Рішення

від 03.12.2020 по справі 754/13753/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2339/20

Справа №754/13753/19

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2020 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство УПСК , про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Приватне акціонерне товариство Страхова компанія УНІКА (далі по тексту ПрАТ СК УНІКА ) звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.11.2015 року між страховою компанією та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 030105/4600/0000048, за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу Renault Kangoo , д.н.з. НОМЕР_1 .

16.09.2016 року на перехресті вул.Попудренка та пр-ту Броварського в м.Києві сталась ДТП за участі застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ГАЗ 3302 , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої застрахованому автомобілю було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Деснянського районного суду м.Києва вказана ДТП сталась з вини відповідача.

Як зазначає позивач, потерпілий своєчасно звернувся з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку від 16.09.2016 року. На підставі рахунку-фактури № СК2-00206 від 23.09.2016 року було складено страховий акт № 00203180 від 07.10.2016 року, наказ № 00203180 від 07.10.2016 року та сплачено потерпілій особі суму страхового відшкодування в розмірі 42356,67 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля ГАЗ 3302 , д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ УПСК згідно полісу № АЕ/5385878. ПрАТ УПСК було здійснено виплату в межах ліміту та з урахування коефіцієнту фізичного зносу ТЗ в розмірі 27 769,63 грн. Відтак, різниця між фактичним розміром шкоди і відшкодованою шкодою склала 14 587,04 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму завданих збитків в розмірі 14 587,04 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 19.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

06.03.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У даному відзиві відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки ПрАТ УПСК відшкодувала позивачу в повному обсязі вартість завданого ним матеріального збитку, а сума за фізичний знос стягненню не підлягає. Посилаючись на викладене, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

07.05.2020 року до суду надійшла відповідь представника позивача Сечка С.В. на відзив відповідача на позовну заяву. У даній відповіді представник позивача вважає аргументи відповідача, наведені у відзиві, необґрунтованими та непереконливими.

16.06.2020 року до суду надійшли заперечення відповідача, в яких він зазначає про необґрунтованість відповіді на відзив та вважає, що позивач безпідставно вимагає з нього відшкодування, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.07.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ УПСК .

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, в якій позовні вимоги не визнає та просить розглядати справу в його відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, відзив на позов не подав.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09.11.2015 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 030105/4600/0000048, за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу Renault Kangoo , д.н.з. НОМЕР_1 .

Пунктом 1.2.11 даного договору встановлено, що відшкодування збитків проводить без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті (а.с.10-11).

28.10.2016 року о 15.10 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ , д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті вул.Попудренка та пр-ту Броварського в м.Києві, не врахувавши дорожньої обстановки, не надав переваги в русі автомобілю Рено , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, здійснив з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 28.10.2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.7-8, 9).

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб Renault Kangoo , д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2

14.11.2016 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с.12-13).

ПрАТ СК УНІКА на виконання умов договору № 030105/4600/0000048 від 09.11.2015 року на підставі рахунку-фактури № СК2-00206 від 23.09.2016 року було складено страховий акт № 00203180 від 07.10.2016 року та наказ № 00203180 від 07.10.2016 року, на підставі чого було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 42 356,67 грн. згідно платіжного доручення № 035877 від 11.10.2016 року (а.с.36, 37, 38, 40).

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля ГАЗ , д.н.з. НОМЕР_3 , буза застрахована в ПрАТ УСГ згідно полісу № АЕ/5385878, то позивач звернувся до ПрАТ УСГ з заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої ПрАТ УСГ здійснило виплату позивачу в розмірі 27 769,63 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Під час застосування наведених норм права підлягає урахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України Про страхування , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункти 68-70).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування . Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ СК УНІКА (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком ПрАТ УПСК , мають подвійну правову природу та регулюються, по-перше, умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а по-друге, умовами, визначеними у договорі добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 25 Закону України Про страхування .

Суд враховує те, що умовами договору № 030105/4600/0000048 від 09.11.2015 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик ПрАТ СК УНІКА на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, завдану забезпеченому транспортному засобу, в тому числі і вартість відновлювального ремонту. Також, вказаним договором визначено, що страхове відшкодування виплачується без урахування експлуатаційного (фізичного) зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором № № 030105/4600/0000048 від 09.11.2015 року виконано належним чином та в повному обсязі. Відтак, з урахуванням сплати ПрАТ УПСК частини виплаченого страхового відшкодування відповідно до ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , саме відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності свого страховика згідно полісу № АЕ/5385878, що становить 14 587,04 грн. Вказану суму необхідно стягнути з урахуванням вимог ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ Про страхування , на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Інші доводи відповідача висновки суду не спростовують та підстав для відмови в задоволенні позову не дають.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Коробов проти України (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом . Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що вищевикладене є достатніми та вичерпними підставами для задоволення позову.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКО-СІТІ - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕКО-СІТІ (ідентифікаційний код 37721474) суму страхового відшкодування в розмірі 14587,04 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 03 грудня 2020 року.

Суддя: