Рішення

від 27.11.2020 по справі 234/2998/20

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/2998/20

Провадження № 2/234/1759/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,

секретар судового засідання Максимова В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

справа № 234/2998/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодвання моральної шкоди,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Краматорського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 із позвом до Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодвання моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 15 лютого 2018 року на підставі наказу № 8-к від 14.02.2018 р. позивач працював у Громадській організації Всеукраїнський рух Сила права на посаді юрисконсульта громадської приймальні. Наказом № 2-к від 24.01.2020 р. позивача було звільнено за власникм бажанням. При звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року та січень 2020 року у сумі 8 983,61 грн, та компенсація за невикористану відпустку за 25 календарних днів. У зв`язку з тим, що відповідач не провів з позивачем повний розрахунок при звільненні, просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме: з 24 січня 2020 року по 21 лютого 2020 року в сумі 3089, 80 грн. Крім того, позивач зазначає, що через невиплату йому зарплати у законний строк, він зазнав моральних страждань, оскільки порушився звичайний уклад його життя та порушилися нормальні життєві зв`язки, позивач був позбавлений засобів до існування, змушений був займати гроші у сторонніх людей, знизився рівень його життя, медичного забезпечення, тощо. Внаслідок чого у нього порушився сон, апетит, настрій, він відчував пригніченість, погіршився стан його здоров`я. Виходячи з того, що затримки по виплаті заробітної плати були півтора року, розмір моральної шкоди, яка завдана позивачу протиправними діями відповідача, виходячи з вищевказаної глибини та тривалості його психічних та фізичних страждань, критеріїв розумності та справедливості позивач оцінює у розмірі 150 000 грн.

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

27 березня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що наказом № 3-к від 24.01.2020 р. ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади на пісдтаві заяви про звільнення за власним бажанням від 17 січня 2020 року. Відповідач не погоджується з сумою 8 983, 61 грн. невиплаченої заробітної плати за грудень 2019 року та січень 2020 року, зазначеною позивачем у позовінй заяві. Відповідно до довідки № 11 від 24.03.2020 р. сума нарахованої заробітної плати за грудень 2019 року становить 3263,86 грн, з якої утримано податків 636,45 грн, сума до виплати становить 2627,41 грн.

За січень 2020 року сума нарахованої заробітної плати становить 5719,75 грн, з якої утримано податків на суму 1115,36 грн, сума до виплати становить 4604,39 грн. Відповідно загальна сума за грудень 2019 року та січень 2020 року до виплати становить 7 231, 80 грн.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то відповідач зазначає наступне. Громадська організація Всеукраїнський рух Сила права правозахисна організація, яка надає правову допомогу громадянам, що постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації, є некомерційною та неприбутковою організацію. Свою діяльність організація здійснює за рахунок добровільних пожертв малого та середнього бізнесу. А наразі організація має тимчасові фінансові труднощі. Позивач мотивує заявлену суму моральної шкоди у розмірі 150 000 грн тим, що він зазнав певних моральних страждань, порушився уклад його життя, був позбавлений засобів до існування і він був вимушений займати кошти у сторонніх осіб. В той час виходячи з виписки ПриватБанку, яку надав позивач вбачається, що він щомісячно отримував пенсію та соціальні виплати. Відповідно позивач мав кошти на існування. Окрім того, виходячи з виписки ПриватБанку позивач наприкінці 2019 року виплатив борг по заробітній платі за жовтень, листопад, серпень та вересень 2019 року в повному обсязі, що суттєво покращило матеріальний стан позивача. Також, позивач не надав належні докази порушення життєвих зв`язків, та зниження рівня життя та медичного забезпечення, а також психічних та фізичних страждань. Відповідач вважажає суму моральної компенсації вказаної позивачем необгрунтованою. Тому відповідач просить у позові в частині відшкодуання моральної шкоди відмовити.

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяви та пояснив, що діями відповідача, а саме невиплатою заборгованіості по заробтній платі при звільненні йому була завдана моральна шкода. Він постійно звертався до відповідача із заявами щодо виплати йому заборгованості по заробітній платі, однак це ні до чого не призвело. Через невиплату йому заробітної плати позивач вимушений був займати гроші у сторонніх осіб. Він не міг нормально жити та лікуватися, бо має статус особи 3 групи інвалідності та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та має негаразди зі здоров`ям. Тому виходячи з глибини та тривалості його психічних та фізичних страждань, критеріїв розумності та справедливості оцінює розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 150 000 грн. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 8 983,61 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3 089,80 грн., та моральну шкоду в сумі 150 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав та не повідомив про причини неявки у судове засідання, призначене в режимі відеоконференції за його клопотанням.

Суд, вислухавши думку позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи,-

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч. 1 ст. 46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що згідно наказу № 8-к від 14.02.2017 р., ОСОБА_1 було прийнятий на роботу в Громадську організацію Всеукраїнський рух Сила права на посаду юрисконсульта громадської приймальні м. Краматорськ, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 8-9)

Згідно наказу № 2-к від 24.01.2020 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади юрисконсульта громадської приймальні м. Краматорськ за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 7)

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду Індивідуальні відомості про застраховану особу, з якої вбачається, що відповідачем була нарахована ОСОБА_1 заробітна плата за грудень 2019 року в сумі 3 263,66 грн та за січень 2020 року в сумі 5 719,75 грн. (а.с. 14-15)

З довідки про заборгованість по заробітній платі № 11 від 24.03.2020 р., яка надана відповідачем, суд вбачає, що Громадська організація Всеукраїнський рух Сила права має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за грудень 2019 року в сумі 2 627,41 грн. (після утримання податків і зборів) та січень 2020 року в розмірі 4 604,39 грн. (а.с. 42)

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано. Крім того, згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі відповідачем визнаються частково, а саме в розмірі 7 231,80 грн .

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що Громадська організація Всеукраїнський рух Сила права має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 7 231 грн. 80 коп ., що не заперечується відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 7231,80грн., без утримання з Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 24 січня 2020 року по 21 лютого 2020 року в сумі 3 089,80грн., суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237 -1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивачу, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяців (листопад 2019 -грудень 2019 року) складає 154,49 грн. без утримання податків і зборів.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 154,49грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дня звернення до суду із позовною заявою.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 25.01.2020 (дата звільнення) до 21.02.2020, що складає 20 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 25.01.2020 року по 21.02.2020 року, в сумі - 3089,80 грн. (154,49 грн. х 20 днів).

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на його життя, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява була подана досуду 21.02.2020 року, предмет позову - вимоги майнового характеру.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 10 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі-громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 8983,61грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 3089,80грн., відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодвання моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права (ЄДРПОУ 39848128; м. Київ, вул. Банкова, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 7231,80грн. (сім тисяч двісті тридцять одна гривень вісімдесят копійок), без утримання з Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права (ЄДРПОУ 39848128; м. Київ, вул. Банкова, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3089,80 грн . (три тисячі вісімдесят дев`ять гривень вісімдесят копійок) та зобов`язати Громадську організацію Всеукраїнський рух Сила права утриматиз цієї суми передбачені законом податкі та інші обов`язкові платежі при їх виплаті.

Стягнути з Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права (ЄДРПОУ 39848128; м. Київ, вул. Банкова, 2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень)

Стягнути з Громадської організації Всеукраїнський рух Сила права (ЄДРПОУ 39848128; м. Київ, вул. Банкова, 2) на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять три гривен двадцять чотири копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Повний текст рішення виготовлений 02 грудня 2020 року.

Суддя:

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: