Рішення

від 26.11.2020 по справі 910/8772/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2020Справа № 910/8772/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський завод Трібо

до Громадської спілки Всеукраїнська асоціація ливарників України

про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

за участі представників :

від позивача - Крутоус М.В. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківський завод Трібо звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської спілки Всеукраїнська асоціація ливарників України про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була поширена недостовірна інформація до контрагентів позивача відносно придатності колодок композиційних до використання на залізничному транспорті, які позивач впродовж тривалого часу поставляє відповідним контрагентам.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з вимогами:

Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права та ганьбить ділову репутацію ТОВ Білоцерківський завод Трібо інформацію, поширену щодо колодок композиційних для залізничного транспорту 2ТР-11-01 та ТУ У 6-05495578.017-2001 виробником та власником яких є ТОВ Білоцерківський завод Трібо , що викладена в абзацах 2,3,4 листа від 15.11.2019 року №11.ПР-09, абзаці 3 листа від 23.01.2020 №01Пр-26, другому реченні абзацу 3 листа від 17.12.2019 №12Пр-07 ГС Всеукраїнська асоціація ливарників України ;

Зобов`язати ГС Всеукраїнська асоціація ливарників України спростувати поширену недостовірну інформацію щодо колодок композиційних для залізничного транспорту 2ТР-11-01 та ТУ У 6-05495578.017-2001, що викладена в абзацах 2,3,4 листа від 15.11.2019 року №11.ПР-09, абзаці 3 листа від 23.01.2020 №01Пр-26, другому реченні абзацу 3 листа від 17.12.2019 №12Пр-07, шляхом надсилання листів за підписом президента Асоціації, доктора технічних наук, професора Шинського О.Й. із спростуванням недостовірно інформації голові Державної служби України з безпеки на транспорті, голові правління АТ Укрзалізниця , директору з інженерно-технічного забезпечення та директору департаменту розвитку і технічної політики АТ Укразалізниця ;

Стягнути з ГС Всеукраїнська асоціація ливарників України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/8772/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський завод Трібо залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

15.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 до подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 22.10.2020 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.11.2020 представник позивача підтримав викладені у позовній заяві вимоги та просив суд задовільнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.04.2020 філія Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту АТ Укрзалізниця листом №15/411 від 10.04.2020 направила Товариству з обмеженою відповідальністю Білоцерківський завод Трібо запит щодо надання інформації відносно придатності колодок композиційних до використання на залізничному транспорті, складу композиційних матеріалів, які використовуються для виготовлення колодок гальмових, в технічних умовах, експлуатаційних недоліків, зокрема відхилення (нестабільність) коефіцієнтів тертя різних температур навколишнього середовища, наявності вологи та ін. та безпечності колодок композиційних для людей, навколишнього середовища, та забезпечення безпеки експлуатації рухомого складу. Підставою для направлення вищезазначеного листа слугувало направлення відповідачем листів, в яких акцентувалась увага, що в технічних умовах ТОВ Білоцерківський завод Трібо не регламентовані хімічний склад , форма і розміри структурних включень композиційного матеріалу колодок, у зв`язку з чим, відповідач вимагає анулювати технічні умови ТУ У 6-05495578.017-2001, а також відповідач зазначає про відсутність підтверджень безпечності та безаварійності експлуатації рухомого складу обладнаного композиційними колодками.

Також, позивач зазначає, що відповідачем було направлено подібні за змістом листи, зокрема, лист №12Пр-07 від 17.12.2019 Голові Державної служби України з безпеки на транспорті та лист №01Пр-26 від 23.01.2020 директору з інженерно-технічного забезпечення та в.о. директора Департаменту розвитку і технічної політики АТ Укрзалізниця .

Спір виник у зв`язку з тим, що, як зазначає позивач, вищезазначені листи відповідача безпідставно формують негативне враження та дискредитують продукцію ТОВ БЦЗ Трібо в очах споживачів, в тому числі АТ Укрзалізниця , що в свою чергу спричиняє підрив ділової репутації позивача та призводить до необ`єктивного зниження оцінки виробничої діяльності товариства, яку він здійснює як учасник суспільних відносин.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 1 Закону України Про інформацію визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.4 Закону України Про інформацію суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

За змістом ст.5 Закону України Про інформацію , кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст.7 Закону України Про інформацію передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З огляду на викладене, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ч.1 ст.94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відтак, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст.299 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частинами 4, 7 ст.277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи відомості, які не відповідають дійсності, є твердженнями про факти і події, які не мали місця у реальності у час, до якого відносяться оспорювані відомості.

Позивач вважає, поширену щодо нього інформацію у листах відповідача на адресу АТ Укрзалізниця недостовірною та просить її спростувати. Разом з тим, зі змісту спірних абзаців листів судом встановлено таке.

Абзацу першого листа №11.ПР-09 від 15.11.2019 містить наступну інформацію: Відомо, що АТ Укрзалізниця використовує у гальмівних системах рухомого складу гальмові колодки не тільки з чавуну, а і з композиційного матеріалу, зокрема гальмові колодки рухомого складу 2ТР-11-01 (виробник - ТОВ Білоцерківський завод Трібо ). Зазначені гальмові колодки із композиційного матеріалу повинні відповідати вимогам ТУ-6-05495578.017-2001, розробником яких є також ТОВ Білоцерківський завод Трібо .

Суд зазначає, що позивач у абз. 8 ст. 6 позовної заяви №33/152 від 18.06.2020 підтверджує викладені вищезазначені обставини, зокрема : вже протягом багатьох років ТОВ Білоцерківський завод Трібо співпрацює з АТ Укрзалізниця , її структурними підрозділами та іншими споживачами поставляючи продукцію власного виробництва для гальмових систем рухомого складу.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для висновку, що вказана цитата відповідача містить недостовірні відомості або викладена неправдиво чи спотворено, оскільки самим позивачем у тексті позовної заяви та долучених до матеріалів справи додатках визнається та підтверджується інформація викладена у абз. 1 листа №11.ПР-09 від 15.11.2019.

Щодо абзацу другого листа №11.ПР-09 від 15.11.2019: Слід зазначити, що гальмові колодки із композиційного матеріалу суттєво поступаються чавунним за показниками шкідливості для людей через наявність канцерогенів, азбесту та інших шкідливих речовин у продуктах зносу. Із-за меншої міцності гальмових колодок композиційного матеріалу порівняно з чавунними колодками зростає вірогідність аварій гальмівних систем рухомого складу. Особливо в умовах зими.

У даному випадку суд відзначає, що посилання відповідача у вищезазначеному цитуванні стосовно надання переваги чавунним колодкам перед колодками виготовленими із композиційного матеріалу, по-перше, є оціночним судженням відповідача, а по-друге, позивач жодним чином не довів ту обставину, що дана інформація стосується продукції яку виготовляє чи поставляє ТОВ Білоцерківський завод Трібо . Так, у вказаному абзаці відповідачем надається загальна характеристика колодкам із композиційного матеріалу, без посилань на те, що вказані якості мають саме колодки, виготовлені позивачем. Крім того, технічні умови, на підставі яких позивачем виготовляються колодки із композиційного матеріалу передбачають, в тому числі виготовлення їх як з азбестового так і безазбестового матеріалу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що дана інформація стосується саме продукції яку виготовляє чи поставляє позивач.

Щодо абзацу третього листа №11.ПР-09 від 15.11.2019: ОСОБА_1 , звертаємо Вашу увагу, що згідно з пунктами 1.3-1.4 ТУ У 6-05495578.017-2001 Колодки гальмові композиційні із сітчато-дротовим каркасом для залізничних вантажних вагонів коефіцієнт тертя у парі зі сталлю змінюється у дуже широких межах, а саме від 0,187 до 0,370 згідно з таблицею 3, пункту 1.4). При цьому допускається відхилення коефіцієнтів тертя від наведених значень на 15%. А ще гірше, що на 25 км гальмового шляху коефіцієнт тертя колодок із композиційних матеріалів може змінюватись на 20%. Більше того ці дані з таблиці 3 суперечать нормі коефіцієнту тертя 0,34-0,65 (див. таблицю2, пункту 1.3) у парі зі сталлю. При цьому зауважуємо, що гальмові колодки з композиційного матеріалу більше ніж чавунні реагують (у розумінні нестабільності коефіцієнту тертя) на заміну швидкості ковзання швидкості руху. Наведені у цих Технічних умовах значення коефіцієнту тертя колодок гальмових із композиційних матеріалів не співпадають також з величинами, які надані, наприклад, у таблиці Г.15 Межгосударственного ГОСТ 34434-2018 Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета) , який підписала Україна.

Зазначена інформація є цитування відповідачем технічних характеристик, яка по своїй суті є аналітичними висновками відповідача, в яких викладено позицію відповідача щодо співвідношення технічних характеристик композиційних гальмівних колодок та чавунних колодок, жодних посилань на продукцію позивача дане цитування не містить. Технічні характеристики наведені у даному посиланні є лише цитуванням показників зазначених у ТУ У6-05495578.017-2001 та Межгосударственного ГОСТ34434-2018 Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета) , у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав у даному випадку для визнання даної інформації недостовірною.

Щодо другого речення абзацу третього листа №11.Пр-07 від 17.12.2019: Особливо повідомляємо, що наведені у цих Технічних умова значення статистичного коефіцієнту тертя колодок гальмових із композиційних матеріалів не співпадають також з величинами, які надані, наприклад у таблиці Г.15 Міждержавного ГОСТ 34434-2018 Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета) , який підписала Україна. Тобто у підсумку виходить, що найважливіший документ (ТУ У6-05495578.017-2001), який визначає, окрім усього іншого, безпеку руху на залізничному транспорті, не відповідає покладеним на нього вимогам , обумовленими законодавством України .

Суд зазначає, що у даному абзаці відповідачем констатується інформація відносно того, що технічні показники визначені у ТУ У6-05495578.017-2001 не відповідають показникам, які зазначені у Міждержавному ГОСТ 34434-2018 Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета) , тобто дана інформаціє є результатом аналітичної діяльності відповідача на підставі якої зроблено висновок щодо відповідності технічних умов зазначених у ТУ У6-05495578.017-2001 та вказаних у Міждержавному ГОСТ 34434-2018, а тому суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для визнання даної інформації недостовірною.

Щодо абзацу третього листа №01.Пр-26 від 23.01.2020: Григорію Анатолійовичу і Володимире Олексійовичу, повідомляємо вам, що наведені в цій монографії висновки, які базуються на даних всебічних досліджень і узагальнень промислового досвіду експлуатації різних гальмових колодок на залізниці, свідчить про те, що гальмові колодки із так званого Композиційного матеріалу невідомого складу (?!) поступаються за основними технічними показниками гальмовим колодкам із чавуну. Внаслідок низької міцності і погіршення експлуатаційних характеристик в осінньо-зимовий період гальмові колодки композиційних матеріалів невідомого хімічного складу не гарантують безаварійність гальмівних систем потягів. Ви це добре знаєте. Саме тому неприпустимо з позиції додержання безпеки і забезпечення безаварійності на транспорті, використання на залізниці композиційних гальмових колодок із матеріалу невідомого хімічного складу! Підкреслюємо: невідомого і неконтрольованого хімічного складу. Нині навіть персонал підприємства АТ Укрзалізниця не знає і не може перевірити з якого матеріалу фактичного виготовлені гальмівні колодки. Нонсенс. Але це правда. Ми маємо досвід того, як при спробі вирізати з колодок зразки для виміру коефіцієнта тертя композиційного матеріалу , цей матеріал руйнується, зразки розвалюються і перетворюються на порох. Тобто міцність композиційного матеріалу майже нульова і не відповідає вимогам безпечної експлуатації гальмових колодок. Відсутність контролю за хімічним складом композиційного матеріалу гальмових колодок. Відсутність контролю за хімічним складом композиційного матеріалу гальмових колодок у їх споживачів і відсутність навіть можливості контролю відповідності матеріалу колодок заявленому у тендерній документації, яку Укрзалізниця надсилає в систему ProZorro, суперечить законодавству України та створює умови для зловживань і корупції у цій сфері.

Суд вважає, що вищезазначена інформація, не може вважатись такою, що є недостовірною, оскільки відповідачем у даному випадку здійснюється викладення результатів власних висновків, щодо визначення хімічного складу матеріалу з якого виготовляють композиційні гальмівні колодки. Окрім того, суд зазначає, що у вказаному абзаці відсутні посилання на те, що дана інформація стосується саме продукції позивача, яку він виготовляє чи поставляє своїм контрагентам.

У зв`язку з вищезазначеним, суд вважає, що викладена відповідачем інформація у вищезазначених листа не може вважатись недостовірною, оскільки викладені в ній даній сформовані на основі аналізу технічної документації, яка затверджена у встановленому законодавством порядку, окрім того, частина посилань, в яких позивач просить визнати недійсною інформаціє не може бути задоволена судом, оскільки у тексті позовної зава та доданих до неї додатках дана інформація підтверджується безпосередньо позивачем.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем не доведено юридичного складу правопорушення, що є підставою для задоволення позову, зокрема позивачем не доведено, що поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. Так, позивачем не доведено, що оприлюднена у спірних абзацах листів відповідача інформація є недостовірною, а її поширенням позивачу завдано шкоду.

Разом з тим, всі інші доводи та позивача судом розглянуті та відхилені як такі, що не впливають на результат вирішення даного спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 07.12.2020

Суддя Я.В. Маринченко