Постанова

від 30.11.2020 по справі 520/12757/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 р.Справа № 520/12757/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 17.02.20 року по справі № 520/12757/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Еко" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Харків-Еко") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2019 за № 00000390518 та № 00000400518.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 31.10.2019 за № 00000390518.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 31.10.2019 за № 00000400518.

Стягнуто на користь ТОВ "Харків-Еко" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судовий збір у сумі 4082,03 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що задекларовані господарські операції із придбання товарів, як і рух активів від контрагентів-постачальників до ТОВ Харків-Еко , не відбувалися, надані ТОВ Харків-Еко первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ТОВ Харків-Еко та його контрагентами. Просить врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13-а щодо оцінки реальності господарських операцій.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, видами діяльності якого згідно з витягом з ЄДРПОУ, зокрема, є виробництво інших готових металевих виробів, збирання небезпечних відходів, оброблення та видалення небезпечних відходів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та інші.

ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Харків - Еко з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ Дьюринг Монтаж за грудень 2016 року, ТОВ Норте Трейд за грудень 2017 року, січень 2018 року, ТОВ Фортуна-Побутторг за лютий 2018 року, ТОВ Компанія Електромаш за березень, травень-вересень 2018 року, ТОВ Кріосед за листопад 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт від 07.10.2019 за № 260/20-40-05-18-09/36626459 (надалі також - акт перевірки ), яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. а п. 198.1, абзаців першого та другого п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 217 300 грн., у тому числі у IV кварталі 2017 року у сумі 44 220 грн., у І кварталі 2018 року у сумі 36 760 грн у II кварталі 2018 року у сумі 39 720 грн., у III кварталі 2018 року у сумі 84 440 грн. та у IV кварталі 2018 року у сумі 12 160 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 217 300 грн., в т.ч. у IV кварталі 2017 року у сумі 44 220 грн, у І кварталі 2018 року у сумі 36 760 грн, у II кварталі 2018 року у сумі 39 720 грн, у III кварталі 2018 року у сумі 84 440 грн. та у IV кварталі 2018 року у сумі 12 160 грн.;

- п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України - платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, за що передбачено штраф 510,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень: форми Р № 00000390518 від 31.10.2019, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 271 625,00 грн (податкове зобов`язання - 217 300,00 грн, штрафна санкція - 54 325,00 грн); форми ПС № 00000400518 від 31.10.2019, яким на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України на позивача накладено штраф 510,00 грн.

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2019 за № 00000390518 та № 00000400518.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, дійшов висновку, що господарські операції позивача з визначеними контрагентами мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 31.10.2019 за № 00000390518 та № 00000400518 є протиправними та підлягають скасуванню; посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також на податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, а отже, не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 вказаної статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Така позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

За приписами п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Мінфіну від 20.08.2015 за № 727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, належним доказом, яким податковий орган встановлює склад податкового правопорушення, є акт перевірки.

Судовим розглядом установлено, що відповідачем перевірка ТОВ Харків-Еко проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з: ТОВ Дьюринг Монтаж (код за ЄДРПОУ 40914002) за грудень 2016 року; ТОВ Норте Трейд (код за ЄДРПОУ 41125898) за грудень 2017 року, січень 2018 року; ТОВ Фортуна-Побутторг (код за ЄДРПОУ 41251825) за лютий 2018 року; ТОВ Компанія Електромаш (код за ЄДРПОУ 39754674) за березень, травень-вересень 2018 року; ТОВ Кріосед (код за ЄДРПОУ 42416675) за листопад 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Норте Трейд .

20.11.2017 між ТОВ Харків-Еко (як Замовником) та ТОВ Норте Трейд (як Виконавцем) укладено Договір поставки № 2011, відповідно до пункту 1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати вантажні послуги (послуги з навантаження, розвантаження непридатних до використання відходів) Замовника. Вантажні послуги здійснюються на території Замовника за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7-А силами та технічними засобами Виконавця в присутності та під контролем представника Замовника /т. 1 а.с. 93/.

Вартість робіт є договірною і залежить від кількості відходів та їх пакування. Оплата здійснюється в безготівковій формі на підставі договору, рахунків, виставлених Виконавцем, або актів виконаних робіт. Форма оплати - безготівкова. Після завершення виконання робіт Виконавець та Замовник підписують акт виконаних робіт.

На виконання вимог договору в грудні 2017 року та січні 2018 року ТОВ Харків - Еко отримало від ТОВ Норте Трейд вантажні послуги на загальну суму 334 320,00 грн.

На підтвердження фактичного отримання послуг позивачем надано акти виконаних робіт від 04.12.2017 за № 1, від 11.12.2017 за № 2, від 29.12.2017 за № 3, від 25.01.2018 за № 1.

Розрахунки за вантажні послуги між підприємствами ТОВ Харків-Еко та ТОВ Норте Трейд здійснювалися у безготівковій формі та згідно з платіжними дорученнями від 11.12.17 за №262, від 14.12.17 за № 266, від 10.01.18 за № 1, від 26.01.18 за № 11 ТОВ Харків-Еко перераховано грошові кошти у сумі 334 320,00 грн.

Отримані позивачем вантажні послуги від ТОВ Норте Трейд оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, шо підтверджується карткою рахунку № 631 за грудень 2017 року та січень 2018 року.

За фактом настання першої з подій (отримання вантажних послуг) позивач отримав від ТОВ Норте Трейд податкові накладні від 04.12.2017 за № 1, від 11.12.2017 за № 3, від 29.12.2017 за № 16, від 25.01.2018 за № 13, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Компанія Електромаш .

19.03.2018 між ТОВ Харків-Еко (як Замовником) та ТОВ Компанія Електромаш (як Виконавцем) укладено Договір поставки № 1903, відповідно до пункту 1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати вантажні послуги (послуги по навантаженню, розвантаженню непридатних до використання відходів) Замовника. Вантажні послуги здійснюються на території Замовника за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7-А силами та технічними засобами Виконавця в присутності та під контролем представника Замовника /т. 1 а.с. 60/.

Вартість робіт є договірною і залежить від кількості відходів та їх пакування. Оплата здійснюється в безготівковій формі на підставі договору, рахунків, виставлених Виконавцем, або актів виконаних робіт. Форма оплати - безготівкова. Після завершення виконання робіт Виконавець та Замовник підписують акт виконаних робіт.

На виконання вимог договору в період з березня по вересень 2018 ТОВ Харків-Еко отримало від ТОВ Компанія Електромаш вантажні послуги на загальну суму 832 320,00 грн.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надано акти виконаних робіт від 29.03.18 за № 2903, від 14.05.18 за № 1405, від 15.05.18 за № 1505, від 08.06.2018 за № 0806, від 10.08.2018 за № 1008, від 30.08.2018 за № 3008, від 14.09.18 за № 1409, від 22.09.2018 за № 2209, від 22.09.2018 за № 2209/1.

Розрахунки за вантажні послуги між ТОВ Харків-Еко та ТОВ Компанія Електромаш здійснені у безготівковій формі та згідно з платіжними дорученнями від 02.04.18 за № 69, від 29.05.18 за № 112, від 30.05.18 за № 114, від 19.06.18 за № 129, від 17.07.2018 за № 148, від 15.08.18 за № 174, від 31.08.18 за № 187, від 27.09.18 за № 204, від 12.10.18 за № 218, від 12.10.2018 за № 219 ТОВ Харків-Еко перераховано грошові кошти у сумі 656 400,00 грн.

Отримані позивачем вантажні послуги від ТОВ Компанія Електромаш оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, що підтверджується карткою рахунку № 631 за березень-жовтень 2018 року.

За фактом настання першої з подій (отримання вантажних послуг) ТОВ Харків - Еко отримало від ТОВ Компанія Електромаш податкові накладні від 29.03.2018 за № 8, від 14.05.2018 за № 13, від 15.05.2018 за № 21, від 08.06.2018 за № 8, від 10.07.2018 за № 11, від 10.08.2018 за № 11, від 30.08.2018 за № 41, від 14.09.2018 за № 15, від 26.09.2018 за № 42, від 28.09.2018 за № 59, які зареєстровані Виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Фортуна-Побутторг .

01.02.2018 між ТОВ Харків-Еко (як Замовником) та ТОВ Фортуна-Побутторг (як Виконавцем) укладено Договір поставки № 18/02-1, відповідно до пункту 1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати вантажні послуги (послуги по навантаженню, розвантаженню непридатних до використання відходів) Замовника. Вантажні послуги здійснюються на території Замовника за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7-А силами та технічними засобами Виконавця в присутності та під контролем представника Замовника /т. 1 а.с. 114/.

Вартість робіт є договірною і залежить від кількості відходів та їх пакування. Оплата здійснюється в безготівковій формі на підставі договору, рахунків, виставлених Виконавцем, або актів виконаних робіт. Форма оплати - безготівкова. Після завершення виконання робіт Виконавець та Замовник підписують акт виконаних робіт.

На виконання вимог договору ТОВ Харків - Еко отримало від ТОВ Фортуна-Побутторг вантажні послуги у лютому 2018 року на загальну суму 64 200,00 грн, на підтвердження чого надано акт виконаних робіт від 15.02.18 за № 1.

Розрахунки за вантажні послуги між підприємствами ТОВ Харків-Еко та ТОВ Фортуна-Побутторг здійснені у безготівковій формі та згідно з платіжним дорученням від 22.02.18 за № 36 ТОВ Харків-Еко перераховано грошові кошти у сумі 64 200,00 грн.

Отримані позивачем вантажні послуги від ТОВ Фортуна-Побутторг оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, що підтверджується карткою рахунку № 631 за лютий 2018 р.

За фактом настання першої з подій (отримання вантажних послуг) ТОВ Харків-Еко отримало від ТОВ Фортуна-Побутторг податкову накладну від 15.02.2018 за № 15, яка попередньо зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Кріосед .

29.10.2018 р. між ТОВ Харків-Еко (як Замовником) та ТОВ Кріосед (як Виконавцем) укладено Договір поставки № 10-29/4, відповідно до пункту 1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати вантажні послуги (послуги по навантаженню, розвантаженню непридатних до використання відходів) Замовника. Вантажні послуги здійснюються на території Замовника за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7-А силами та технічними засобами Виконавця в присутності та під контролем представника Замовника /т. 1 а.с. 109/.

Вартість робіт є договірною і залежить від кількості відходів та їх пакування. Оплата здійснюється в безготівковій формі на підставі договору, рахунків, виставлених Виконавцем, або актів виконаних робіт. Форма оплати - безготівкова. Після завершення виконання робіт Виконавець та Замовник підписують акт виконаних робіт.

На виконання вимог договору ТОВ Харків-Еко отримало від ТОВ Кріосед вантажні послуги у листопаді 2018 року на загальну суму 72 960,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем надано акт виконаних робіт від 06.11.18.

Розрахунки за вантажні послуги між ТОВ Харків-Еко та ТОВ Кріосед проводились у безготівковій формі та згідно з платіжним дорученням від 20.11.2018 за № 258 ТОВ Харків-Еко перераховано грошові кошти у сумі 72 960,00 грн.

Отримані позивачем вантажні послуги від ТОВ Кріосед оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача по рахунку № 631, що підтверджується карткою рахунку № 631 за листопад 2018 року.

За фактом настання першої з подій (отримання вантажних послуг) ТОВ Харків-Еко отримано від ТОВ Кріосед податкову накладну від 06.11.2018 за № 9, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені господарські операції є реальними, факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону № 996-XIV, ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Товариства з обмеженою відповідальністю Харків-Еко є свідченням про те, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених актів виконаних робіт містять обов`язкові реквізити первинного документа - перелік отриманих послуг, який збігається з предметом договору, їх зміст, обсяг, вартісний показник та підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Доводи податкового органу про те, що надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені з порушенням, є необґрунтованими, оскільки зі змісту актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) убачається зазначення у цих актах обов`язкових реквізитів, зазначених у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: назви документа (форми), дати і місця складання, назви підприємства, від імені якого складено документ, зміст господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що на цей час відсутня законодавчо визначена форма актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) і контролюючим органом не наведено норму чинного законодавства, яка б встановлювала обов`язок суб`єкта господарювання будь-яким певним чином визначати обсяг наданих/отриманих послуг.

Водночас, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий правовий висновок з цього приводу викладений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, є безпідставним, оскільки така інформація, призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, носить виключно інформативний характер і не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція суду першої інстанції узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, що зазначена в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно ТОВ Кріосед , як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Кріосед , як-то: відсутність основних засобів, персоналу, включення до АІС Журнал ризикових платників , є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З урахуванням зазначеного, отримані підрозділами контролюючого органу пояснення громадянина ОСОБА_1 , громадянина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на які посилається відповідач як на підставу нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Норте Трейд , ТОВ Компанія Електромаш , ТОВ Фортуна-Побутторг , колегією суддів не беруться до уваги.

Щодо посилання позивача на порушення кримінальної справи відносно контрагентів позивача за ознаками злочинів, передбачених частиною першою ст. 205-1, частиною третьою ст. 191 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.08.2018 за № 32018220000000169, колегія суддів зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень таке кримінальне провадження порушено відносно умов та порядку державної реєстрації ТОВ Українська незалежна торгова компанія (код в ЄДРПОУ 40050811), а отже, відсутні підстави для їх урахування.

Водночас, відповідачем не надано до матеріалів справи вироків у кримінальних провадженнях, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Норте Трейд , ТОВ Компанія Електромаш , ТОВ Фортуна-Побутторг , та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість, факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначених вище контрагентів за укладеними договорами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 грудня 2019 у справі № 814/1439/17.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Отже, з огляду на обставини справи, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що згідно з чинним законодавством позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Згідно із підпунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Не подано ГУ ДПС у Харківській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Харків-Еко як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Харків-Еко розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операції ТОВ Харків-Еко та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ Харків-Еко , зазначених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /т. 1 а.с. 23/.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду цієї адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків акта від 07.10.2019 за № 260/20-40-05-18-09/36626459 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2019 за № 00000390518.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2019 за № 00000390518 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у такому повідомленні-рішенні.

Водночас, щодо податкового повідомлення-рішення № 00000400518 від 31.10.2019, яким на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України на позивача накладено штраф у сумі 510,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій, доданому до акта від 07.10.2019 за № 260/20-40-05-18-09/36626459, періодом, у якому ТОВ Харків-Еко не забезпечено збереження документів, визначено листопад 2018 року, що відповідає правовідносинам з ТОВ Кріосед , проте, розділи акта перевірки, які стосуються вказаного контрагента позивача, не містять посилань на встановлення вказаного податкового правопорушення.

Отже, оскільки відповідачем не доведено факту порушення ТОВ Харків-Еко п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, застосування до позивача штрафу у сумі 510,00 грн у зв`язку із ненаданням до перевірки частини первинних документів, є неправомірним, а отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00000400518 від 31.10.2019 також підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відповідачем не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до всіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Щодо посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 808/6309/13-а, колегія суддів зауважує, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції у цій справі та їм не суперечать.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року по справі № 520/12757/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 07.12.2020 року