Рішення

від 18.11.2020 по справі 908/1411/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020 Справа № 908/1411/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Горохов І.С.,

Смірнов О.Г.,

при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна Концерну Військторгсервіс (61034, м. Харків, вул. Переможців, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 38746882)

До відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 4, код ЄДРПОУ 07809992)

про зобов`язання передати в господарське відання нерухоме майно,

За участю представників сторін:

Від позивача: Стецюк В.І., довіреність №166 від 09.11.2020 р.

Від відповідача: Гамаюнов Д.Є., довіреність № 7 від 03.01.2020, помічник командира бригади з правової роботи, старший лейтенант;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кобзєва К.О., довіреність № 2945 від 02.11.2020;

Бойко Р.І., довіреність №121 від 31.03.2020 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.06.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Військторгсервіс в особі філії Східна Концерну Військторгсервіс від 01.06.2020 р. (вх. №1526/08-07/20 від 04.06.2020 р.) до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання передати в господарське відання нерухоме майно.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 р. справу №908/1411/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.06.2020 р. на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 01.07.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1411/20 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 5/115/20. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя. Підготовче засідання призначено на 03.08.2020 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 03.08.2020 р. передано справу № 908/1411/20 на колегіальний розгляд.

Відповідно до Витягів з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 03.08.2020 р. та з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2020 р., враховуючи категорію справи, її складність та з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, справу №908/1411/20 та клопотання Військової частини НОМЕР_1 за № 3304 від 24.07.2020 р. (вх. № 14705/08-08/20 від 03.08.2020 р.) про закриття провадження у справі, передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., суддя Горохов І.С., суддя Смірнов О.Г.

Ухвалою від 07.08.2020 р. колегією суддів справу № 908/1411/20 та клопотання Військової частини НОМЕР_1 за № 3304 від 24.07.2020 р. (вх. № 14705/08-08/20 від 03.08.2020 р.) про закриття провадження у справі прийнято до свого провадження у порядку загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому провадженні розпочато спочатку. Підготовче засідання призначено на 06.10.2020 р. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 06.10.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.11.2020 р., закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.10.2020 з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 21.10.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2020 р. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 11.11.2020 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 19.11.2020 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

В судовому засіданні 19.11.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що Концерн Військторгсервіс є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності органом управління якого є Міністерство оборони України. Східна філія Концерну Військторгсервіс є відокремленим структурним підрозділом Концерну Військторгсервіс, у якого на праві господарського відання закріплено Кафе офіцерське, площею 415,6 кв.м., розташоване на першому поверсі казарми-котельні, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 1Б, прим. №12, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Балансоутримувачем казарми-котельні, до складу якої входить Кафе офіцерське є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, вказаний факт встановлений постановою суду у справі №908/392/19. Зазначений об`єкт розташований на території військової частини НОМЕР_1 , доступ до нього здійснюється через контрольно-пропускний пункт військової частини. Станом на теперішній час військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 не дають доступу працівникам Східна філія Концерну Військторгсервіс до Кафе офіцерського, для забезпечення його функціонування відповідно до цільового призначення, у зв`язку з чим виник спір. Позивач звертався до відповідача з вимогою надати доступ до приміщення Кафе офіцерського, що розташоване на території в/ч НОМЕР_1 , за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1. На зазначене звернення відповідач відповіді не надав та доступу до спірного об`єкта нерухомості не забезпечив.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 136, 193, 222 Господарського кодексу України, позивач просить суд визнати за філією «Східна» Концерну «Військторгсервіс право господарського відання на нежитлове приміщення Кафе офіцерське, загальною площею 415,6 кв.м., розташоване на першому поверсі казарми-котельні, розміщеної на територій військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 передали філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» у господарське відання приміщення Кафе офіцерське загальною площею 415,6 м.кв., розташоване на першому поверсі казарми-котельні, розміщеного на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та усунути перешкоди в користуванні філією «Східна» концерну «Військторгсервіс» нежитловим приміщенням Кафе офіцерське.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у письмовому відзиві від 22.04.2020 р. за вих. №3226 на позовну заяву, зазначивши, що право власності відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10.15.8879 від 03.05.2017 р. нежитлового приміщення Кафе офіцерське, загальною площею 453 кв.м. в будівлі казарми за ГП № 1, розміщеного на території військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 належить Міністерству оборони України. Балансоутримувачем будівлі №1 є Квартирно експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, що підтверджено витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 03.05.2017 р. За актом приймання-передачі для утримання і експлуатації будівель, споруд на території військового містечка № 9 від 01.12.2016 р. та актом приймання-передачі під охорону, обладнання, споруд та комунальних мереж військового містечка № 9 від 10.03.2017 р., будівля №1, передана для утримання, експлуатації та під охорону військовій частині НОМЕР_1 . Необхідність в використанні приміщення будівлі №1 військового містечка № 9 для потреб особового складу, повідомлено начальника КЕВ в листі в/ч НОМЕР_1 № 5596 № 18.12.2018 р., на запит № 4692 від 11.12.2018 р. Пропускний режим у військовій частині організований відповідно до вимог наказу начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 04.10.2018 р. № 330 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) є юридичною особою, має свою печатку, утримується за рахунок коштів державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний кошторис доходів та кодів економічної класифікації видатків, а також відокремлені рахунки в банківських установах. Майно, матеріальне і грошове забезпечення в/ч НОМЕР_1 є державною власністю, яка входить до сфери управління Міністерства оборони України та закріплено за ним на праві оперативного управління.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя проти позову заперечив, пояснивши, що 10.01.2006 р. на адресу КЕВ міста Запоріжжя надалі від вище стоячої організації Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління за №303/22/1/398 від 27.12.2005 р. на виконання сумісної директиви від 09.12.2005 р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/4/1837 та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/18/2050 з 01.02.2006 р. у строк до 15.01.2006 р. бухгалтерський облік (баланс) будівель та споруд, закріплених за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗСУ, покладається на постачальні органи квартирно-експлуатаційної служби (квартирно-експлуатаційної відділи) з перекладанням договорів на постачання комунальних послуг. 03.01.2007 р. на адресу КЕВ від вище стоячої організації Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління за №303/22/1/800 від 19.12.2006 р. надійшов лист про подовження прийняття нерухомого майна на баланс завершити до 20.01.2007 р. У подальшому на виконання вказаних доручень КЕВ складений реєстр актів прийняття-передачі №6 військове містечко №9 в/ч 1978 вул. Іванова-Кругова міста Запоріжжя, також заведена типова форма №ОЗ-6 (бюджет), Затверджено наказом Головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України від 02.12.1997 р. №125/75 «Інвентарна картка» №168, затверджена відмітка про оприбуткування на КЕВ від 29.03.2006 р. Від Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації 21.04.2015 р., на замовлення КЕВ отримано «Технічний паспорт» Літ5-2 за генеральним планом №1 «Казарма-котельня». Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна Міністерство оборони України, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.05.2017 р.: дата державної реєстрації 21.12.2017 р., «Казарма-котельна» Літ5-2 знаходиться на балансі у КЕВ. У зв`язку з тим, що Кафе офіцерське 453 м.кв Казарма № 1 не експлуатується за призначенням понад 15 років та па виконання пунктів №№ 4.10; 4.12; 5.8. Наказу №448 від 03.07.2013 р. на підставі Акту від 01.12.2016 р. приймання (передачі) для утримання і експлуатацію будівель споруд, комунальних мереж, об`єктів благоустрою та територій військового містечка №9 міста Запоріжжя КЕВ передано Військовій частині пп НОМЕР_4 ( НОМЕР_1 ), а також передано під охорону будівель, обладнання, споруд та комунальних мереж військового містечка №9 міста Запоріжжя за Актом від 10.03.2017 р. у тому числі спірна Казарма №1. Наведені Акти є дійсними. КЕВ за вихідним №4692 від 11.12.2018 р. на ім`я Командира в/ч НОМЕР_1 надано лист про підтвердження необхідність використання приміщень у тому числі (Казарма №1) особовим складом в/ч НОМЕР_1 , який листом №5596 від 18.12.2018 р. підтвердив необхідність використання вищезазначених приміщень особовим складом в/ч А 1978. На підставі викладеного, просить сул позов залишити без задоволення.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 р. №908/392/19, яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 р., встановлено наступне: «Матеріали справи свідчать, що 20.03.1998 р. був складений акт приймання-здачі приміщень магазину та офіцерської столової у приміщеннях казарми № 1 та штабу № 2 в/містечка № 9, відповідно до якого Військова частина А-1978 здала, а Військторг № 188 прийняв приміщення офіцерської столової, вбудованої у будівлю казарми № 1, площа якої 453 кв.м. За висновками комісії приміщення знаходяться у задовільному стані та придатні до подальшої експлуатації; передати Військторгу № 188 з правом юридичної особи не знімаючи з обліку Запорізького КЕВ району.

Згідно наказу начальника Центрального управління військової торгівлі Збройних Сил України від 04.06.1997 р. № 23 Про реорганізацію та заснування підприємств військової торгівлі Збройних Сил України (пункт 3) на базі основних фондів, обігових коштів та цінностей реорганізованих військторгів (підприємств) Державного підприємства Міністерства оборони України Управління військової торгівлі Одеського військового округу вирішено створити філії (структурні підрозділи) військової торгівлі, які знаходяться на окремому балансі і являються самостійними платниками податку, зокрема Запорізький військовий торг № 74 (колишній Од. в/т 188, м. Запоріжжя). Вищеперераховані у наказі філії підприємств військової торгівлі підпорядкувати Державному підприємству Управлінню військової торгівлі ОдВО.

Згідно наказу Міністра оборони України від 16.05.2000 р. № 142 наказано перейменувати Державне підприємство Міністерства оборони України Управління військової торгівлі Одеського військового округу в Управління торгівлі Південного оперативного командування.

Згідно наказу Міністра оборони України від 05.04.2007 р. № 125 Про реорганізацію Державного підприємство Міністерства оборони Управління торгівлі Південного оперативного командування наказано: припинити діяльність Державного підприємства Міністерства оборони Управління торгівлі Південного оперативного командування, ідентифікаційний код 24301893, реорганізувавши його шляхом приєднання до Концерну Військторгсервіс; визначити Концерн Військторгсервіс правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони Управління торгівлі Південного оперативного командування; основні фонди та оборотні кошти, інші цінності Державного підприємство Міністерства оборони Управління торгівлі Південного оперативного командування, що реорганізовується, закріпити за Концерном Військторгсервіс на праві господарського відання згідно із затвердженими передавальними актами як внески до статутного фонду.

02.11.2007 р. складений акт приймання-передачі основних фондів Державного підприємства Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну Військторгсервіс, відповідно до якого Державне підприємство Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування передало, а його правонаступник - Концерн Військторгсервіс (позивач) прийняло основні фонди Державного підприємства Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування, зокрема кафе офіцерське, 1969 року будування, м. Запоріжжя, міст. Уральські казарми, площею 400 кв.м, та чайну № 2, 1969 року будування, м. Запоріжжя, міст. Уральські казарми, площею 120 кв.м. Зазначено, що дії щодо оформлення не здійснювалися, будівлі потребують ремонту. Також у акті зазначено, що оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, дії щодо яких не здійснювалися, буде здійснюватися правонаступником.

Позивач посилається на те, що станом на 01.12.2018 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя та Концерном Військторгсервіс складений акт звірки нерухомого майна (будівлі та споруди), яке перебуває у користуванні та на балансі філії Східна Концерну Військторгсервіс та на загальному обліку КЕВ м. Запоріжжя. Згідно даного акту за даними філії Східна Концерну Військторгсервіс числиться чайна № 2 (в/ч НОМЕР_1 ), (Кафе офіцерське) площею 453,0 кв.м (дана споруда за даними КЕВ не числиться). У графі примітка акту вказано, що приміщення офіцерського кафе розміщується на 1 поверсі казарми № 1, не експлуатується. Пропонується передати КЕВ м. Запоріжжя в зв`язку з потребою у використанні особовим складом Військової частини НОМЕР_1 . Лист в/ч НОМЕР_1 від 18.12.18 № 5596.

Даний акт підписаний з боку КЕВ м. Запоріжжя начальником КЕВ м. Запоріжжя Завальнюком Р.І., з боку філії Східна Концерну Військторгсервіс акт її начальником не підписаний.

У листі Військової частини НОМЕР_1 (відповідача-1), на який міститься посилання у вказаному вище акті, зазначено про використання військовою частиною приміщення будівель за ГП №№ 1, 2, 182 військового містечка № 9 для потреб особового складу частини.

На звернення Концерну Військторгсервіс від 15.01.2019 р. щодо кафе офіцерського листом від 25.01.2019 р. вих. № 1314/12/2/63 Військова частина НОМЕР_5 Міністерства оборони України зазначила, що балансоутримувачем будівлі № 1 військового містечка № 9 (казарма, на 1-му поверсі якої знаходиться офіцерська їдальня) являється КЕВ м. Запоріжжя. Будівля № 1 разом з приміщеннями прийнята в експлуатацію та використовується для потреб військової частини. Інформації щодо передачі в оренду чи відчуження даного приміщення іншим структурним підрозділам чи організаціям від начальника КЕВ м. Запоріжжя не надходило, приміщення відношення до Концерну Військторгсервіс немає.

Позивач посилається також на лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 17.05.2019 р. вих. № 303/1/4/518, у якому зазначено, що будівля кафе офіцерське та будівля чайна № 2 військового містечка № 9 (м. Запоріжжя) з балансу Концерну Військторгсервіс на баланс Міністерства оборони України чи/або Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя не передавались. Натомість на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя перебуває будівля № 1 (казарма-котельня) та на кількісному обліку будівля № 115 (чайна). Будівля № 1 (казарма-котельня літ. К5-2 військового містечка № 9 по вул. Іванова, 1б у м. Запоріжжя) перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України, балансоутримувачем будівлі є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя. Загальна площа будівлі № 1 складає 5104,6 кв.м, до складу якої входить і приміщення офіцерського кафе площею 453,0 кв.м. …

Із матеріалів справи слідує, що нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м належить на праві власності Державі Україна в особі Міністерства оборони України, форма власності: державна. Державна реєстрація майна проведена 21.12.2017 р. Підставою виникнення права власності визначено: Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-8879, виданий 03.05.2017 р. Фондом Державного майна України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток 2 до листа ФДМУ від 03.05.2017 р. № 10-15-8879) балансоутримувачем державного майна - казарми-котельні літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б є Квартирно-ексуплуатаційний відділ м. Запоріжжя (відповідач-2).

Відтак, у цілому державне нерухоме майно - казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б, у складі якого знаходиться (вбудоване) спірне кафе офіцерське, знаходиться на балансі Квартирно-ексуплуатаційного відділу м. Запоріжжя.

Квартирно-ексуплуатаційним відділом м. Запоріжжя виготовлений технічний паспорт на вказану будівлю в цілому. …

У матеріалах справи наявна копія акту прийняття-передачі основних засобів (типова форма № ОЗ-1 (бюджет)) від 30.01.2006 р., відповідно до якої командир в/ч НОМЕР_1 здав, а начальник КЕВ м. Запоріжжя прийняв на підставі розпорядження МОУ від 27.12.2005 р. № 303/22/1/398 об`єкт. Казарма інвентарний номер 1, згідно інвентарної картки № 97 обліку основних засобів в бюджетних установах В/ч НОМЕР_1 , перебувала на обліку військової частини. Начальником КЕВ м. Запоріжжя 29.03.2006 р. затверджена інвентарна картка № 168 обліку основних засобів в бюджетних установах казарми № 1 в/ч А1978.

Відтак, вказана казарма № 1, у складі якої знаходиться спірне кафе офіцерське, перебуває на обліку Квартино-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя з 2006 року. …

Із матеріалів справи слідує, що нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м належить на праві власності Державі Україна в особі Міністерства оборони України, форма власності: державна. Державна реєстрація майна проведена 21.12.2017 р. Підставою виникнення права власності визначено: Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-8879, виданий 03.05.2017 р. Фондом Державного майна України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток 2 до листа ФДМУ від 03.05.2017 р. № 10-15-8879) балансоутримувачем державного майна - казарми-котельні літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б є Квартирно-ексуплуатаційний відділ м. Запоріжжя (відповідач-2).

Отже, державне нерухоме майно - казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б, у складі якого знаходиться (вбудоване) спірне кафе офіцерське, знаходиться на балансі Квартирно-ексуплуатаційного відділу м. Запоріжжя.

Квартирно-ексуплуатаційним відділом м. Запоріжжя виготовлений технічний паспорт на вказану будівлю в цілому.

Крім того, згідно листа Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 27.12.2005 р. № 303/22/1/398 Про прийом постачальним КЕВ міст, КЕЧ районів Південного ТКЕУ від військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України будівель та споруд на бухгалтерський облік (баланс), упорядкування карткового обліку фондів та переукладання договорів з організаціями, які надають енергоносії або комунальні послуги, на виконання сумісної директиви від 09.12.2005 р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/18/2050 з 01.02.2006 р. бухгалтерський облік (баланс) будівель та споруд, закріплених за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України покладається на постачальні органи квартирно-експлуатаційної служби (квартино-експлуатаційні відділи міст та квартирно-експлуатаційні частини районів). Передача будівель та споруд оформлюється Актами прийому-передачі основних засобів за формою ОЗ-1 (бюджет).

У матеріалах справи наявна копія акту прийняття-передачі основних засобів (типова форма № ОЗ-1 (бюджет)) від 30.01.2006 р., відповідно до якої командир в/ч НОМЕР_1 здав, а начальник КЕВ м. Запоріжжя прийняв на підставі розпорядження МОУ від 27.12.2005 р. № 303/22/1/398 об`єкт. Казарма інвентарний номер 1, згідно інвентарної картки № 97 обліку основних засобів в бюджетних установах В/ч НОМЕР_1 , перебувала на обліку військової частини. Начальником КЕВ м. Запоріжжя 29.03.2006 р. затверджена інвентарна картка № 168 обліку основних засобів в бюджетних установах казарми № 1 в/ч А1978.

Відтак, вказана казарма № 1, у складі якої знаходиться спірне кафе офіцерське, перебуває на обліку Квартино-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя з 2006 року.»

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про Збройні Сили України, ст. 10 Закону України Про оборону України Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно ч. 1 ст. 134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Статтею 388 ЦК Укрїни визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, відтак, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Передача спірного майна в господарське відання є виключною компетенцією органу управління цим державним майном. Зазначені повноваження належать до компетенції Міністерства оборони України як органу управління державним майном у відповідності до вимог ст.ст. 4, 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності, ст.ст. 3, 14 Закону України Про Збройні Сили України, ст.ст. 1, 2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України, ст. 10 Закону України Про оборону України, п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 671.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК).

Спірне нерухоме майно (кафіе офіцерське), яке вбудоване у казарму-котельню літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б, знаходиться у власності Держави Україна в особі Міністерства оборони України.

Отже, передача спірного майна в господарське відання є виключною компетенцією органу управління цим державним майном, у даному випадку, Міністерства оборони України.

Як зазначили учасники справи спірний об`єкт нерухомого майна кафе офіцерське площею 415,6 кв.м входить до складу будівлі казарми № 1, що знаходиться на території військового містечка № 9 Військової частини НОМЕР_1 . Про даний факт йдеться також у листі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 17.05.2019 р. вих. № 303/1/4/518.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

На теперішній час приміщення будівлі вказаної казарми фактично використовується Військовою частиною НОМЕР_1 згідно з актом приймання (передачі) для утримання і експлуатації будівель, споруд, комунальних мереж, об`єктів благоустрою на території військового містечка № 9 м. Запоріжжя від 01.12.2016 р. та актом приймання (передачі) під охорону будівель, обладнання, споруд та комунальних мереж військового містечка № 9 м. Запоріжжя від 10.03.2017 р., відповідно до яких будівля казарми передана В/ч А1978 Квартино-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя.

У пункті 4.6 нової редакції статуту Концерну Військторгсервіс (додаток до наказу Міністра оборони України від 25.06.2005 р. № 358 (у редакції наказу Міністра оборони України від 15.11.2018 р. № 574), який розміщений на офіційному сайті Міністерства оборони України у мережі Інтернет за посиланням: http://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/574_nm_2018.pdf, право господарського відання майном, закріпленим за Концерном, виникає з дати його реєстрації.

Позивачем до матеріалів справи надано Витяг зі Статуту Концерну «Військторгсервіс» (нова редакція), затвердженого Міністерством оборони України від 15.11.2018 р., а саме тільки Загальні положення.

Суд зазначає, що з вказаного Витягу зі Статуту не вбачається ні правового статусу майна, ні повноважень наділення філій та Концерном щодо розпорядження майном, в тому числі щодо витребування цього майна у відповідача.

Згідно з Загальним розділом Положення «Про «Східну» філію Концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом від 25.01.2018 р. №19, (Витягом, який міститься в матеріалах справи) Головне підприємство Концерн «Військторгсервіс», який несе відповідальність за зобов`язаннями філії. Філіє є відокремленим структурним підрозділом Концерну «Військторгсервіс», створеним відповідно до наказу генерального директора Концерну «Військторгсервіс». Філія не є юридичною особою.

Проте, позивачем не надано доказів наділення філії уповноваженим органом - Концерном «Військторгсервіс» права користування, розпорядження спірним майном.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 09.11.2020 р. щодо об`єкту нерухомого майна: казарма-котельня літ. К5-2, загальною площею 5104,6 кв.м. за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 16, право власності зареєстровано 21.12.2017 р. за державою України в особі Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022; право господарського відання 02.12.2019 р. зареєстровано за Концерном «Військторгсервіс», код ЄДРПОУ 33689922 за об`єктом: Кафе офіцерське, пл. 415,6 кв.м., розташоване на першому поверху казарми-котельні літ. К5-2, в м. Запоріжжя, вул. Іванова, 1-б, прим. №12.

Також, з матеріалів справи вбачається, що вказане майно перебуває на обліку Квартино-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя. Само по собі перебування на балансі підприємства майна не означає право господарського відання яким відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 09.11.2020 р., наділено саме Концерн «Військторгсервіс».

Отже, спірне нерухоме майно закріплено на праві господарського відання за Концерном Військторгсервіс, однак позивач просить визнати саме за Філією Східна Концерну Військторгсервіс право господарського відання на вказане майно та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 передали філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» у господарське відання приміщення Кафе офіцерське загальною площею 415,6 м.кв., розташоване на першому поверсі казарми-котельні, розміщеного на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 16, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та усунути перешкоди в користуванні філією «Східна» концерну «Військторгсервіс» нежитловим приміщенням Кафе офіцерське.

Враховуючи викладене та те, що філія «Східна» концерну «Військторгсервіс» не є юридичною особою, вона не наділена уповноваженим органом власним майном, отже у філії відсутнє право вимагати передати майно у його господарське відання та усунути перешкоди в його розпорядженні, користуванні., тобто позовні вимоги не можуть стосуватися саме вчинення дій на користь філії. Також спірне приміщення є державною власністю та належить Державі Україна в особі Міністерства оборони України, право господарського відання вже закріплено за Концерном «Військторгсервіс», то колегія суддів суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В матеріалах справи міститься письмове клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2020 р. за вих. №3304 про закриття провадження у справі №908/1411/20, оскільки розгляд аналогічної справи відбувався в Господарському суді Запорізької області у справі №908/392/19, та по вказаній справі суд відмовив в задоволенні позовних вимог. Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020 р. набрала законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами

Судом встановлено, що у справі №908/392/19 позовні вимоги стосувалися нежитлового приміщення Кафе офіцерське загальною площею 453 кв.м. в будівлі казарми за ГП № 1, розміщеного на території військового містечка № НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Разом з тим, у цій справі заявлені позовні вимоги відносно нежитлового приміщення Кафе офіцерське, загальною площею 415,6 кв.м., розташованого на першому поверсі казарми-котельні, розміщеної на територій військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у справі №908/392/19 та у справі №908/1411/20 предмети спору є різними, оскільки спірні приміщення знаходяться за іншими адресами та загальна площа спірних приміщень також відрізняється, отже колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 30.11.2020 р.

Головуючий суддяК. В. Проскуряков

СуддяІ.С. Горохов

СуддяО.Г. Смірнов

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.