Рішення

від 07.12.2020 по справі 904/2613/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020м. ДніпроСправа № 904/2613/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Афанасьєв Р.Г.;

від відповідача: Биструшкін О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" (с. Старі Кодаки, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Болид К" (м. Дніпро)

про стягнення збитків в сумі 92 350 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Болид К" (далі - відповідач) збитки в сумі 92 350 грн. 00 коп., які складають розмір здійсненої позивачем (покупцем) попередньої оплати за непоставлений відповідачем (постачальником) товар за договором поставки №19/07/18 від 19.07.2018.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 в частині повної та своєчасної поставки обумовленого в договорі (специфікації) товару, внаслідок чого позивач (покупець) втратив інтерес до виконання вказаного зобов`язання та вимагав, в порядку статті 623 Цивільного кодексу України, відшкодувати збитки в сумі 92 350 грн. 00 коп., які складають розмір здійсненої позивачем (покупцем) попередньої оплати за непоставлений відповідачем (постачальником) товар за договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018. Надіслана позивачем заява про відмову від прийняття виконання та вимога про відшкодування збитків № 10/04-20 від 10.04.2020 не була задоволена відповідачем, що і стало причиною звернення із даним позовом до суду.

Позивачем разом з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, в якому він просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Болид К" оригінали договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією № 1 від 19.07.2018 та рахунку-фактури відповідача № СФ-0000071 від 20.08.2018, посилаючись на те, що підписані з боку позивача (покупця) вказані документи були надіслані відповідачу (постачальнику) для підписання, але не були повернуті позивачу. Натомість позивач зазначає, що має у розпорядженні скан-копії оригіналів вказаних документів, які були надіслані відповідачем відповідальному працівнику позивача, що підтверджує їх наявність у відповідача.

Ухвалою суду від 21.05.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21.05.2020 було витребувано у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Болид К", наступні документи: договір поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією № 1 від 19.07.2018 та рахунок-фактура № СФ-0000071 від 20.08.2018 (належним чином засвідчені копії - до матеріалів справи, оригінали - для огляду у судовому засіданні).

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 24687/20 від 05.06.2020), в якому він просив суд визнати поважною причину пропуску строку для надання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також продовжити строк для подання таких заперечень та відзиву на позовну заяву. Клопотання було обґрунтоване неотриманням відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також випадковим виявленням відомостей про наявність даного судового провадження з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 05.06.2020.

Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду повторно 22.06.2020 (вх. суду №27473/20 від 22.06.2020).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 28957/20 від 30.06.2020), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- відповідач заперечує факт підписання договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 з обох сторін;

- директор підприємства позивача засвідчив копію договору, не маючи оригіналу такого договору і не маючи доказів його існування;

- договором та специфікацією не встановлено строк постачання товару, а саме: позивач зазначає, що специфікацією № 1 визначено, що строк постачання складає 4-5 тижнів, але сторонами не визначена подія або календарна дата, з якої має починати відлік строк для поставки товару, отже немає підстав стверджувати, що цей строк закінчився;

- позивач не надав доказів виставлення рахунку-фактури № СФ-00071 від 20.08.2018, оскільки, якщо рахунок виставлявся, то незрозуміло навіщо позивач просить суд його витребувати у відповідача. Також відповідач вважає незрозумілим, чому позивач оплатив меншу, ніж зазначено в рахунку, суму;

- посилання позивача на неотримання відповіді на лист № 10/04-20 від 10.04.2020 є необґрунтованим, оскільки така відповідь була надана відповідачем;

- електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписання електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 № 922/788/19. Враховуючи, що відповідач оспорює факт наявності підписаного обома сторонами та скріпленого печатками оригіналу договору, то саме позивач зобов`язаний довести факт його існування, надавши такий оригінал суду;

- оскільки позивач заявляє, що у нього відсутній підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох сторін оригінал договору, а також суду не надано належних та допустимих доказів наявності такого оригіналу у іншої особи, то позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню;

- господарська операція з поставки відповідачем товару позивачу була відображена в податковому обліку, що підтверджується копією податкової накладної № 10 від 20.08.2018 та копією податкової накладної від 06.11.2018. При цьому, до теперішнього часу відповідач не отримував повідомлення від позивача про корегування податкових зобов`язань з ПДВ.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що в подальшому планує подати доповнення до відзиву разом з доказами, які стосуються предмету спору, а саме: заяву свідка, підписану особою, яка передавала товар позивачу, докази відображення позивачем господарської операції по поставці продукції відповідачем, докази відмови позивача від підписання документів по отриманню товару від відповідача, докази транспортування товару до місця його прийняття позивачем.

У відзиві на позовну заяву відповідач у відповідності до частини 1 статті 90 ГПК України поставив позивачу наступні запитання.

1. З якої дати позивач вважає укладеним договір поставки № 19/07/18 від 19.07.2018?

2. З якої дати розпочинається строк для поставки товару за специфікацією № 1 до договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018?

3. З якої дати позивач вважає порушеним своє право, за захистом якого звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області?

4. Якими доказами позивач може підтвердити факт виставлення позивачу рахунку-фактури № СФ-0000071 від 20.08.2018?

5. Чому позивач сплатив відповідачу саме 44 050 грн. 00 коп., а не іншу суму?

6. Чому позивач сплатив відповідачу 44 050 грн. 00 коп., не отримавши, як вказує позивач, товару від відповідача?

7. Чи є у позивача докази звернення до відповідача з метою отримання оригіналів договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018, специфікації № 1, рахунку-фактури №СФ-0000071 від 20.08.2018?

8. Якими доказами позивач може підтвердити факт підписання відповідачем договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018?

9. Які докази можуть підтвердити дії позивача по врегулюванню даного спору в досудовому порядку?

10. Чому в податковому обліку позивача відображений факт отримання від відповідача товару за специфікацією № 1 до договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018?

Від відповідача надійшла відповідь на ухвалу про витребування доказів (вх. суду № 28958/20 від 30.06.2020), в якій він просить суд долучити до матеріалів справи копію рахунку-фактури № СФ-0000071 від 20.08.2018 та зазначає, що у відповідача немає і ніколи не було оригіналу договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією №1 від 19.07.2018, відсутня також належним чином засвідчена копія таких документів; зазначає, що відповідачу не відомо про укладення такого договору разом зі специфікацією.

Від відповідача надійшла заява (заперечення) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду № 28960/20 від 30.06.2020), в якій він просить суд справу призначити до розгляду в порядку загального позовного провадження, посилаючись на таке:

- згідно з останньою практикою Верховного суду електронна переписка, на яку посилається позивач, є неналежним доказом по справі;

- в даному випадку вбачаються недобросовісні дії позивача по введенню суду в оману за допомогою невідомо як створених доказів, наявність яких заперечується відповідачем;

- позивач посилається на відсутність господарської операції по поставці відповідачем продукції позивачу в той час, як ця операція була відображена в податковій звітності та, ймовірно, відповідач буде вимушений звертатись до податкової інспекції з метою отримання доказів відображення цієї господарської операції в податковій звітності позивача;

- справа потребує великої кількості пояснень осіб, задіяних у взаємовідносинах сторін (осіб, які узгоджували продукцію, здійснювали її транспортування, передачу, відображення в податковому обліку тощо);

- дана справа є складною та потребує дослідження багатьох доказів, деякі з яких мають бути витребувані, в тому числі від позивача.

Ухвалою суду від 02.07.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі та справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 28.07.2020.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду №32991/20 від 21.07.2020), в якій він зазначив про наступне:

- до відзиву на позовну заяву не додано довіреності чи іншого документу на підтвердження повноважень представника відповідача, який підписав вказаний відзив. Таким чином відзив на позовну заяву від 30.06.2020 підписано особою, повноваження якої не підтверджені. За таких обставин у позивача відсутні підстави вважати доводи відзиву на позовну заяву від 30.06.2020 офіційною правовою позицію (запереченням) відповідача проти позову. Отже, позивач не вбачає підстав для заперечення проти доводів, наведених представником - адвокатом О.С. Биструшкіним, чиї повноваження на цей час не підтверджені;

- у випадку надання відповідачем належних доказів щодо наявності повноважень представника відповідача - адвоката О.С.Биструшкіна, на підписання відзиву на позовну заяву від 30.06.2020, позивачем буде подано відповідь на відзив, в якій будуть викладені пояснення, міркування аргументи щодо наведених відповідачем заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду №34032/20 від 28.07.2020), в якому він просив суд витребувати від відповідача письмові пояснення з наданням відповідних доказів щодо обставин оформлення (підписання, направлення тощо) відповідачем договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією № 1 від 19.07.2018, які відображатимуть наступні аспекти: - Чи підписувався договір поставки №19/07/18 від 19.07.2018 разом зі Специфікацією № 1 від 19.07.2018 лише однією стороною та якою саме? Який зміст цих документів? Які саме документи (скан-копії) надсилалися працівником відповідача працівнику позивача, коли, яким чином? Де знаходяться оригінали наступних документів, скан-копії яких надсилалися працівником відповідача працівнику позивача? Який зміст документів, скан-копії яких надсилалися працівником відповідача працівнику позивача? Який зміст документів, скан-копії яких надсилалися працівником відповідача працівнику позивача, та чи відповідає їх зміст договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією № 1 від 19.07.2018, копії яких було додано позивачем до позовної заяви? Яким чином відповідач отримував від позивача чи направляв позивачеві договір поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією № 1 від 19.07.2018?

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 34033/20 від 28.07.2020), в якому він просить суд залучити до матеріалів справи докази направлення відповідачеві копії відповіді на відзив.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 34071/20 від 28.07.2020), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи наступні докази: копію заяви свідка від 27.07.2020, копію колегіально складеного акту від 13.12.2018, копію товарно-транспортної накладної № 13/12/18 від 13.12.2018; копію адвокатського запиту № 24/07/20 від 24.07.2020 з доказами відправки.

Від відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналу доказу (вх. суду №34072/20 від 28.07.2020), в якому він просить суд витребувати у позивача оригінал договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018.

У підготовче засідання 28.07.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 31.08.2020, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, приймаючи до уваги тривалість перебування судді у черговій щорічній відпустці (серпень 2020 року), суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.07.2020 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: з 01.09.2020 по 30.09.2020 включно та підготовче засідання відкладено на 08.09.2020 .

Від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про залучення доказів до матеріалів справи (вх. суду № 41103/20 від 07.09.2020), в якому він просив суд не приймати до розгляду докази, долучені разом з клопотанням від 28.07.2020, а також просив суд визнати відсутньою подію постачання відповідачем позивачу товару на суму 96 600 грн. 00 коп.

Від позивача надійшло клопотання про виклик свідків (вх.суду № 41107/20 від 07.09.2020), в якому він просив суд викликати у судове засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на наявність сумнівів у достовірності складених вказаними особами документів на підтвердження факту поставки позивачу товару на суму 96 600 грн. 00 коп.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 41103/20 від 07.09.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи копії доказів, які підтверджують прийняття до виконання замовлення позивача щодо поставки каретки (наказ), закупівлю відповідачем матеріалу, необхідного для її виготовлення (видаткові накладні, рахунок на оплату), а також докази поставки товару позивачу (фото та скріншот локації).

У підготовче засідання 08.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 08.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 24.09.2020.

Від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про залучення доказів до матеріалів справи (вх. суду № 43608/20 від 21.09.2020), в якому він просив суд не приймати до розгляду докази, долучені разом з клопотанням від 07.09.2020, посилаючись на їх неналежність.

Від позивача надійшла заява про зміну підстав позову (вх. суду № 44444/20 від 23.09.2020), в якій він просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Болид К" збитки в сумі 92 350 грн. 00 коп., які складають розмір здійсненої позивачем (покупцем) попередньої оплати за непоставлений відповідачем (постачальником) товар за договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018, посилаючись на те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо укладення договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, отже договір вважається укладеним у письмовій формі. Позивач посилається також на те, що роздруковані з електронної пошти файли, які були надіслані відповідальним працівником відповідача відповідальному працівнику позивача, - договір та специфікація, які були додані до позовної заяви, є електронними копіями письмових доказів. Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання в частині повної та своєчасної поставки обумовленого в договорі (специфікації) товару, внаслідок чого позивач (покупець) втратив інтерес до виконання вказаного зобов`язання та вимагав, в порядку статті 623 Цивільного кодексу України, відшкодувати збитки в сумі 92 350 грн. 00 коп., які складають розмір здійсненої позивачем (покупцем) попередньої оплати за непоставлений відповідачем (постачальником) товар за договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018. Надіслана позивачем заява про відмову від прийняття виконання та вимога про відшкодування збитків № 10/04-20 від 10.04.2020 не була задоволена відповідачем, що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Від відповідача надійшли пояснення по суті спору (вх. суду № 44489/20 від 24.09.2020), в яких він зазначив наступне:

- підписанти акту від 13.12.2018 перебувають у трудових відносинах з відповідачем, на підтвердження чого відповідач просив суд долучити до матеріалів справи відповідні докази;

- договір поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 та специфікація до нього не підписувались між позивачем та відповідачем, на підтвердження чого просив суд долучити до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву директора підприємства-відповідача від 23.09.2020;

- в період з 01.07.2018 по 13.12.2018 представники відповідача неодноразово виїжджали на підприємство позивача для узгодження (огляду), встановлення та декількох запусків каретки;

- у відповідача відсутня інформація щодо надсилання через електронну пошту працівниками відповідача будь-яких документів, а також відповідачу невідомий їх зміст;

- між позивачем та відповідачем не існувало домовленості, що електронна переписка матиме юридичну силу;

- в матеріалах справи відсутні докази наявності повноважень осіб, що вели електронне листування, а також зміст цього листування.

У підготовче засідання 24.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 24.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 15.10.2020.

Від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову (вх. суду №46159/20 від 02.10.2020), в яких він зазначає наступне:

- надана позивачем роздруківка електронної переписки не може вважатися електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", отже не може бути належним доказом по справі;

- між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо можливості електронного листування під час укладання договору, а також щодо погодження електронних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести таке листування;

- в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем на адресу відповідача підписаних з його боку договору та специфікації;

- позивач визнав факт наявності прострочення поставки товару, оскільки 06.11.2018 здійснив його оплату;

- договір не може вважатися укладеним у письмовій формі, оскільки сторони не досягли згоди укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем;

- в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами строків поставки товару (каретки);

- позивач безпідставно посилається на те, що підставою для здійснення позивачем оплати вартості товару мало бути отримання від відповідача повідомлення про готовність товару до відвантаження;

- договором та специфікацією не встановлено строк постачання товару;

- відповідач здійснив поставку товару (каретки) позивачу;

- непослідовна та суперечлива позиція позивача у даній справі свідчить про недобросовісність позивача.

Від відповідача надійшли пояснення по суті спору (вх. суду № 48267/20 від 13.10.2020), в яких він зазначив, що наявні підстави для прийняття до розгляду доказів, поданих до суду 04.09.2020.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на заяву про зміну підстав позову (вх.суду № 48362/20 від 15.10.2020), в якій він зазначив наступне:

- до відзиву вдруге не було долучено доказів наявності повноважень представника відповідача;

- надані позивачем договір та специфікація є письмовими доказами по справі;

- договір було укладено за допомогою мережі Інтернет, оскільки доказів наявності оформлення правовідносини між позивачем та відповідачем іншим чином матеріали справи не містять і сторонами суду не повідомлено;

- позивач заперечує факт поставки товару відповідачем і своїми діями ніяким чином цей факт не підтверджував;

- своїми діями відповідач підтвердив, що не заперечував проти укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем;

- відповідач визнає факт прострочення поставки товару ще з листопада 2018 року.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 48364/20 від 15.10.2020), в якому він просив суд під час дослідження у судовому засіданні доказів оглянути зміст файлів, що були надіслані відповідачем позивачу 20.08.2018; зазначив, що доступ до поштової скриньки буде наданий відповідальним працівником позивача.

У підготовче засідання 15.10.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 15.10.2020 протокольно було оголошено перерву до 19.10.2020.

Від відповідача надійшли заперечення (вх. суду № 48847/20 від 16.10.2020), в яких він зазначив наступне:

- якщо позивач не зможе надати оригінал договору поставки, то у суду є підстави не приймати копію договору в якості доказу;

- відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії електронної копії) оригіналу, та доказ не береться судом до уваги;

- відповідач оспорює факт наявності підписаного обома сторонами та скріпленого печатками сторін оригіналу договору;

- позивач відмовився прийняти пропозицію і надав нову пропозицію укласти договір поставки;

- позивач визнав факт поставки товару, здійснивши оплату в розмірі, меншому ніж передбачалось домовленістю сторін. Позивач стверджує, що перед відвантаженням товару (каретки) він зобов`язаний був сплатити 50% вартості товару, що поставляється. В той же час, відповідач виставив рахунок на оплату меншої порівняно з 50% вартості товару суми, оскільки вважав, що поставив товар (каретку) на декілька днів пізніше, ніж передбачалось попередньою домовленістю;

- позивач, отримавши рахунок на меншу суму, оплатив його, чим визнав факт поставки товару (каретки) з прострочкою;

- позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме працівник відповідача двічі направляв позивачу файли, які містили скан-копії письмових документів;

- матеріали справи не містять доказів погодження строків поставки товару обома сторонами;

- твердження про обов`язок відповідача попередити про готовність поставити товар є припущенням позивача;

- твердження позивача, що відповідач двічі надсилав позивачеві договір та специфікацію, підписані на кожній сторінці директором відповідача з проставленням печатки відповідача, не відповідає дійсності.

У підготовче засідання 19.10.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні було розглянуто клопотання про виклик свідків, за наслідками якого протокольно було відмовлено у його задоволенні, оскільки відповідно до частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. При цьому, обставини, які відповідач доводить, надаючи заяви свідків ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) підлягають відображенню саме у відповідних документах, чому буде надано оцінку після аналізу наявних у справі доказів в їх сукупності під час прийняття рішення по справі.

Також судом були розглянуті клопотання позивача та відповідача про витребування оригіналів договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 та специфікації до нього, відповідно, у позивача/відповідача, у задоволенні яких протокольно було відмовлено, оскільки як позивач (у позовній заяві) так і відповідач (у відзиві на позовну заяву) зазначають про відсутність у них таких оригіналів. Належними доказами позивачем та відповідачем не підтверджено факт наявності такого оригіналу договору у позивача чи відповідача, відповідно.

У підготовчому засіданні 19.10.2020 судом були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, які передбачені у статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у судовому засіданні 19.10.2020 позивачем та відповідачем було подано письмову згоду на початок розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи викладене та у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, про що було постановлено ухвалу від 19.10.2020.

У судовому засіданні 19.10.2020 протокольно було оголошено перерву до 10.11.2020.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 51650/20 від 02.11.2020), в яких він зазначив наступне

- позивач заперечує отримання від відповідача договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 та специфікації до нього, в інший спосіб, ніж було викладено у заяві про зміну підстав позову;

- позивач заперечує будь-яке узгодження сторонами умов правовідносин з поставки товару у будь-який інший спосіб, ніж це було викладено у заяві про зміну підстав позову;

- позивач заперечує отримання ним від відповідача будь-якого товару.

У судове засідання 10.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 10.11.2020 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та інших заявах по суті справи, поданих позивачем у підготовчому провадженні, а також письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті справи, поданих відповідачем у підготовчому провадженні, а також письмових поясненнях.

У зв`язку з необхідністю дослідження, в тому числі змісту файлів, що зберігаються на електронній поштовій скринці, необхідністю забезпечення участі у судовому засіданні власника вказаної електронної поштової скриньки, а також забезпечення технічних умов огляду таких доказів у судовому засіданні, у судовому засіданні 10.11.2020 протокольно було оголошено перерву до 13.11.2020.

У судове засідання 13.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У зв`язку з відсутністю 13.11.2020 в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області доступу до мережі Інтернет з 11:00 до 15:00, суд був позбавлений можливості огляду у судовому засіданні доказів справі (у томі числі змісту електронної поштової скриньки) проведення судового засідання було неможливим, та у судовому засіданні 13.11.2020 протокольно було оголошено перерву до 07.12.2020.

У судове засідання 07.12.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 07.12.2020 було досліджено наявні в матеріалах справи докази, в тому числі зміст електронної поштової скриньки за клопотанням позивача від 15.10.2020 (а.с.231 у томі 1) та закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

У судовому засіданні 17.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення збитків в сумі 92 350 грн. 00 коп., які складають розмір здійсненої позивачем (покупцем) попередньої оплати за непоставлений відповідачем (постачальником) товар за договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У даному випадку, позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №19/07/18 від 19.07.2018 у письмовій формі.

Суд розцінює критично доводи позивача щодо факту укладення договору поставки №19/07/18 від 19.07.2018 у письмовій формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, оскільки:

- оригіналу такого договору підписаного зі сторони позивача та відповідача (обох сторін) суду ні позивачем, ні відповідачем не надано, відомостей щодо його наявності суду не повідомлено, оскільки як позивачем так і відповідачем були заявлені клопотання аналогічного змісту щодо витребування оригіналу договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 в іншої сторони. Обома сторонами зазначено про відсутність у неї оригіналу договору;

- відповідач заперечує факт укладення договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 в редакції, що була долучена до позовної заяви, зазначає, що правовідносини з поставки товару обмежилися виставленням рахунку на оплату від 20.08.2018 та його частковою оплатою позивачем;

- позивачем не надано суду доказів того, що сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, уповноважили на це відповідних осіб, визначили ідентифікуючі засоби зв`язку позивача та відповідача для здійснення спілкування та обміну документами;

- файли та документи , отримані з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 (працівника відповідача), що були оглянуті у судовому засіданні 07.12.2020, та знаходяться на електронній поштовій скринці ІНФОРМАЦІЯ_2 (працівника позивача), не скріплені електронним цифровим підписом (що діяв до 07.11.2018, в подальшому - кваліфікованим електронним підписом);

- належних, допустимих та достовірних доказів укладення договору поставки №19/07/18 від 19.07.2018 та специфікації до нього, позивачем не надано, матеріали справи не містять; відповідачем вказаний факт заперечується;

- рахунок-фактура № СФ-0000071 від 20.08.2018 на суму 96 600 грн. 00 коп., виставлений відповідачем та частково оплачений позивачем, не містить посилання на договір поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 або специфікацію до нього;

- оплата позивачем була здійснена як 20.08.2018 так і 06.11.2018 з призначенням платежу "оплата за каретку згідно з рахунком № СФ-0000071 від 20.08.2018";

- документи, існування яких визнається обома сторонами (рахунок № СФ-0000071 від 20.08.2018, платіжні доручення від 20.08.2018 та від 06.11.2018), посилання на наявність договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 зі специфікацією не містять.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження факту укладення договору поставки №19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією до нього є менш вірогідними, ніж докази надані на його спростування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 разом зі специфікацією № 1 до нього.

Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Болид К" було досягнуто домовленості щодо поставки позивачем на адресу відповідача товару - "Каретки" вартістю 96 600 грн. 00 коп., про що свідчать такі докази:

- рахунок-фактура № СФ-0000071 від 20.08.2018 на суму 96 600 грн. 00 коп. (товар - "Каретка") (а.с.15, 81 у томі 1), який було частково оплачено позивачем, про що свідчать:

- платіжне доручення № 2399 від 20.08.2018 на суму 48 300 грн. 00 коп. з призначенням платежу "оплата за каретку згідно з рахунком № СФ-0000071 від 20.08.2018" (а.с.16 у томі 1);

- платіжне доручення № 2640 від 06.11.2018 на суму 44 050 грн. 00 коп. з призначенням платежу "оплата за каретку згідно з рахунком № СФ-0000071 від 20.08.2018" (а.с.17 у томі 1).

В той же час, з наявних у справі доказів вбачається, та не заперечується сторонами по справі, що вказаний рахунок -фактуру № СФ-0000071 від 20.08.2018 було оплачено лише частково (на 92 350 грн. з 96 600 грн.), отже недоплаченими залишилися 4 250 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи надані позивачем та відповідачем докази та пояснення, а також враховуючи встановлені вище судом обставини справи, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару, внаслідок укладення договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет (товар) та ціна, які узгоджені сторонами спору та відображені в акцептованому (частково оплаченому) позивачем рахунку-фактурі № СФ-0000071 від 20.08.2018.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин та норм права, суд відзначає, що між сторонами спору укладено договір поставки у спрощений спосіб , що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В той же час, в подальшому, позивач надіслав на адресу відповідача заяву про відмову від прийняття виконання та вимогу про відшкодування збитків № 10/04-20 від 10.04.2020, в якій, у зв`язку з непоставкою товару (каретки), визначеного договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 та специфікацією, просив відшкодувати збитки в сумі 92 350 грн. 00 коп., у зв`язку з тим, що виконання зобов`язання втратило для позивача інтерес (а.с.18-19 у томі 1).

На вказану вимогу відповідач надав відповідь - лист № 13/05 від 13.05.2020, в якій вимагав в строк до 25.05.2020 включно оплатити залишок поставленого товару в розмірі 4 250 грн. 00 коп. (а.с.69-70 у томі 1).

Суд відзначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів поставки позивачу товару (каретки), оскільки:

- відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- відповідно до частини 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Отже, заяви свідків ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), а також наданий відповідачем акт від 13.12.2018, а також фотокартки локації та виробу не можуть у своїй сукупності чи окремо бути належними доказами здійснення господарської операції з поставки товару. Такі факти підлягають відображенню саме у відповідних документах.

Крім того, у відповідності до норм Податкового кодексу України податок на додану вартість виникає одночасно із здійсненням господарської операції, і з метою його обліку відповідний суб`єкт господарювання зобов`язаний видати податкову накладну, котра реєструється в органах ДФС, оскільки у одного з контрагентів даної операції виникає податкових кредит, а у іншого податкове зобов`язання.

Як встановлено абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 201.7. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Відтак, в силу статті 201 Податкового кодексу України доказом проведення господарської операції є складання у встановленому порядку податкової накладної.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв`язку з цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту, проте як у позивача виникли зобов`язання по податку на додану вартість.

При цьому, судом відзначає, що податкова накладна не є первинним документом та як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Так, позивач зазначає, що відповідачем (постачальником) були порушені зобов`язання за договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018 в частині повної та своєчасної поставки обумовленого в договорі (специфікації) товару, внаслідок чого позивач (покупець) втратив інтерес до виконання вказаного зобов`язання та вимагав, в порядку статті 623 Цивільного кодексу України, відшкодувати збитки в сумі 92 350 грн. 00 коп., які складають розмір здійсненої позивачем (покупцем) попередньої оплати за непоставлений відповідачем (постачальником) товар за договором поставки № 19/07/18 від 19.07.2018. Надіслана позивачем заява про відмову від прийняття виконання та вимога про відшкодування збитків № 10/04-20 від 10.04.2020 не була задоволена відповідачем, що і стало причиною звернення із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, в процесі розгляду даної справи судом було встановлено, що виставлений відповідачем рахунок-фактуру № СФ-0000071 від 20.08.2018 було оплачено позивачем лише частково (на 92 350 грн. з 96 600 грн.), отже недоплаченими залишилися 4 250 грн. 00 коп. Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов`язання з поставки товару (каретки).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення збитків у сумі 92 350 грн. 00 коп., які складають розмір здійсненої позивачем (покупцем) попередньої оплати за непоставлений відповідачем (постачальником) товар за договором поставки №19/07/18 від 19.07.2018, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача.

Стосовно вимог відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, 28.05.2020 між адвокатським бюро "Олександра Биструшкіна" (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Болид К" (далі - клієнт) укладено додаткову угоду № 1 до договору, у якій пунктом 1 визначено порядок надання професійної правничої допомоги, а також порядок оплати клієнтом гонорару адвокату за надання професійної правничої допомоги за ведення судової справи № 904/2613/20, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" до клієнта про стягнення 92 350 грн. 00 коп. Адвокат зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу по веденню судової справи, а клієнт зобов`язується надавати йому правову допомогу.

За приписами пункту 4 додаткової угоди до договору професійна правнича допомога, яка надаватиметься в рамках ведення судової справи в господарському суді першої інстанції включатиме в себе: правовий аналіз ситуації, підготовку та подачу до господарського суду відзиву на позовну заяву, підготовку та подачу до господарського суду заперечення та всіх інших необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в господарському суді першої інстанції та всі інші дії, необхідні для ведення судової справи в господарському суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди до договору за надання професійної правничої допомоги по веденню адвокатом судової справи в господарському суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 14 000 грн. 00 коп. наступним чином: 14 000 грн. 00 коп. - по 15.07.2020 включно. У випадку збільшення розміру гонорару за ведення судової справи в суді першої інстанції сторони підпишуть додаткову угоду до договору.

В подальшому, 18.08.2020 між адвокатським бюро "Олександра Биструшкіна" (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Болид К" (далі - клієнт) укладено додаткову угоду № 2 до договору, у якій в пункті 1 сторони дійшли згоди, що за ведення адвокатом в інтересах клієнта в господарському суді першої інстанції судової справи № 904/2613/20, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" до клієнта про стягнення 92 350 грн. 00 коп., загальний розмір гонорару складає 24 000 грн. 00 коп.

На момент підписання даної додаткової угоди № 2 клієнт сплатив адвокату частину гонорару за ведення судової справи в господарському суді першої інстанції в розмірі 14 000 грн. 00 коп. Решту гонорару за ведення адвокатом в інтересах клієнта судової справи в господарському суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн. 00 коп. клієнт зобов`язується сплатити до 05.12.2020 (пункт 2 додаткової угоди № 2 до договору).

Згідно з умовами вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Болид К" здійснило оплату послуг з надання правової допомоги за додатковими угодами до договору про надання правової допомоги в загальному розмірі 24 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1358 від 08.07.2020 на суму 14 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 1413 від 22.09.2020 на суму 5 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням № 1 від 30.11.2020 на суму 5 000 грн. 00 коп.

За змістом пункту 5 додаткової угоди № 1 до договору після закінчення надання професійної правничої допомоги в рамках розгляду судової справи господарським судом першої інстанції адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, в якому будуть зазначені зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, додаткові витрати, які понесені адвокатом під час надання професійної правничої допомоги в рамках судової справи.

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором, позивачем та бюро було складено акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 06.12.2020, в якому відповідно до умов договору про правову допомогу адвокат надав клієнту на належному якісному рівні в повному обсязі професійну правничу допомогу по веденню в інтересах клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області судової справи № 904/2613/20 відповідно до умов договору № 24 від 05.06.2020, в тому числі відповідно до додаткової угоди №1 та додаткової угоди №2 до договору, а саме надана професійну правнича допомога по вказані судовій справи включає в себе:

- детальне вивчення правової позиції позивача по справі, кваліфікація правовідносин

сторін, правовий аналіз ситуації;

- вивчення матеріалів судової практики у подібних справах;

- складання та подача до суду клопотання від 05.06.2020;

- складання та подача до суду клопотання від 22.06.2020;

- складання та подача до суду відзиву на позовну заяву;

- відправка копії відзиву на позовну заяву позивачу цінним листом з описом вкладеного;

- складання та подача до суду відповіді від 30.06.2020 на ухвалу про витребування доказів;

- складання та подача до суду заяви (заперечення відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження) від 30.06.2020;

- складання та подача до суду клопотання від 10.07.2020 про витребування оригіналу доказу;

- складання та поштова відправка адвокатського запиту від 24.07.2020;

- складання та подача до суду клопотання від 27.07.2020 про долучення доказів до матеріалів справи;

- відправка копії клопотання від 27.07.2020 про долучення доказів до матеріалів справи позивачу цінним листом з описом вкладеного;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 28.07.2020;

- складання та поштова відправка листа №19/08 від 19.08.2020 "Щодо відповіді на запит про надання документів (доказів у справі) вих. №27/07-20 від 27.07.2020";

- складання та подача до суду клопотання від 04.09.2020 про долучення доказів до матеріалів справи;

- відправка копії клопотання від 04.09.2020 про долучення доказів до матеріалів справи позивачу цінним листом з описом вкладеного;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 08.09.2020;

- складання та подача до суду пояснення від 23.09.2020 по суті спору;

- відправка копії пояснення від 23.09.2020 по суті спору позивачу цінним листом з описом вкладеного;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 24.09.2020;

- складання та подача до суду відзиву від 30.09.2020 на заяву про зміну підстав позову;

- відправка копії відзиву від 30.09.2020 на заяву про зміну підстав позову позивачу цінним листом з описом вкладеного;

- ознайомлення з матеріалами справи;

- складання та подача до суду пояснення від 12.10.2020 по суті спору;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 15.10.2020;

- складання та подача до суду заперечення від 15.10.2020;

- відправка копії заперечення позивачу цінним листом з описом вкладеного;

- ознайомлення з матеріалами справи;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 19.10.2020;

- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 13.11.2020;

- складання та подача до суду клопотання про прийняття доказів для визначення судових

витрат;

- відправка копії клопотання про прийняття доказів для визначення судових витрат позивачу цінним листом з описом вкладеного;

- усні та письмові консультації з питань захисту прав і законних інтересів клієнта у справі № 904/2613/20.

Також, погодили, що вартість професійної правничої допомоги, наданої адвокатом по веденню в Господарському суді Дніпропетровської області судової справи № 904/2613/20 в рамках виконання договору складає 24 000 грн. 00 коп.

Крім того, як убачається із акту адвокат, так само як і клієнт, претензій один до одного не мають, за характером наданих послуг заперечень не надходило.

Зазначені докази подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В даному випадку суд відзначає, що заява про розподіл судових витрат була подана відповідачем безпосередньо у судовому засіданні 07.12.2020, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості належним чином ознайомитися і надати свої заперечення, у зв`язку з чим, суд, керуючись правовою позицією Верховного Суду з даного питання, надаю оцінку розумності та необхідності таких витрат.

Так, враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях представника відповідача, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають 5 000 грн. 00 коп. - частина витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Болид К" про стягнення збитків у сумі 92 350 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродакшн" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Старі Кодаки, вулиця Аеропорт, будинок 110; ідентифікаційний код 40000095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Болид К" (49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 68, офіс 211; ідентифікаційний код 33473240) 5 000 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.12.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко