Постанова

від 01.12.2020 по справі 494/495/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №494/495/19

Апеляційне провадження № 22-ц/813/5067/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів-Вадовської Л.М.., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря -Сороколет Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Шулик Максим Юрійович ,

відповідач - фермерське господарство Боровой ,

представник відповідача - Волков Олександр Леонідович,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства Боровой на рішення Березівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2019 року, постановлене під головуванням судді Дєткова О.Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства Боровой (далі-ФГ Боровой ) про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, в якому, уточнивши вимоги просив:

- достроково розірвати договори оренди від 30 травня 2016 року за систематичне порушення умов договорів оренди;

- стягнути з ФГ Боровой на його користь заборгованість по орендній платі з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції в загальній сумі 25 807 грн.;

- відшкодувати моральну шкоду в сумі 60 000 грн.;

- витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 30 травня 2016 року він уклав ФГ Боровой два договори оренди землі, згідно яких передав останньому у користування земельні ділянки сільскогосподарського призначення, площами 6,7992 га ріллі та 7,11 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на теріторії Михайло- Олександрівської сільскої ради Березівського району Одеської області.

Відповідно до п.8 цих договорів відповідач зобов`язався сплачувати йому щороку не пізніше 30 листопада орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 6,7992 га, в розмірі 4636 грн. та за користування земельною ділянкою, площею 7,11 га, - в розмірі 4847 грн.

Крім цього, було узгоджено, що у відповідності до п.11 зазначених договорів розмір орендної плати має переглядатися один раз на три роки у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації.

Зазначав, що протягом останніх трьох років відповідач належно не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати. Фактично за вказаний період не доплачено ФГ Боровой за користування двома земельними ділянками кошти у розмірі 7 449 грн., а саме: 3483 грн. - за 2016 рік; 2483 грн. - за 2017 рік та 1483 грн. - за 2018 рік.

За п.п.12,38 договорів оренди землі передбачено, що у разі їх дострокового розірвання орендар не звільняється від відповідальності щодо внесення орендної плати за весь період користування орендованими земельними ділянками з урахуванням пені 0,1% за кожен день прострочки, 3% річних та індексу інфляції.

01 грудня 2018 року він звернувся до відповідача про погашення боргу за договорами оренди та запропонував відповідачу переглянути розмір орендної плати в зв`язку із підвищенням цін та зміни коефіцієнтів індексації. Разом з цим надавалась угода про дострокове розірвання договорів оренди землі, але останній не відреагував на порушення щодо орендної плати й зобов`язання їх усунути, та від підпису відмовився.

З метою належного виконання договірних зобов`язань 12 березня 2019 року він вдруге відповідно до п.26 договорів оренди землі направив на адресу відповідача письмову вимогу і угоду про дострокового розірвання договорів оренди землі та погашення заборгованості по орендній платі, але відповіді не отримав (а.с.2-3,84-88).

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що він наприкінці 2017 року сплатив позивачу 9500 грн. Крім цієї суми ним було сплачено земельний податок за дві земельні ділянки та виплачена сума в розмірі 8179,18 грн. В серпні 2017 року позивачу виплачена сума в розмірі 14 000 грн. Наприкінці 2018 року позивачу виплачено, з врахуванням індексації 28 000 грн., сплачено також прибутковий податок та військовий збір, тому відсутня систематичність не сплати орендної плати (а.с.34-36).

В судовому засіданні позивач зазначив, що відповідач фактично повинен був сплатити в повному обсязі орендну плату за всі роки користування земельними ділянками в сумі 28449 грн., в порушення умов договорів за три роки недоплатив йому 7449 грн., які просив стягнути з останнього та задовольнити інші позовні вимоги на його користь.

Представник відповідача з вимогами позову не погодився і пояснив, що фермерське господарство Боровой перерахувало гроші позивачеві за оренду земель. Крім того, в останній день судового засідання відповідач надав клопотання в якому просив позивача надати йому до 30 жовтня 2019 року банківські реквізити для повного перерахування орендної плати за договорами оренди землі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2019 року позов задоволено частково. Достроково розірвано договір оренди землі,кадастровий номер 5121283100:01:001:0112,укладений між ОСОБА_1 та ФГ Боровой 30 травня 2016 року та зареєстрований реєстраційною службою по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 13 червня 2016 року.Достроково розірвано договір оренди землі, кадастровий номер 5121283100:01:002:0033, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Боровой 30 травня 2016 року та зареєстрований реєстраційною службою по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 13 червня 2016 року. Стягнуто з ФГ Боровой на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в загальній сумі 7449 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.Вирішено питання про стягнення з ФГ Боровой на користь ОСОБА_1 судовий збір 3073,60 грн.В решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач ФГ Боровой систематично порушує зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати в належному розмірі, повинен був сплатити позивачеві орендну плату за 2016-2018 роки за користування земельними ділянками в розмірі 28449 грн. (9483 грн. х 3 роки), однак фактично сплатив орендну плату за цей період в розмірі 21000 грн. (28449 грн. - 7449 грн.). В порушення п.11 вказаних договорів відповідач не переглянув за письмовою вимогою позивача від 11 березня 2019 року розмір орендної плати в зв`язку із підвищенням цін і тарифів та зміни коефіцієнтів індексації, тому факт неотримання позивачем в повному обсязі орендної плати доведено в зв`язку з чим є підстави для розірвання договорів оренди, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЗК України та п.п.34,35 вказаних договорів оренди землі і стягнення заборгованості по орендній платі в загальній сумі 7449 грн.

На вказані обставини звернута увага у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, провадження №61-41932сво18.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості по орендної плати з урахуванням пені, 3% річних, індексу інфляції в загальній сумі 37490,39 грн., компенсації моральної шкоди 60000 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку щодо недоведеності позовних вимог (а.с.122-126).

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ФГ Боровой просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові.

Неправильність судового рішення мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт, крім доводів, які викладені у відзиві на позов, зазначив, що:

-судом не взято до уваги, що під систематичною несплатою орендної плати розуміється два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, однак у даній справі орендна плата сплачувалась в меншому розмірі, тому позивач в даному випадку може звернутися до суду про стягнення заборгованості по орендній платі;

- виплата орендної плати у меншому розмірі, ніж встановлено в договорі оренди землі, не свідчить про систематичність несплати відповідачем орендної плати та сплата орендної плати в меншому розмірі не може бути підставою для розірвання договору оренди землі;

-саме на ці обставини звернута увага в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі № 484/3687/16, від 26 грудня 2018 року у справі №383/632/17;

-судом неправомірно стягнуто витрати на правничу допомогу, оскільки ці витрати необхідно підтвердити документами про оплату гонорару, квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.134-142).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Позивач та його представник в судовому засіданні, призначеному на 01 грудня 2020 року в режимі відеоконференції, участі не прийняли, про його дату, час та місце проведення повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Волкова О.Л., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що несплата відповідачем позивачу орендної плати в повному обсязі є порушенням вимог договорів оренди та є підставою для розірвання договорів оренди в силу ст.ст.24,24,32 Закону України Про оренду та стягнення заборгованості за договорами оренди за період 2016-2018 рік у розмірі 7449 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, судом встановлено, що 30 травня 2016 року між ФГ Боровой та ОСОБА_1 укладені два договори оренди землі, згідно яких ФГ Боровой прийняло у платне володіння і користування строком на сім років дві земельні ділянки, площами 6,7992 га ріллі та 7,11 га ріллі, що розташовані на території Михайло-Олександрівської сільської ради Березівського району Одеській області та належать ОСОБА_1 на праві власності (а.с.7-12,20,21).

На момент укладення договорів, його сторонами в п.3 визначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок в розмірі 154506 грн.(ділянка 6,7992 га) і 161568 грн. (ділянка 7,11 га).

Пунктом 9 вказаних договорів оренди землі визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України (а.с.7,10)

Пунктами 8,10 договорів оренди землі передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щорічно не пізніше 30 листопада поточного року у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 681,72 грн. за 1 га в рік, загальна сума орендної плати за користування двома земельними ділянками за кожний рік складає 9483 грн. (4636 грн. + 4847 грн.), при цьому, відповідно до п.30 цих договорів та ст.96 ЗК України орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, форма, спосіб і строки розрахунку по орендній платі є однією із істотних умов договору на які погодилися сторони за обоюдною, добровільною згодою та яка не суперечить інтересам держави, суспільства та інших фізичних осіб.

За ст.2 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ст.ст.21,22 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д ч.1ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Як вбачається із змісту договорів оренди, у пункті 8 спірних договорів сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем у грошовій сумі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що ставить 681,72 грн. за 1 га. в рік, загальна сума за рік складає 4847 грн.

Крім того, п.9 договорів передбачає, що розмір орендної плати здійснюється з врахуванням коефіцієнта індексації.

При цьому за кожен рік відповідач орендну плату позивачу повинен був нараховувати з врахуванням коефіцієнту індексації.

Разом з тим, матеріалах справи відсутні докази щодо розрахунків відповідачем орендної плати, з врахуванням коефіцієнту інфляції з 2016- 2018 рік.

Згідно п.10 договорів оренди, орендна плата сплачується орендарем не пізніше 30 листопада поточного року.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, за п.12 справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

В свою чергу відповідачем не надано, як до суду першої і апеляційної інстанції доказів щодо нарахування позивачу пені за несплату орендної плати в повному обсязі за період з 2016 по 2018 рік.

За п.13 договорів оренди, податок з доходів фізичних осіб на орендну плату нараховується, утримується та сплачується орендарем до бюджету, передбаченому Податковим кодексом України. Сума земельного податку не входить до складу орендної плати.

Тому посилання відповідача про те, що він сплатив податки за земельну ділянку є безпідставними, оскільки за договором оренди це є обов`язком відповідача.

Таким чином, у порушення умов вказаних договорів, орендарем не здійснювалася орендна плата у грошовій формі в повному обсязі та з простроченням такої виплати, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договорами, що є істотними порушеннями умов договору, оскільки відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договорів оренди земельних ділянок, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

12 березня 2019 року позивач направив відповідачу вимогу про дострокове розірвання договору оренди (а.с.13-16).

З урахуванням вказаного, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст.263,264 ЦПК України, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково та про розірвання договорів оренди земельних ділянок і стягнення заборгованості за орендну плату, оскільки ФГ Боровой істотно порушило умови спірних договорів оренди, а саме систематично не сплачувало частину орендної плати, не здійснювало її індексацію, нарахування пені.

Тобто, відповідач систематично не сплачував орендну плату за вказаними договорами оренди землі, що є істотним порушенням договору, тому договори оренди підлягають розірванню за рішенням суду.

Аналогічного висновку дійшов у постанові від 06 березня 2019 року Верховний Суд у справі №183/262/17, провадження №61-41932сво18, яким зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

При цьому Верховний Суд вказав, що зазначений висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах: від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, і підстав для відступлення від цього висновку немає.

У судовому засіданні відповідачем не надано доказів, що орендодавець ОСОБА_1 відмовлявся від прийняття орендної плати або іншим чином перешкоджав орендарю провести її оплату. Також відсутні докази щодо намагання відповідача провести таку оплату, зокрема внесенням боргу в депозит нотаріуса (ст.537 ЦК України).

Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на дату його ухвалення, тобто станом на 07 листопада 2019 року.

За таких обставин сам по собі факт сплати під час розгляду справи в апеляційному суді відповідачем позивачу 26 жовтня 2020 року орендної плати за 2020 рік за двома договорами оренди по 5 000 грн. правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Правильним є й висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки у договорі про надання правничої допомоги від 21 березня 2019 року, укладеному між позивачем та адвокатом Шулик М.Ю. та в акті про надання послуг згідно вказаного договору від цієї ж дати сторони договору визначили, що витрати за надання правової допомоги складають 15 000 грн., які позивачем сплачені позивачем при підписанні договору (а.с.22-23,24).

Із матеріалів справи також видно, що адвокат Шулик М.Ю. склав ОСОБА_1 позовну заяву та уточнення до неї, включаючи додаткові розрахунки заборгованості відповідача після надання ним відповідних доказів, заяву про забезпечення позову, подавав до суду інші письмові заяви та пояснення, а також приймав особисто участь в 6 судових засіданнях, призначених на 19 липня, 20 та 28 серпня, 21 та 22 жовтня, 07 листопада 2019 року (а.с.2-3,13,14,60,68,69-70,71,74-76,81-83,84,85-86,87,91,99-100,116-117,118-119).

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення, яким частково задоволено вимоги позивача необхідно залишити без зміни.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Боровой залишити без задоволення.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2019 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий:

Судді: