методом сторно було зменшено зобов`язання по ПДВ перед бюджетом на 64495,17+20126,58 = 84621,75 грн.

Таким чином, ТзОВ "Технокап УА" правомірно відкоригував своє податкове зобов`язання на суму 84 622,0 грн.

Повернення кришки в бухобліку відображено також на рахунку 704 "Вирахування з доходу". Картка рахунку 704 за 31 серпня 2013 р. додана до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд констатує, що наданими позивачем доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ "Технокап УА" та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 щодо поставки товару - кришки металевої та зберігання вказаного товару, а долучені до матеріалів справи документи у повній мірі відображають зміст господарських операцій.

Крім того, позивачем та ФО-П ОСОБА_1 26.08.2014 року укладено договір поставки № 26082014 про постачання продовольчих товарів відповідно специфікацій та до умов цього договору (т. 1, а. с. 129-132).

На підтвердження господарських операцій з постачання товарів (горошку зеленого консервованого) за договором № 26082014 від 26.08.2014 року позивачем надано копії специфікацій, податкових та видаткових накладних (т.1, а. с. 133-138), рахунків на оплату товару, платіжних доручень, виписок з банківського рахунку, витягів з наказів по особовому складу (т. 2, а. с. 126-146).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ФО-П ОСОБА_1 відображено в податковій звітності ТОВ "Технокап УА", про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального придбання товарів відповідно до договору поставки товарів із контрагентом позивача ФО-П ОСОБА_1 підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені із урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Господарського кодексу України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт поставки товарів, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ "Технокап УА" з придбання товарів (горошку зеленого консервованого) у контрагента ФО-П ОСОБА_1 підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у цій частині, а викладені в акті перевірки від 30.04.2015 року висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Відповідач в акті перевірки зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних. Надаючи оцінку цьому висновку відповідача, слід врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 року у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), і яка полягає у наступному:

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ТТН у якій містяться певні недоліки, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат.

На підтвердження реалізації придбаного у ФО-П ОСОБА_1 товару позивачем додано до матеріалів справи копії відповідних первинних документів (т. 1, а. с. 139-150, т. 2, а. с. 156-159). Суд вважає безпідставним твердження контролюючого органу про відсутність у позивача сертифікатів походження товару, оскільки відсутність сертифікатів походження товару унеможливила б реалізацію товару контрагентам нерезидентам.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки ФО-П ОСОБА_1 товарів позивачу мали реальний характер, факти поставки позивачу товарів оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Політерм" (далі - ПП ВКФ "Політерм").

Позивачем та ПП ВКФ "Політерм" укладено договори на виконання робіт № 15 від 03.06.2013 року, № 16 від 03.06.2013 року, № 17 від 26.06.2013 року та № 18 від 08.07.2013 року.

На підтвердження господарських операцій з виконання робіт за договорами № 15 від 03.06.2013 року, № 16 від 03.06.2013 року, № 17 від 26.06.2013 року та № 18 від 08.07.2013 року позивачем надано копії податкових накладних (т. 2, а. с. 40-47), договірних цін, локальних кошторисів, відомостей ресурсів до локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт, (т. 3, а. с. 56-114), а також виписок із банківського рахунка про оплату робіт, виконаних ПП ВКФ "Політерм" (т. 3, а. с. 115-141).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП ВКФ "Політерм" відображено в податковій звітності ТОВ "Технокап УА", про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального виконання робіт відповідно до договорів на виконання робіт № 15 від 03.06.2013 року, № 16 від 03.06.2013 року, № 17 від 26.06.2013 року та № 18 від 08.07.2013 року із контрагентом позивача ПП ВКФ "Політерм" підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені із урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Господарського кодексу України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт виконання робіт, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ "Технокап УА" з придбання товарів у контрагента ПП ВКФ "Політерм" підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту у цій частині, а викладені в акті перевірки від 30.04.2015 року висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність факту виконання робіт контрагентом позивача ПП ВКФ "Політерм", суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), дослідженим під час розгляду адміністративної справи, а також враховує, що виконані роботи використані позивачем у господарській діяльності товариства.

Відповідно до ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

В розумінні статті 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Дана позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 03.04.2018 по справі № 2а-7462/10/2170.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди відповідачем не надано. В разі наявності у органу державної фіскальної служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 22.09.2015 року у справі № 2а-2717/11/2670.

Суд вважає необґрунтованим покликання контролюючого органу на акт податкової перевірки ПП ВКФ "Політерм" № 267/198/13-07-22-01-10/3183729 від 17.06.2014 року стосовно твердження про здійснення операцій, спрямованих на отримання протиправної податкової вигоди, відсутності технічних можливостей для здійснення задекларованих операцій. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у справі № 813/6409/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року, визнано протиправним наказ контролюючого органу на проведення податкової перевірки ПП ВКФ "Політерм", за результатами якої складено акт № 267/198/13-07-22-01-10/3183729 від 17.06.2014 року.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з позивача та ПП ВКФ "Політерм" мали реальний характер, факти виконання робіт оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Стосовно господарських операцій позивача з контрагентом нерезидентом Tecnocap S.p.A, а також щодо віднесення до складу валових витрат втрат від курсової різниці судом встановлено наступне.

Позивачем та контрагентом нерезидентом Tecnocap S.p.A укладено договір про надання послуг № 19-12-11 від 19.12.2011 року та додаткові угоди до нього, відповідно до якого Tecnocap S.p.A погоджується надавати позивачу послуги з менеджменту, спеціалізовані послуги Головного офісу, послуги міжнародної мережі Групи, послуги у сфері інформаційних технологій (т. 2, а. с. 165-173). Послуги, зазначені в договорі №19-12-11 від 19.12.2011 року відносяться до консалтингових послуг, за фактом надання послуг складено акти приймання наданих послуг (т. 2, а. с. 174-186).

Позивачем в 2013 році сплачено податок на додану вартість послуг, що підтверджується податковими накладними (т. 2, а. с. 201-203).

В бухгалтерському обліку операції з нерезидентом були відображені проводками Дб 84-Кр 632.

Вартість послуг, наданих позивачу нерезидентом Tecnocap S.p.A. в 2013 році склала 83270,00 євро, що по курсу НБУ склало 910857,05 грн.

Контролюючий орган стверджує, що позивачем під час перевірки не підтверджено вартість наданих контрагентом нерезидентом послугу складі валових витрат.

Судом встановлено, що позивачем не включено до складу валових витрат в 2013 році вартість послуг в сумі 910857,05 грн., які були нараховані по операціях з Tecnocap S.p.A. Вказане підтверджено звітами по проводках за листопад та грудень 2013 року (т. 3, а. с. 1-20), а також аналізом рахунка 92 за листопад та грудень 2013 року (т. 3, а. с. 21-22). В зазначених звітах вартість послуг нерезидента відображена проводками Дб 92 - Кр 84.

При цьому, вартість послуг в податковому обліку на витрати не відносилась, а відносилась лише в бухгалтерському обліку. Вказані документи відповідачем під час перевірки не досліджувались, їх показники не аналізувались та в акті податкової перевірки не описані.

Твердження відповідача про пов`язаність юридичних осіб позивача та контрагента нерезидента Tecnocap S.p.A. суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено копії витягу зі статуту ТОВ "Технокап УА", схематичного зображення структури власності ТОВ "Технокап УА", витягів з торговельного реєстру стосовно Tecnocap s.r.o. (т. 3, а. с. 27-50), із яких вбачається, що юридична особа Tecnocap S.p.A. не є засновником чи учасником ТОВ "Технокап УА".

Крім того, судом встановлено, що нарахування від`ємних курсових різниць на заборгованість позивача перед контрагентом Tecnocap S.p.A. відображено в бухгалтерському обліку проводками Дб 84 - Кр 632. За 2014 р. було нараховано 1525537,82 грн. від`ємних курсових різниць на заборгованість перед нерезидентом в сумі 158201,20 євро. Вказане підтверджено карткою рахунку 632 за 2014 рік та аналізом рахунку 632 за 2014 рік.

Жодного доказу протиправності віднесення до складу валових витрат позивача втрат від курсової різниці контролюючим органом суду не надано, правомірності такого висновку відповідачем не доведено.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимог п. п. 138.10.4. п. 138.10. ст. 138, п. п. 153.1.3. п. 153.1. ст. 153 Податкового кодексу України та правомірно віднесено до складу валових витрат суму втрат від курсової різниці по господарських операціях з контрагентом нерезидентом Tecnocap S.p.A. на загальну суму 1525538,00 грн.

Стосовно віднесення до складу валових витрат на нарахування процентів за користування кредитними коштами судом встановлено наступне.

В 2013-2014 роках позивачем виконувались кредитні договори, зокрема кредитний договір № 88-СВ від 10.02.2011 року, укладений з УніКредитВанком (правонаступник з грудня 2013 року - Укрсоцбанк), валюта кредиту - долар США., а також кредитний договір № КU019023 від 27.12.2012 року, укладений з ПАТ ВіЕсБанк, валюта кредиту - долар США.

Судом встановлено, що відсотки, що нараховувались банками по кредитах в 2014 році, обліковувались на рахунку 6842 "Розрахунки за нарахованими відсотками". Як вбачається з Аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 312 за 2013 рік, в 2013 році ТОВ "Технокап УА" отримало 2400265 доларів США кредитних коштів, було погашено кредитів на суму 1595227,20 долари США, сплачено 212313,82 долари США відсотків по кредитах, залишок доларів США станом на 01.01.2014 р. - 0,00. Як вбачається з Аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 312 за 2014 рік, в 2014 році ТОВ "Технокап УА" отримало 1535000,0 доларів США кредитних коштів, було погашено кредитів на суму 1775000,00 доларів США, сплачено 220377,39 доларів США відсотків по кредитах, залишок доларів США станом на 01.01.2014 р. - 0,00, залишок доларів США станом на 01.01.15 р. - 30208,00.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до балансу та звіту про фінансові результати ТОВ з II "Агрокап" за 2012, 2013 роки та ТОВ "Технокап УА" за 2014 рік, товариство було збитковим. Відповідно до листа ПАТ "Укрсоцбанку" від 25.01.2016 року № 06.201/18 6/27 всі транші кредиту, отримані ТОВ "Технокап УА" в 2013-2014 році відповідно до кредитного договору № 88-СВ від 10.02.2011 року були використані відповідно до цільового призначення, визначеного у кредитному договорі.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що позивачем відображались кошти, сплачені за користування банківськими коштами за кредитним договором № 2471-001/10 від 19.02.2010 року та кредитним договором № 2475-001/10 від 19.02.2010 року, у складі валових витрат протягом 2010-2012 років, оскільки жодного доказу на підтвердження згаданих обставин в акті податкової перевірки відповідачем не вказано, не надано таких доказів і під час розгляду справи.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом з`ясовано, що позивач при виборі контрагентів та укладенні з ними договорів керувався належною обачністю, на момент вчинення фінансово-господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими у встановленому законом порядку, знаходились на податковому обліку в органах податкової служби та зареєстровані платниками ПДВ ( а.с.1-12 т.5).

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Такий обов`язок суб`єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши спірні податкові повідомлення-рішення на предмет відповідності критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено повністю, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000632210, № 0000642210, № 0000652210, № 0000662210 від 19.06.2015 року, винесені Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап УА" (вул. Вокзальна, 18, с. Солошин, Жовківський район, Львівська область, 80356, код ЄДРПОУ 33775568) судовий збір у розмірі 48765,50 ( сорок вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять грн.50 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений 07.12.2020 року.

Суддя Кухар Н.А.