ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
01 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1730/20 Суддя І інстанції - Казанчук Г.П.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САІ ЛТД до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ САІ ЛТД звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 06.05.2020 року:
- № 00000370511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 873150 (вісімсот сімдесят три тисячі сто п`ятдесят) гривень 00 копійок, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 582100 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 291050 грн.;
- № 00000380511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 769959 (сімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок, в тому числі за податковим зобов`язанням 513306 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 256653 грн.;
- № 00000390511, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку па додану вартість: податок па додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 25676 (двадцять п`ять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентом ТОВ Тріумф Трейдгруп , враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїм контрагентом та третіми особами.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ГУ ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на нереальність господарських операцій оскільки у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, що свідчить про відсутність фактичної можливості здійснення фінансово-господарської діяльності в частині проведеної реалізації на адресу позивача. Про відсутність реального характеру господарської операції свідчить протокол допиту свідка від 17.09.20 року, а саме керівника ТОВ Тріумф Трейдгруп ОСОБА_1 , яка заперечила свою участь у здійсненні господарської діяльності товариства.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ САІ ЛТД просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ГУ ДПС у Запорізькій області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представники ТОВ ВКП Промтехніка просили відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю фірма САІ ЛТД (код в ЄДРПОУ 20651455) з питань дотриманням вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП" (код в ЄДРПОУ 41717029) за липень, серпень, вересень, жовтень 2019 року, що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень 2019 року, та за 2019 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.03.2020 року №11/11-28-05-11/20651455 (т. а.с.21-49), згідно висновків якого встановлені наступні порушення ТОВ CAI ЛТД:
- п.п. 134.1.1, п. 134.1, ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2019 рік на суму 582 100 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого по взаємовідносинам з ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП (код в ЄДРПОУ 41717029), занижено податок на додану вартість на загальну суму 513306 грн., у т.ч.:
- за липень 2019 року - на суму ПДВ 75018 грн.;
- за серпень 2019 року - на суму ПДВ 157345 грн.;
- за вересень 2019 року - на суму ПДВ 113949 грн.;
- за жовтень 2019 року - на суму ПДВ 166994 грн., а також завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2019 року на суму ПДВ 25676 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 06.05.2020 року:
- № 00000370511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 873150, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 582100 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 291050 грн. (а.с.51 т.1);
- № 00000380511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 769959 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 513306 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 256653 грн. (а.с.52 т.1);
- № 00000390511, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку па додану вартість: податок па додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 25676 грн. (а.с.53 т.1).
В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що ТОВ фірма САІ ЛТД відобразило в своїй податковій звітності операції з контрагентом-постачальником ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП на загальну суму 3233892 грн., у т.ч. ПДВ 538982 грн., які фактично не відбулись, а відображені тільки на первинних документах, що не дає право позивачу на формування складу податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення операцій з придбання ТОВ фірма САІ ЛТД сої та насіння соняшника, у ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП (т. а.с.21-49)
В ході проведення перевірки платником не надано сертифікати якості на сою та насіння соняшника або відомості, передбачені договорами від №42 від 19.07.2019 року та №55 від 09.09.2019 року щодо товаровиробника продукції, яка відображена як реалізована, що не дає можливості визначити походження такого товару (т. а.с.21-49). Основними доводами податкового органу, зафіксовані у акті перевірки є те, що згідно умов договорів поставки, укладеного між ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП та ТОВ фірма САІ ЛТД, ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП як контрагент-постачальник не мав можливості виконати вказані умови щодо надання документів на поставку товару у власність покупця (сої та насіння соняшника ), за сукупності умов, а саме: відсутність у власності або користуванні будь-яких об`єктів оподаткування (адміністративних і виробничих об`єктів), які б дозволяли провадити господарську діяльність; не придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди офісного та складського приміщень, комунальних послуг, відсутнє придбання тотожної продукції по ланцюгу постачання контрагента-постачальника ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП . Також у контрагента-постачальника відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, що свідчить про відсутність фактичної можливості здійснення фінансово-господарської діяльності в частині проведеної реалізації на адресу ТОВ фірма САІ ЛТД.
З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські операції з ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП .
Так 19.07.2019 року ТОВ CAI ЛТД (покупець) уклало Договір купівлі-продажу №42 з ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП (т.1 а.с.96-98).
Згідно п. 1.1. предметом цього Договору є сільгосппродукція - соя (товар). Згідно з п. 1.2. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар, вивезти власним транспортом та вчасно здійснити його оплату.
Також 09.09.2019 року ТОВ CAI ЛТД (покупець) уклало Договір купівлі-продажу №55 з ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП (т.1 а.с.220-222).
Згідно з п. 1.1. предметом цього Договору є сільгосппродукція - насіння соняшника (товар). Згідно з п. 1.2. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар, вивезти власним транспортом та вчасно здійснити його оплату.
Здійснення господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.
Оприбуткування придбаної сої відображено у картках рахунку 281 та 631, а також, картці руху товарів (т.1 а.с.150-165). Оплату товару здійснено частково, шляхом перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення № 336 від 13.08.2019 р. на суму 99954,00 грн. (т.1 а.с.149). Станом на 31.12.2019 року ТОВ фірма САІ ЛТД перед ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП за сою числиться заборгованість в сумі 2240128,80 грн. Транспортування придбаного у ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП товару здійснювалось позивачем, що відповідає п.п.3.1 п.3 Договору купівлі-продажу №42 від 19.07.2019 року, та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних.
Оприбуткування придбаного насіння соняшнику відображено у картках рахунку 281 та 631, а також, картці руху товарів (т.2 а.с.4-13). Оплату товару здійснено, шляхом перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень №417 від 24.09.2019 р. на суму 200000,00 грн. (т.1 а.с.248), №427 від 27.09.2019 року на суму224591,20 грн. (.т.1 а.с.249), №433 від 03.10.2019 року на суму 65000,00 грн. (т.1 а.с.250), №434 від 03.10.2019 року на суму 145000,00 грн. (т.2 а.с.1), №461 від 16.10.2019 року на суму 150000,00 грн. (т.2 а.с.2), №484 від 22.10.2019 року на суму 109214,40 грн. (т.2 а.с.3). Транспортування придбаного у ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП товару здійснювалось позивачем, що відповідає п.п.3.1 п.3 Договору купівлі-продажу №55 від 09.09.2019 року, та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.225, 228, 231, 235, 239, 242, 245).
В подальшому придбаний товар (сою) було реалізовано згідно Договору поставки №22021915 від 22.03.2019 року ПП Укр Агро Партнер , що підтверджується також долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, карток рахунку 361 (т.1 а.с.166-219). Водночас, придбаний товар (насіння соняшнику) було реалізовано згідно Договору купівлі-продажу №297-П від11.09.20129 року з ТОВ Сідвелс та згідно Договору поставки №08021907 від 08.02.2018 року з ТОВ Гідросенд , що підтверджується також долученими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, карток рахунку 361 (т.2 а.с.14-55).
Судом першої інстанції також встановлено, що у своїй господарській діяльності ТОВ фірма САІ ЛТД використовує виробничі потужності, які орендує у ФОП ОСОБА_2 згідно договору оренди №1 від 01.03.2012 року (т.2 а.с.70-71), додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року до договору № 1 від 01.03.2012 року (т.2 а.с.72), додаткової угоди №2 від 27.02.2017 року до договору №1 від 01.03.2012 року (т.2 а.с.73), додаткової угоди № 3 від 27.02.2019 року до договору №1 від 01.03.2012 року (т.2 а.с.74), зокрема: офісне приміщення 25 кв.м., виробниче приміщення 106 кв.м., складське приміщення 360 кв.м. (всього площі 491 кв.м.), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивач у своїй господарській діяльності використовує орендовані транспортні засоби:
- згідно з договору оренди транспортного засобу від 17.07.2017 року, укладеного з орендодавцем ФОП ОСОБА_2 , автомобіль марки DAF АЕ 65 реєстраційний № НОМЕР_1 (т.2 а.с.60-61, 62);
- згідно з договору оренди №18 від 31.07.2015 року та додаткової угоди № 1 від 01.07.2017 р., додаткової угоди №2 від 01.07.2018 р., додаткової угоди №3 від 02.01.2019 р., додаткової угоди № 4 від 01.08.2019 р., укладених з орендодавцем ТОВ Житич , автомобіль марки FAW № НОМЕР_2 , автомобіль марки КАМАЗ, модель 55102, причіп марки 3-ПТС 12Б МОД ММЗ-768Б (т.2 а.с.63-65, 66-69);
- згідно з договору суборенди №19 від 31.07.2015 р., додаткової угоди №1 від 01.07.2017 р. та додаткової угоди № 2 від 02.01.2019 року, укладених з суборендарем ТОВ Житич , напівпричіп марки MONTRACON, модель SMR (т.2 а.с.56-57, 58-59).
В бухгалтерському обліку товариства вказані господарські операції відображено належним чином - частини оплати товарів/послуг/необоротних активів.
Податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак у нього не було жодних сумнівів щодо даної господарської операції.
Усі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов`язань. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регламентуються положеннями ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Так, підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку
За положеннями пункту 6 П(С)БО Витрати 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з пунктом 7 П(С)БО Витрати 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Таким чином, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань. А витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ САІ ЛТД відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.
Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, роботи та послуги придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.
Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами.
Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, то колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Дефекти в оформленні товарно-транспортних накладних (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Також слід зазначити, що вказані правила регулюють інші правовідносини, ніж ті що склалися між позивачем та його контрагентом.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар, як обставину яка виключає реальність господарської операції, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції.
Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.
Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірного контрагента, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, товарів, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.
Доводи контролюючого органу викладені в апеляційній скарзі щодо наявності протоколу допиту свідка від 17.09.20 року, а саме керівника ТОВ Тріумф Трейдгруп ОСОБА_1 , яка заперечила свою участь у здійсненні господарської діяльності товариства не можуть братися до уваги, оскільки не були підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та вказаний протокол був складений вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Окремо слід зазначити що сам факт заперечення особи в участі певної господарської операції не свідчить про її нереальність. Також за клопотанням представника податкового органу, який зобов`язувався забезпечити явку ОСОБА_1 , остання була викликана в якості свідка в суд апеляційної інстанції, але не з`явилася і відповідних пояснень не надала, також вказана особа викликалася і в суд першої інстанції, і також не з`явилася.
Крім іншого суд першої інстанції вірно зазначив, що з загальнодоступних відомостей державних реєстрів станом на дату укладання та виконання вказаних вище договорів, ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП (код в ЄДРПОУ 41717029) є юридичною особою, не перебуває у стані припинення, стосовно нього не порушено провадження у справі про банкрутство, перебуває на обліку в податкових органах та не має заборгованості перед бюджетом, зареєстрований у якості платника ПДВ, не є учасником кримінальних проваджень, не є боржником або іншим учасником виконавчих проваджень.
Таким чином, ТОВ фірма САІ ЛТД не мало підстав для обґрунтованих сумнівів щодо можливості та/або права ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП бути постачальником насіння соняшника, виписувати та реєструвати податкові накладні. Загальнодоступні державні реєстри не містять відомостей щодо дефектів правового статусу ТОВ ТРІУМФ ТРЕЙДГРУП .
Судом першої інстанції з`ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами при виконанні договорів укладених з останніми, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв`язку між фактом придбання ТМЦ з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих ТМЦ у господарській діяльності.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 03 грудня 2020 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2020 |
Оприлюднено | 08.12.2020 |
Номер документу | 93334915 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Чепурнов Д.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні