Постанова

від 01.12.2020 по справі 348/656/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/656/18

Провадження № 22-ц/4808/1210/20

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: представника апелянта адвоката Кондур Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Грещуком Р.П. 29 липня 2020 року у м. Надвірна Івано-Франківської області, повний текст якого складено 07 серпня 2020 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі №19-11/17 від 02.11.2017р. щодо користування земельною ділянкою площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування піцерії Старий млин .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2015р. МП Комета в особі директора ОСОБА_2 продало ОСОБА_1 незавершене будівництвом приміщення піцерії, що розміщене на земельній ділянці площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2624010100:01:001:0190). Зазначена земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади міста Надвірна в особі Надвірнянської міської ради. Попередній власник незавершеного будівництва піцерії мале підприємство Комета користувалося земельною ділянкою на правах оренди згідно договору оренди землі від 26 жовтня 2006 року.

03.08.2017р. до Надвірнянської міської ради надійшла заява від МП Комета про розірвання договору оренди землі у зв`язку з відчуженням незавершеного будівництва ОСОБА_1 . Останню було повідомлено про час та дату засідання депутатської комісії щодо розгляду питання розірвання договору оренди землі та передачу ОСОБА_1 цієї земельної ділянки в оренду. Крім того, міська рада неодноразово зверталась до відповідачки з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розміщене належне їй нерухоме майно, однак всі вимоги було проігноровано з невідомих причин.

Надвірнянською міською радою Івано-Франківської області 02 листопада 2017 року прийнято рішення №787-19/2017 Про розірвання договору оренди землі площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування піцерії Старий млин із МП Комета та укладення договору оренди цієї земельної ділянки із ОСОБА_1 та оформлено договір оренди між Надвірнянською міською радою та ОСОБА_1 №19-11/17 від 02.11.2017р.

28.11.2017р. позивачем направлено відповідачці за місцем постійного проживання зазначені рішення міської ради та для підписання договір оренди землі №19-11/17 від 02.11.2017р. з усіма додатками рекомендованою кореспонденцією. Однак, цього листа відповідачкою не отримано та повернуто позивачу за закінченням встановленого строку зберігання . 18.01.2018р. міською радою повторно направлено зазначені документи відповідачці на юридичну адресу ТзОВ Струмок , де ОСОБА_1 є керівником (директором). Цього листа відповідачкою отримано 19 січня 2018р. Однак, ніяких дій зі сторони ОСОБА_1 щодо підписання договору оренди землі не вчинено.

Позивач просив визнати укладеним з 19 січня 2018 року договір оренди землі №19-11/2017 від 02.11.2017р. між Надвірнянською міською радою Івано-Франківської області та ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування піцерії Старий млин (кадастровий номер 2624010100:01:001:0190), в редакції, що викладено Надвірнянською міською радою (а.с.2-6).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2020 року позов Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі задоволено. Визнано укладеним з 19.01.2018 року договір оренди землі №19-11/2017 від 02.11.2017 року, між Надвірнянською міською радою та ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою площею 0,0206 га. на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування піцерії Старий млин , кадастровий № 2624010100:01:001:0190, в редакції, що викладена Надвірнянською міською радою. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області 1762 грн. 00 коп. сплаченого судового збору (а.с.160-163).

Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що судом не встановлено обґрунтованих обставин щодо законності договору оренди землі №19-11/2017 від 02.11.2017р. Нею було подано заяву до Надвірнянської міської ради про врегулювання питання оренди земельної ділянки в контексті Положення про встановлення орендної плати за землю на території м. Надвірна, яке затверджене рішенням Надвірнянської міської ради 21.12.2018р. за №1294-29/2018, відповідно до якого для закладів громадського харчування визначено коефіцієнт ставки 4 . Тобто, станом на час ухвалення судового рішення, на території м. Надвірна діяли чітко визначені ставки орендної плати за земельні ділянки, які повинні були застосовуватися. Згідно договору оренди землі №19-11/2017 від 02.11.2017р., який визнано укладеним судом, орендна ставка становить 10%, а згідно Положення (03.08 - готелі, ресторани, кафе, бари) визначено коефіцієнт ставки 4 . Ця обставина судом не досліджувалася, що призвело до порушення її прав.

Разом із наведеним, Надвірнянська міська рада до ухвалення оскаржуваного рішення в даній справі, звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до неї про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю в сумі 19597,64 грн, в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 2018 і 2019 роки, що встановлений у договорі оренди земельної ділянки між позивачем та попереднім орендарем МП Комета . Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2020 року у справі № 909/176/20, яке набрало законної сили 04.09.2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з неї ( ОСОБА_1 ) на користь Надвірнянської міської ради 5879,30 грн та 630,60 грн судового збору. Цим рішенням встановлено, що договір оренди землі між Надвірнянською міською радою та нею не укладено, відповідно орендна плата за користування земельною ділянкою відповідачем на користь позивача за 2018 та 2019 роки не сплачувалась. Річна орендна плата у 2018 та 2019 роках становить 9798,82 грн - за 1 рік оренди. Господарським судом встановлено, що МП Комета відчужило відповідачу за договором купівлі-продажу саме незавершене будівництво, ступінь готовності якого складав 57%, а не будівництво (або споруду) в розумінні ч.3 ст.377 ЦК України та ч.2 ст.120 ЗК України. З врахуванням встановлених обставин щодо статусу спірного майна, як об`єкта незавершеного будівництва у даній справі відсутні правові підстави для застосування ч.3 ст.377 ЦК України та ч.2 ст.120 ЗК України. Господарський суд дійшов висновку, що дія та чинність договору оренди землі від 26.10.2006 року, укладеного з МП Комета , не поширюється на відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , в тому числі не поширюються і обов`язки щодо сплати орендної плати в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, Господарським судом також встановлено, що відповідач протягом 2010-2019 років здійснював користування земельною ділянкою площею 0,0206 га, на якій розміщене належне відповідачу майно - незавершене будівництво приміщення піцерії, без правовстановлюючих документів, оскільки в цей період новий договір оренди землі між сторонами у даній справі не було укладено.

Апелянт зазначає, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності . Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. З врахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 2018 і 2019 роки, що становить 5879,30 грн.

Окрім наведеного, станом на час розгляду двох справ, а саме №348/656/18 та №909/176/20, між Надвірнянською міською радою та фізичною особою - підприємцем укладено договір оренди землі №06-02/20 від 27 лютого 2020 року, предметом якого є передача міською радою (на підставі ріше6ння №1780-39/2020 від 27.02.2020), в строкове платне користування ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування піцерії Старий Млин , кадастровий номер 2624010100:01:001:0190, за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності. Орендна ставка становить 4% від нормативно-грошової оцінки землі. Даний договір зареєстрований у встановленому законом порядку, про що свідчить витяг, який долучається до апеляційної скарги.

З цих підстав просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.169-181).

Учасники справи правом на подання відзиву не скористались, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явився представник Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника апелянта адвоката Кондур Х.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 19.03.2015 ОСОБА_1 придбала у МП Комета незавершене будівництво приміщення піцерії, яке розміщене на земельній ділянці площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 (кадастровий №2624010100:01:001:0190). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського РНО Кузнєцовою Н.М. (державна реєстрація права власності на нерухоме майно від 19.03.2015 року) (а.с.7-9).

Земельна ділянка, площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 (кадастровий №2624010100:01:001:0190), на якій розміщене нерухоме майно, є комунальною власністю територіальної громади м.Надвірна в особі Надвірнянської міської ради, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1004616326240 (а.с.10).

Попередній власник незавершеного будівництва піцерії - мале підприємство Комета користувалося земельною ділянкою на правах оренди, про що свідчить договір оренди землі від 26.10.2006 року (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2006 року у Надвірянському райвідділі ІФРФ ЦДЗК) (а.с.11).

02.11.2017 року міською радою прийнято рішення №787-19/2017 Про розірвання договору оренди землі площею 0,0206 га. по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування піцерії Старий млин із МП Комета та укладення договору оренди цієї земельної ділянки із ОСОБА_1 (а.с.20).

У відповідності до вказаного рішення оформлено договір оренди землі між Надвірнянською міською радою та ОСОБА_1 за №19-11/17 від 02.11.2017 року (а.с.28-29).

28.11.2017 року Надвірнянською міською радою відповідачу за місцем постійного проживання ( АДРЕСА_2 ) за адресою, яка зазначена у договорі купівлі-продажу незавершеного будівництва піцерії, рекомендованою поштовою з описом кореспонденцією направлено рішення міської ради №787-19/2017 від 02.11.2017 року та договір оренди землі №19-11/17 від 02.11.2017 року, з усіма невід`ємними додатками до нього. Документи відповідачем не отримано і кореспонденція повернута до Надвірнянської міської ради за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.25).

18.01.2018 року Надвірнянська міська рада повторно направила рішення міської ради та договір оренди землі, з усіма невід`ємними додатками до нього на юридичну адресу ТзОВ Струмок (вул.Княгині Ольги, 3, м.Надвірна), де ОСОБА_1 є керівником (директором) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.26).

Вказаний лист ОСОБА_1 було отримано 19.01.2018 року, згідно відомостей перевірки статусу відстеження офіційного веб-сервісу Укрпошти (а.с.27).

Жодних дій з боку, спрямованих на підписання договору оренди землі, відповідачем не вчинено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст.377, 638, 640,641,648,649 ЦК України, ст.ст.93,120,124,206 ЗК України встановивши, що відповідач у встановлений законом строк не здійснила жодних дій для підписання та державної реєстрації договору оренди землі, що суперечить вимогам закону, дійшов висновку про наявність підстав для визнання даного договору укладеним в судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Із моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні не адміністративним, а цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, тобто у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі судом першої інстанції) Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників.

Земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 17 квітня 2018 року в справі № 461/980/16-а (провадження № 11-248апп18) та від 14 листопада 2018 року в справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18).

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

Відповідачка є фізично особою-підприємцем, з якою позивачем укладено договір оренди земельної ділянки.

Інформація про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Об`єкт незавершеного будівництва піцерії Старий млин придбаний відповідачкою з метою здійснення підприємницької діяльності. Земельна ділянка, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, призначена для його будівництва та обслуговування. Мета при цьому залишається незмінною - для здійснення підприємницької діяльності.

Ця обставина не оспорюється обома сторонами.

За таких умов фактично предметом позову у цій справі є право орендодавця на набуття прав та обов`язків за договором оренди та обов`язок фізичної особи-підприємця, яка використовує земельну ділянку з метою здійснення підприємницької діяльності, набути статусу орендаря. Тобто предметом судового розгляду є спір між сторонами у договірних відносинах. У такому випадку суб`єкт владних повноважень діє як учасник договірних правовідносин.

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам відповідно до статті 20 ГПК України.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських договорів, зобов`язання за такими договорами навіть з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припиняються.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 05 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).

Зміст укладеного договору оренди земельної ділянки, де орендарем зазначена фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , та характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчать про наявність договірних відносин з приводу використання спірної земельної ділянки відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, спір пов`язаний з правом оренди, яке відповідачем не визнається, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі є господарським і підлягає вирішенню за правилами ГПК України, оскільки він не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлений у цій справі спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянув у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до суду господарської юрисдикції. Позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

М.Д. Горейко

Повний текст постанови складено 04 грудня 2020 року.