Постанова

від 03.12.2020 по справі 925/289/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа№ 925/289/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 (повний текст складено 20.05.2019)

у справі №925/289/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області

до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тальнівської районної державної адміністрації

про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія" про зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 25,6780 га, яка розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами 7124081200:01:001:0565, 7124081200:01:001:1149, 7124081200:01:001:1353, за межами населеного пункту в адміністративних межах Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області що перебувала в користуванні Дочірнього підприємства "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія" відповідно до договору оренди землі №120 від 02.04.2004, додаткової угоди №218 від 13.07.2009 та договору №166 від 22.03.2011 про внесення змін до договору оренди землі №120 від 02.04.2004.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 залишено позов без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю законних підстави для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, керівник Звенигородської місцевої прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 у справі №925/289/19 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Зокрема прокурор посилається на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки доводам прокурора щодо наявності підстав для представництва у даній справі. Як наслідок, фактично не надаючи самостійної оцінки обставинам справи, надмірно формалізувавши повноваження прокурора, останній вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив позов без розгляду, обмеживши право прокурора на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом.

За твердженням прокурора Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, обмежившись лише проведенням перевірки, з вимогами до відповідача про усунення допущених порушень не зверталося, що на думку прокурора доводить невжиття позивачем, як уповноваженим органом, заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва прокурора інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та обґрунтовано залишив позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст відповіді прокурора на відзив відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прокурор наголошує на тому, що твердження відповідача щодо повноважень Звенигородської місцевої прокуратури стосовно представництва інтересів держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Узагальнений виклад позицій позивача та третьої особи

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 у справі №925/289/19 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

24.06.2019 до Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшло платіжне доручення №873 від 04.06.2019 про сплату судового збору в сумі 1921 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 у справі №925/289/19; призначено розгляд апеляційної скарги на 06.08.2019.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019 апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №925/289/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

20.09.2019 до Північного апеляційного господарського суду від заступника прокурора міста Києва суду надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, яке мотивоване тим, що справу №587/430/16-ц було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду 26.06.2019 та прийнято судове рішення, на підтвердження чого надано копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у задоволенні клопотання заступника прокурора міста Києва про поновлення провадження у справі №925/289/19 відмовлено.

До Північного апеляційного господарського суду від заступника прокурора міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому заступник прокурора міста Києва зазначає, що обставини, які зумовили зупинення апеляційного провадження у справі №925/289/19 відпали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №925/289/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 зупинено провадження у справі № 925/289/19 за апеляційною скаргою керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

04.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду від прокурора Бондарчук І. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №925/289/19, в якому останній просив поновити провадження у справі та призначити до розгляду справу №925/289/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у задоволенні клопотання прокурора Бондарчук І. про поновлення провадження у справі №925/289/19 відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №925/289/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, судове засідання 07.10.2020 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 у справі №925/289/19; призначити розгляд апеляційної скарги на 02.11.2020.

27.10.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 повернуто без розгляду заяву Дочірнього підприємства "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 у справі №925/289/19.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, судове засідання призначене на 02.11.2020 не відбулося.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 у справі №925/289/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/289/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Звенигородської місцевої прокуратури на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 у справі №925/289/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2020.

В судове засідання, яке відбулося 03.12.2020 з`явився прокурор, який підтримав апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явився про причину відсутності суду апеляційної інстанції не повідомили. Оскільки явка представників позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення про місце, дату та час судового розгляду.

Колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволення, а оскаржена ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 про залишення без розгляду позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Судова колегія звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі 906/982/19.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, за абзацом 4 ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (п.п. 25-1 п. 4 Положення).

За змістом пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду виключно з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, закріплені у вказаному положенні повноваження Держгеокадастру на звернення до суду лише саме з такими категоріями позовів повністю узгоджується з приписами ст. 10 Закону України "Про державний контор за використанням та охорони земель", якими передбачено право державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на звернення до суду виключно з такими позовами.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, органи Держгеокадастру наділені повноваженнями бути позивачем у даній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 дійшла наступного правового висновку:

"Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор".

Як вбачається з матеріалів справи, Звенигородська місцева прокуратура зверталася до Вишнопільської міської ради з листом від 11.12.2018 №141-1124вих-18 про надання інформації щодо використання на поточний час земельної ділянки загальною площею 24,5 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Вишнопільської сільської ради Тальніківського району Черкаської області з урахуванням проведено Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області обстеження відносно самовільного захоплення земельної ділянки відповідачем.

У відповідь на вищезгаданий лист Вишнопільська міська рада листом від 11.12.2018 №357 повідомила місцеву прокуратуру про те, що спірна земельна ділянка продовжується використовуватися відповідачем та засіяна озимою пшеницею.

В подальшому, Звенигородська місцева прокуратура звернулася до Головного управлінням Держгеокадастру у Черкаській області з листом від 11.12.2018 №141-1125вих18, в якому просила останнього провести обстеження земельних ділянок, що розташовані за межами населеного пункту в адміністративних межах Вишнопвільської сільської ради, Тальніківського району, Черкаської області, які використовувалися без наявності правовстановлюючих документів. При цьому, за результатами проведеного обстеження вказаних земельних ділянок направити до місцевої прокуратури належним чином завірені копії матеріалів перевірок, а саме: наказу про проведення перевірки, актів перевірки, протоколів про адміністративні правопорушення, постанов по справах про адміністративне правопорушення, а також інших матеріалів, що стосуються вказаного питання.

У відповідь на вищевказаний лист Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 26.12.2018 №10-23-0.4-1397/90-18 повідомила місцеву прокуратуру про те, що за результатами перевірки 21.12.2018 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки з зазначенням порушення вимог земельного законодавства, а саме, порушення полягає у самовільному зайнятті відповідачем земельної ділянки.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Звенигородська місцева прокуратура звернулася до Вишнопільської міської ради з листом від 10.01.2019 №141-46вих19 про надання інформації щодо особи, яка здійснює орендну плату за спірну земельну ділянку, загальною площею 25,6780 га, що використовує відповідач.

У відповідь на вищезгаданий лист Вишнопільська міська рада повідомила листом від 11.01.2019 №3 місцеву прокуратуру про те, що спірну земельну ділянку використовує відповідач і за неї сплачує орендну плату.

Листом від 08.02.2019 №31/153-113вих19 Звенигородська місцева прокуратура звернулася до Головного управлінням Держгеокадастру у Черкаській області про з`ясування питання щодо вжиття останнім заходів щодо притягнення службових осіб Дочірнього підприємства "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія" до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 53-1 КУпАП.

У відповідь на лист Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у своєму листі зазначило, що в ході проведення перевірки не встановлено особу, яка вчинила порушення та повідомила, що листом від 20.02.2019 до прокуратури Черкаської області були надіслані копії матеріалів перевірки для прийняття рішення щодо подальшого вжиття заходів реагування.

В подальшому, Звенигородська місцева прокуратура звернулася до Головного управлінням Держгеокадастру у Черкаській області з листом від 25.02.2019 №31/153-212вих19 для з`ясування питання щодо вживання останнім заходів представницького характеру щодо повернення спірної земельної ділянки, зокрема, з 30.09.2013.

В відповідь на лист Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 06.03.2019 №10-23-0.3-1490/2-19 повідомило місцеву прокуратуру про те, що станом на 01.03.2019 відповідач не звертався з клопотанням до позивача про поновлення чи продовження терміну дії договору оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Також у своєму листі Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області зазначило про те, що відповідачу позивачем не передавалася спірна земельна ділянка за актом прийому-передачі. Заходи представницького характеру Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області не вживалися.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що компетентним органом, зокрема позивачем, протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не вживалися дії щодо ймовірного порушення земельного законодавства відповідачем, а саме, позивач не звертався до суду з позовом в інтересах держави, що насамперед є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва прокурора у суді з даним позовом.

Крім цього, колегія суддів зауважує на тому, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на зазначене, помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.

При цьому, судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно якої з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів, у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Тому в таких випадках виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Таким чином, місцевим господарським судом неправильно застосовано норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема, залишено позов без розгляду, у зв`язку з тим, що даний позов подано прокурором, який не має процесуальної дієздатності, за посиланням п. 1 ч. 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурор не має процесуальної дієздатності для здійснення представництва інтересів держави в суді у цій справі.

З огляду на зазначене, висновок місцевого господарського суду про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності у цій справі на підставу для здійснення представництва інтересів держави в суді є таким, що не відповідає процесуальному закону та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду висвітленої у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Висновки за результатами апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу про залишення без розгляду позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України винесена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Судові витрати

У зв`язку з тим, що судова колегія не змінила та не ухвалила нового рішення, а справа направляється на розгляд суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат у даному випадку згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури задовольнити, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 у справі №925/289/19 - скасувати.

Матеріали справи №925/289/19 передати на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.12.2020.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Є.Ю. Шаптала

Т.І. Разіна