Ухвала

від 04.12.2020 по справі 477/1315/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1315/20

Провадження №2-сз/477/12/20

УХВАЛА

04 грудня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді - Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Дячок Л.С.,

за участю заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_2 про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, Державного реєстратора Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області Чубатенко Ольги Пилипівни, Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Ремешевського Є.А. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17988 грн.

Заява обгрунтована тим, що ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без розгляду за її заявою. Відповідачем ОСОБА_2 відповідно до договору, укладеному 21.08.2020 року з адвокатом Ремешевським Є.А., було понесено витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 17988 грн.

В зв`язку з тим, що відповідачем були понесені судові витрати внаслідок необгрунтованих дій позивача, просить стягнути їх з позивача ОСОБА_3 .

Необгрунтованість дій позивача підтверджує тим, що позов було подано без належного обгрунтування порушення прав та інтересів позивача як правонаступника ОСОБА_4 в частині прав на спірну земельну ділянку, враховуючи наявність іншого спадкоємця, що підтверджується доданою до позову довідкою №33102-14, виданою 11.02.2020 року приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Бердніковою А.Ю.

Крім того, позивач як дружина померлого ОСОБА_4 постійно мешкала з ним до дні його смерті та їй було відомо про факт продажу спірної земельної ділянки у 2001 році. За життя чоловіка та після його смерті спірна земельна ділянка позивачем не оброблялась, не передавалась в оренду, тому у неї не було підстав вважати, що спірна земельна ділянка перебуває у її володінні. При цьому позов було подано до суду майже через 19 років після відчуження земельної ділянки та майже через 14 років після смерті попереднього власника. В зв`язку з наведеним позивач, розуміючи безпідставність позовних вимог покладалась на неможливість відповідача заперечувати проти них за давністю обставин, які мають значення.

Також позивачем у позові не обгрунтовано вимогу про скасування рішення сільради про виділення ділянки розміром 22.16 га та державного акту в цілому та не зазначено яким чином це порушує права та інтереси позивача, не зважаючи на ту обставину, що померлий ОСОБА_4 був власником ділянки площею лише 11.11 га.

До того ж представник позивача подала до суду заяву про залишення позову лише 16.11.2020 року, що стало підставою для додаткового ознайомлення відповідача з матеріалами справи та збільшило витрати відповідача на правову допомогу.

Ухвалою від 02 грудня 2020 року вказану заяву було прийнято до розгляду.

Заявник, представник відповідача за цивільною справою, в судовому засіданні заяву підтримав повністю, надав пояснення аналогічні до змісту заяви.

Позивач та її представник за цивільною справою до судового засідання не з`явились. Представник позивача надала суду клопотання про розгляд заяви без її участі та просила залишити зазначену заяву без задоволення з огляду на наступне.

Наявність іншого спадкоємця не свідчить про необгрунтованість позову ОСОБА_3 , яка є дружиною та спадкоємицею колишнього власника спірної земельної ділянки, а отже має право на захист своїх прав як спадкоємиці майна після смерті ОСОБА_4 . Твердження заявника, що вона не могла не знати про факт продажу земельної ділянки є лише припущенням. Стосовно вимоги про скасування рішення сільради та державного акту в цілому, то вона не мала доступу до зазначених документів, але одночасно зі зверненням до суду з позовною заявою, вона звернулась з клопотанням щодо їх витребування, отже діяла добросовісно в межах цивільно-процесуального законодавства.

Щодо звернення з заявою про залишення позову без розгляду лише 19.11.2020 року, то це зумовлено хворобою представника позивача, що підтверджується медичними документами.

Суд, розглянувши заяву про стягнення судових витрат, встановив наступне.

23 липня 2020 року до суду надійшла позовна заява, що підписана та направлена представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , щодо визнання незаконним та скасування рішення Бармашівської сільської Ради народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області, яким було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 22.16 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою:Миколаївська область Вітовський район Білозірська сільська рада; визнання недійсним та скасування держаного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-МК №012067, виданого 18.02.2002 року ОСОБА_2 Бармашівською сільською радою народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області; скасування рішення державного реєстратора Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області Чубатенко Ольги Пилипівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52667823 від 16.06.2020 09:07:56 та здійсненого на його підставі запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380400:01:000:0247; скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4823380400:01:000:0247; стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача судових витрат.

02 вересня 2010 року представник відповідача адвокат Ремешевський Є.А. надав відзив на позовну заяву у якому у тому числі просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу орієнтовно у сумі 50000 грн.

16 листопада 2020 року від позивача ОСОБА_3 надійшла заява про залишення позову без розгляду та повернення судового збору (а.с.199).

19 листопада 2020 року представником відповідача ОСОБА_1 надано заяву про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності (а.с.204).

19 листопада 2020 року у підготовчому судовому засіданні позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду.

Згідно ч.ч.5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частина 9 статті 141 ЦПК України визначає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У відповідності до п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Згідно п. 41 даної Постанови, якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Згідно зі ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Що стосується необґрунтованих дій позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, пред`явлення позову є диспозитивним правом позивача.

Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами позивачем. Позивач, скористалась своїм правом і подала заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином, подання позову так само і подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами законодавства.

Твердження представника відповідача, що позивач подав необгрунтований позов є лише припущенням, оскільки справа по суті не розглядалась, обставини справи судом не встановлювались та докази не досліджувались.

Посилаючись на необгрунтованість дій позивача представник відповідача зазначає про давність обставин, які мають значення у справі, адже позовну заяву було подано до суду майже через 19 років після відчуження земельної ділянки та майже через 14 років після смерті попереднього власника. З приводу цього суд зазначає, що пропуск процесуального строку є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, однак в зв`язку з залишенням позову без розгляду питання порушення процесуальних строків не вирішувалось.

Стосовно посилання представника відповідача на відсутність у позивача першого примірника Державного акту на право приватної власності на землю як правоустановлюючого документа, то суд зазначає, що питання належності чи неналежності доказів, наданих сторонами на підтвердження певних обставин, не вирішується до вирішенні спору по суті.

Таким чином, явного зловживання правом на пред`явлення позову з боку позивача судом не вбачається.

Отже, оскільки у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача, а суд не вважає підстав для визнання дій позивача під час розгляду справи необґрунтованими, тому витрати відповідача по справі не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 4,12, 13, 133, 137, 141, 142, 182, 246, 257, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, Державного реєстратора Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області Чубатенко Ольги Пилипівни, Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 07 грудня 2020 року.

Суддя Л.М. Семенова