Рішення

від 07.12.2020 по справі 480/4875/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року Справа №480/4875/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Роменської міської ради Сумської області (далі - Роменська міськрада), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 77 сесії 7 скликання від 24.06.2020 в частині не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024га з кадастровим номером 5910700000:05:002:0228, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки площею 0,0024га з кадастровим номером 5910700000:05:002:0228, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду;

- стягнути з відповідача 53020,00грн. моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу є незаконною та такою, що порушує вимоги ст.ст.118, 186-1 Земельного кодексу України. Наголосив, що єдиною підставою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Такі підстави відсутні. У зв`язку з цим стверджує, що відповідач порушує його права в частині реалізації права на землю, оскільки, позивач, як фактичний користувач земельної ділянки, мав правомірні очікування на реалізацію свого законного права на затвердження проекту землеустрою та отримання земельної ділянки в оренду.

Також відмічає, що повторне не прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює в 53020,00грн.

Ухвалою суду від 06.08.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалами суду від 22.09.2020, від 20.10.2020 та від 11.11.2020 у відповідача були витребувані додаткові докази у справі, на виконання вимог якої відповідачем надано копію проекту рішення про затвердження проектів землеустрою, копію аркуша погодження, копію протоколу засідання.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримано представником відповідача, про що свідчить підпис представника Роменської міськради на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак, відзиву на позовну заяву до суду у встановленій в ухвалі строк надано не було.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Роменської міської ради Сумської області від 25.07.2018 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: орієнтовною площею 0,0024 га ( АДРЕСА_1 ) для будівництва індивідуальних гаражів (землі житлової та громадської забудови) з метою подальшого надання земельної ділянки на умовах оренди для розміщення металевого гаражу (а.с.20).

Згідно висновку від 21.12.2018 № 120 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Роменської міськради відмітив, що у відповідності до плану зонування території в зоні В-5, до якої відноситься вказана у заяві земельна ділянка, в допустимих видах дозволяється використання земельної ділянки для будівництва гаражів, але вимагають додаткового аналізу ситуації та обґрунтування доцільності саме такого використання ділянки і можуть бути дозволеними тільки за умови спеціального погодження на основі розробки детального плану, громадського обговорення.

Водночас, враховуючи, що 27.01.1999 №34 виконавчий комітет Роменської міської ради надав ОСОБА_1 в користування земельну ділянку для розміщення гаражу (а.с.19), а також приміщення було погоджено службами міста, відділ містобудування вважає за можливе погодження проекту землеустрою земельної ділянки під металевий гараж на умовах оренди (а.с.21).

На замовлення позивача землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: орієнтованою площею 0,0024 га ( АДРЕСА_1 ) для будівництва індивідуальних гаражів (а.с.24-58).

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.03.2019 № 3224 за підписом експерта державної експертизи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 , погоджується.

У висновку відмічено, що проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам та за підсумковою оцінкою погоджено без зауважень (а.с.22), однак, запропоновано надання земельної ділянки провести з врахуванням вимог ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (а.с.22,53).

02.05.2019 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано у Державному земельному кадастрі, присвоївши їй кадастровий номер 5910700000:05:002:0228, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.05.2019 № НВ-5910334822019 (а.с.54).

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Роменської міської ради Сумської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, однак, 03.07.2019 Роменською міською радою Сумської області за вихідним номером 03-19/84 позивачу надана відповідь, в якій Роменською міськрадою повідомлено, що врахувавши частину 13 статті 123 Земельного кодексу України, депутати Роменської міськради прийняли рішення відмовити позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки за призначенням (а.с.59).

ОСОБА_1 , не погодившись з даними висновками відповідача, звернувся до суду з даним позовом, та рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 позов було задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Роменську міськраду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 0,0024 га для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства (а.с.63-67).

На виконання рішення суду Роменською міськрадою на розгляд сесії було винесено проект рішення Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою від 24.06.2020 (а.с.86,87).

Листом від 02.07.2020 за №0319/78 Роменською міськрадою було повідомлено позивача про те, що у зв`язку з невідповідністю проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (порушується пункт 15.2.2 таблиці 15.2 ДБН Б2.2-12:2019 Планування і забудова територій ), депутати Роменської міськради прийняли рішення відмовити позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.72).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульований ст.124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі РІШЕННЯ відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. При цьому, згідно ч.3 ст.134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, серед іншого, які передбачені статтею 121 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст.124 Земельного кодексу України).

У свою чергу, згідно із ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (ч.1).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.3).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч.11).

Згідно з ч.14 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. При цьому, стаття 123 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект за змістом, формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , повинен був прийняти одне з двох рішень: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України або надати мотивовану відмову у його затвердженні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач мав керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.

При цьому, варто відмітити, що згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР (далі - Закон України Про місцеве самоврядування ) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закон України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

У свою чергу порядок прийняття рішень Роменською міською радою Сумської області визначений регламентом Роменської міської ради сьомого скликання, прийнятого рішенням міської ради 24.11.2015 з послідуючими змінами.

За приписами ст. 33 Регламенту розгляду питань, що включені до проекту порядку денного засідання, передує їх попередній розгляд у постійних комісіях ради, до сфери повноважень яких належать ці питання.

Стаття 34 Регламенту встановлює вимоги до проекту рішення ради, у тому числі, відмічено, що проект рішення, що планується винести на розгляд сесії міської ради, оформляється розробником цього проекту в паперовому та електронному вигляді та подається у відділ з питань внутрішньої політики з метою оприлюднення у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» за 20 робочих днів до сесії міської ради.

Згідно ст. 35 Регламенту особи, відповідальні за підготовку питань на сесію міської ради, а також структурні підрозділи, що подають проекти рішень міської ради, зобов`язані погодити їх (завізувати) із відповідними посадовими особами. При наявності зауважень і пропозицій, вони викладаються у визначеній графі аркуша погодження.

Відповідно до ст. 53 Регламенту у ході обговорення питання на засіданні ради можуть вноситися питання про неприйнятність та відкладені питання; пропозиції щодо обговорюваного питання, які є наслідком розгляду цього питання на поточному пленарному засіданні, та поправки до них.

Статтею 57 Регламенту визначено, що на голосування ставляться всі пропозиції і поправки, що надійшли під час засідання і не були відкликані.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних вимог Регламенту був підготовлений проект рішення Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою , пункт 4 якого передбачав затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та надання її позивачу на умовах оренди на 5 років (а.с.98-100).

У той же час, на пленарному засіданні ради виступила одна особа та повідомила, що постійна комісія розглянула проект і пропонує відмовити по п.4, на підставі п.9 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки проект не погоджено у порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України та у зв`язку з невідповідністю проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, порушується п.15.2.2 таблиці 15.2 ДБН Б2.2012:2019 Планування і забудова території .

Проте, як вбачається з протоколу (а.с.102) пропозиція не була поставлена на голосування, крім того, у аркуші погодження, який є додатком до проекту рішення не було зазначено про те, що проект не погоджено у порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України (а.с.87).

При цьому, в ході розгляду справи встановлено, зокрема, це вбачається з протоколу (а.с.102), що за наслідками розгляду заяви позивача проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 не виносився на голосування. Так, у резолютивній частині протокольного рішення за результатами розгляду питання 4 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою зазначено про ухвалення прийняття рішення Про надання дозволів на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення технічної документації із землеустрою , тобто рішення, яке взагалі не стосувалось питання, яке виносилось на розгляд по п.4 (а.с.102).

Водночас, проект рішення Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з мотивами відмови на засідання ради взагалі не виносився, не обговорювався і рішення ради з цього питання не приймалось.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем на пленарному засіданні 24.06.2020 не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у ФОРМІ РІШЕННЯ.

Позивач просить визнати протиправним саме рішення від 24.06.20209, однак, суд відмічає, що протокол 77 сесії Роменської міської ради VІІ скликання від 24.06.2020, як вже зазначено вище, не містить рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 з обґрунтуванням такої відмови та протокол не відповідає поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Лист відповідача, від 02.07.2020 (а.с.72) в якому відповідач, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, лише зазначає, що був підготовлений проект рішення щодо затвердження проекту землеустрою, однак, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з підстав невідповідності проекту п.15.2.2 таблиці 15.2 ДБН Б2.2012:2019 Планування і забудова території також не є рішенням органу місцевого самоврядування у розумінні Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки вирішення таких клопотань повинно відбуватись на пленарному засіданні міської ради із прийняттям відповідного рішення.

Вказане узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.07.2020 у справі №454/160/17.

Як вже зазначалось вище, за приписами Земельного кодексу України відповідач мав прийняти одне з двох рішень: або про затвердження проекту землеустрою, або про відмову у затвердженні проекту землеустрою, водночас, як встановлено судом, відповідачем не було прийнято жодного акта ради, яке передбачене Земельним кодексом України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у формі рішення.

Таким чином, суд визнає, що Роменська міська рада не розглянула заяву позивача та не прийняла обґрунтованого рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою у відповідності до вимог Земельного кодексу України, а тому, в даному випадку, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не належному розгляді заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, як того вимагає Земельний кодекс України, оскільки вищезазначеними нормами права не закріплено за суб`єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Враховуючи, що саме бездіяльність відповідача (а не рішення, як вважає позивач), яка полягає у не належному розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 0,0024га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправною, та при цьому, відповідачем не прийнято по суті рішення за заявою позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не належному розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 0,0024га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Роменської міської ради в частині не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024га з кадастровим номером 5910700000:05:002:0228, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки такого рішення, у розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідачем не приймалось.

У той же час вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024га з кадастровим номером 5910700000:05:002:0228, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 також не підлягають задоволенню з підстав її передчасності, оскільки відсутнє рішення відповідача щодо відмови у затвердженні проекту, а застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.07.2020 у справі №621/1349/17.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у не належному розгляді заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з не прийняттям Роменською міською радою жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, у визначений законом строк, суд вбачає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Роменську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 0,0024га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення на пленарному засіданні ради відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , з урахуванням правової позиції, наданої судом у даному рішенні.

При цьому суд наголошує, що відповідач при розгляді заяви позивача на виконання даного рішення суду повинен прийняти акт ради, який передбачений Земельним кодексом України, з урахуванням вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні саме у формі рішення.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 53020грн., яку він обґрунтовує тим, що є особою з інвалідністю ІІ групи, йому важко постійно ходити, а через нервові стреси, із-за душевних страждань через протиправні дії відповідача, який повинен захищати громадян, які проживають на його території, не може жити спокійним життям.

Задовольняючи частково в цій частині позовні вимоги судом враховано, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Судом встановлено, що позивач двічі звертався до суду, у зв`язку з тим, що відповідачем не було прийнято обґрунтованого рішення ні про відмову у затверджені проекту землеустрою, ні про затвердження проекту за поданим позивачем клопотанням. У даній справі, зокрема, судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не належному розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди. При цьому, відзиву відповідачем не протягом всього розгляду справи надіслано не було, що розцінюється судом як визнання позову.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 53200гривень позивач пов`язує з тривалим не розглядом його клопотань, за якими рішення міською радою протиправно не приймається. Окрім того, позивач наголошує, що він є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІ групи, йому важко ходити, а протиправна бездіяльність з боку органу місцевого самоврядування, який повинен дбати про фізичних осіб, які проживають на її території, та постійні звернення до суду на захист своїх прав завдає йому душевних страждань та перешкоджає жити нормальним спокійним життя.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність не викликала у позивача душевних страждань, у зв`язку з очікуванням рішення, розчарування в діяльності органу місцевого самоврядування та додаткове психічне напруження.

Відтак, у суду не має підстав для висновку про те, що моральну шкоду не заподіяно.

Що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наведені позивачем обставини, за оцінкою суду, спричинили йому душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли їй моральну шкоду. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 53200грн., однак, позивачем не обґрунтовано саме такий її розмір, водночас, суд вважає, що справедливим та розумним розміром відшкодування є 2000 грн.

Вказані висновки, в цій частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17.

Крім того, відповідно до частин 1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що відповідач повторно не прийняв рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, з урахуванням приписів Закону України Про місцеве самоврядування в України , суд вважає необхідним з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній справі, зобов`язавши відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду протягом 30 днів з дня набрання рішення законної сили.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Роменської міської ради Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, б-р. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 35425618) про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Роменської міської ради, яка полягає у не належному розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 0,0024га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Роменську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 0,0024га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення на пленарному засіданні ради відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , з урахуванням правової позиції, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути з Роменської міської ради на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зобов`язати Роменську міську раду протягом 30 днів з дня набрання рішення законної сили подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 07.12.2020 у справі №480/4875/20.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2020.

Суддя І.Г. Шевченко