Рішення

від 08.12.2020 по справі 540/2319/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2319/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - позивач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2020, просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, згідно з клопотанням та графічних матеріалів від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області;

- зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з клопотанням та графічних матеріалів від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Ухвалою від 26.08.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), сторонам наданий строк для надіслання заяв по суті справи, витребувані додаткові докази.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2020 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0181) у власність, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, додавши відповідні графічні матеріали. 03.06.2020 наказом № 6781-СГ відповідач відмовив ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина. Позивач вважає відмову протиправною, посилаючись на таке. Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Дана норма не містить підстави, що слугувала відмовою позивачу, а саме: у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина. Крім того, відповідно до ч. 13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Вказане також підтверджується п.п. 2 п. 114 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", відповідно до якого державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

14.09.2020 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. ОСОБА_1 звернулася до відповідача з клопотанням від 04.05.2020 про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га (кадастровий номер 6520982000:04:001:0181), яка розташована на території Давидо-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Наказом від 03.06.2020 № 6781-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина. Відповідач зазначає, що на земельну ділянку, яку позивач має намір отримати у власність, розпорядженням голови Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 16.09.2011 № 610 наданий дозвіл на передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 . На виконання вищевказаного розпорядження розроблений проект землеустрою, на підставі якого 25.03.2014 спірній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер та внесений запис про державну реєстрацію земельної ділянки до Державного земельного кадастру. Відповідач зауважує, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Натомість, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується з підстав, передбачених ч. 13 ст. 79-1 ЗК України: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Відтак, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24.09.2020 позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вважає доводи відповідача безпідставними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також зазначає, що станом на день звернення з клопотанням до відповідача та станом на 14.09.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутня інформація відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6520982000:04:001:0181. Відтак, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні права та законні інтереси будь-кого відносно вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За змістом ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до розпорядження голови Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 16.09.2011 № 610 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Давидово-Брідської сільської ради, у власність громадянам ОСОБА_3 та іншим (всього 6 осіб) для ведення особистого селянського господарства" надана згода на передачу безоплатно у власність громадянам України, зокрема, ОСОБА_2 земельної ділянки у контурі 33 згідно викопіюванням, орієнтовною площею 2,00 га, із земель запасу, розташованих на території Давидово-Брідської сільської ради для ведення особистого селянського господарства та наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.09.2020 № НВ-6508359072020, 25.03.2014 відділ Держземагентства у Великоолександрівському районі, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.11.2013, зареєстрував за № 6520982000:04:001:0181 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2,0 га, розташовану на території Давидово-Брідської сільської ради з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка державної власності площею 2 га з кадастровим номером 6520982000:04:001:0181, розташована у Давидово-Брідській сільській раді Великоолександрівського району Херсонської області, відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення та має цільове призначення - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

04.05.2020 ОСОБА_1 подала до ГУ Дежгеокадастру у Херсонській області клопотання про надання дозволу на розроблення документацій з землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "01.03 Для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 2га (кадастровий номер 6520982000:04:001:0181), яка розташована на території Херсонська область, Великоолександрівський район, Давидово-Брідська сільська рада. До клопотання додані такі документи: бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорту громадянки України, копія з демографічного реєстру ОСОБА_1

03.06.2020 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області винесло наказ № 6781-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина.

15.06.2020 позивач оскаржила наказ від 03.06.2020 до Держгеокадастру України, на що 07.07.2020 отримала відповідь роз`яснювального характеру, наказ від 03.06.2020 № 6781-СГ не скасований.

Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Згідно зі статею 14 Конституції України кожному громадянину України гарантується право на землю.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 4 ЗК України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом ч.ч. 1-3, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом абз. 1 та 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, статтею 118 ЗК України закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 в справі № 806/3095/17, від 17.12.2018 у справі №№509/4156/15-а).

Виходячи з наведеного, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

У свою чергу, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Одночасно, чинним законодавством не передбачене право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Розглянувши заяву позивача від 04.05.2020, відповідач наказом від 03.06.2020 № 6781-СГ відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви, покликавшись при цьому на таку підставу для відмови - земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина.

Суд наголошує, що ч. 7 ст. 118 ЗК України не містить вказаної в наказі від 03.06.2020 № 6781-СГ підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, а саме: надання такого дозволу іншій особі та, як наслідок, формування земельної ділянки та внесення відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина.

З огляду на зазначене, суд відмічає, що рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 № 6781-СГ прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні не наведено.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а та 23.01.2020 у справі № 0840/2979/18.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Разом з тим, суд з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановив, що на земельну ділянку з кадастровим № 6520982000:04:001:0181 право власності, інші речові права іпотеки та обтяження не оформлені.

Отже, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органу виконавчої влади з питань надання у власність земельних ділянок, суд дійшов висновку, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Таким чином, відповідач не надав доказів затвердження розробленого ОСОБА_2 у 2013 році проекту землеустрою, та передачу у власність вказаній громадянці спірної земельної ділянки.

Варто відмітити, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно не містить відомостей про реєтрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим № 6520982000:04:001:0181 за ОСОБА_2 .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Херсонській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою та доводів відповідача про неможливість суду втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даному випадку, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовані ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Відтак, зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, необхідно звернути увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 23.01.2020 у справі № 0840/2979/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Як зазначено вище, ОСОБА_1 просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Втім, суд відмічає, що відповідач прийняв наказ від 03.06.2020 № 6781-СГ, яким відмовив позивачці у наданні дозволу, тобто відмова у наданні дозволу викладена у формі наказу, відтак належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 № 6781-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Визнання протиправним та скасування наказу від 03.06.2020 № 6781-СГ має наслідком зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з клопотанням від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

На виконання вимог статті 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення у повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість свого рішення, відтак, задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У період з 14.09.2020 до 29.09.2020 головуюча суддя Кисильова О.Й. перебувала у відпустці, з 28.09.2020 до 02.10.2020 - період тимчасової непрацездатності у зв`язку із хворобою.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, вул. Університетська, 136-а) від 03.06.2020 № 6781-СГ про відмову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, згідно з клопотанням від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, вул. Університетська, 136-а) надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з клопотанням від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, вул. Університетська, 136-а).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 109020100