Постанова

від 01.12.2020 по справі 629/708/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 629/708/17

провадження № 61-8234св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - секретар Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до секретаря Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області ОСОБА_2 про визнання незаконними нотаріальних дій щодо посвідчення документа та визнання правочину недійсним

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Смірнової Н. А.та постанову Харківського апеляційного суду від 07 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконними дії секретаря виконавчого комітету Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області (далі - Тихопільська сільська рада) ОСОБА_2 щодо посвідчення 05 вересня 2008 року у селі Тихопілля Лозівського району Харківської області довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 121, за умовами якої колектив власників земельних ділянок у кількості 210 осіб уповноважує ОСОБА_3 здійснювати представництво інтересів; визнати недійсною з моменту вчинення довіреність, посвідчену 05 вересня 2008 року у селі Тихопілля Лозівського району Харківської області ОСОБА_2, зареєстровану у реєстрі за № 121.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що секретар виконавчого комітету Тихопільської сільської ради ОСОБА_2. на прохання головного економіста Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Прогрес (далі - ПОСП Прогрес ) ОСОБА_3 склала довіреність на її ім`я від імені 210 осіб, які є власниками земельних ділянок, у тому числі і від її імені, яку зареєструвала у Журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Тихопільської сільської ради 05 вересня 2008 року за № 121. Зазначила, що вона не зверталася до відповідача з відповідним проханням, оскільки вказані дії суперечать її інтересам. Довіреність була посвідчена без перевірки обсягу цивільної дієздатності фізичної особи з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій та без волевиявлення довірителя. Крім того, на час вчинення відповідних дій щодо оформлення довіреності вона перебувала у Донецькій області. Зазначає, що через вчинення відповідачем незаконних дій були порушені її права, зокрема, не уповноважена нею особа без її згоди зареєструвала у Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах договір оренди землі, який вона не підписувала, таким чином, вона на 10 років позбавлена права користування земельною ділянкою, що належить їй на праві власності. Також зазначила, що триває досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України за фактом підробки та подальшого використання невстановленими особами договорів оренди землі всупереч інтересам власників земельних ділянок, під час якого і встановлені наведені обставини, зокрема, зі слів свідка ОСОБА_2 , допитаної 14 грудня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Лозівський міськрайонний суд Харківської області рішенням від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довела та не надала доказів, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин є неправомірним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний суд постановою від 07 березня 2019 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги про визнання довіреності недійсною направлені на захист порушеного права позивачки, а саме оспорюваного нею факту реєстрації договору оренди, який, як стверджує ОСОБА_1 , вона не підписувала. Водночас ці доводи були предметом досудового розслідування, під час якого за висновками почеркознавчої експертизи ОСОБА_1 цей договір оренди підписувала власноруч. Отже, висновки суду, що позивачка не довела неправомірності правочину, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 березня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Тихопільської сільської ради за 2002-2009 роки, у якому на аркушах 158-159 зареєстрована спірна довіреність на ім`я ОСОБА_3 для реєстрації договорів оренди земельної ділянки (паю) на 210 осіб, оскільки в порушення вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (далі - Інструкція № 22/5), яка була чинною на час вчинення такої дії, та Закону України Про нотаріат в журналі не зазначено прізвищ, імен, по-батькові, адрес та документів, що засвідчують 210 осіб. Додаток 2 до журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Тихопільської сільської ради не має юридичного значення, оскільки він ніким не підписаний, не передбачений законодавством, а природа його походження невідома. Апеляційний суд не врахував, що згідно з наявними в матеріалах справи доказами примірник довіреності від 05 вересня 2009 року № 121 було знищено, що підтверджується актом виконавчого комітету Тихопільської сільської ради від 11 листопада 2015 року № 1, проте згідно з цим актом знищувалися довіреності, що стосувалися бухгалтерського обліку та звітності, тоді як спірна довіреність до таких документів не належить, та, як зазначив відповідач інший її примірник після закінчення терміну зберігання згідно з номенклатурою передано до Лозівського районного державного архіву. Безпідставними є посилання апеляційного суду на висновки почеркознавчої експертизи, проведеної під час досудового розслідування, згідно з якою договір оренди землі ОСОБА_1 підписала власноручно, оскільки цей спір стосується визнання незаконними нотаріальних дій щодо посвідчення документа та визнання довіреності недійсною, а не визнання договору оренди землі недійсним.

У червні 2019 року ОСОБА_2. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 травня 2019 року справа № 629/708/17 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року № 2765/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що з журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Тихопільської сільської ради за 2002-2009 роки, який був наданий для дослідження, видно, що на сторінках 158-159 під № 121 зареєстрована довіреність від 05 вересня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 , яка видана для реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв), всього 210 осіб. До зазначеного журналу є додаток 2, який стосується посвідчення довіреності від 05 вересня 2008 року № 121 з анкетними даними всіх 210 осіб, від імені яких надана довіреність, у тому числі від ОСОБА_1 .

З листа Тихопільського сільського голови Матвєєва М. П. від 04 червня 2012 року встановлено, що згідно зі статтею 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Інструкцією № 22/5, яка була чинною на момент посвідчення довіреності, 05 вересня 2008 року Тихопільська сільська рада дійсно було завірила довіреність на ім`я ОСОБА_3 для проведення реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв) між громадянами та ПОСП Прогрес , яку, зокрема, надали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо належних їм земельних ділянок, та проведено її реєстрацію в Журналі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Тихопільської сільської ради.

Згідно з актом Тихопільської сільської ради від 11 листопада 2015 року Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду були відібрані для знищення документи як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, документи в кількості 369 справ за 2001-2013 роки, в тому числі і довіреності за 2006-2013 роки (в кількості 8 справ).

У квітні 2012 року ОСОБА_1 зверталася з адміністративним позовом до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Лозова та Лозівському районі, Головного управління Держкомзему у Харківській області, третья особа - ПСП Прогрес , про визнання незаконним рішення про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2009 року між ПОСП Прогрес Лозівського району Харківської області та ОСОБА_1 та скасування запису у Державному реєстрі земель.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2014 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (справа № 2-а-4809/12/2070).

Під час розгляду справи № 2-а-4809/12/2070 встановлено, що, обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначала, що договір оренди з ПОСП Прогрес від 01 січня 2009 року, зареєстрований за № 040967700053, вона не укладала і не підписувала, оскільки у 2008 році продала свій будинок у селі Тихопілля і нікому не надавала доручень реєструвати вказаний договір оренди. Під час розгляду справи у присутності позивача були досліджені докази, а саме заперечення ПОСП Прогрес на позов, клопотання ПОСП Прогрес від 15 червня 2012 року про долучення до справи як доказу витягу з Журналу реєстрації нотаріальних дій Тихопільської сільської ради щодо представництва власників паїв на укладення договору оренди земельного паю у 2009 році, клопотання від 10 вересня 2012 року ПОСП Прогрес про надання довідки Тихопільської сільскої ради від 04 червня 2012 року про вчинення нотаріальної дії - посвідчення 05 вересня 2008 року довіреності на представництво інтересів власників паїв, пояснень працівників ПОСП Прогрес , які у вересні 2008 року обробляли присадибну земельну ділянку ОСОБА_1 у її присутності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Пунктами 1, 2 розділу І Інструкції № 22/5, яка була чинною на час посвідчення довіреності, передбачено, що у відповідності зі статтею 37 Закону Про нотаріат у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (далі - посадові особи виконавчих комітетів) вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів до охорони спадкового майна; 2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують довіреність; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Згідно з пунктом 13 Інструкції № 22/5 нотаріально посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, довіреність, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 79 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій і не належить до компетенції касаційного суду.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, дійшли правильного висновку, що позивачка не довела того, що оспорювана нею нотаріальна дія вчинена з порушенням вимог закону, а тому немає правових підстав для визнання недійсною довіреності, посвідченої 05 вересня 2008 року та зареєстрованої у реєстрі за № 121.

Наявність додатока 2 до Журналу реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Тихопільської сільської ради за 2002-2009 роки, який стосується посвідчення довіреності від 05 вересня 2008 року № 121, з анкетними даними всіх 210 осіб, від імені яких надано довіреність, у тому числі від ОСОБА_1 , сам по собі не свідчить про те, що нотаріальна дія вчинена з порушенням вимог закону.

При цьому Верховний Суд враховує і те, що позивачка , звертаючись до суду з цим позовом, просила визнати незаконними дії щодо посвідчення 05 вересня 2008 року довіреності та визнати недійсною довіреність від імені 210 осіб (включно з позивачкою), однак не надала доказів того, що ці особи уповноважили позивачку на подання позову в їх інтересах.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко