Постанова

від 03.02.2021 по справі 910/8772/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ 910/8772/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі ГуцалО.В.

за участю представників зазначених в протоколі від 03.02.2021р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року

у справі № 910/8772/20 (Суддя Мариченко Я.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо"

до Громадської спілки "Всеукраїнська асоціація ливарників

України"

про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування

моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської спілки "Всеукраїнська асоціація ливарників України" про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була поширена недостовірна інформація до контрагентів позивача відносно придатності колодок композиційних до використання на залізничному транспорті, які позивач впродовж тривалого часу поставляє відповідним контрагентам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/8772/20 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/8772/20 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" до Громадської спілки "Всеукраїнська асоціація ливарників України" задовольнити в повному обсязі. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Мартюк А.І., судді Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020р. у справі № 910/8772/20 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року у справі №910/8772/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" та призначено справу до розгляду за на 27.01.2021 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021р. у справі № 910/8772/20 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.02.2021р.

Представник позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 року у справі №910/11517/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 12.04.2020 філія "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" листом №15/411 від 10.04.2020 направила Товариству з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" запит щодо надання інформації відносно придатності колодок композиційних до використання на залізничному транспорті, складу композиційних матеріалів, які використовуються для виготовлення колодок гальмових, в технічних умовах, експлуатаційних недоліків, зокрема відхилення (нестабільність) коефіцієнтів тертя різних температур навколишнього середовища, наявності вологи та ін. та безпечності колодок композиційних для людей, навколишнього середовища, та забезпечення безпеки експлуатації рухомого складу. Підставою для направлення вищезазначеного листа слугувало направлення відповідачем листів, в яких акцентувалась увага, що в технічних умовах ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо" не регламентовані "хімічний склад", форма і розміри структурних включень композиційного матеріалу колодок, у зв`язку з чим, відповідач вимагає анулювати технічні умови ТУ У 6-05495578.017-2001, а також відповідач зазначає про відсутність підтверджень безпечності та безаварійності експлуатації рухомого складу обладнаного композиційними колодками.

Позивач зазначає, що відповідачем було направлено подібні за змістом листи, зокрема, лист №12Пр-07 від 17.12.2019 Голові Державної служби України з безпеки на транспорті та лист №01Пр-26 від 23.01.2020 директору з інженерно-технічного забезпечення та в.о. директора Департаменту розвитку і технічної політики АТ "Укрзалізниця".

Відповідно до ч.1 ст.200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про інформацію" суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень. Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

За змістом ст.5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст.7 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Виходячи зі змісту статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав Інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ст. 94 Цивільного кодексу України).

Статтею 299 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про її захист.

Згідно зі статтею 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Спір у справі стосується визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №910/5117/17.

Як зазначалося вище, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що поширена щодо нього інформацію у листах відповідача на адресу АТ "Укрзалізниця" є недостовірною та просить її спростувати.

Зі змісту спірних абзаців листів судом встановлено.

Абзацу першого листа №11.ПР-09 від 15.11.2019 містить наступну інформацію: "Відомо, що АТ "Укрзалізниця" використовує у гальмівних системах рухомого складу гальмові колодки не тільки з чавуну, а і з композиційного матеріалу, зокрема гальмові колодки рухомого складу 2ТР-11-01 (виробник - ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо"). Зазначені гальмові колодки із композиційного матеріалу повинні відповідати вимогам ТУ-6-05495578.017-2001, розробником яких є також ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо".

Суд зазначає, що позивач у абз. 8 ст. 6 позовної заяви №33/152 від 18.06.2020 підтверджує викладені вищезазначені обставини, зокрема: "вже протягом багатьох років ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо" співпрацює з АТ "Укрзалізниця", її структурними підрозділами та іншими споживачами поставляючи продукцію власного виробництва для гальмових систем рухомого складу.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для висновку, що вказана цитата відповідача містить недостовірні відомості або викладена неправдиво чи спотворено, оскільки самим позивачем у тексті позовної заяви та долучених до матеріалів справи додатках визнається та підтверджується інформація викладена у абз. 1 листа №11.ПР-09 від 15.11.2019.

Щодо абзацу другого листа №11.ПР-09 від 15.11.2019: "Слід зазначити, що гальмові колодки із композиційного матеріалу суттєво поступаються чавунним за показниками шкідливості для людей через наявність канцерогенів, азбесту та інших шкідливих речовин у продуктах зносу. Із-за меншої міцності гальмових колодок композиційного матеріалу порівняно з чавунними колодками зростає вірогідність аварій гальмівних систем рухомого складу. Особливо в умовах зими."

У даному випадку суд відзначає, що посилання відповідача у вищезазначеному цитуванні стосовно надання переваги чавунним колодкам перед колодками виготовленими із композиційного матеріалу, по-перше, є оціночним судженням відповідача, а по-друге, позивач жодним чином не довів ту обставину, що дана інформація стосується продукції яку виготовляє чи поставляє ТОВ "Білоцерківський завод "Трібо". Так, у вказаному абзаці відповідачем надається загальна характеристика колодкам із композиційного матеріалу, без посилань на те, що вказані якості мають саме колодки, виготовлені позивачем. Крім того, технічні умови, на підставі яких позивачем виготовляються колодки із композиційного матеріалу передбачають, в тому числі виготовлення їх як з азбестового так і безазбестового матеріалу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що дана інформація стосується саме продукції яку виготовляє чи поставляє позивач.

Щодо абзацу третього листа №11.ПР-09 від 15.11.2019: " Шановний ОСОБА_1 , звертаємо Вашу увагу, що згідно з пунктами 1.3-1.4 ТУ У 6-05495578.017-2001 "Колодки гальмові композиційні із сітчато-дротовим каркасом для залізничних вантажних вагонів" коефіцієнт тертя у парі зі сталлю змінюється у дуже широких межах, а саме від 0,187 до 0,370 згідно з таблицею 3, пункту 1.4). При цьому допускається відхилення коефіцієнтів тертя від наведених значень на 15%. А ще гірше, що на 25 км гальмового шляху коефіцієнт тертя колодок із композиційних матеріалів може змінюватись на 20%. Більше того ці дані з таблиці 3 суперечать нормі коефіцієнту тертя 0,34-0,65 (див. таблицю2, пункту 1.3) у парі зі сталлю. При цьому зауважуємо, що гальмові колодки з композиційного матеріалу більше ніж чавунні реагують (у розумінні нестабільності коефіцієнту тертя) на заміну швидкості ковзання швидкості руху. Наведені у цих Технічних умовах значення коефіцієнту тертя колодок гальмових із композиційних матеріалів не співпадають також з величинами, які надані, наприклад, у таблиці Г.15 Межгосударственного ГОСТ 34434-2018 "Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета)", який підписала Україна.

Зазначена інформація є цитування відповідачем технічних характеристик, яка по своїй суті є аналітичними висновками відповідача, в яких викладено позицію відповідача щодо співвідношення технічних характеристик композиційних гальмівних колодок та чавунних колодок, жодних посилань на продукцію позивача дане цитування не містить. Технічні характеристики наведені у даному посиланні є лише цитуванням показників зазначених у ТУ У6-05495578.017-2001 та Межгосударственного ГОСТ34434-2018 "Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета)", таким чином, суд не вбачає підстав у даному випадку для визнання даної інформації недостовірною.

Щодо другого речення абзацу третього листа №11.Пр-07 від 17.12.2019: "Особливо повідомляємо, що наведені у цих Технічних умова значення статистичного коефіцієнту тертя колодок гальмових із композиційних матеріалів не співпадають також з величинами, які надані, наприклад у таблиці Г.15 Міждержавного ГОСТ 34434-2018 "Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета)", який підписала Україна. Тобто у підсумку виходить, що найважливіший документ (ТУ У6-05495578.017-2001), який визначає, окрім усього іншого, безпеку руху на залізничному транспорті, не відповідає покладеним на нього вимогам , обумовленими законодавством України".

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному абзаці відповідачем констатується інформація відносно того, що технічні показники визначені у ТУ У6-05495578.017-2001 не відповідають показникам, які зазначені у Міждержавному ГОСТ 34434-2018 "Тормозные системы грузовых железнодорожных вагонов (технические требования и правила расчета)", тобто дана інформаціє є результатом аналітичної діяльності відповідача на підставі якої зроблено висновок щодо відповідності технічних умов зазначених у ТУ У6-05495578.017-2001 та вказаних у Міждержавному ГОСТ 34434-2018, таким чином, у даному випадку відсутні підстави для визнання даної інформації недостовірною.

Щодо абзацу третього листа №01.Пр-26 від 23.01.2020: "Григорію Анатолійовичу і Володимире Олексійовичу, повідомляємо вам, що наведені в цій монографії висновки, які базуються на даних всебічних досліджень і узагальнень промислового досвіду експлуатації різних гальмових колодок на залізниці, свідчить про те, що гальмові колодки із так званого "Композиційного матеріалу" невідомого складу (?!) поступаються за основними технічними показниками гальмовим колодкам із чавуну. Внаслідок низької міцності і погіршення експлуатаційних характеристик в осінньо-зимовий період гальмові колодки композиційних матеріалів невідомого хімічного складу не гарантують безаварійність гальмівних систем потягів. Ви це добре знаєте. Саме тому неприпустимо з позиції додержання безпеки і забезпечення безаварійності на транспорті, використання на залізниці композиційних гальмових колодок із матеріалу невідомого хімічного складу! Підкреслюємо: невідомого і неконтрольованого хімічного складу. Нині навіть персонал підприємства АТ "Укрзалізниця" не знає і не може перевірити з якого матеріалу фактичного виготовлені гальмівні колодки. Нонсенс. Але це правда. Ми маємо досвід того, як при спробі вирізати з колодок зразки для виміру коефіцієнта тертя "композиційного матеріалу", цей матеріал руйнується, зразки розвалюються і перетворюються на порох. Тобто міцність "композиційного матеріалу" майже нульова і не відповідає вимогам безпечної експлуатації гальмових колодок. Відсутність контролю за хімічним складом "композиційного матеріалу" гальмових колодок. Відсутність контролю за хімічним складом композиційного матеріалу" гальмових колодок у їх споживачів і відсутність навіть можливості контролю відповідності матеріалу колодок заявленому у тендерній документації, яку "Укрзалізниця" надсилає в систему ProZorro, суперечить законодавству України та створює умови для зловживань і корупції у цій сфері.

Суд вважає, що вищезазначена інформація, не може вважатись такою, що є недостовірною, оскільки відповідачем у даному випадку здійснюється викладення результатів власних висновків, щодо визначення хімічного складу матеріалу з якого виготовляють композиційні гальмівні колодки. Крім того, у вказаному абзаці відсутні посилання на те, що дана інформація стосується саме продукції позивача, яку він виготовляє чи поставляє своїм контрагентам.

У зв`язку з вищезазначеним, суд вважає, що викладена відповідачем інформація у вищезазначених листа не може вважатись недостовірною, оскільки викладені в ній даній сформовані на основі аналізу технічної документації, яка затверджена у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено юридичного складу правопорушення, зокрема позивачем не доведено, що поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позвачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обставини викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2020 р. у справі № 910/8772/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо".

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2020 р. у справі № 910/8772/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "Трібо".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.02.2021р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова