Постанова

від 13.04.2021 по справі 540/2319/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2319/20 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицький О.І.

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 по справі № 540/2319/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом , у якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, згідно з клопотанням та графічних матеріалів від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області;

- зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з клопотанням та графічних матеріалів від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 04.05.2020 позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0181) у власність, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, додавши відповідні графічні матеріали. 03.06.2020 наказом № 6781-СГ відповідач відмовив ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина. Позивачка вважає відмову протиправною, посилаючись на те, що частина 7 статті 118 ЗК України не містить підстави, що слугувала відмовою позивачці, а саме: у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина. Крім того, відповідно до ч. 13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Вказане також підтверджується п.п. 2 п. 114 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", відповідно до якого державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що Наказом від 03.06.2020 № 6781-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина. Відповідач зазначає, що на земельну ділянку, яку позивач має намір отримати у власність, розпорядженням голови Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 16.09.2011 № 610 наданий дозвіл на передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 . На виконання вищевказаного розпорядження розроблений проект землеустрою, на підставі якого 25.03.2014 спірній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер та внесений запис про державну реєстрацію земельної ділянки до Державного земельного кадастру. Відповідач зауважував, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Натомість, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується з підстав, передбачених ч. 13 ст. 79-1 ЗК України: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Відтак, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 08 грудня 2020 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, вул. Університетська, 136-а) від 03.06.2020 № 6781-СГ про відмову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, згідно з клопотанням від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, вул. Університетська, 136-а) надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з клопотанням від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Стягнув на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, вул. Університетська, 136-а).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська обласна державна адміністрація подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не взяв до уваги , що дозвіл на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку надано іншій особі, а саме громадянці ОСОБА_2

- рішення суду першої інстанції суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а;

- додатково апелянт зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 46 Великоолександрівській селищній раді Великоолександрівської територіальної громади Бериславської району Херсонської області передано у комунальну власність земельну ділянку, в межах якої позивачка бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, тому Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області вже не є розпорядником вищезазначеної земельної ділянки.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що розпорядженням голови Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 16.09.2011 № 610 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території Давидово-Брідської сільської ради, у власність громадянам ОСОБА_3 та іншим (всього 6 осіб) для ведення особистого селянського господарства" надана згода на передачу безоплатно у власність громадянам України, зокрема, ОСОБА_2 земельної ділянки у контурі 33 згідно викопіюванням, орієнтовною площею 2,00 га, із земель запасу, розташованих на території Давидово-Брідської сільської ради для ведення особистого селянського господарства та наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.09.2020 № НВ-6508359072020, 25.03.2014 відділ Держземагентства у Великоолександрівському районі, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.11.2013, зареєстрував за № 6520982000:04:001:0181 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2,0 га, розташовану на території Давидово-Брідської сільської ради з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка державної власності площею 2 га з кадастровим номером 6520982000:04:001:0181, розташована у Давидово-Брідській сільській раді Великоолександрівського району Херсонської області, відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення та має цільове призначення - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

04.05.2020 ОСОБА_1 подала до ГУ Дежгеокадастру у Херсонській області клопотання про надання дозволу на розроблення документацій з землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для "01.03 Для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 2га (кадастровий номер 6520982000:04:001:0181), яка розташована на території Херсонська область, Великоолександрівський район, Давидово-Брідська сільська рада. До клопотання додані такі документи: бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорту громадянки України, копія з демографічного реєстру ОСОБА_1

03.06.2020 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області винесло наказ № 6781-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з тим, що земельна ділянка сформована та внесені відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина.

15.06.2020 позивачка оскаржила наказ від 03.06.2020 до Держгеокадастру України, на що 07.07.2020 отримала відповідь роз`яснювального характеру, наказ від 03.06.2020 № 6781-СГ не скасований.

Не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 № 6781-СГ прийнятий з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному наказі не наведено.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 № 6781-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статею 14 Конституції України кожному громадянину України гарантується право на землю.

Згідно з частиною 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин 1-3, 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України - громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацами 1, 3 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, апеляційний суд зазначає, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

У свою чергу, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Одночасно, чинним законодавством не передбачене право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, відповідач наказом від 03.06.2020 № 6781-СГ відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви, пославшись на те, що земельна ділянка сформована та внесені відомостей щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина (а.с.10).

Варто зазначити, що частина 7 статті 118 ЗК України не містить вказаної в наказі від 03.06.2020 № 6781-СГ підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, а саме: надання такого дозволу іншій особі та, як наслідок, формування земельної ділянки та внесення відомості щодо неї до Державного земельного кадастру на іншого громадянина.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 № 6781-СГ прийнятий з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному наказі не наведено.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 23.01.2020 у справі № 0840/2979/18.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Разом з цим, колегія суддів відмічає, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17 та від 19.06.2019 у справі № 750/8511/17.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим № 6520982000:04:001:0181 право власності, інші речові права іпотеки та обтяження не оформлені (а.с.64).

Також Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно не містить відомостей про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим № 6520982000:04:001:0181 за ОСОБА_2 .

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивачки у даному випадку є визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 № 6781-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Визнання протиправним та скасування наказу від 03.06.2020 № 6781-СГ має наслідком зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно з клопотанням від 04.05.2020, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Доводам апелянта про те, що дозвіл на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку надано ОСОБА_2 , надана оцінка вище.

До того ж, варто зазначити, що виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органу виконавчої влади з питань надання у власність земельних ділянок, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Натомість, доказів затвердження розробленого ОСОБА_2 у 2013 році проекту землеустрою, та передачу у власність вказаній громадянці спірної земельної ділянки апелянтом не надано.

Колегія суддів не сприймає посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а, оскільки у наведеній справі предметом спору є затвердження проекту землеустрою, відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Так, у наведеній постанові суд встановив, що проект землеустрою було погоджено у встановленому законом порядку.

Водночас, предметом спору справи, що розглядається є надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим висновок Верховного Суду, що наведений апелянтом до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

При цьому релевантним до спірних правовідносин є висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2020 у справі № 0840/2979/18, відповідно до якої ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

До того ж, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відхиляє колегія суддів і довід апеляційної скарги, що земельну ділянку, в межах якої позивачка бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою передано у комунальну власність, тому Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області вже не є розпорядником вищезазначеної земельної ділянки, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідач був розпорядником спірної земельної ділянки та на підставі рішення суду першої інстанції за ним залишається обов`язок надати дозвіл позивачці на розробку проекту землеустрою.

Окрім того, пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 по справі № 540/2319/20- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Федусик А.Г.