Постанова
від 07.12.2020 по справі 640/8336/20
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8336/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лазер ЦВМ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лазер ЦВМ до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Лазер ЦВМ (далі - ТОВ Лазер ЦВМ , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019 №001530504 та №0015330504.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення ТОВ Лазер ЦВМ вимог податкового законодавства є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування даних податкового обліку та здійснення господарських операцій із контрагентом-постачальником ТОВ Вєгас Буд , а тому прийняті на підставі хибних висновків відповідача податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2020 у задоволенні адміністративний позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач зокрема зазначає, що господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті рух матеріальних активів, оскільки ТОВ Лазер ЦВМ використало у власній господарській діяльності отримані товари та послуги, що підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку.

Також позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про не підтвердження проведення господарських правовідносин між ТОВ Лазер ЦВМ та ТОВ Вегас Буд та зазначає, що незначні дефекти (описки) в оформленні деяких первинних документів не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

ТОВ Лазер ЦВМ уважає безпідставними висновки суду першої інстанції про відсутність між позивачем та зазначеним контрагентом фактичного здійснення господарських операцій, у зв`язку із відсутністю в ТОВ Вегас Буд матеріально-технічних, технологічних можливостей як контрагента - постачальника необхідних для здійснення відображених в актах надання послуг та видаткових накладних господарських операцій.

Такі висновки на думку апелянта ґрунтуються лише на підставі податкової інформації наданої відповідачем, натомість, яка не підтверджена належними доказами.

Скаржник наголошує на тому, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати жодних наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним з особливостями господарювання контрагента.

Окрім цього, позивач вважає, що суду першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення всупереч правовим позиціям висловленим Верховним Судом.

Також 11.09.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, якими позивач доповнив доводи апеляційної скарги та надав нові докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк не скористався.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що за даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Лазер ЦВМ (код ЄДРПОУ 41010633) зареєстроване 08.12.2016 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією та з 08.12.2016 перебуває на податковому обліку.

Поряд із цим у зв`язку із виявленням фактів, які свідчать про недостовірність визначення ТОВ Лазер ЦВМ даних податкового кредиту на загальну суму 86 553,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Вєгас Буд за березень 2018 при формуванні показників декларації з ПДВ, ГУ ДФС у м. Києві був складений запит №118140/10/26-15-14-04-05-14 від 21.06.2019 з проханням Товариства надати інформацію та документальні докази з приводу цих господарських взаємовідносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, а також щодо використання у власній господарській діяльності придбаного у вказаного контрагента товару/послуг.

Проте, розглянувши зазначений запит та вважаючи його необґрунтованим, ТОВ Лазер ЦВМ у своїй письмовій відповіді на нього за вих. №2207/01-19 від 22.07.2019 р. відмовило ГУ ДФС у м. Києві у наданні запитуваних документів.

За такої умови відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у період з 25.11.2019 р. по 27.11.2019 р. на підставі наказу №2696 від 01.11.2019 р. та направлення №536/26-15-05-04-05 від 25.11.2019 р., виданих ГУ ДПС у м. Києві, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Лазер ЦВМ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Вєгас Буд (код ЄДРПОУ 41861517) за березень 2018 р., за результатами якої складений акт №339/26-15-05-04-05/41010633 від 04.12.2019 р. (надалі - Акт перевірки №339) із викладенням висновку про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого:

- занижено ПДВ на загальну суму 33 033,00 грн. за березень 2018 р.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2018 р. на суму ПДВ 53 520,00 грн.

На підставі Акта перевірки №339 ГУ ДПС у м. Києві були прийняті 27.12.2019 податкові повідомлення:

- за формою В4 №001530504, яким ТОВ Лазер ЦВМ зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 53 520,00 грн. за березень 2018 р. згідно із декларацією №9072420256 від 19.04.2018 р.;

- за формою Р № 0015330504, яким ТОВ Лазер ЦВМ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 41 291,00 грн. (з яких 33 033,00 грн. - за основним платежем та 8 258,00 грн. - за штрафними санкціями).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України №9550/6/99-00-08-05-01-06 від 16.03.2020 р. Про результати розгляду скарги прийняті ГУ ДПС у м. Києві ППР №001530504 та №0015330504 залишені без змін, а скарга ТОВ Лазер ЦВМ за вх. №1829/6 від 15.01.2020 р. - без задоволення.

У той же час, вважаючи, що ГУ ДПС у м. Києві були порушені права та охоронювані законом інтереси Товариства під час проведення перевірки та прийняття ППР №001530504 та №0015330504, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення позивачем господарських правовідносин з ТОВ Вегас Буд не підтверджена необхідними первинними документами, а тому висновки контролюючого органу про безпідставне відображення таких господарських операцій у податковому обліку є обґрунтованим.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті першої Закону №996-XIV первинний документ -- документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Як убачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з придбання товарів та послуг у ТОВ Вегас Буд .

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з Актом перевірки №339, на формування показника податкового кредиту у Декларації №9072420256 за березень 2018 мали вплив господарські взаємовідносини між ТОВ Лазер ЦВМ та ТОВ Вєгас Буд , які виникли на підставі укладених договорів поставки та виконання робіт на загальну суму 519320,00 грн (у т.ч. ПДВ - 86 553,34 грн).

Так, за договором поставки №1203/1 від 12.03.2018 р. (надалі - Договір №1203/1) ТОВ Вєгас Буд (Постачальник) бере на себе зобов`язання поставити, а ТОВ Лазер ЦВМ (Покупець) прийняти та сплатити продукцію виробничого призначення (товар) в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до Специфікації, що оформлена у вигляді Додатку №1 до даного Договору і є його невід`ємною частиною, згідно із якою предметом поставки є продукція (блок автоматики АС2, блок керування вихідними сигналами ЧПУ МС3, блок стеження за поверхнею деталі БСС28, блоки керування оптичною віссю РТ6 та джерелом живлення ТС2, комплект кабелів) на загальну суму 331 140,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 55 190,00 грн.), строк поставки: не пізніше ніж через 5 календарних днів з моменту затвердження сторонами Специфікації.

За умовами пункту 2.2 Договору №1203/1 якість товару повинна відповідати стандартам, визначеним виробником товару у відповідній документації, яка передається Покупцеві разом із товаром, та вимогам чинного в Україні законодавством.

У пункті 3.2 вказаного Договору передбачено, що Покупець зобов`язується сплатити загальну вартість товару на поточний рахунок Постачальника протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, на підставі рахунку-фактури.

За вимогами розділу 4 Договору №1203/01 Постачальник зобов`язується передати товар у власність Покупця однією партією до 16.03.2018 включно за адресою: м. Київ, вул. Панорамна, 1. Разом з товаром Продавець передає Покупцеві документи, які повинні підтверджувати походження та гарантувати якість товару.

Також у березні 2018 ТОВ Лазер ЦВМ були укладені із ТОВ Вєгас Буд тотожні договори виконання робіт, згідно із якими ТОВ Лазер ЦВМ (Замовник) доручає, а ТОВ Вєгас Буд (Виконавець/Постачальник) приймає на себе зобов`язання виконати власними та залученими силами, з матеріалу Замовника (давальницької сировини) роботи з виготовлення деталей металевих відповідно до креслень Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти виготовлену продукцію та здійснити оплату виконаних робіт. Види робіт, об`єм, технічні характеристики продукції, що має бути виготовлена, визначена додатком №1 (Специфікація) до даних Договорів, а саме:

- за Договором виконання робіт №1203/2 від 12.03.2018 (надалі - Договір №1203/2) - виготовлення з металопрокату листової заготовки СWM0215 у кількості 6270 шт. до 15.03.2018, загальна вартість робіть становить 14295,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 2382,60 грн.)

- за Договором поставки №1403/1 від 14.03.2018 (надалі - Договір №1403/1) - деталі металеві у кількості 41 шт. до 15.03.2018 , загальна вартість продукції становить 173 884,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 28 980,74 грн.).

Відповідно до пункту 2.3 Договору №1203/2 фінансування та розрахунок за виготовлену та доставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

У розділі 4 Договору №1203/2 визначені зобов`язання сторін, згідно із якими Замовник зобов`язується надати Виконавцю до початку робіт необхідні технічну і проектну документацію, матеріал для виготовлення продукції, а також прийняти виготовлену продукцію у місті призначення. При цьому Виконавець зобов`язується якісно виконувати роботи відповідно до проектної документації, будівельних норм і правил, погоджених Замовником. Виконавець забезпечує виготовлення продукції з сировини Замовника. З партією продукції Виконавець передає замовнику акт здачі-приймання робіт та рахунок-фактуру.

Разом із тим, за Договором №1403/1 Постачальник погоджує із Замовником матеріал, з якого буде виготовлено металеві деталі, всі витратні матеріали надаються Замовником. Товар, що поставляється Постачальником, має відповідати еталонам-зразкам, затвердженим Замовником (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до розділу 5 Договору №1403/1 Постачальник зобов`язується передати товар Замовнику однією партією у строки, зазначені у цьому Договорі. Разом з товаром передати Замовнику на підпис видаткову накладну, підписану уповноваженим представником Постачальника, а також надати Замовнику рахунок-фактуру, що є підставою для виконання грошових зобов`язань за цим Договором. Між тим Замовник зобов`язується прийняти продукцію на умовах, що визначені цим Договором, якщо вона відповідає вимогам, визначеним у розділі 2 Договору, та здійснити оплату продукції.

Поряд із цим на підтвердження реальності здійснення ТОВ Вєгас Буд поставок товару на адресу ТОВ Лазер ЦВМ за Договором №1203/1 позивачем надано до суду копії видаткової накладної №54 від 16.03.2018 та рахунку на оплату №1603/3 від 16.03.2018. Також до позовної заяви додані копії документів на підтвердження фактичного виконання ТОВ Вєгас Буд своїх зобов`язань за укладеними із ТОВ Лазер ЦВМ Договорами №1203/2 та №1403/1, а саме: видаткової накладної (у переробку) №25 від 12.03.2018, накладної на передачу готової продукції №53 від 15.03.2018, акта надання послуг №0315 від 15.03.2018 та рахунку на оплату №1503/2 від 15.03.2018; видаткової накладної №52 від 14.03.2018 та рахунку на оплату №1403/1 від 14.03.2018 ; картки рахунку 631 за березень 2018.

Досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій документи, суд першої інстанції встановив, що видаткові накладні до Договору №1203/1 та №1403/1 підписані від імені ТОВ Лазер ЦВМ директором Прітченко Ю.О. за довіреністю №23 від 16.03.2018 та інженером із зварювання ОСОБА_2 за довіреністю №22 від 14.03.2018, при цьому зазначені довіреності позивачем до суду не надано.

В той же час в матеріалах справи відсутні докази наявності у штатному розписі позивача такого працівника як ОСОБА_2 що займає відповідну посаду інженера із зварювання на підприємстві, та/або доказів затвердження керівником ТОВ Лазер ЦВМ переліку осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарської операції із ТОВ Вєгас Буд , що не дає змоги ідентифікувати особу інженера із зварювання, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також у матеріалах справи відсутні проектна та технічна документація, креслення, еталон-зразки Замовника, відповідно до яких ТОВ Вєгас Буд прийняло на себе зобов`язання виготовити та поставити продукцію за укладеними із ТОВ Лазер ЦВМ Договорами №1203/2 та №1403/1, як і відсутні будь-які докази надання Товариством давальницької сировини/витратних матеріалів для виготовлення металевих деталей Виконавцем/Постачальником, або докази погодження Постачальника із Замовником матеріалу, з якого були виготовлені металеві деталі.

Проте, як убачається з матеріалів справи, Товариством ані до перевірки, ані до суду не надано жодних документів, які б посвідчували якість виробленої та/або поставленої ТОВ Вєгас Буд продукції за укладеними із ТОВ Лазер ЦВМ Договорами.

Поряд із цим, вказуючи у позовній заяві на здійснення Товариством розрахунків за укладеними Договорами у повному обсязі, позивач не надав до суду доказів (банківської виписки та/або платіжних доручень) на підтвердження таких тверджень, що свідчить про відповідність встановлених контролюючим органом в Акті перевірки №339 обставин на підставі картки рахунку 631 щодо наявності у ТОВ Лазер ЦВМ кредиторської заборгованості перед ТОВ Вєгас Буд у розмірі 519 320,04 грн.

Також відсутні докази транспортування товарів на адресу ТОВ Лазер ЦВМ , зазначених в договорах, зокрема товарно-транспортної накладної. Між тим з огляду на узгоджені сторонами умови передачі товару за Договором №1203/1 встановлено, що місцем передачі товару від Постачальника у власність Покупця вказано адресу: м. Київ, вул. Панорамна, 1. Однак доказів наявності у березні 2018 у позивача нежитлового та/або складського приміщення за вказаною адресою до суду надано не було.

Водночас, досліджуючи копію накладної від 15.03.2018 на передачу готової продукції №53, суд першої інстанції зазначив, що вона не підтверджує самого факту прийому-передачі виготовленої ТОВ Вєгас Буд продукції на замовлення ТОВ Лазер ЦВМ за укладеним між ними Договором, оскільки в ній відсутні будь-які дані (реквізити) щодо ТОВ Лазер ЦВМ та Договору №1203/2.

Поряд з цим, копія видаткової накладної №25 від 12.03.2018, розцінена судом першої інстанції, як така, що не може бути доказом реальності здійснення спірних господарських операцій за Договором №1203/2, оскільки ця видаткова накладна жодним чином не посвідчує виконання ТОВ Вєгас Буд взятих на себе зобов`язань щодо виготовлення з металопрокату листової заготовки СWM0215 у кількості 6270 шт. на замовлення ТОВ Лазер ЦВМ . У вказаній видатковій накладній зі сторони Постачальника зазначено безпосередньо реквізити ТОВ Лазер ЦВМ , а Покупця - ТОВ Вєгас Буд , що суперечить умовам Договору 1203/02. Така видаткова накладна, з огляду на зазначену в ній номенклатура товару - сталь Л63 (рулон) містить відомості про зовсім іншу господарську операцію ніж виготовлення з металопрокату листової заготовки СWM0215 у кількості 6270 шт. на замовлення ТОВ Лазер ЦВМ .

Отже у цій справі судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач не надав необхідних первинних документів, у достатній кількості, які б підтверджували правильність формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ Вегас Буд .

Деякі з поданих позивачем документів містили суттєві недоліки в їхньому оформленні, які позбавляють можливості встановити їхнє відношення до господарських правовідносин за відповідними договорами, реальність здійснення господарських операцій за якими викликала сумнів у контролюючого органу.

Поряд з цим, інші документи на підставі яких можна було б дійти до висновку про реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, як-то, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості виготовленої продукції, банківські виписки або платіжні доручення, довіреності на отримання тмц, штатний розпис із зазначення прізвищ працівників, що працюють на підприємстві тощо, взагалі до суду позивачем не надавалися.

Таким чином, під час розгляду цієї справи не встановлено належних та допустимих доказів фактичного надання послуг, постачання товарів саме ТОВ Вєгас Буд з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності ТОВ Лазер ЦВМ , а також доказів наявності як у позивача, так і його контрагента персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів на час спірних господарських взаємовідносин, що не дає змогу встановити зв`язок між фактом придбання позивачем у вказаного контрагента послуг/товарів за відповідними господарськими операціями у березні 2018, спорудженням основних фондів, реалізацією таких товарів/послуг, понесенням інших витрат із господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що складені ТОВ Вєгас Буд документи (у т.ч. акт надання послуг, рахунки на оплату, видаткові накладні), які стали підставою для формування ТОВ Лазер ЦВМ показників з ПДВ за березень 2018, не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських зобов`язань та не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних операцій.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ Лазер ЦВМ не підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Вєгас Буд у спірний період, а наявні в матеріалах справи документи не містять достатні дані про зміст наданих послуг та їх учасників і не підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Що стосується посилань позивача в апеляційній скарзі, то колегія суддів звертає увагу, що дійсно відсутність окремих первинних документів, так само як і наявність недоліків у їхньому оформленні не може беззаперечно вважатися доказом відсутності реальних господарських правовідносин між контрагентами.

Однак такі докази оцінюються судом у сукупності з іншими доказами та первинними документами, які у взаємозв`язку можуть підтверджувати чи спростовувати факт реальності здійснення господарських операцій.

Водночас, оцінюючи всі докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що надані ТОВ Лазер ЦВМ до суду первинні документи не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів та послуг у ТОВ Вєгас Буд , а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Твердження позивача про неврахування судом першої інстанції вимог КАС України щодо обов`язку ГУ ДПС у м. Києві, як суб`єкта владних повноважень доводити законність прийнятого ним рішення, суд апеляційної інстанції оцінює критично.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції, під час розгляду справи та наданні оцінки позиціям сторін, дотримано необхідний баланс між обов`язком відповідача довести правомірність прийняття свого рішення, передбачений частиною другою статті 78 КАС України та необхідністю позивача довести обставини на які він посилається, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень, згідно з частиною першою цієї статті.

Доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 по справі №804/478/16, від 14.03.2018 по справі №815/2578/16, від 17.04.2018 по справі №815/2578/16 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини та встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах не є подібними, а тому такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Що стосується врахування, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, поданих позивачем разом з додатковими поясненнями до апеляційної скарги нових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом чистин третьої та четвертої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач не надав будь-яких доказів неможливості подання, зазначених ним у додаткових поясненнях до апеляційної скарги доказах, до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відтак, надані позивачем до суду апеляційної інстанції нові докази, які не були досліджені судом першої інстанції, під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів не враховуються.

При цьому колегія суддів також не враховує доводи викладені в додаткових поясненнях до апеляційної скарги, оскільки вони подані після закінчення строку на доповнення апеляційної скарги, встановленого статтею 303 КАС України.

У підсумку колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лазер ЦВМ залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя В.П.Мельничук

Суддя О.М.Оксененко

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення07.12.2020
Оприлюднено08.12.2020
Номер документу93335530
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/8336/20

Постанова від 07.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Лічевецький Ігор Олександрович

Ухвала від 06.10.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Лічевецький Ігор Олександрович

Ухвала від 14.09.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Лічевецький Ігор Олександрович

Рішення від 28.07.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Клочкова Н.В.

Ухвала від 21.04.2020

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Клочкова Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні