Рішення

від 03.12.2020 по справі 640/3636/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Київ № 640/3636/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕОТОН" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2018 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕОТОН звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2018 року №6332615147 та №6342615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2019 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про нереальність (фіктивність) операцій з даним контрагентом є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що на підставі договорів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ АККОРДА директором ОСОБА_1 було виписано акти надання послуг, накладні, рахунки на оплату. Однак, вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року по справі №363/4995/17 було визнано винною ОСОБА_1 за скоєння злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 ККУ. ОСОБА_1 надала пояснення, що вона погодилася на пропозицію невстановленої слідством особи про те, що директором ТОВ АККОРДА буде призначено її та вона в подальшому, до діяльності ТОВ АККОРДА не буде мати ніякого відношення, а фінансово - господарською діяльністю з використанням реквізитів ТОВ АККОРДА буде займатися інша особа. З огляду на викладене вище, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між позивачем та ТОВ АККОРДА .

У відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що сам факт наявності вироку в кримінальному провадженні не дає правових підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Крім того, предметом правовідносин між позивачем та ТОВ Аккорда є суборенда офісного приміщення, що підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ РЕОТОН з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансового-господарських взаємовідносин із ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (код 39424712, попередня назва ТОВ АККОРДА ) за період діяльності з 01.01.2014 по 31.05.2018.

Перевіркою ТОВ РЕОТОН було встановлено порушення:

- п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 52174 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 52 174 гривень;

- п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 181 985 грн., у тому числі:

у березні 2016 року на суму 20137 грн.,

у квітні 2016 року на суму 19 141 грн.,

у червні 2016 року на суму 37 730 грн.,

у липні 2016 року на суму 19 365 грн.,

у серпні 2016 року на суму 19 321 грн.,

у вересні 2016 року на суму 19 285 грн.,

у листопаді 2016 року на суму 8 227 грн.,

у грудні 2016 року на суму 38 779 грн.

За результатами перевірки складено акт від 02.11.2018 р. № 288/26-15-14-07-01-10/20009084 та винесено податкові повідомлення-рішення від 22.11.2018 року:

- №6332615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 181 985 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 45 496 грн.;

- №6342615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у загальному розмірі 65 218 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 52 174 грн. та за штрафними санкціями 13 044 грн.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ "Аккорда".

Так, між ТОВ Форум-Менеджмент Груп (орендар) та ТОВ РЕОТОН (суборендар) укладено договір суборенди №1328 від 12.11.2010 року. За умовами договору орендар зобов`язується передати в оперативну суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти згідно умов договору, нежитлове приміщення (офіс 4А/11) площею 186,60 кв.м., розташоване в будівлі за адресою: м. Київ, вул. М.Пимоненко, 13, корпус 4. Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами укладеного з орендодавцем (власником будинку) договору оренди від 05 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., зареєстрованого в реєстрі за №19509. Відповідно до п. 1.2.1 строк суборенди - з 12 грудня 2013 року (дата початку строку суборенди) до 10 грудня 2016 року (дата закінчення строку суборенди). Згідно п. 1.4 вказаного договору суборендар сплачує орендарю орендну плату, яка становить 28 229,37 грн., ПДВ - 5 645,87 грн., всього - 33 875,24 грн., за один повний календарний місяць суборенди.

Також, вказаним договором було визначено, що суборендатор сплачує орендарю: гарантій платіж; орендну плату; плату за сервісне обслуговування; плату за послуги, які надаються орендарем суборендарю за вимогою останнього і не включені до переліку сервісних послуг, встановленого цим договором.

В подальшому 31.10.2014 року між ТОВ Форум-Менеджмент Груп (первісний орендар), ТОВ Аккорда (новий орендар) та ТОВ РЕОТОН (суборендар) було укладено договір про внесення змін до договору суборенди №1328 від 12.11.2010 року (про заміну сторони у зобов`язанні). Відповідно до п. 1 вказаного договору у зв`язку із закінченням строку оренди за договором оренди від 05.08.2008 року, посвідченого приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., реєстровий номер 19509, укладеного між первісним орендарем з власником приміщень - ПАТ Славутич та вступом в дію договору оренди №ДС 825 від 31 жовтня 2014 року, укладеного між власником приміщень та новим орендарем, сторони досягли згоди про заміну сторони у зобов`язанні - орендаря за договором суборенди 1328 від 12 листопада 2010 року, укладеним між первісним орендарем (ТОВ Форум-Менеджмент Груп ) та суборендарем (ТОВ РЕОТОН ). Новий орендар приймає на себе всі права та зобов`язання первісного орендаря за основним договором, в тому числі, але не виключно щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної плати та/чи штрафних санкцій.

До договору суборенди №1328 від 12.11.2010 року було укладено додаткові угоди №13 від 01.02.2016 року та №14 від 15.03.2016 року, якими було визначено орендну плату у розмірі 82 839,24 грн. з ПДВ за один календарний місяць суборенди; а також надано суборендарю згоду на розміщення на зовнішній поверхні стіни будинку (корпусу 4), спеціальних конструкцій та/або рекламоносіїв, на період з 01 квітня 2016 року до кінця строку суборенди за договором.

Після спливу строку договору, між позивачем та ТОВ Аккорда було укладено новий договір суборенди №ДС 1152 від 19.10.2016 року, яким було продовжено оренду того ж самого нежитлового приміщення.

В подальшому між сторонами відповідно до угоди про розірвання договору суборенди №ДС 1152 від 19.10.2016 було досягнуто згоди достроково припинити дію договору з 31.12.2016 року.

Відповідно до актів надання послуг від 31.03.2016 №1745, від 31.03.2016 №1908, від 31.03.2016 №2197, від 31.03.2016 №1993, від 30.04.2016 №3060, від 30.04.2016 №2662, від 31.05.2016 №3546, від 31.05.2016 №3780, від 30.06.2016 №578, від 30.06.2016 №1110, від 31.07.2016 №1778, від 31.07.2016 №1448, від 31.08.2016 №2643, від 31.08.2016 №2111, від 30.09.2016 №3010, від 30.09.2016 №3397, від 31.10.2016 №3874, від 31.10.2016 №4314, від 30.11.2016 №5034, від 30.11.2016 №5210, від 10.12.2016 №5361, від 31.12.2016 №5655, від 31.12.2016 №5360, від 31.12.2016 №5895, Товариством з обмеженою відповідальністю Аккорда надані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕОТОН послуги суборенди приміщення та послуги з сервісного, комунального обслуговування приміщення за березень-грудень 2016 року.

На виконання умов договорів Товариством з обмеженою відповідальністю "Аккорда" виписані на користь позивача податкові накладні:

№33 від 02.03.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., в тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№16 від 02.03.2016 на загальну суму 5 227,60 грн., в тому числі ПДВ - 871,27 грн.;

№785 від 31.03.2016 на загальну суму 31 712, 49 грн., у тому числі ПДВ - 5 452,08 грн.;

№669 від 31.03.2016 на загальну суму 43,87 грн., у тому числі ПДВ - 7,31 грн.;

№42 від 04.04.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., у тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№671 від 30.04.2016 на загальну суму 32 006,26 грн., у тому числі ПДВ - 5 334,38 грн.;

№21 від 04.05.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., у тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№720 від 31.05.2016 на загальну суму 30 649,87 грн., у тому числі ПДВ - 5 108,31 грн.;

№9 від 01.06.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., у тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№679 від 30.06.2016 на загальну суму 30 049,12 грн., у тому числі ПДВ - 5 008,19 грн.;

№28 від 02.07.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., у тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№771 від 31.07.2016 на загальну суму 33 349,91 грн., у тому числі ПДВ - 5 558,32 грн.;

№8 від 01.08.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., у тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№682 від 31.08.2016 на загальну суму 33 089 грн., у тому числі ПДВ - 5 514,91 грн.;

№9 від 10.09.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., у тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№801 від 30.09.2016 на загальну суму 32 868,42 грн., у тому числі ПДВ - 5 478,07 грн.;

№50 від 04.10.2016 на загальну суму 82 839,24 грн., у тому числі ПДВ - 13 806,54 грн.;

№733 від 31.10.2016 на загальну суму 34 903,01 грн., у тому числі ПДВ - 5 817,17 грн.;

№764 від 30.11.2016 на загальну суму 41 264,50 грн., у тому числі ПДВ - 6 877,42 грн.;

№777 від 30.11.2016 на загальну суму 69 441,06 грн., у тому числі ПДВ - 11 573,51 грн.;

№117 від 05.12.2016 на загальну суму 26 722,37 грн., у тому числі ПДВ - 4 453,73 грн.;

№318 від 10.12.2016 на загальну суму 9 959,94 грн., у тому числі ПДВ - 1 659,99 грн.;

№442 від 20.12.2016 на загальну суму 55 820,96 грн.,у тому числі ПДВ - 9 303,49 грн.;

№671 від 31.12.2016 на загальну суму 30 524,45 грн., у тому числі ПДВ - 5 087,41 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг позивачем надано платіжні доручення.

Разом з тим, позивачем зазначено, що орендоване приміщення використовується Товариством з обмеженою відповідальністю РЕОТОН у власній господарській діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач вказав, що орендоване приміщення використовується з метою розташування офісу, в якому знаходиться керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю РЕОТОН , працівники, оргтехніка, документи, офісні меблі, звертаються клієнти, доставляються поштові відправлення.

Одночасно позивач зазначив, що з метою отримання додаткових послуг за місцезнаходженням орендованого приміщення, Товариством з обмеженою відповідальністю РЕОТОН укладено абонентський договір від 13.06.2013 №9403196 про надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв`язку та інших телекомунікаційних послуг з використанням безпроводового доступу із застосуванням CDMA; договір про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань від 24.12.2015 №50.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагента.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок щодо неправомірності формування позивачем податкової звітності з тих підстав, що згідно з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю РЕОТОН до перевірки документів встановлено, що договори суборенди, рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні підписані директором ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заступником директора ОСОБА_3 , заступником директора ОСОБА_4 .

Проте, вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 по кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42015000000002519, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , взявши на себе обов`язки, директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій, усвідомлюючи покладену на неї відповідальність службової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, не мала жодного наміру здійснювати діяльність, яка пов`язана з виробництвом, продажом товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, наданням послуг тощо, а у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяла усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: ст.ст. 19, 56, 57, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. ст. 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Так, на ОСОБА_1 , як службову особу директора підприємства, відповідно до Статуту ТОВ АККОРДА було покладено наступні обов`язки:

- видавати накази, розпорядження, інші акти з питань, що входять до її компетенції;

- організовувати реалізацію програм діяльності Товариства, рішень Загальних зборів учасників;

- вирішення всіх питань поточної роботи Товариства, його структурних підрозділів, філій, представництв, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів Учасників Товариства;

- приймати рішення про призначення посадових осіб Товариства, його філій та представництв у країні та за кордоном;

- затверджувати штатний розклад Товариства та Правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства;

- визначати умови оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

- виступати від імені Товариства та презентує його в стосунках з державними органами, іншими юридичними та приватними особами, як українськими так і іноземними;

- визначати умови укладання Товариством угод або надання йому платних послуг партнерами, вирішує питання, пов`язані з укладанням правочинів, договорів, угод, контрактів, укладає без доручення від імені Товариства правочини, з дотриманням вимог та обмежень встановлених Статутом та забезпечує їх виконання з обмеженнями, встановленими Статутом та рішеннями Загальних зборів учасників;

- видавати доручення (довіреності), відкриває розрахункові та інші рахунки Товариства, є розпорядником належних Товариству майна та коштів;

- приймати рішення про пред`явлення від імені Товариства претензій та позовів у відповідності до чинного законодавства України;

- здійснювати безпосереднє керівництво працівниками виконавчого апарату Товариства, забезпечує належні умови для їх роботи, контролює належне виконання ними своїх функціональних обов`язків та дотримання ними виконавчої дисципліни і трудового розпорядку;

- приймати рішення про притягнення до майнової відповідальності працівників Товариства;

- приймати та звільняє працівників Товариства, його філій та представництв у країні та за кордоном, здійснює затвердження штатного розкладу, вирішення інших питань в межах прав, що надані йому Загальними Зборами учасників;

- вживати необхідних заходів для збереження і належного використання майна та коштів Товариства;

- у встановленому законом порядку звітувати про діяльність Товариства перед державними і контролюючими органами;

- вирішувати інші питання діяльності Товариства, за винятком віднесених до виключної компетенції Загальних зборів учасників.

Однак, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на підприємстві, діяльністю товариства не займалась і намірів займатися не мала.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, суд зазначає, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 встановлено обставини щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства обмеженою відповідальністю АККОРДА за відсутності у неї наміру фактичного виконання обов`язків директора товариства. Разом з тим, даним вироком суду не встановлено обставин щодо здійснення фіктивного підприємництва Товариством з обмеженою відповідальністю АККОРДА . Обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю АККОРДА з позивачем, у вироках також не встановлено.

Суд також звертає увагу, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №813/1766/17, від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а.

Крім того, як встановлено контролюючим органом та підтверджено під час розгляду справи, первинні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю АККОРДА підписувались ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заступником директора ОСОБА_3 , заступником директора ОСОБА_4 .

Таким чином, вирок суду у відношенні ОСОБА_1 не може беззаперечно свідчити про нереальність господарських операцій за участю позивача та його контрагента. Разом з тим, обставини щодо використання орендованого приміщення підтверджуються даними статуту позивача та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дослідивши вказаний вирок, суд встановив, що відповідно до його описової частини, в рамках кримінального провадження були досліджені фактичні обставини, пов`язані із порушенням ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання державної реєстрації та внесення змін до реєстраційних документів ТОВ АККОРДА .

Проте, суд зазначає, що вирок не містить посилання на жодні обставини щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ АККОРДА , в т.ч. і позивачем, а також не містить відомостей про дослідження в рамках кримінального провадження реального характеру операцій із контрагентами ТОВ АККОРДА чи їх фіктивності.

Крім того, суд зауважує, що вирок відносно ОСОБА_1 винесено за ст. 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців), а не за ст. 205 (фіктивне підприємництво). Вказаним вироком не було встановлено, що злочинний намір ОСОБА_1 був спрямований, серед іншого, на здійснення нереальних господарських операцій із позивачем.

Суд звертає увагу, що окрім посилань на вирок відносно ОСОБА_1 , відповідач не вживав жодних заходів для дослідження обставин реальності чи нереальності операцій між позивачем і ТОВ АККОРДА .

Так, контролюючим органом не встановлено наявності доказів, які б свідчили про нереальність здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ АККОРДА і не зроблено висновку про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками господарської операції, зміни в їх майновому стані, як обов`язкової ознаки господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція-це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємств. Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка міститься в ухвалі від 24.05.2017 у справі № К/800/24191/16-1, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідач не заперечував сам факт існування орендних відносин між позивачем і ТОВ АККОРДА у періоді, який перевірявся, оскільки вказані правовідносини виникли задовго до призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ АККОРДА , а саме з 2014 року.

До того ж, суд звертає увагу, що більша частина документів щодо суборенди приміщення були підписані іншими директорами ТОВ АККОРДА ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , стосовно яких не було порушено кримінальних проваджень та не винесено будь-якого вироку.

Відповідач не навів аргументів та доказів того, яким чином зміна директора ТОВ АККОРДА змінила суть господарських операцій із суборенди приміщення між позивачем і ТОВ АККОРДА , які існували з 2014 року та вплинула на їх реальність.

Суд зауважує, що сам факт наявності вироку не дає підстав для визнання нереальними операцій.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а.

Податковим органом не було встановлено і замкнутої схеми руху коштів, яка б свідчила про узгодженість дій позивача, як платника податку і ТОВ АККОРДА для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, тому останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем не було відображено зауважень відносно форми та змісту первинних документів позивача.

Так, в акті зазначено, що під час перевірки були проаналізовані первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, зокрема по рахунках 311, 3771, 631, 903, 92, 949. Проте, жодних зауважень щодо належності та повноти таких документів акт перевірки не містить.

В зв`язку із чим, твердження позивача про те, що первинні бухгалтерські документи, які були підписані директором ТОВ АККОРДА ОСОБА_1 не відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні" є необґрунтованими.

Крім того, як зазначив позивач в позовній заяві та підтверджується наданими позивачем статутом Товариства з обмеженою відповідальністю АККОРДА , випискою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, даними Пенсійного фонду України, наказами з особового складу, Товариство з обмеженою відповідальністю АККОРДА зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності товариства - надання в оренду нерухомого майна, контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість, мав в штаті близько 300 працівників (яким нараховувалась на виплачувалась заробітна плата, з якої утримувались податки та збори), в користуванні товариства перебували офісні приміщення.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю АККОРДА , які фактично підтверджують реальне вчинення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Суд звертає увагу, що згідно вимог чинного законодавства України, обов`язок контролювати звітність контрагентів на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб`єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо формування податкової звітності відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналогічний висновок про недопустимість покладення негативних наслідків за порушення, допущені контрагентами платника податків, неодноразово було зроблено Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", ЄСПЛ наголосив, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні від 18.03.2010 року у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" ЄСПЛ вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. При цьому ЄСПЛ зазначив, що прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

В зв`язку із наведеним, суд вважає, що доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу Акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, фактично на доказах, які не були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаним вище контрагентом цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час , позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, акти приймання-передачі, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства за взаємовідносинами із ТОВ АККОРДА , наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак фіскальний орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень- рішень від 22.11.2018 року №6332615147 та №6342615147.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №3428 від 21.02.2019 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4390,48 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст. ст. 2,3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю РЕОТОН (04050, м. Київ, вул. М. Пимоненко, буд. 13, корп. 4, офіс 4А/11, ЄДРПОУ 20009084) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22.11.2018 №6332615147, форми "Р" на суму 227 481, 00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22.11.2018 №6342615147,форми "Р" на суму 65218,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕОТОН (04050, м. Київ, вул. М. Пимоненко, буд. 13, корп. 4, офіс 4А/11, ЄДРПОУ 20009084) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) сплачений ним судовий збір у розмірі 4 390 (чотири тисячі триста дев`яносто) гривень 48 копійок .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур