Постанова

від 25.11.2020 по справі 910/19109/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2020 р. Справа№ 910/19109/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 25.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 (повний текст складено 15.09.2020)

у справі №910/19109/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Київської міської ради

до Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (змінена назва з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) про визнання недійсним рішення №60/78-р./к у справі №71/60/76-рп/к.19 адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Рішення АМК).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне Рішення АМК прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; за невідповідності висновків, викладених у Рішенні АМК обставинам справи.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 позов задоволено повністю. Рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.11.2019 № 60/78-р/к визнано недійсним. Присуджено до стягнення з Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Київської міської ради судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Північне обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/19109/19 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києваі від 31.08.2020 у справі №910/19109/19, яке обґрунтоване тим, що копію повного тексту рішення скаржником отримано засобами поштового зв`язку 23.09.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 75110320. яке міститься в матеріалах справи.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема на думку відповідача, місцевим господарським судом не було враховано наступне:

- по - перше, приписи законодавства про захист економічної конкуренції щодо повноважень з визначення відповідного ринку обороту товару (послуг), які покладені на органи Антимонопольного комітету України;

- по - друге, приписи спеціального Закону, що регулює діяльність з надання охоронних послуг, а також умови ліцензування такого виду господарської діяльності;

- по - третє, умов фактичного здійснення охоронної діяльності учасниками відповідного ринку, зокрема, умов наданих виключних прав Комунальному підприємству "Муніципальна охорона" рішенням Київської міської ради на охорону ряду об`єктів комунальної власності та отримання Комунальним підприємством "Муніципальна охорона" додаткового фінансування за рахунок коштів бюджету міста Києва.

З огляду на вищевикладені обставини, відповідач стверджує, що відповідні дії позивача є порушенням, передбаченим пункту 3 статті 50 та абзацом 7 частини 2 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування у наданні Комунальному підприємству "Муніципальна охорона" переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів та можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку охоронних послуг у територіальних межах міста Києва.

Узагальнений виклад позицій позивача

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) (складу суду) між суддями від 21.10.2020 апеляційну скаргу Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №910/19109/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 поновлено Північному обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/19109/19. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/19109/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/19109/19; призначено розгляд апеляційної скарги на 25.11.2020.

В судове засідання, яке відбулося 25.11.2020 з`явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.11.2019 адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалила Рішення АМК, яким визнала, що Київська міська рада вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме: надання Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до обмеження конкуренції на ринку охоронних послуг у територіальних межах м. Києва; зобов`язала Київську міську раду у місячний строк з дня отримання рішення припинити порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення шляхом внесення змін до пункту 2.2 рішення Київської міської ради від 20.12.2018 № 532/6583 "Про деякі заходи щодо охорони та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Києва" (далі - рішення № 532/6583) в частині визначення надавачів охоронних послуг щодо об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі наведення прозорого (відкритого) конкурсного відбору (конкурс, тендер тощо).

14.11.2019 на адресу позивача (вх. № 08/26591) надійшов лист від 12.11.2019 № 60-02/6438 про направлення копії рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 71/60/76-рп/к.19 від 11.11.2019 № 60/78-р/к.

Рішення АМК обґрунтовано тим, що 20.12.2018 Київська міська рада ухвалила рішення № 532/6583, яким було надано КП "Муніципальна охорона" виключне (ексклюзивне) право на надання охоронних послуг щодо певного ряду об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва на договірних засадах.

Так, згідно з рішенням Київської міської ради "Про деякі заходи щодо охорони та збереження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 20.12.2018 № 532/6583, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою вжиття належних заходів щодо охорони та збереження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва умовах посилення можливих загроз забезпеченню нормальної життєдіяльності міста Київська міська рада вирішила визначити такі категорії об`єктів комунальної власності та їх територій територіальної громади міста Києва, які потребують здійснення пріоритетних заходів з їх охорони та збереження: 1.1 об`єкти транспортної та інженерно-транспортної інфраструктури (за умови відсутності відповідних воєнізованих служб охорони); спеціалізовані заклади та установи соціального захисту населення; заклади охорони здоров`я, що складають вторинну та третинну ланки медичної допомоги; заклади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної освіти; об`єкти зеленого господарства (парки, сквери тощо); інші об`єкти за пропозиціями структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), або районних в місті Києві державних адміністрацій; об`єкти житлово-комунального господарства, а саме: тепло-, водо-, електро-, газозабезпечення та каналізування.

Відповідно до пункту 2 вказаного рішення виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) визначити адресний перелік об`єктів, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та їх територій, визначених пунктом 1 цього рішення; забезпечити силами комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) "Муніципальна охорона" охорону об`єктів та їх територій відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 цього рішення на договірних засадах.

На думку відповідача, вказане рішення позивача може призвести до негативних наслідків для конкуренції на цьому ринку, зокрема, для тих суб`єктів господарювання, які мають необхідні ліцензії для провадження охоронної діяльності та, відповідно, є конкурентами на зазначеному ринку, але обмежені у доступі до певного переліку споживачів (об`єктів для охорони).

За результатами розгляду справи № 71/60/76-рп/к.19 такі дії позивача кваліфіковано як порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування).

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання про наявність підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 позов задоволено повністю. Рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.11.2019 № 60/78-р/к визнано недійсним. Присуджено до стягнення з Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Київської міської ради судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

За змістом до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" врегульовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання" цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з приписами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

В силу приписів статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; накладення штрафу; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію.

За правилами статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Пунктом 8 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина 4 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Як вбачається з матеріалів справи, у справі № 71/60/76-рп/к.19 відповідачем зібрано інформацію від суб`єктів господарювання, які не мають відношення до практичного надання охоронних послуг з охорони об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Крім того, в матеріалах справи № 71/60/76-рп/к.19 відсутні докази того, що рішення позивача № 532/6583 стосується всього ринку охоронних послуг; не передбачено обов`язку балансоутримувачів об`єктів та прилеглих територій, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та потребують здійснення пріоритетних заходів з їх охорони та збереження визначених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладати договори з надання послуг охорони тільки з Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона".

На підтвердження не доведеності відповідачем обставин, які мають значення для справи, позивачем був направлений лист із зауваженнями та запереченнями до подання від 25.10.2019 № 60-03/216п, в якому останній зазначив, що відповідно до матеріалів справи № 71/60/76-рп/к.19 охорону об`єктів визначених Розпорядженням здійснюють інші суб`єкти господарювання на підставі укладених договорів.

Зокрема, Приватне підприємство "Охоронна-Юридична Компанія Шериф" згідно з договорами № 1188 та 1189 від 25.03.2019 надає послуги з охорони Київській міській клінічній лікарні № 3. Строк дії зазначених договорів до 31.12.2019.

Згідно з листом ТОВ "Гарант безпеки ЛТД" від 02.09.2019 № 60-01/3167 зазначене підприємство також надає послуги з охорони об`єктів комунальної власності на підставі договорів, які чинні на момент підготовки листа.

У відповідності з договором № 53-19-289 про надання послуг ТОВ "Холдинг охоронних підприємств "Шериф" надає послуги по ряду об`єктів Комунального підприємства "Київпастранс". Строк дії договору до 31.12.2019.

Колегія суддів погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції стосовно того факту, що відповідачем не наведено відомостей про звернення суб`єктів господарювання до підприємств з пропозицією надання своїх послуг на охорону об`єктів, у зв`язку з цим не можливо об`єктивно стверджувати про антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування.

Також твердження відповідача щодо того, що реалізація заходів, передбачених рішенням № 532/6583, може здійснюватися, зокрема, шляхом проведення відповідних процедур публічних закупівель, відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон не застосовується у випадку, якщо замовники, визначені у пункті 4 частини першої статті 2 цього Закону, здійснюють закупівлі таких предметів закупівлі: товари, роботи і послуги, що виробляються, виконуються чи надаються на користь замовника або групи замовників афілійованим підприємством виключно для забезпечення діяльності такого замовника або групи замовників в окремих сферах господарювання.

Для цілей цього Закону афілійованими підприємствами вважаються відокремлені підрозділи замовника, майно та операції яких зазначені в консолідованому балансі замовника, або суб`єкти господарювання, стосовно яких замовник має вирішальний вплив, або суб`єкти господарювання разом із замовником перебувають під вирішальним впливом іншого замовника.

Однак, відповідач залишив поза увагою і той факт, що одним із показників відсутності антиконкурентних дій є наявність підрозділів позивача, який виступає замовником, а майно та операції яких зазначені в консолідованому балансі позивача, стосовно яких позивач здійснює контроль.

У цьому випадку споживачами товару є група підприємств, що користуються послугами іншого підрозділу, тоді як інші суб`єкти господарювання, які надають та користуються охоронними послугами не входять до цієї групи, не знаходяться на балансі та не контролюються позивачем, а тому можуть вільно здійснювати свою діяльність за межами групи підрозділів позивача.

Судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач при ухваленні оспорюваного Рішення АМК невірно зазначив факт наявності відносин контролю між підрозділами (суб`єктами господарювання) позивача з наявністю антиконкурентних дій на ринку.

Абзацом 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (частини 1, 2 статті 140 Конституції України).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Відповідно до пункту 30 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Наведене свідчить, що орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном у тому разі, якщо воно є виключно об`єктом права комунальної власності.

Рішенням позивача № 532/6583 було визначено категорії об`єктів та їх територій комунальної власності територіальної громади міста Києва, які потребують здійснення пріоритетних заходів з їх охорони та збереження.

За таких підстав, Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" доручено здійснювати охорону об`єктів та їх територій, визначених виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) відповідно до пункту 2 цього рішення, на договірних засадах.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що приймаючи спірне рішення відповідач не врахував, що позивач рішенням № 532/6583 визначив категорії об`єктів та їх територій комунальної власності територіальної громади міста Києва, які потребують здійснення пріоритетних заходів з їх охорони та збереження, зокрема, об`єкти транспортної та інженерно-транспортної інфраструктури (за умови відсутності відповідних воєнізованих служб охорони); спеціалізовані заклади та установи соціального захисту населення; заклади охорони здоров`я, що складають вторинну та третинну ланки медичної допомоги; заклади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної освіти; об`єкти зеленого господарства (парки, сквери тощо).

Крім того, столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов`язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.

Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Згідно з підпунктом 2 пункту "б" частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров`я, збереження матеріальних цінностей.

З викладених положень вбачається, що на позивача покладено обов`язок забезпечення державного і громадського порядку.

Отже, рішенням № 532/6583 було доручено Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Муніципальна охорона" здійснювати охорону об`єктів та їх територій, визначених виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) відповідно до пункту 2.2 цього рішення, на договірних засадах.

Виходячи з вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що не можуть бути прийнятним, при ухваленні рішення відповідачем, наявність між суб`єктами господарювання відносин контролю (в розумінні абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), яке само по собі ще не свідчить про утворення переваг у конкурентній поведінці та наданні переваг.

Крім того, у Рішенні АМК відповідач не заперечує, що Комунальне підприємство "Муніципальна охорона" створено з метою здійснення охорони об`єктів та територій, визначених виконавчим органом Київської міської ради, а отже твердження відповідача про порушення норм закону "Про захист економічної конкуренції" є помилковим, оскільки не можливо стверджувати про порушення закону підрозділами позивача як замовника, майно та операції яких зазначені в консолідованому балансі позивача, стосовно яких позивач здійснює контроль та які разом із позивачем перебувають під контролем громади міста Києва.

Для кваліфікації дій позивача, як порушника законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений пунктом 3 статті 50 і частини 2 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", обов`язково має бути доведений факт встановлення таких обмежень або надання переваг суб`єкту, на всьому ринку охоронних послуг, а не тільки на підприємствах (підрозділах) позивача. Саме на відповідний орган Антимонопольного комітету України покладається обов`язок доведення факту правопорушення.

Натомість, висновок відповідача про те, що на території міста Києва надано окремому суб`єкту господарювання переваги, які ставлять його у привілейоване становище шляхом надання цьому суб`єкту господарювання виключного (ексклюзивного) права на надання охоронних послуг щодо певного ряду об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва стосовно конкурентів є помилковим і недоведеним, оскільки послуги, які здійснює суб`єкт господарювання КП "Муніципальна охорона" надаються підрозділам позивача, де замовником є позивач, а отримувачами - підрозділи позивача, за якими він здійснює контроль та які разом із позивачем перебувають під контролем громади міста Києва, і які не можуть конкурувати та займати привілейоване положення.

До того ж, рішення позивача № 532/6583 не зачіпає охоронні послуги на ринку міста Києва, які могли б розглядатися іншими охоронними підприємствами, які надають такі ж послуги.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, вірно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та відсутні порушення процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Інші доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Північного обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/19109/19 - без змін.

Матеріали справи №910/19109/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.12.2020.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко