Рішення

від 07.12.2020 по справі 907/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/71/20

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» , м. Іршава

до управління соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава

про стягнення 734143,99 грн.,

представники:

позивача - Мокрянин М.М., адвокат;

відповідача - Скоблей Р.М., представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідачем не відшкодовано вартість витрат за надані позивачем у період з січня по грудень 2017р. послуги з надання послуг перевезення окремим категоріям громадян, які мають встановлені законодавством пільги з їх оплати. У ході судового провадження представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до м матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на відсутність фінансування таких видатків, відсутність субвенцій з державного бюджету, з урахуванням чого у відповідача як розпорядника бюджетних коштів не виникло підстав для укладення договору з позивачем про компенсацію пільг із зазначених послуг у спірний період, тому - вважає відсутніми власні зобов`язання зі здійснення компенсаційних виплат, стягнення яких є предметом даного спору. Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається також на те, що він не є стороною договорів долучених позивачем до матеріалів справи, відтак - не є зобов`язаною стороною за такими; на те, що розрахунки позивачем подавалися не по встановленій формі та не щомісяця, а за весь рік.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду справи пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач як перевізник на підставі договорів укладених з Іршавською районною державною адміністрацією (Іршавська РДА - 10 договорів) та Закарпатською обласною державною адміністрацією (Закарпатська ОДА - 6 договорів) як організаторами пасажирських перевезень протягом 2017р. здійснювaв перевезення пасажирів на приміських та міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування на території Закарпатської області, забезпечуючи при цьому перевезення пільгових категорій громадян і соціально незахищених верств населення

За умовами договорів укладених з Іршавською РДА (п. 4.1, 4.2) перевізник здійснює перевезення пільгових категорій громадян, визначених чинним законодавством України, які мають право на безкоштовний проїзд в приміському транспорті загального користування, перевізнику забороняється безпідставно відмовлятися в перевезенні пільгових категорій; за умовами договорів із Закарпатською ОДА (п. 2.3.19) перевізник зобов`язаний забезпечити пільговий проїзд громадян згідно з чинним законодавством громадян.

Позивач, здійснюючи перевезення пільгових категорій громадян у спірний період з 01.01.2017 по 31.12.2017, зазнав витрат на суму 734143,99 грн.

При цьому, позивач надсилав зведені відомості компенсаційних витрат від перевезення пільгових категорій громадян відповідачеві - управлінню соціального захисту населення Іршавської РДА - як розпоряднику бюджетних коштів на виплату компенсації витрат пов`язаних з перевезеннями пільгових категорій громадян (листи № 09 від 17.02.2017, № 16 від 23.05.2017, № 18 від 21.07.2017, № 21 від 14.07.2017, № 23 від 04.09.2017, № 24 від 26.09.2017, № 26 від 10.11.2017, № 29 від 2.12.2017, № 30 від 18.12.2017, № 31 від 30.12.2017, № 32 від 30.12.2017, № 33 від 30.12.2017), які останнім отримано, однак, не погашено заборгованості перед позивачем з посиланням на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на 2017р., про що повідомлено позивача листами за № 1432/04 від 06.07.2017, № 1779/04 від 04.09.2017, № 2910/04 від 28.12.2017

Наведене передувало та послугувало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами, що становлять предмет спору у даній справі.

У ході судового розгляду відповідачем не спростовано наведені обставини справи щодо надання позивачем послуг перевезень громадянам пільгових категорій протягом 2017р. та наявності спірної заборгованості з компенсації таких пільг.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати, зокрема, транспортних послуг та критерії їх надання, компенсація вартості яких є предметом спору у даній справі, визначаються виключно законами України.

Законами України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування передбачено надання пільг з безоплатного користування автомобільним транспортом окремих категорій громадян.

Приписами ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон), встановлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом; безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом; види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Закон, згідно наведеного у його ст. 3, регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За приписами ст. 7 Закону забезпечення організації пасажирських перевезень покладається, зокрема, на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), - на обласні державні адміністрації; на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації

Приписами ст. 29 Закону встановлено засади діяльності автомобільних перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, згідно яких органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування врегульовані ст. 31 Закону.

Зокрема встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, зокрема, перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, відповідно до приписів ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» , якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

За приписами п. 2 Порядку (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій , передбачених державним бюджетом на відповідний рік , у межах обсягів , затверджених у обласних бюджетах , бюджеті Автономної Республіки Крим , бюджетах міст Києва та Севастополя , міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення , та у районних бюджетах на зазначені цілі .

Згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення е керівники головних управлінь , управлінь , відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій , виконавчих органів рад , до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, - відповідач у справі

Відповідно до п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій , виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення .

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з того, що позивач - перевізник - зобов`язаний за змістом наведених вище законодавчих приписів у сфері державних соціальних стандартів і гарантій надавати окремим категоріям громадян пільги з послуг зв`язку, виконав свої зобов`язання, яким кореспондується обов`язок держави в особі її органів, яким є відповідач, відшкодувати такі пільги.

За встановлених обставин даної справи між сторонами виникли правовідносини з надання послуг перевезення окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з позивачем, який надає послуги особам, що за законом мають право на соціальні пільги.

При цьому, приписи Закону не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Чинним законодавством України не передбачено також обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих пільговим категоріям населення, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Так, ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Позивач є суб`єктом господарювання, який надає послуги перевезення громадянам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Отже, у позивача у даній справі виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих пільговим категоріям населення, а у відповідача, що є органом, через який діє держава у цивільних відносинах, виник цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у спірний у даній справі період, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, відповідно до законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за змістом ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України.

При цьому суд приймає до уваги, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007). Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

З огляду на викладене судом відхиляються твердження відповідача про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за послуги перевезення надані у спірний період особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, з посиланням на відсутність укладеного договору про відшкодування пільг за зазначені послуги, неотримання субвенцій з державного бюджету та відсутність фінансування з місцевого бюджету.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані на протязі 2017р. на пільгових умовах послуги перевезення громадянам, що проживають на території Іршавського району, підлягають задоволенню на загальну суму 734143,99 грн., як такі, що ґрунтуються на законі, доведені позивачем та не спростовані відповідачем.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що розрахунки позивачем подавалися не по встановленій формі та не щомісяця, а за весь рік, судом не приймаються як такі, що не мають визначального характерну при вирішенні спору та з огляду на те, що розрахунки позивача містять інформацію передбачену згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 4.10.07 № 235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.10.07 за №1172/14439 та необхідну для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням інших пільг.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд , відповідно до ст. 86 ГПК України , оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд даної справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути управління соціального захисту населення Іршавської районної державної адміністрації ( 90100, м. Іршава Закарпатської області, вул. Волошина, 11, код ЄДРПОУ 03192856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іршавське АТП 12143» (90100, м. Іршава Закарпатської області, вул. Федорова, 33, код ЄДРПОУ 38056369) заборгованість на суму 734143,99 грн. та у відшкодування судових витрат - суму 11012,16 грн.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 8.12.20

Суддя Ушак І.Г.