Постанова

від 07.12.2020 по справі 453/1362/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/1362/19 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-ц/811/1660/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:68

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Приколоти Т.І.

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Держпраці у Львівській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області про стягнення 22 576,32 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що в період з 01.03.1978 року до 30.04.2019 року працювала в Комунальному некомерційному підприємстві Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області на посаді заступника головного бухгалтера. Відповідно до наказу № 41-к від 22.04.2019 року була звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників. Вказує на те, що в день звільнення їй не було видано трудову книжку, чим порушено приписи ст.47 КЗпП України щодо обов`язку власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у визначені строки. Також зазначає, що неодноразово зверталася до роботодавця з проханням отримати трудову книжку, однак отримала таку 30.09.2019 року, про що було зроблено відповідний запис у журналі обліку трудових книжок, після її звернення до Головного управління Держпраці у Львівській області з приводу порушень відповідачем вимог законодавства про працю.

З посиланням на положення п. 32 Постанови пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.1992 року та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , позивачка зазначає, що враховуючи період вимушеного прогулу з 30.04.2019 року по 30.09.2019 року (день отримання трудової книжки), з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 22 576,32 грн.

В зв`язку з тим, що відповідачем у день її звільнення не видано належно оформлену трудову книжку та жодних заходів, спрямованих на усунення порушення трудового законодавства відповідачем не було вжито, незважаючи на її звернення, просить суд захистити її порушені трудові права шляхом задоволення позовних вимог.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області (код ЄДРПОУ 01997372, місцезнаходження вул. Героя Ушневича, 29, м.Сколе, Львівської області) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки в сумі 22 576 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн. 32 коп.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області (код ЄДРПОУ 01997372, місцезнаходження вул. Героя Ушневича, 29, м. Сколе, Львівської області) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що позивачка не звільнена від сплати судового збору в даній справі. Окрім цього стверджує, що позивачка звернулася з даним позовом до суду з пропуском строку позовної давності, про наслідки застосування якого скаржник заявляв в суді першої інстанції, оскільки позивачка знала про порушення свого права ще 05 травня 2019 року. Зазначає, що в момент звернення ОСОБА_1 з даним позовом з нею були проведені всі розрахунки та вона отримала свою трудову книжку.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

18 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зазначає про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними. Звертає увагу на норму ч.5 ст.235 КЗпП України. Вважає доведеним факт в суді першої інстанції, що затримка з видачі їй трудової книжки відбулася з вини відповідача. Звертає увагу на недоведеність перед судами факту її відмови в отриманні наказу про звільнення та трудової книжки.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26 листопада 2020 року, є дата складення повного судового рішення - 07 грудня 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача ,перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської областідо задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходив з тих обставин, що позивачка отримала свою трудову книжку 30 вересня 2020 року з затримкою з вини відповідача, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 01 березня 1978 року була переведена на посаду заступника головного бухгалтера комунального закладу Сколівської районної ради Сколівська центральна районна лікарня , згідно наказу № 36 від 28.02.1978 року.

30 квітня 2019 року позивачку ОСОБА_1 звільнено з посади заступника головного бухгалтера відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, в зв`язку з скороченням штату, що підтверджується копією наказу № 41-к, виданого 22.04.2019 року в.о. головного лікаря комунального закладу Сколівської районної ради Сколівська центральна районна лікарня Яремко О.В.

Комунальне некомерційне підприємство Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області (код ЄДРПОУ 01997372) є правонаступником Комунального закладу Сколівської районної ради Сколівська центральна районна лікарня (код ЄДРПОУ: 21560045), що підтверджується пошуком відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як встановлено судом та не оспорюється стороною відповідача трудова книжка позивачці була повернута 30.09.2019 року.

Згідно з п. п. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 4.2 Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

З долученого до матеріалів справи копію листа КЗСРР Сколівська ЦРЛ № 01-14/605 від 02.05.2019 року, адресованого ОСОБА_1 , з вказівкою отримати трудову книжку, неможливо встановити факт надіслання такого листа ОСОБА_1 , чи факт отримання нею даного листа. В підтвердження доказу надсилання позивачці відповідачем згаданого листа останнім не надано.

Таким чином, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухиляння позивачки від отримання трудової книжки.

Також факт порушення відповідачем вимог законів про працю щодо затримки видачі трудової книжки позивачці підтверджується і листом Головного управління Держпраці у Львівській області від 08.10.2019 № 10219/4/14-04, складеного під час проведення останнім інспекційного відвідування відповідача, в якому зазначено, що в порушення вимог ст. 47 КЗпП України та глави 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року № 58, належно заповнену трудову книжку ОСОБА_1 видано 30.09.2019 року, а не в день звільнення, про що свідчить відповідний запис у книзі обліку руху трудових книжок.

Вказані порушення були зафіксовані актом інспекційного відвідування № ЛВ3512/460/АВ від 08.10.2019 року, який був підписаний директором об`єкта відвідування - Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області Андрусишин О.Я. без жодних заперечень та зауважень.

Зазначений акт відповідачем оскаржено не було.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Дана норма відображена і у пункті 4.1 Інструкції, в якому зазначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

В матеріалах справи наявні докази отримання трудової книжки позивачкою 30.09.2019 року, та відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що затримка видачі трудової книжки сталась з вини ОСОБА_1 , а відтак, внаслідок викладених обставин, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за затримку видачі трудової книжки, згідно з положень ст. 235 КЗпП України.

Позивачка заявила вимогу про стягнення 22 576,32 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснено у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 Про порядок обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

З копії роздруківки про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що середньомісячна заробітна плата за останні два місяці перед її звільненням становила 8 683,20 грн., а саме: за лютий 2019 року - 4 341, 60 грн. та за березень 2019 року 4 341, 60 грн.

З урахуванням наведених норм закону, а також оскільки затримка видачі відповідачем трудової книжки позивачці становила 104 дні (з 30.04.2019 до 30.09.2019 року), враховуючи, що кількість робочих днів в розрахунковому періоді становила 40 робочих днів, то стягненню підлягає сума у розмірі 22 576,32 грн. (сума середньої заробітної плати за два місяці (4 341,6 грн. + 4 341,6 грн.) / 40 робочих днів (20 робочих днів в лютому 2019 року + 20 робочих днів в березні 2019 року) * 104 робочі дні (час вимушеного прогулу з 30.04.2019 до 30.09.2019 року).

Щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності, про що заявлено представником відповідача у відзиві на позовну заяву, то суд першої інстанції правильно звернув увагу на наступне.

Статтею 233 КЗпП України визначено наступні випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Зокрема, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Спір між сторонами у даному випадку не стосується питання звільнення позивачки, а стосується виключно питань оплати праці (виплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про відсутність підстав для застосування спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, немає.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Сколівська центральна районна лікарня Сколівської районної ради Львівської області - залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Т.І. Приколота