Постанова

від 07.12.2020 по справі 127/29353/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/29353/19

Провадження № 22-ц/801/2128/2020

Категорія: 58

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 рокуСправа № 127/29353/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого судді Сопруна В.В.,

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/29353/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЖА ВІП , ОСОБА_2 про захист гідності та честі фізичної особи та відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2020 року, яке ухвалене суддею Антонюком В.В., повний текст складено 02 жовтня 2020 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в Вінницький міський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЖА ВІП , ОСОБА_2 про захист гідності та честі фізичної особи та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач посилалася на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 та 12.07.2019 року на сайті Вінницького інформаційного порталу Vежа з`явилось дві статті під назвами: Рускіє ідут або хто і навіщо атакує Вежу ; Чи справді у Вінниці побили журналіста і чому ОСОБА_4 знайшов нападника раніше за поліцію , автором яких є відповідач ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що у вказаних статтях відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 є координатором протиправних дій відносно ОСОБА_2 , його близьких осіб та інформаційного порталу Вежа-ВІП .

Інформацію, яка є предметом даних статей, позивач вважає недостовірною та такою, яка порушує її права на честь, гідність та ділову репутацію, просить суд зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним інформацію шляхом опублікування інтернет статті на офіційному сайті Вінницького інформаційного порталу Вежа , стягнути з відповідача 2 729 грн, матеріальної шкоди, 80000 гривень моральної шкоди та судові витрати по справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2020 року позов задоволено частково, зобов`язано визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, оприлюднену та поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 та 12 липня 2019 року ОСОБА_2 на офіційному сайті Вінницького інформаційного порталу Vежа . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень та судовий збір в розмірі 234,24 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також порушення і невірне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 не навів жодного доказу щодо достовірності інформації, викладеної ним на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницького інформаційного порталу Vежа в статтях під назвами: Рускіє ідут або хто і навіщо атакує Вежу ; Чи справді у Вінниці побили журналіста і чому ОСОБА_4 знайшов нападника раніше за поліцію , а позивач ОСОБА_1 надала всі докази, які порушують її права на честь, гідність та ділову репутацію.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, так як він не відповідає дійсним обставинам справи, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і неправильно застосував норми матеріального права.

Так, апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Вінницького інформаційного порталу ВЕЖА ОСОБА_2 була опублікована стаття ІНФОРМАЦІЯ_3 або хто і навіщо атакує Вежу .

Зазначена стаття має наступний зміст: Протягом цього ж дня з`являється інформація про те, що вінницькі прихильники ОСОБА_4 планують атаки на моє помешкання (адресу якого вони, найпевніше, також дізналися від виховательки в дитсадку). Зокрема планувалося здійснити фізичний напад на мене, облити під`їзд, в якому я проживаю, свинячою кров`ю, атакувати офіс, де працює моя дружина, а також «виловлювати по одному» журналістів «Вежі» . За тим з`явилося наступне відео ОСОБА_4 , в якому він анонсує масштабну акцію протесту під стінами центрального офісу СБУ в Києві через цю саму публікацію «Вежі» , стверджуючи, що нібито саме автор цих рядків організував акцію зі спалення символіки проросійської партії ОСОБА_4 . Вже сьогодні надійшла інформація, що участь в нападах на офіс та квартиру (які мали відбутися сьогодні, але були перенесені на найближчі вихідні) планують брати члени деяких вінницьких спортивних клубів, банальні «тітушки» . З цього приводу хочу сказати наступне: нам відомі імена та портрети практично всіх учасників цієї провокації. Починаючи з координаторки ОСОБА_5 , (вчительки початкових класів гімназії №2), закінчуючи кожним «тітуханом» , «оператором» і «активістом» . Ви в нас всі, як на долоні. .

12.07.2019 року на сайті Вінницького інформаційного порталу ВЕЖА ОСОБА_2 була опублікована стаття Чи справді у ОСОБА_6 побили журналіста і чому ОСОБА_4 знайшов нападника раніше за поліцію .

Дана стаття має наступний зміст: Таких людей, які працюють на проросійського агента ОСОБА_4 на ОСОБА_6 досить багато. Дехто з них має безпосередній доступ до персональних даних значної кількості вінничан. Ось, зокрема, їхнє колективне фото на одному зі зборів їхнього осередку, який відбувся в закладі «Чердак» : Серед них координаторка осередку, вчителька ОСОБА_7 , людина, яка передала Шарію координати дитсадка, до якого ходить мій син ОСОБА_8 , а також жінка, яка представляється як « ОСОБА_9 » - вона створює більшість контенту про Вінницю для youtube-каналу Шарія. .

За змістом вимоги ОСОБА_10 вважає викладену в статтях інформацію недостовірною, перекрученою, необ`єктивною та такою, що не відповідає дійсності, і відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про інформацію має бути спростована на офіційному сайті Вінницького інформаційного порталу Вежа шляхом опублікування у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно з статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в тому числі для захисту репутації або прав інших людей (частина 2 статті 34).

Водночас відповідно до частин першої, четвертої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням такої недостовірної інформації.

Порядок і межі здійснення особою вищевказаних особистих немайнових прав, а також способи їх захисту визначаються положеннями Цивільного Кодексу України, Законом України "Про інформацію", а також Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Згідно з частиною 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частинами 6-7 цієї статті передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже стаття 277 ЦК України й інші акти цивільного законодавства передбачають два спеціальних способи захисту особистих немайнових прав, якими є право на спростування неправдивої інформації та право на відповідь.

Під правом на спростування слід розуміти право фізичної особи вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.

Водночас під правом на відповідь слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права.

Обидва способи захисту можуть мати місце у випадку, коли особисті немайнові права зазнали порушення внаслідок поширення інформації, а відмінність між ними полягає в тому, що: 1) відповідь передбачає внесення пояснення щодо поширених відомостей, тоді як спростування зводиться до визнання попередньо поширених відомостей неправдивими; 2) відповідь здійснюється особою, стосовно якої були поширені відомості, або членами її сім`ї, тоді як спростування - особою, яка поширила ці неправдиві відомості.

Проте вимагати як спростування, так і відповіді можуть фізичні особи, стосовно яких поширена неправдива інформація, що порушує їх особисті немайнові права.

Відтак право на відповідь виникає за наявності юридичного факту правопорушення, що включає в себе:

1) поширення інформації, тобто доведення її до відома третьої особи будь-яким способом, за умови здатності сприйняття останньою її змісту;

2) така інформація стосується конкретної особи;

3) інформація не носить оціночного характеру, а та, що носить фактичний характер, є неправдивою, тобто такою, що не відповідає дійсності чи викладена неправдиво;

4) інформація порушує особисті немайнові права, якими в даному випадку є право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) а також право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, а сторонами не заперечується факт поширення інформації відповідачем -ТОВ ВІП Vежа і ОСОБА_2 як видавцем і автором публікації відповідно, а також та обставина, що вона стосується конкретної особи позивача ОСОБА_1 .

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про оціночний характер поширеної інформації та недоведеність порушення її поширенням особистих немайнових прав позивача, а відтак відсутність підстав для задоволення позову.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п. 15 Постанови №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділову репутацію фізичної особи та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню.

Так відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Так само відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Зазначена норма передбачає також різницю між "інформацією" та "ідеями". Свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення. Таким чином, гарантії статі 10 поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції.

Незважаючи на існування фактів, які може бути доведено, правдивість оціночних суджень неможливо довести (Справа ЄСПЛ "Лінгенс проти Австрії").

Так, в позовній заяві (т.1 а.с.1-12) ОСОБА_1 стверджувала про те, що її особисті немайнові права - право на повагу до репутації, честі та гідності, були порушені поширеними відповідачами недостовірними висловами (інформацією): Протягом цього ж дня з`являється інформація про те, що вінницькі прихильники ОСОБА_4 планують атаки на моє помешкання (адресу якого вони, найпевніше, також дізналися від виховательки в дитсадку). Зокрема планувалося здійснити фізичний напад на мене, облити під`їзд, в якому я проживаю, свинячою кров`ю, атакувати офіс, де працює моя дружина, а також «виловлювати по одному» журналістів «Вежі» . За тим з`явилося наступне відео ОСОБА_4 , в якому він анонсує масштабну акцію протесту під стінами центрального офісу СБУ в Києві через цю саму публікацію «Вежі» , стверджуючи, що нібито саме автор цих рядків організував акцію зі спалення символіки проросійської партії ОСОБА_4 . Вже сьогодні надійшла інформація, що участь в нападах на офіс та квартиру (які мали відбутися сьогодні, але були перенесені на найближчі вихідні) планують брати члени деяких вінницьких спортивних клубів, банальні «тітушки» . З цього приводу хочу сказати наступне: нам відомі імена та портрети практично всіх учасників цієї провокації. Починаючи з координаторки ОСОБА_5 , (вчительки початкових класів гімназії №2), закінчуючи кожним «тітуханом» , «оператором» і «активістом» . Ви в нас всі, як на долоні. . Таких людей, які працюють на проросійського агента ОСОБА_4 на ОСОБА_6 досить багато. Дехто з них має безпосередній доступ до персональних даних значної кількості вінничан. Ось, зокрема, їхнє колективне фото на одному зі зборів їхнього осередку, який відбувся в закладі «Чердак» : Серед них координаторка осередку, вчителька ОСОБА_7 , людина, яка передала Шарію координати дитсадка, до якого ходить мій син ОСОБА_8 , а також жінка, яка представляється як « ОСОБА_9 » - вона створює більшість контенту про Вінницю для youtube-каналу ОСОБА_11 .

На думку колегії суддів вищевказані вислови відображають оціночні судження, думки, переконання автора, критичну оцінку ним певних фактів. Як такі, що відображають суб`єктивні думки і погляди відповідача, їх не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Єдиним фактичним судженням в даній публікації є повідомлення про те, що ОСОБА_1 є координатором Вінницького осередку відповідної політичної партії. Однак зазначена фактична обставина нею не заперечується і не є такою, що порочить її честь, гідність і ділову репутацію.

Обґрунтовуючи порушення поширенням вищевказаної інформації її прав, позивач ОСОБА_1 не заперечувала викладених у статті фактичних обставин, а спростовує оціночні судження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на особливий статус відповідача, яка є публічною особою - з серпня місяця 2019 рокує членом політичної партії Партія Шарія , а відтак має мати вищий поріг вразливості , бути відкритою і готовою до критики і дискусії з питань, що становлять певний інтерес для громадськості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998 року) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Розглядувані статті поміщені в інтернет сайті жодним чином не стосуються особистого чи сімейного життя позивачки, а містять винятково критику її діяльності як члена політичної партії.

Суд першої інстанції на зазначені обставини справи і вимоги закону уваги не звернув і прийшов до необґрунтованого висновку про те, що право позивача на відповідь виникає і без встановлення порушення її особистих немайнових прав.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач відповідно до статей 80, 81 ЦПК України не довела порушення її особистих немайнових прав поширенням відповідачами вказаної інформації, а тому відсутні підстави для застосування способів їх захисту, що передбачені статтею 277 ЦК України,ч.1 ст.27 Закону України Про інформацію .

Відповідно до пунктів 2-4 частини 1 статті 376 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Крім того, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4610,40 грн (768,40 грн х 4 вимоги, які оскаржені х 150%).

Керуючись ст. 352, 367, 374, 376, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЖА ВІП , ОСОБА_2 про захист гідності та честі фізичної особи та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі - витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4610,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Стадник І.М.