Рішення

від 27.11.2020 по справі 128/815/20

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/815/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2020 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Кравченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ про стягнення витрат на відрядження (добові) в сумі 11 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

ПозивачОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ про стягнення витрат на відрядження (добові) в сумі 11 000,00 грн, яку обґрунтовує тим, що 01 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ було укладено у письмовій формі трудовий договір № 17, згідно умов якого позивача було прийнято на роботу структурного підрозділу Зовнішня служба за професією (посадою) консультант з медичних питань. 23 грудня 2019 року позивача було звільнено з посади консультанта з медичних питань за основним місцем роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. У зазначений у наказі день звільнення відповідачем повного розрахунку з позивачем проведено не було, хоча відповідач мав таку можливість, оскільки оплата праці здійснювалась шляхом перерахування на картковий рахунок; про нараховані суми, належні при звільненні, позивача в день звільнення повідомлено також не було. За період роботи у відповідача позивач регулярно направлялась у службові відрядження. Так, з метою виконання покладених на позивача посадових обов`язків, остання зверталась до відповідача з листами, у яких повідомляла про доцільні на її думку відрядження. У випадку, якщо відповідач вважав такі відрядження необхідними та доцільними, він погоджував їх, перед направленням позивача у відрядження відповідач бронював на її ім`я готель, здійснював оплату за нього шляхом безготівкового розрахунку, після чого видавав відповідний наказ про відрядження, копію якого разом з ваучером-замовленням надавав позивачу. У випадку, якщо відрядження передбачало одноденну поїздку - наказ не видавався, готель не бронювався. Направлення позивача у відрядження підтверджується наступними наказами про відрядження та ваучерами щодо підтвердження бронювання готелю: № В/35 від 19 лютого 2019 року про відрядження позивача з 21.02.2019р. по 22.02.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000000770 від 18 лютого 2019 року; № В/42 від 22 лютого 2019 року про відрядження позивача з 28.02.2019р. по 01.03.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000000852 від 22 лютого 2019 року; № В/55 від 12 березня 2019 року про відрядження позивача з 14.03.2019р. по 15.03.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000001111 від 12 березня 2019 року; № В/64 від 18 березня 2019 року про відрядження позивача з 21.03.2019р. по 22.03.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000001237 від 18 березня 2019 року; № В/77 від 27 березня 2019 року про відрядження позивача з 28.03.2019р. по 29.03.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000001427 від 26 березня 2019 року; № В/83 від 02 квітня 2019 року про відрядження позивача з 04.04.2019р. по 05.04.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000001543 від 02 квітня 2019 року; № В/90 від 08 квітня 2019 року про відрядження позивача з 11.04.2019р. по 12.04.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000001605 від 08 квітня 2019 року; № В/94 від 11 квітня 2019 року про відрядження позивача з 18.04.2019р. по 19.04.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000001714 від 11 квітня 2019 року; № В/117 від 13 травня 2019 року про відрядження позивача з 16.05.2019р. по 17.05.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000002133 від 13 травня 2019 року; № В/125 від 21 травня 2019 року про відрядження позивача з 23.05.2019р. по 24.05.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000002266 від 20 травня 2019 року; № В/129 від 27 травня 2019 року про відрядження позивача з 30.05.2019р. по 31.05.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000002371 від 24 травня 2019 року; № В/148 від 03 червня 2019 року про відрядження позивача з 06.06.2019р. по 07.06.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000002501 від 31 травня 2019 року; № В/155 від 07 червня 2019 року про відрядження позивача з 13.06.2019р. по 14.06.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000002638 від 07 червня 2019 року; № В/164 від 18 червня 2019 року про відрядження позивача з 20.06.2019р. по 21.06.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000002836 від 18 червня 2019 року; № В/194 від 29 липня 2019 року про відрядження позивача з 01.08.2019р. по 02.08.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000003393 від 29 липня 2019 року; № В/202 від 16 серпня 2019 року про відрядження позивача з 20.08.2019р. по 21.08.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000003682 від 15 серпня 2019 року; № В/204 від 19 серпня 2019 року про відрядження позивача з 22.08.2019р. по 23.08.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000003727 від 19 серпня 2019 року; № В/228 від 09 вересня 2019 року про відрядження позивача з 19.09.2019р. по 20.09.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000004004 від 09 вересня 2019 року; № В/227 від 09 вересня 2019 року про відрядження позивача з 25.09.2019р. по 26.09.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000004001 від 09 вересня 2019 року; № В/246 від 08 жовтня 2019 року про відрядження позивача з 10.10.2019р. по 11.10.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000004538 від 07 жовтня 2019 року; № В/247 від 09 жовтня 2019 року про відрядження позивача з 17.10.2019р. по 18.10.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000004536 від 07 жовтня 2019 року; № В/248 від 10 жовтня 2019 року про відрядження позивача з 24.10.2019р. по 25.10.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн.; ваучер бронювання готелю за номером замовлення У-000004535 від 07 жовтня 2019 року. Тобто, за період з 19 лютого 2019 року по 25 жовтня 2019 року позивач 22 рази направлялась у службові відрядження до м. Хмельницький та м. Житомир, кожне з яких тривало 2 дні, загальна сума добових за вказаний період склала 11000,00 грн., однак такі добові позивачу виплачені не були. Із зазначених наказів про відрядження вбачається, що вони не містять порядку та строків виплати добових, такі кошти позивачу авансом ніколи не видавались тощо.

В подальшому, 24 жовтня 2019 року позивачем було отримано від відповідача рекомендоване поштове відправлення, в якому містилась, зокрема, копія наказу № А/24 Про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-фармексім від 15 жовтня 2019 року щодо майбутнього вивільнення ОСОБА_1 з посади консультанта з медичних питань за основним місцем роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку з отриманням такого повідомлення, а також враховуючи те, що оплата праці позивачу здійснювалась шляхом безготівкового перерахування на картковий рахунок, суми виплат щомісячно були різними, оскільки включали як основну, так і додаткову заробітну плату, премії, відшкодування витрат позивача на обслуговування службового автомобіля та ін. тощо, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом вих. № 25-10/19-1 від 25 жовтня 2019 року про надання відомостей та підтверджуючих документів про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату та інші доходи (виплати) за період з 01 грудня 2017 року по 25 жовтня 2019 року з урахуванням передбаченої трудовим договором № 17 від 01 грудня 2017 року структури, а саме: окремо по основній заробітній платі, окремо по додатковій заробітній платі, окремо по преміях, окремо по доплаті за роз`їзний характер роботи, окремо по витратах на відрядження (добових) тощо. Відповідач надав відповідь на такий запит (вих. № 153 від 11 листопада 2019 року), до якої долучив розрахункові листки за вказаний період, а також оборотно-сальдову відомість та копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. З вказаних документів позивач дізналась, що добові у зв`язку з відрядженнями на підставі вищевказаних наказів відповідач їй не виплачував, за вказаний період їй було виплачено лише добові по 4 іншим відрядженням. У день звільнення позивачу також не було здійснено оплату добових, стягнення яких є предметом позовних вимог, незважаючи на те, що відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України в цей день мали бути виплачені усі належні позивачу суми. Копії розрахункових листів за листопад-грудень 2019 року позивач отримала лише 23 січня 2019 року на підставі власної письмової заяви до відповідача.

Відповідно до відзиву на позову заяву, поданого представником відповідача Кравченком А.М. 21.05.2020, вбачається, що позовні вимоги відповідачем не визнаються, ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ вважають вимоги позову безпідставними, в задоволені позову просять відмовити. Позиція відповідача мотивована тим, що у позовній заяві позивач стверджує, що у день звільнення позивача відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку, а саме відповідач не сплатив позивачу добові за службові відрядження за період з 19 лютого 2019 року по 25 жовтня 2019 року в розмірі 11 000,00 гривень. Однак, такі твердження позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідно до п. 4.2. трудового договору №17 від 01 грудня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, заробітна плата позивача складається з: основної заробітної плати та додаткової заробітної плати, яка в свою чергу складається з премії та доплати за роз`їзний характер роботи. Згідно з п. 4.3.3. трудового договору, роз`їзний характер роботи - це службові поїздки працівників (відрядження), постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер. Територією, яку обслуговував позивач були місто Вінниця та Вінницька область, місто Житомир та Житомирська область, місто Хмельницький та Хмельницька область. Нарахування та виплата доплати за роз`їзний характер роботи проводиться за умови фактичного виконання такої роботи, на підставі належним чином оформленого Звіту про роботу на виїзді (п. 4.2. трудового договору). Так, позивачем для підтвердження роботи на виїзді були надані відповідачу звіти про роботу на виїзді за лютий - жовтень 2019 року. Відповідно до п. 3.1. положення про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження) затвердженого Наказом А/2 від 01.11.2017 року, виплата суми надбавки за роз`їзний (пересувний) характер відбувається при виплаті заробітної плати за місяць, яка виплачується не пізніше 7 днів після закінчення місяця, наступного за звітнім, за який встановлюється виплата. Згідно з додатком №6 від 01 лютого 2019 року до трудового договору (Додаткова угода про внесення змін до трудового договору) основна заробітна плата складає 17365,85 грн., додаткова заробітна плата, а саме доплата за роз`їзний характер роботи складає 2277,02 грн. Так, відповідно до розрахункових відомостей за період з лютого по квітень 2019 року, позивачу, в день виплати заробітної плати, була нарахована доплата за роз`їзний характер роботи, а саме: за лютий 2019 року 2227,02 гривень; за березень 2019 року 2227,02 гривень. Згідно з додатком №7 від 01 квітня 2019 року до трудового договору (Додаткова угода про внесення змін до трудового договору) основна заробітна плата складає 17365,85 грн., додаткова заробітна плата, а саме доплата за роз`їзний характер роботи складає 2484,47 грн. Так, відповідно до розрахункових відомостей за період з квітня по жовтень 2019 року, позивачу, в день виплати заробітної плати, була нарахована доплата за роз`їзний характер роботи, а саме: за квітень 2019 року 1892,93 гривень; за травень 2019 року 2484,47 гривень; за червень 2019 року 2484,47 гривень; за липень 2019 року 864,16 гривень; за серпень 2019 року 1538,01 гривень; за вересень 2019 року 2484,47 гривень; за жовтень 2019 року 1468,10 гривень. Таким чином, наголошують, що всі вищезазначені суми доплати за роз`їзний характер роботи за період з лютого по жовтень 2019 року, були виплачені позивачу при виплаті заробітної плати. Тому в день звільнення позивача, доплата за роз`їзний характер роботи (відрядження) за період з лютого по жовтень 2019 року й не виплачувались, оскільки була виплачена в день виплати заробітної плати кожного місяця, в якому від ОСОБА_1 був наданий звіт про роботу на виїзді. Крім того про факт та строки виплати доплати за роз`їзний характер роботи позивачу було відомо, так як позивач був ознайомлений з Положенням про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження), що підтверджується розпискою про ознайомлення з Положенням про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження) ТОВ СОНА-ФОРМЕКСІМ від 01 грудня 2017 року. Отже, вищенаведені обставини та факти спростовують доводи позивача, що останній не отримував добові за відрядження у період з лютого по жовтень 2019 року. Таким чином відповідачем було дотримано всіх вимог чинного законодавства, трудового договору та внутрішніх положень відповідача, що свідчить про відсутність порушення трудових прав позивача.

В подальшому представником позивача ОСОБА_3 була подана відповідь на відзив 27.05.2020 року, згідно якої вказано, що відповідач зазначає, що права позивача відповідачем порушені не були, оскільки позивач щомісяця отримував передбачену Трудовим договором № 17 від 01.12.2017 року (з наступними змінами), надалі - Трудовий договір, доплату за роз`їзний характер роботи, у зв`язку з чим позивач не мав права на отримання добових, стягнення яких є предметом позовних вимог у даній справі. Позивач не заперечує факт отримання нею від відповідача щомісячної доплати за роз`їзний характер роботи, яка згідно умов Трудового договору є складовою належної позивачу заробітної плати, однак наголошує, що предметом позовних вимог є стягнення витрат на відрядження (добових), правова природа та підстави виплати яких є відмінними від правової природи доплати за роз`їзний характер роботи. Так, згідно Штатного розпису працівників ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ позивач обіймала посаду Консультант з медичних питань м. Вінниця підрозділу Зовнішня служба . Відповідно до умов Трудового договору територією, яку обслуговувала позивач згідно роз`їзного характеру роботи, була визначена: м. Вінниця та Вінницька обл., м. Житомир та Житомирська обл., м. Хмельницький та Хмельницька обл. Тобто, фактично позивач приймалась на постійну роботу у м. Вінниця (що узгоджується з місцем її проживання), а інші вказані регіони вона мала обслуговувати в рамках виконання посадових обов`язків на умовах роз`їзного характеру робіт або шляхом направлення у службові відрядження.

Відповідно до п. 3 Положення про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження), затвердженого наказом № А/2 від 01.11.2017 року директором ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ , роз`їзний характер роботи - це службові поїздки працівників (відрядження), постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер. У листі від 13.09.06 р. № 905/13/84-06 Мінсоцполітики зазначає, що законодавчого визначення поняття роз`їзний (пересувний) характер робіт в Україні немає, тому потрібно керуватися постановою Держкомпраці та Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. № 169/10-87 Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов`язаних з пересувним і роз`їзним характером робіт у будівництві , яка є чинною в Україні відповідно до постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР . Роз`їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об`єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв`язку з поїздками в неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об`єкті й назад. Причому такий час поїздок має становити не менше двох-трьох годин на день (п. 2, 13 Положення № 169). Враховуючи вищевикладене, а також те, що для виконання посадових обов`язків згідно встановлених на підприємстві часу початку та закінчення роботи (з 09:00 до 18:00, п. 3.1.2. Трудового договору) позивач була змушена здійснювати поїздки в неробочий час, за погодженням сторін Трудового договору позивачу як одну з складових структури заробітної плати було встановлено додаткову заробітну плату у вигляді надбавки за роз`їзний характер роботи. Однак у випадках, коли за розпорядженням керівника відповідача позивач направлялась у службові поїздки поза межі м. Вінниці на декілька днів поспіль, за умови, що ці поїздки не передбачали повернення до м. Вінниці після закінчення першого такого робочого дня, вказані поїздки носили характер службових відряджень. Позивач, звертає увагу, що з наданого відповідачем положення про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження), затвердженого наказом № А/2 від 01.11.2017 року директором ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ , вбачається, що регламентується воно нормативною базою, до якої входить, зокрема, Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 року № 362). Інструкція про відрядження є обов`язковою для підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, але оскільки Відповідач визначив її як нормативну базу для власного Положення про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження), її положення мають застосовуватись і до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі. Відповідно до абз. 1 п. 1 розд. ІІ Інструкції про відрядження направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження. Згідно п. 4 розд. ІІ Інструкції про відрядження за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98. Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Таким чином, представник позивача стверджує, що позивач посадові обов`язки виконувала як на умовах роз`їзного характеру роботи (фактично щодня), так і на умовах направлення у відрядження. Виконання посадових обов`язків на умовах роз`їзного характеру роботи окремого документального оформлення з боку відповідача не потребувало. При направленні позивача у відрядження керівником підприємства відповідача видавався відповідний наказ саме про направлення у відрядження у якому, зокрема, зазначалися місто, в яке направляється працівник, підприємства, у які він відряджається, мета та строк відрядження, сума добових тощо. І саме ці суми добових, про які йдеться у наказах про відрядження, позивачу й не були виплачені, у зв`язку з чим позивач звернулась з позовом до суду у даній справі.

Також, згідно з розрахункових листів, які додані позивачем до позовної заяви, вбачається, що надбавка за роз`їзний характер роботи не прив`язана до кількості днів, в які позивач виконувала посадові обов`язки поза межами м. Вінниця, а виплачувалась за кожний відпрацьований робочий день у звітному місяці. При цьому, з вказаної доплати під час виплати відповідачем утримувались ПДФО та військовий збір. Натомість, сума добових, які позивач просить суд стягнути з відповідача, в розрізі конкретних місяців не відповідає розміру виплаченої за такий місяць доплати за роз`їзний характер роботи. Крім того, добові не обкладаються ПДФО та військовим збором (абзац п`ятий підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України), що також свідчить про різну правову природу та підстави для виплати добових у порівнянні з доплатою за роз`їзний характер роботи.

Таким чином, доплата за роз`їзний характер роботи не охоплює добові, право на отримання яких позивач має у зв`язку з направленням її у відрядження, про що прямо зазначено у відповідних наказах про відрядження, та які не були виплачені відповідачем. Також, позивач наголошує, що з наданих нею копій наказів про відрядження однозначно вбачається, що вказані службові поїздки були саме відрядженнями, а не виконанням посадових обов`язків на умовах роз`їзного характеру роботи (про що у таких наказах мова не йде взагалі). При цьому, копії відповідних наказів про відрядження перед кожною такою службовою поїздкою позивача надавались йому відповідачем для пред`явлення про поселенні в готель, оскільки, як пояснювали представники бухгалтерії відповідача, поселення в готелі у випадку направлення у відрядження є підставою для звільнення від сплати туристичного збору. Такі пояснення дійсно відповідають дійсності та узгоджуються з положеннями підпункту "б" підпункту 268.2.2 пункту 268.2 статті 268 ПК України.

Стороною відповідача 12.06.2020 року, суду було подано заперечення на відповідь на відзив, за яким, представник відповідача вказує, що робота позивача на посаді консультанта з медичних питань передбачає постійні поїздки в інші регіони й повернення такого працівника до місця роботи вже в неробочий час. Як було зазначено у відзиві на позов за відповідачем були закріплені наступні регіони: місто Вінниця та Вінницька область, місто Житомир та Житомирська область, місто Хмельницький та Хмельницька область (додаток 1 від 01 грудня 2017 року до трудового договору). Так, відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, службовим відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Пунктом 2 частини 1 Інструкції №59 встановлено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником). Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. № 169/10-87, яка продовжує діяти в Україні на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII, роз`їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об`єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв`язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об`єкті й назад. Таким чином, якщо робота, пов`язана з поїздками на значні відстані і поверненням до місця роботи в неробочий час, носить постійний характер, як це було у позивача, то роботодавець має право встановити такому працівникові роз`їзний характер роботи. Так для встановлення працівникам роз`їзного характеру роботи, відповідачем був прийнятий відповідний внутрішній документ, а саме положення про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження), який затверджений Наказом А/2 від 01.11.2017 року. Крім того, трудовим договором передбачено саме роз`їзний характер роботи працівника, а не відрядження. Так, згідно з п. 4.3.3. трудового договору, роз`їзний характер роботи - це службові поїздки працівників (відрядження), постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер. Отже, при здійснені трудових обов`язків працівниками відповідача, а саме поїздки в іншу місцевість, передбачено виключно роз`їзний характер робіт, а не відрядження. Відповідно й оплата передбачена за роз`їзний характер роботи, а не за відрядження. Пунктом 4.2. трудового договору встановлено, що заробітна плата позивача складається з: основної заробітної плати та додаткової заробітної плати, яка в свою чергу складається з премії та доплати за роз`їзний характер роботи. Нарахування та виплата доплати з роз`їзний характер роботи проводиться за умови фактичного виконання такої роботи, на підставі належним чином оформленого Звіту про роботу на виїзді . Також, пунктом 3.1. Положення встановлено, що виплати суми надбавки за роз`їзний (пересувний) характер відбувається при виплаті заробітної плати за місяць, яка виплачується не пізніше 7 днів після закінчення місяця, наступним за звітнім, за який встановлюється виплата. Інших виплат за поїздки працівника в іншу місцевість, як роз`їзний характер роботи, трудовим договором та внутрішнім положенням відповідача не передбачено.

Крім того, необхідно зазначити, що працівникам з роз`їзним характером робіт добові не виплачують. Водночас Постановою від 31 березня 1999 р. N 490 Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер передбачено виплату надбавки до тарифної ставки (окладу) працівників з роз`їзним характером роботи. Ще одним доказом того, що добові в розмірі 500,00 грн., які вказані у наказах є надбавкою за роз`їзний характер роботи, є те, що Податковий кодекс України не передбачає звільнення від оподаткування сум надбавок за роз`їзний характер роботи, як це встановлено для добових. Більше того, для цілей ПК України такі надбавки в розмірах, передбачених трудовим договором, слід розглядати як заробітну плату. А тому надбавки за роз`їзних характер роботи включались у заробітну плату, та згідно з трудовим договором були складовою заробітної плати позивача, й при виплаті надбавок, як складової заробітної плати, удержувалося ПДФО та військовий збір. Тому, добові, які зазначені у наказах є нічим іншим як доплатою за роз`їзний характер роботи, які були фактично виплачені позивачу кожного місяця при виплаті заробітної плати. Тобто, на день звільнення позивач отримала 11000,00 грн. (500,00 грн. добових за кожну поїздку), які були включені у доплату за роз`їзний характер роботи. Таким чином, наголошуємо, що всі вищезазначені суми доплати за роз`їзний характер роботи за період з лютого по жовтень 2019 року, були виплачені позивачу при виплаті заробітної плати, що підтверджується розрахунковими відомостями. Отже, вищенаведені обставини та факти спростовують доводи позивача, що останній не отримував добові за відрядження у період з лютого по жовтень 2019 року. Таким чином відповідачем було дотримано всіх вимог чинного законодавства, трудового договору та внутрішніх положень відповідача, що свідчить про відсутність порушення трудових прав позивача.

За наведених вище підстав представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, та просить стягнути з ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ (ідентифікаційний код юридичної особи: 40130755) на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження (добові) в сумі 11000,00 грн.

Представник відповідача Кравченко А.М. позовні вимоги заявлені до ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ не визнав, в задоволені позову просив відмовити на підставі обставин, викладених у відзиві. Суду показав, що позивач визначає, як відрядження саме виконання нею своїх функціональних обов`язків, пов`язаних з роз`їздним характером її роботи, за що позивач отримувала доплату до заробітної плати. Заборгованості товариство перед позивачкою не має, вона була розрахована у відповідності до вимог закону, в зв`язку з чим позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Положеннями ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ було укладено у письмовій формі Трудовий договір № 17, згідно умов якого позивача було прийнято на роботу структурного підрозділу Зовнішня служба за професією (посадою) Консультант з медичних питань (а.с.18-20).

В подальшому 01.04.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ було укладено у письмовій формі Додаткову угоду про внесення змін до Трудового договору № 17 (а.с.21).

24 жовтня 2019 року позивачем було отримано від відповідача рекомендоване поштове відправлення, в якому містилась, зокрема, копія наказу № А/24 Про скорочення чисельності працівників ТОВ Сона-фармексім від 15 жовтня 2019 року щодо майбутнього вивільнення ОСОБА_1 з посади Консультанта з медичних питань за основним місцем роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.22).

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади Консультанта з медичних питань за основним місцем роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.23).

Судом є встановленим, що ТОВ Сона-фармексім під час роботи ОСОБА_1 в товаристві було винесено наступні накази, прийняті позивачем до виконання, з визначенням суми добових, бронюванням готелів, та зазначених, як наказ про відрядження з встановленням мети відрядження, а саме:

-№ В/35 від 19 лютого 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 21.02.2019 року по 22.02.2019 року на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.24). З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000000770 від 18 лютого 2019 року(а.с.25);

-№ В/42 від 22 лютого 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 28.02.2019р. по 01.03.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.26); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000000852 від 22 лютого 2019 року (а.с.27);

-№ В/55 від 12 березня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 14.03.2019р. по 15.03.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.28); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000001111 від 12 березня 2019 року (а.с.29);

-№ В/64 від 18 березня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 21.03.2019р. по 22.03.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.30); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000001237 від 18 березня 2019 року (а.с.31);

-№ В/77 від 27 березня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 28.03.2019р. по 29.03.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.32); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000001427 від 26 березня 2019 року (а.с.33);

-№ В/83 від 02 квітня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 04.04.2019р. по 05.04.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.34); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000001543 від 02 квітня 2019 року (а.с.35);

-№ В/90 від 08 квітня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 11.04.2019р. по 12.04.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.37); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000001605 від 08 квітня 2019 року (а.с.36);

-№ В/94 від 11 квітня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 18.04.2019р. по 19.04.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.38); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000001714 від 11 квітня 2019 року (а.с.39);

-№ В/117 від 13 травня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 16.05.2019р. по 17.05.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.40); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000002133 від 13 травня 2019 року (а.с. 41);

-№ В/125 від 21 травня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 23.05.2019р. по 24.05.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.42); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000002266 від 20 травня 2019 року (а.с.43);

-№ В/129 від 27 травня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 30.05.2019р. по 31.05.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.44); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000002371 від 24 травня 2019 року (а.с.45);

-№ В/148 від 03 червня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 06.06.2019р. по 07.06.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.46); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000002501 від 31 травня 2019 року (а.с.47);

-№ В/155 від 07 червня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 13.06.2019р. по 14.06.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.48); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000002638 від 07 червня 2019 року (а.с.49);

-№ В/164 від 18 червня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 20.06.2019р. по 21.06.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.50); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000002836 від 18 червня 2019 року (а.с.51);

-№ В/194 від 29 липня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 01.08.2019р. по 02.08.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.52); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000003393 від 29 липня 2019 року (а.с.53);

-№ В/202 від 16 серпня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 20.08.2019р. по 21.08.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.54); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000003682 від 15 серпня 2019 року (а.с.55);

-№ В/204 від 19 серпня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 22.08.2019р. по 23.08.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.56); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000003727 від 19 серпня 2019 року (а.с.57);

-№ В/228 від 09 вересня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 19.09.2019р. по 20.09.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.58); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000004004 від 09 вересня 2019 року (а.с.59);

-№ В/227 від 09 вересня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 25.09.2019р. по 26.09.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.60); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000004001 від 09 вересня 2019 року (а.с.61);

-№ В/246 від 08 жовтня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 10.10.2019р. по 11.10.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.62); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000004538 від 07 жовтня 2019 року (а.с.63);

-№ В/247 від 09 жовтня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 17.10.2019р. по 18.10.2019р. на 2 дні до м. Житомир, сума добових - 500,00 грн. (а.с.64); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000004536 від 07 жовтня 2019 року (а.с.65);

-№ В/248 від 10 жовтня 2019 року про відрядження ОСОБА_1 з 24.10.2019р. по 25.10.2019р. на 2 дні до м. Хмельницький, сума добових - 500,00 грн. (а.с.66); З видачою ваучера бронювання готелю за номером замовлення У-000004535 від 07 жовтня 2019 року (а.с.67).

Також факт перебування ОСОБА_1 у відрядженнях підтверджується викладками листів погоджень про відрядження з електронної пошти позивачки (а.с.68-74).

Згідно змісту зазначених вище наказів, вказано: мета відрядження: забезпечення якісного і вчасного виконання функціональних обов`язків. За наказами визначено добові в сумі 500 грн. Як завдання та задачі відрядження вказано: організація проведення презентації продуктів потенційним покупцям та споживачам.

25.10.2019 року сторона позивача звернулася до ТОВ Сона-фармексім з адвокатським запитом вих. № 25-10/19-1 про надання відомостей та підтверджуючих документів про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату та інші доходи (виплати) за період з 01 грудня 2017 року по 25 жовтня 2019 року з урахуванням передбаченої трудовим договором № 17 від 01 грудня 2017 року структури, а саме: окремо по основній заробітній платі, окремо по додатковій заробітній платі, окремо по преміях, окремо по доплаті за роз`їзний характер роботи, окремо по витратах на відрядження (добових) тощо (а.с.75-76).

За відповіддю ТОВ Сона-фармексім за вих. № 153 від 11 листопада 2019 року, товариство долучило розрахункові листки за вказаний період, а також оборотно-сальдову відомість та копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. З вказаних документів вбачається, що добові у зв`язку з відрядженнями на підставі вищевказаних наказів відповідач позивачу не виплачував, за вказаний період ОСОБА_1 було виплачено лише добові по 4 іншим відрядженням (а.с.77-79, 80-94), а також були зроблені звіти про використання коштів ОСОБА_1 за відрядження (а.с. 95-98).

Визначаючись, щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 94. ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

За ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно частин 1, 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок.

Як визначено ст. 116 вказаного Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Виходячи з приписів ст.121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно пункту 1 розділу II Інструкції скерування працівника підприємства у відрядження у межах України здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджено працівника, строку й мети відрядження.

Подані суду накази відповідають вимогам даної інструкції та не суперечать її змісту, а саме, мають визначення пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджено працівника, строку й мети відрядження. Визначеними є і добові в сумі 500 грн., не передбачені роз`їзним характером праці..

Згідно з пунктом 12 розділу II Інструкції визначено, що витрати на відрядження відшкодовуються за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Бронювання готелів з метою виконання завдання відрядження є підтвердженим суду, відповідними ваучерами, дослідженими судом в судовому засіданні.

Судом є встановленим, що згідно Штатного розпису працівників ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ позивач обіймала посаду Консультант з медичних питань м. Вінниця підрозділу Зовнішня служба .

Відповідно до умов Трудового договору територією, яку обслуговувала позивач згідно роз`їзного характеру роботи, була визначена: м. Вінниця та Вінницька обл., м. Житомир та Житомирська обл., м. Хмельницький та Хмельницька області.

Відповідно до п. 3 Положення про роз`їзний (пересувний) характер роботи (відрядження), затвердженого наказом № А/2 від 01.11.2017 року директором ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ , роз`їзний характер роботи - це службові поїздки працівників (відрядження), постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер.

У листі від 13.09.06 р. № 905/13/84-06 Мінсоцполітики зазначає, що законодавчого визначення поняття роз`їзний (пересувний) характер робіт в Україні немає, тому потрібно керуватися постановою Держкомпраці та Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. № 169/10-87 Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов`язаних з пересувним і роз`їзним характером робіт у будівництві , яка є чинною в Україні відповідно до постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР .

Таким чином, роз`їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об`єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв`язку з поїздками в неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об`єкті й назад. Причому такий час поїздок має становити не менше двох-трьох годин на день (п. 2, 13 Положення № 169). Однак, як встановлено судом з оглянутих наказів та ваучерів про бронювання готелів час виконання поставлених перед позивачем завдання складав від однієї доби до кількох.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що для виконання посадових обов`язків згідно встановлених на підприємстві часу початку та закінчення роботи (з 09:00 до 18:00, п. 3.1.2. Трудового договору) позивач була змушена здійснювати поїздки в неробочий час, за погодженням сторін Трудового договору позивачу як одну з складових структури заробітної плати було встановлено додаткову заробітну плату у вигляді надбавки за роз`їзний характер роботи.

Однак у випадках, коли за розпорядженням керівника відповідача позивач направлялась у службові поїздки поза межі м. Вінниці на декілька днів поспіль, за умови, що ці поїздки не передбачали повернення до м. Вінниці після закінчення першого такого робочого дня, вказані поїздки носили характер службових відряджень.

При цьому, визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Таким чином, суд вважає встановленим ту обставину, що позивач виконувала свої посадові обов`язки як на умовах роз`їзного характеру роботи так і на умовах направлення у відрядження.

Виконання посадових обов`язків на умовах роз`їзного характеру роботи окремого документального оформлення з боку відповідача не потребувало. При направленні позивача у відрядження керівником підприємства відповідача видавався відповідний наказ саме про направлення у відрядження у якому, зокрема, зазначалися місто, в яке направляється працівник, підприємства, у які він відряджається, мета та строк відрядження, сума добових тощо. І саме ці суми добових, про які йдеться у наказах про відрядження, позивачу не були виплачені, на загальну суму 11 000 грн. 00 коп.

Згідно з розрахункових листів, які додані позивачем до позовної заяви, вбачається, що надбавка за роз`їзний характер роботи не була прив`язана до кількості днів, в які позивач виконувала посадові обов`язки поза межами м. Вінниця, а виплачувалась за кожний відпрацьований робочий день у звітному місяці.

Таким чином, доплата за роз`їзний характер роботи не охоплює добові, право на отримання яких позивач має у зв`язку з направленням її у відрядження, про що прямо зазначено у відповідних наказах про відрядження, та які не були виплачені відповідачем.

З наданих суду копій наказів про відрядження вбачається, що вказані службові поїздки були саме відрядженнями, а не виконанням посадових обов`язків на умовах роз`їзного характеру роботи, тому позов є доведеним та таким, що підлягає до задоволення.

Порушене право позивача підлягає до відновлення, шляхом стягнення з ТОВ СОНА-ФАРМЕКСІМ на користь ОСОБА_1 витрат на відрядження (добові) в сумі 11 000 грн. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн., від сплати якого позивач звільнений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.94,121,233 КЗпП України, ст.12 ЗУ Про оплату праці , ст. ст. 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ (ідентифікаційний код юридичної особи 40130755, місце знаходження: м. Київ, вул. М. Гринченка, 4, 03680) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) витрати на відрядження (добові) в сумі 11 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОНА-ФАРМЕКСІМ (ідентифікаційний код юридичної особи 40130755, місце знаходження: м. Київ, вул. М. Гринченка, 4, 03680) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.А. Ганкіна