Постанова

від 07.12.2020 по справі 200/4721/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року справа №200/4721/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,

представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №200/4721/20-а (головуючий І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Крупіль до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу у розмірі 131899 грн.; зобов`язати відповідача списати безнадійний податковий борг у розмірі 131899 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що податковий борг в сумі 131899 грн. виник в 2015 році на підставі поданих позивачем декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та декларації з плати за землю.

Позивач вважає, що цей податковий борг набув статусу безнадійного, стосовно якого минув строк давності, визначений ст.102 ПК України.

З підстав, визначених п.п.38.6, п.п.38.7 п.38 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України, позивачем сума боргу не сплачувалась, а податковим органом заходи щодо стягнення цього боргу не вживались.

В порушення пп.101.5 ст.101 ПК України, Порядку №577 відповідачем безнадійний борг не був списаний, що призвело до порушення права позивача вільно розпоряджатися своїм майном у зв`язку з наявністю податкової застави, що виникла на підставі п.88.2 ст.88 та п.п.89.1.1 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Донецькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу у розмірі 131899 грн.

Зобов`язано ГУ ДПС у Донецькій області списати безнадійний податковий борг у розмірі 131899 грн.

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Грошові зобов`язання в сумі 131899 грн. задекларовані позивачем самостійно та, виходячи з норм Податкового кодексу України, вважаються узгодженими. На підставі п.56.11 ст.56 ПК не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Законодавством не передбачена процедура коригування/списання облікових показників ІКП, зокрема, шляхом зменшення податкового боргу, який виник на підставі самостійно задекларованих податкових зобов`язань.

Позивач, користуючись п.п.38.6, п.п.38.7 п.38 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України, мав право подати уточнені декларації, зменшивши раніше задекларовані суми до нуля.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Крупіль (код ЄДРПОУ 05528355, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул. Іллі Еренбурга, 3а) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою.

СТОВ Крупіль є власником будівлі магазину зі складськими та адміністративними приміщеннями, що розташований за адресою: м.Донецьк, вул. Хірургічна,4а, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.10.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Кисельовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2657 (арк.с.43-45).

18.02.2015 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за № 9018422128, відповідно до якої визначено суму податку у розмірі 14271,31 грн. (арк.с.46-47).

Крім того, позивач є орендарем земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Донецьк, вул. Хірургічна,4а, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23.10.2013 року (арк.с.48).

18.02.2015 року позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було подано декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за № 9018057917, відповідно до якої визначено суму орендної плати у розмірі 117627,44 грн. (арк.с.49-53).

Згідно даних ІКП за позивачем обліковується борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 14271,31 грн. та з орендної плати у розмірі 117627,44 грн. (арк. с.110-111).

Відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції не заперечував, що з позовом до суду про стягнення суми заборгованості в сумі 131899 грн. з рахунків СТОВ Крупіль не звертався з урахуванням положень п.38.2 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що податковий борг є безнадійним за ознакою збігу строку давності, з дня спливу 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу у відповідача виник обов`язок щодо порушення за власною ініціативою розгляду питання про списання безнадійного податкового боргу.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Українив органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

На підставі пункту 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

Підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України визначено, що під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (…), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, податковим законодавством визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Згідно пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (далі - Порядок №577)

На підставі пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборівстаном на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Пунктами 4.3-4.5 Порядку №577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку №577.

В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 9 липня 2019 року у справі №0240/2269/18-а.

Як свідчать матеріали справи, податковий борг позивача виник на підставі поданих 18.02.2015 року до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за № 9018422128, відповідно до якої визначено суму податку у розмірі 14271,31 грн. (арк.с.46-47) та декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за № 9018057917, відповідно до якої визначено суму орендної плати у розмірі 117627,44 грн. (арк.с.49-53).

До теперішнього часу податкові зобов`язання, визначені позивачем в деклараціях не сплачено, а податковим органом не вчинено жодної дії про стягнення податкового боргу з позивача.

Таким чином, на час звернення позивача з цим позовом до суду (05.05.2020 року) сплинув строк, передбачений ст.102.1 ПК України.

Отже, податковий борг на загальну суму 131899 грн слід кваліфікувати як безнадійний за ознакою збігу строку давності, протягом якого цей борг може бути стягнутий.

Таким чином, з дня спливу 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу у відповідача виник обов`язок щодо порушення за власною ініціативою розгляду питання про списання безнадійного податкового боргу.

Невчинення контролюючим органом таких дій свідчить про його протиправну бездіяльність, що обумовлює зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг з метою ефективного захисту порушених прав позивача в межах спірних правовідносин.

На підставі викладеного, є правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Є безпідставними доводи апелянта в межах цієї справи про неможливість оскарження грошових зобов`язань, самостійно визначених платником податків, оскільки в даній справі ці грошові зобов`язання позивачем не оскаржуються.

Суд звертає увагу апелянта, що позивач не заперечує власноручне визначення грошових зобов`язань у відповідних деклараціях, а зазначає про несплату цих зобов`язань в силу підстав, визначених п.п.38.6, п.п.38.7 п.38 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України, відповідно до яких об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС) (…); не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Є неприйнятним доводи податкового органу, що позивач, користуючись п.п.38.6, п.п.38.7 п.38 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України, мав право подати уточнені декларації, оскільки такі дії позивача є його правом, а не обов`язком.

Щодо пояснень відповідача про незастосування заходів стягнення з позивача податкового боргу з підстав п.38.2 Перехідних положень ПК України суд зазначає наступне.

Як визначено пунктом 38.2 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87 - 101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються:

з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;

з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцезнаходженням СТОВ Крупіль є м.Київ.

Жодного доказу реєстрації місцезнаходження позивача на окупованій території за період з 14 квітня 2014 року до теперішнього часу відповідачем не надано.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми пункту 38.2 підрозділу 10 ХХ Податкового кодексу України.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №200/4721/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №200/4721/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 07 грудня 2020 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова