Постанова

від 02.12.2020 по справі 461/9847/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 461/9847/18

провадження № 61-14775 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Зелене око ,

третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2019 року у складі судді Радченка В.Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Зелене око (далі - ОСББ Зелене око ), третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,про зобов`язання вчинити певні дії .

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

04 серпня 2017 року він звернувся до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо самовільно збудованого ОСОБА_3 , мешканцем квартири в„– 3 у цьому самому будинку, навісу для паркування автомобіля. Листом від 15 серпня 2017 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила про те, що голова об`єднання співвласників багатоквартирного будинку має право складати адміністративні протоколи щодо вказаних ним у заяві порушень. Листом від 05 вересня 2017 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила його про те, що працівниками Львівського комунального підприємства Снопківське (далі - ЛКП Снопківське ) скеровано ОСОБА_3 попередження щодо демонтажу самовільно встановленого навісу для машини та будки для собак на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 у термін до 26 вересня 2017 року.

Листом від 15 вересня 2017 року комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління повідомило його про виявлення порушення пункту 20.1.1 Правил благоустрою м. Львова , а саме: самовільне скидання всіх видів відходів, ґрунту тощо у невідведених для цього місцях. Листом від 09 січня 2018 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила про надходження на розгляд адміністративної комісії протоколу від 27 жовтня 2017 року № 57, складеного ЛКП Снопківське щодо ОСОБА_3 та про повернення цього протоколу у зв`язку із передачею будинку АДРЕСА_3 в управління створеного у ньому ОСББ Зелене око .

Про необхідність вжиття заходів реагування у межах повноважень на зазначені ним порушення повідомлено голову ОСББ Зелене око . Проте листом від 02 лютого 2018 року голова ОСББ Зелене око на лист Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 09 січня 2018 року повідомив про спорудження навісу у 2010 році, при цьому питання ОСОБА_3 , який просив надати дозвіл на облаштування місця для паркування автомобіля, з влаштуванням навісу на прибудинковій території будинку вирішувалось лише 19 листопада 2017 року.

Щодо його скарг про розміщення на прибудинковій території будівельних та інших відходів, головою ОСББ Зелене око повідомлено Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради про стягнення із голови ОСББ Зелене око за результатом складеного працівниками ЛКП Снопківське протоколу про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відповідно до положень статті 152 КУпАП.

Вважав дії відповідача такими, що порушують правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів та його права на умови, сприятливі для життєдіяльності, як співвласника будинку АДРЕСА_3 , оскільки він позбавлений вільного доступу до тієї частини прилеглої до будинку території, що зайнята самовільно встановленим навісом для автомобіля.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСББ Зелене око здійснити заходи щодо утримання прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 у належному стані шляхом демонтажу самовільно збудованого навісу для паркування автомобіля.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що навіс для паркування автомобіля був споруджений у 2010 році за згодою усіх мешканців будинку, які у 1999 році створили та зареєстрували ОСББ Зелене око . Станом на 2010 рік позивач не був членом ОСББ Зелене око , оскільки лише з 2015 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності.

19 листопада 2017 року на загальних зборах співвласників ОСББ Зелене око більшістю голосів було прийнято рішення надати дозвіл ОСОБА_3 (на цей час померлому) облаштувати та використовувати навіс для паркування автомобіля, що підтверджується копією протоколу загальних зборів ОСББ Зелене око від 19листопада 2017 року та відомостями про результати голосування. Протокол загальних зборів співвласників ОСББ Зелене око від 19 листопада 2017 року позивачем не оскаржено у встановленому законом порядку, він є обов`язковим для ОСОБА_1 , як і для інших співвласників багатоквартирного будинку. Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав, як власника квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишена без задоволення, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено порушення його прав відповідачем. Протокол загальних зборів співвласників ОСББ Зелене око від 19 листопада 2017 року, яким надано дозвіл ОСОБА_3 (на цей час померлому) облаштувати та використовувати навіс для паркування автомобіля, є чинним і позивачем у встановленому законом порядку не оскаржено. Спірний навіс для паркування автомобіля біля житлового будинку був споруджений ОСОБА_3 , унаслідок чого його правонаступники, а не ОСББ Зелене око , є відповідальними за самочинне спорудження навісу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 461/9847/18 з Галицького районного суду м. Львова.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що спірний навіс для автомобіля влаштований з порушенням положень законодавства, а саме без попереднього отримання відповідних дозволів та з порушенням прав і законних інтересів позивача, як співвласника багатоквартирного будинку. Спірний навіс для автомобіля порушує права позивача, так як він позбавлений вільного доступу до тієї частини прилеглої до будинку території, що зайнята самовільно встановленим навісом. Відповідач не здійснив реєстрацію права власності, користування земельною ділянкою, тому ОСББ Зелене око мало погодити з Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради встановлення спірного навісу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 лютого 2019 року. Право власності на вказану квартиру позивачем зареєстровано 09 липня 2015 року.

Співвласниками житлового будинку АДРЕСА_3 створено ОСББ Зелене око , з 13 жовтня 1999 року будинок знятий з балансу комунального підприємства та переданий в управління ОСББ Зелене око .

Відповідно до архівного витягу від 14 липня 2005 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1934 Про розгляд матеріалів по обміру земель по кварталах залишено у користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами за будинкоуправлінням, а саме за будинком АДРЕСА_3 залишено земельну ділянку, площею 1 105 кв. м.

У 2009 році складено акт встановлення землекористування та узгодження меж у натурі земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСББ Зелене око з суміжними землекористувачами, проте відсутні докази передачі земельної ділянки, прилеглої до житлового будинку у власність об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку.

05 вересня 2017 року Галицькою районною адміністрацією повідомлено позивача про те, що ЛКП Снопківське скеровано ОСОБА_3 попередження про демонтаж самовільно встановленого навісу для машини та будки для собак на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 у термін до 26 вересня 2017 року (а.с. 10).

Листом від 09 січня 2018 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила про надходження на розгляд адміністративної комісії протоколу від 27 жовтня 2017 року № 57 складеного ЛКП Снопківське щодо ОСОБА_3 та про повернення цього протоколу у зв`язку із передачею будинку АДРЕСА_3 в управління створеного у ньому ОСББ Зелене око (а.с. 13).

19 листопада 2017 року на загальних зборах співвласників ОСББ Зелене око більшістю голосів було прийнято рішення надати дозвіл ОСОБА_3 (на цей час померлому) облаштувати та використовувати навіс для паркування автомобіля, що підтверджується копією протоколу загальних зборів ОСББ Зелене око від 19листопада 2017 року та відомостями про результати голосування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Зокрема, відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України Про основи містобудування ; Про архітектурну діяльність ; Про регулювання містобудівної діяльності ; постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що навіс для паркування автомобіля був споруджений ОСОБА_3 (на цей час померлим) у 2010 році за згодою усіх мешканців будинку. Станом на 2010 рік позивач не був членом ОСББ Зелене око , оскільки лише у 2015 року він став власником квартири АДРЕСА_1 , тобто його права не могли бути порушені. А згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, ОСОБА_1 не доведено порушення його прав відповідачем, що є процесуальним обов`язком позивача (статті 12, 81 ЦПК України).

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що оскільки спірний навіс збудовано саме ОСОБА_3 (на цей час померлим), то належними відповідачами за вимоги про знесення самочинного будівництва є спадкоємці останнього, а не відповідач, який його не будував.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Відповідно до пунктів 3, 8 частини дев`ятої Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: питання про використання спільного майна; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (частина п`ята статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.

Суди дійшли правильного висновку про те, що протоколом загальних зборів співвласників ОСББ Зелене око від 19 листопада 2017 року надано дозвіл ОСОБА_3 (на цей час померлому) облаштувати та використовувати спірний навіс для паркування автомобіля. Вказаний протокол позивачем у встановленому законом порядку не оскаржено, він є чинним і обов`язковим для усіх співвласників ОСББ Зелене око , у тому числі для ОСОБА_1 .

Крім того, суди дійшли вірного висновку про те, що земельна ділянка, прилегла до житлового будинку АДРЕСА_3 , є комунальною власностю, у власність ОСББ Зелене око не передавалася, а Львівська міська рада, як її власник, будь-яких претензій щодо спорудження на цій земельній ділянці навісу, не заявляла.

Доводи касаційної скарги про те, що спірний навіс для автомобіля порушує права позивача, так як він позбавлений вільного доступу до тієї частини прилеглої до будинку території, на якій він розташований, є безпідставними, оскільки відповідними доказами не підтверджені.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк