Рішення

від 24.11.2020 по справі 910/7503/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2020Справа № 910/7503/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авішел"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРГОПАК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) фізична особа-підприємець Губський Дмитро Павлович

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна"

3) фізична особа-підприємець Вишневська Тетяна Анатоліївна

про стягнення 211 167, 31 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Ратушняк П.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: не з`явився;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1, 2, 3: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авішел" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (надалі - відповідач) про стягнення 211 167, 31 грн заборгованості, з яких: 95 714, 72 грн збитки та 115 452, 59 грн штрафні санкції.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.224, 225, 226, 230 Господарського кодексу України, ст.614, 623, 526, 530, 612, 1191 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполучені №ЛТЛ00313 від 22.10.2018, в частині своєчасної доставки вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2020.

25.06.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання призначеного на 01.07.2020 о 11:40 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.06.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

01.07.2020 від представника позивача на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення, які не містять ЕЦП, а тому залишаються судом без розгляду.

01.07.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому також просив провести наступне засідання в режимі відеоконференції. Також просив суд продовжити термін на надання відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 01.07.2020 з`явився представник позивача. Відповідач у засідання не з`явився, проте звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 клопотання представника відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції залишено без задоволення, відкладено підготовче засідання на 22.07.2020, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Губського Дмитра Павловича (надалі - третя особа-1) та на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРГОПАК" (надалі - третя особа на стороні позивача).

06.07.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи, а саме виписка банку про рух коштів за період з 23.03.2019 по 26.06.2020 та докази направлення претензій та вимоги.

17.07.2020 від позивача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 01.07.2020.

20.07.2020 від третьої особи на стороні позивача надійшли пояснення, засідання просив проводити без участі її представника.

20.07.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та зазначає, що в позивача перед відповідачем існувало грошове зобов`язання по оплаті за надані раніше послуги з перевезення, а саме: 37 898, 88 грн за рахунком №ЛТ274 від 06.03.2019, 112 938, 00 грн за рахунком №ФТ99 від 13.03.2019, а тому вантаж позивача був притриманий відповідно до ст.594 ЦК України.

22.07.2020 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та проведення наступного засідання в режимі відеоконференції.

22.07.2020 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Інші учасники справи в засідання не з`явились, про дату і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 клопотання представника відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції залишено без задоволення, відкладено підготовче засідання на 04.08.2020.

31.07.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2020.

31.07.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідач належним чином не повідомив позивача про притримання вантажу, оскільки будь-яких доказів заборгованості до відповіді на претензію додано не було. Також, зазначив, що наданий відповідачем рахунок №ФТ99 від 13.03.2019 складено іншим товариством, а саме ТОВ "ФТЛ Сервіс України", проте про зміну кредитора відповідач письмово не повідомив, а відтак притримання товару є безпідставним та необґрунтованим.

31.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії договору про надання професійної правничої допомоги, акту виконаних робіт та платіжного доручення.

04.08.2020 у підготовче засідання з`явились представники позивача та відповідача. Треті особи в засідання не з`явились, повідомлені були у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання 02.09.2020 та залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (надалі третя особа-2) та фізичну особу-підприємця Вишневську Тетяну Анатоліївну (надалі - третя особа-3).

31.08.2020 на електронну адресу суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в подальшому розгляд справи просив проводити за його відсутності.

31.08.2020 на електронну адресу суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, розгляд справи просила проводити без її участі.

31.08.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 02.09.2020 з`явилась представник позивача. Інші учасники справи не з`явились, повідомлені були належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Суд відклав підготовче засідання на 29.09.2020.

24.09.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

24.09.2020 від представника третьої особи на стороні позивача надійшли пояснення щодо позову.

29.09.2020 від третьої особи-3 надійшла заява на виконання ухвали суду, в подальшому розгляд справи просила здійснювати за її відсутності.

29.09.2020 від представника відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

29.09.2020 від третьої особи-1 надійшов оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0090045.

Засідання призначене на 29.09.2020 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2020 підготовче засідання призначено на 10.11.2020.

03.11.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання призначеного на 10.11.2020 о 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке, в зв`язку з перебуванням на навчанні, отримане суддею Карабань Я.А. 09.11.2020.

Ухвалою суду від 09.11.2020 клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

09.11.2020 від представника відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат.

У підготовче засідання 10.11.2020 з`явилась представник позивача, інші учасники справи в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2020 надала пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача та третіх осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 24.11.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018 між позивачем (клієнт) та відповідачем (експедитор) укладено договір №ЛТЛ00313 про надання транспортно-експедиторських послуг про організацію перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (надалі - договір).

За умовами договору, експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні і проводить розрахунки з усіма учасниками процесу.

Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей за даним договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв`язком, або по електронній почті (Е-mail). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою (п.2.2). Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника (п.2.3.). Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (2.4).

Відповідно до п.п.4.4., 4.5. договору оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода експедитора згідно цих рахунків, є різниця між сумою що перерахована клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених експедитором до виконання умов за даним договором. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід`ємною частиною даного договору. Строк оплати клієнтом 3-5 календарних днів з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора.

Згідно з п.4.6. договору експедитор має право притримання по відношенню до всіх вантажів клієнта, до проведення всіх взаєморозрахунків. Таке право експедитора полягає в праві притримувати вантаж або документі на вантаж, до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування здійснених ним в інтересах клієнта витрат. При затримці вантажу експедитор має право на свій розсуд зберігати такий вантаж в транспортному засобі або розмістити вантаж в складі чи будь-якому іншому місці. В такому випадку клієнт несе витрати пов`язані з розвантаженням, завантаженням, зберіганням, простоєм транспортних засобів, повторною подачею транспортних засобів під завантаження.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а у частині грошових зобов`язань - до повного виконання. Якщо за місяць до закінчення терміну даного договору жодна сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то даний договір уважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п.п.9.1., 9.3.).

Також, 04.04.2018 між позивачем (експедитор) та третьою особою на стороні позивача (замовник) було укладено договір №б/н транспортного експедирування (надалі - договір-2) відповідно до п.1.1. якого позивач зобов`язався за дорученням замовника здійснити перевезення вантажу або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу в міжнародному, міському та міжміському сполученні, надалі-послуги, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити послуги пов`язані з перевезенням вантажу на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору-2 експедитор (позивач) організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником, заявка може бути подана в оригіналі та/або за допомогою факсимільного або електронного зв`язку та повинна містити наступну інформацію: адресу завантаження та розвантаження вантажу, дату та час подачі автомобіля під завантаження та розвантаження, найменування вантажу, його вагу, вартість послуг, назва митного переходу на кордоні України, термін доставки, відповідальні особи при завантаженні та розвантажені та їх контактні телефони, додаткові умови, підпис та печатку замовника.

28.03.2019 між позивачем та третьою особою підписано заявку-договір №28/03-6 до договору-2, відповідно до якої позивач зобов`язався організувати перевезення автомобільним транспортом вантажу: об`єм до відвантаження 4 палети 1165*1200*1000 mm, 4,7 т; найменування вантажу: клей поліуретановий.

Дата і час завантаження: 29.03.2019; адреса завантаження вантажу: Hermes Close Tachbrook Park, Warwick CV34 6NW; адреса розвантаження вантажу: місто Канів, вулиця Енергетиків, 191; адреса митного оформлення: ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Артика", київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщаговка, вулиця Чорновола, 46А (п.20); термін доставки вантажу до : 05.04.2019 - 09.04.2019.

Також вказаною заявкою позивачем та третьою особою погоджено розмір штрафних санкцій, а саме: не подача/несвоєчасна подача транспортного засобу, зрив завантаження (відмова від завантаження), понаднормовий простій, несвоєчасна доставка вантажу, невиконання інших умов: 100 євро на території Європи/50 євро на території України за кожну добу понаднормового простою.

Так, на виконання умов договорів 1 та 2, позивачем 29.03.2019 між позивачем (замовник) та відповідачем (експедитор) підписано заявку №ЛТ-10437 до договору №ЛТЛ00313 про надання транспортно-експедиторських послуг про організацію перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 22.10.2018.

Згідно із зазначеною транспортною заявкою, відповідач зобов`язався здійснити перевезення вантажу: клей поліуретановий; вагою, брутто: 5000 кг; габаритами палет: 120х12; кількість місць: 4.

Дата і час завантаження: 01.04.2019 (п.3); адреса завантаження вантажу: Hermes Close Tachbrook Park, Warwick CV34 6NW (п.15); адреса розвантаження вантажу: місто Канів, вулиця Енергетиків, 191(п.17); місце (адреса) митного оформлення: вулиця Чорновола, 46А (п.20); термін доставки вантажу: 09.04.2019 (п.21); сума фрахту: 1100 EUR по курсу НБУ на день вивантаження (п.21).

Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Строк оплати клієнтом 10 банківських днів по оригіналам (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна. Оригінали зазначених документів досилаються поштою. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок експедитора. Експедитор має право притримати вантаж або документи на вантаж, якщо клієнт має прострочення платежів в адресу експедитора за попередні перевезення та інші послуги. При цьому, термін доставки вантажу зазначений в п.21 цієї заявки може бути збільшений до моменту проведення всіх взаєморозрахунків (п.22 заявки).

Запізнення на завантаження (розвантаження) сплачується експедитором в розмірі 2,5% від суми фрахту зазначеної в заявці, але не більше ніж 50 євро за кожну добу запізнення, якщо інше не зазначено в заявці (п.23).

На виконання договору-заявки від 29.03.2019 відповідач надав позивачу послуги з організації перевезення вантажу в міжнародному сполучені, про що свідчить відмітка вантажоодержувача (третьої особи) на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 0090045. Дата доставки вантажу - 06.09.2019.

Також для виконання перевезення відповідачем було залучено перевізника - ФОП Губського Д.П. та експедитора - ФОП Вишневську Т.А.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором-1 щодо своєчасної доставки вантажу, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 115 452, 59 грн розрахованого за період з 09.04.2019 по 06.09.2019, а також понесені збитки в розмірі 95 714, 72 грн.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було погоджено термін доставки вантажу - 09.03.2019.

Разом з тим, як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR за № 0090045 вантаж доставлено одержувачу - третій особі на стороні позивача лише 06.09.2019

Вказане учасниками справи не заперечується.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до пункту 23 заявки від №ЛТ-10437 від 29.03.2019 позивачем (замовником, клієнтом) та відповідачем (експедитором) погоджено, що запізнення на завантаження (розвантаження) сплачується експедитором в розмірі 2,5% від суми фрахту зазначеної в заявці, але не більше ніж 50 євро за кожну добу запізнення, якщо інше не зазначено в заявці.

Таким чином неустойка погоджена сторонами в договорі за своєю правовою природою є пенею, оскільки обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання та нараховуються за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши доданий до позову розрахунок штрафних санкцій, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення з доставки вантажу, оскільки відповідно до пункту 21 заявки терміном доставки вантажу є 09.04.2020, тобто прострочення починається з 10.04.2019, а також при здійснені розрахунку враховано день отримання вантажу 06.09.2019.

У зв`язку з чим судом було здійснено перерахунок штрафних санкцій починаючи з 10.04.2019 по 05.09.2019, кількість днів прострочення - 149, а тому стягненню з відповідача підлягають штрафні санкції в сумі 114 682, 90 грн(1100 євро - сума фрахту х 2,5% х 149 днів = 4097,50 євро, що по курсу НБУ станом на 06.09.2019 - 2798, 8505 грн за 100 євро), а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

При цьому судом відхиляються твердження відповідача, щодо того, що ним у вказаний період правомірно було утримано вантаж позивача, як забезпечення виконання його кредиторських вимог до позивача, з огляду на таке.

Положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням.

Статтею 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Статтею 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено право експедитора притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування

Так, умовами договору-1 сторонами передбачено, що експедитор має право притримання по відношенню до всіх вантажів клієнта, до проведення всіх взаєморозрахунків. Таке право експедитора полягає в праві притримувати вантаж або документі на вантаж, до моменту оплати послуг експедитора та відшкодування здійснених ним в інтересах клієнта витрат (п.4.6.).

Листом від 18.04.2019, у відповідь на претензію позивача, відповідач повідомив останнього, що товар знаходиться на складі в Польщі, в зв`язку з тим, що в позивача наявна заборгованість за рахунками на оплату ФТ000000031 від 11.02.2019 на суму 116 278, 00 грн і ЛТ000000274 від 06.03.2019 на суму 37 898, 88 грн, а також за актом виконаних робіт №ФТ100 від 13.03.2019 на суму 112 938, 00 грн та після врегулювання фінансової заборгованості відповідач гарантує доставку вантажу на митний термінал.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 та від 22.07.2020 неодноразово витребувано у відповідача акт виконаних робіт за №ФТ100 від 13.03.2019 на суму 112 938, 00 грн, однак відповідачем суду надано не було, одночасно позивач зазначає, що такого акту він також не отримував і про його існування йому не відомо. У зв`язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності заборгованості за наведеним актом.

Щодо тверджень відповідача щодо наявності заборгованості за рахунками на оплату №ФТ99 від 13.03.2019 та ФТ000000031 від 11.02.2019 на суму 116 278, 00 грн, право вимоги за яким перейшло до нього на підставі договору про відступлення права вимоги від 14.03.2019 укладеного з третьою особою-2 (ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна) (т.1. а.с.179), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору про відступлення за передане право вимоги за ним новий кредитор (відповідач) сплачу первісному кредитору (третя особа-2) винагороду, що визначається окремо у процентному співвідношення від суми відступленого грошового зобов`язання.

Третя особа-2 (ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна") в судові засідання не з`являлася, будь-яких пояснень щодо відступлення свого права грошової вимоги до позивача на користь відповідача не надавала.

Доказів оплати такої винагороди третій особі-2 за договором відступлення права вимоги від 14.03.2019 відповідачем суду також надано не було, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що право такої вимоги до відповідача не перейшло, а тому останній не мав права грошової вимоги до позивача за вказаним рахунком та відповідно права притримання вантажу.

Стосовно заборгованості за рахунком ЛТ274 від 06.03.2019, суд зазначає, що відповідно до виписки банку заборгованість за ним позивачем була сплачена 05.04.2019 у сумі 10 000, 00 грн та 11.04.2019 у сумі 27 898, 88 грн (т.1 а.с. 180).

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку наявності права на притримання вантажу.

Крім цього, суд не приймає до уваги пояснення третіх осіб 1 та 3 щодо того, що вантаж було доставлено отримувачу - 29.08.2019, оскільки відповідно до наданих сторонами міжнародно-транспортних накладних CMR за № 0090045, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, з накладної наданої ФОП Губським Д.П. де в графі 24 - одержувач (дата - 29.08.2019) не можливо встановити ким вказаний вантаж було отримано, оскільки відсутній підпис та/або печатка уповноваженої особи одержувача, а наявний в графі 24 підпис не можливо ідентифікувати. Разом з тим, з оригіналу накладної, яка надана третьою особою на стороні позивача (ТОВ "Ергопак"), убачається, що вантаж доставлено саме 06.09.2019 про що свідчить підпис та штамп одержувача - ТОВ "Ергопак".

Пояснень щодо причин затримки вантажу треті особи 1 та 3 суду не надали.

Окрім того, позивач просить стягнути реальні збитки, які він зазнав, у зв`язку зі сплатою штрафних санкцій третій особі на стороні позивача (ТОВ "Ергопак") у розмірі 95 714, 72 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Як зазначено судом вище позивачем 29.03.2019 було підписано з відповідачем заявку №ЛТ-10437 на організацію перевезення на виконання заявки-договору №28/03-6 від 28.03.2019 укладеною між позивачем та третьою особою на стороні позивача відповідно до договору №б/н від 04.04.2018.

Так, у зв`язку із простроченням термінів доставки вантажу ТОВ "Ергопак" було пред`явлено позивачу претензію за №164 від 22.05.2019 щодо сплати штрафу на суму 4 700, 00 доларів США (100 доларів США за кожну добу запізнення за 47 діб прострочення (станом на 22.05.2019) відповідно до п.5.6. договору-2 та умов заявки-договору №28/03-6 від 28.02.2019 (т.1 а.с.171-172).

У подальшому, як зазначає позивач та третя особа на стороні позивача ними погоджено зменшити суму штрафу до 3 824, 00 доларів США.

Так, 21.10.2019 між позивачем та ТОВ "Ергопак" підписано угоду про врегулювання спору (надалі-угода) відповідно до умов якої останні узгодили, що позивач (експедитор) сплачує замовнику (ТОВ "Ергопак") штрафні санкції в зв`язку з несвоєчасною доставкою товару перевізником (ТОВ "ЛТЛ Сервіс Україна") в розмірі 3 824, 00 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення угоди становить 95 714, 72 грн. Оплата здійснюється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а саме: шляхом зменшення замовником плати за послуги експедитора за договором транспортного експедирування №б/н від 04.04.2018 на суму 95 714, 72 грн. Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, в цьому пункті угоди в сумі 95 714, 72 грн. З моменту підписання цієї угоди вважати: зобов`язання експедитора по сплаті штрафу в сумі 95 714, 72 грн припиненими; зобов`язання замовника по сплаті послуг експедитора за договором транспортного експедирування б/н від 04.04.2018 в сумі 95 714, 72 грн припиненими (пункт 3.2. угоди) (т.1 а.с.37-38).

Так, у зв`язку з проведенням взаємозаліку заборгованості від 21.10.2019 на суму 95 714, 72 грн між позивачем та ТОВ "Ергопак" сторони погодили, що за рахунком №СФ-00000808 від 06.09.2019 на суму 64 400, 00 грн сплата здійснюватись не буде, а за рахунком №СФ-00000813 від 18.09.2019 на суму 45 053, 00 буде сплачено в меншій сумі, а саме в сумі 31 314, 72 грн (64 400, 00 + 31 314, 72 = 95 714, 72).

На підтвердження здійснених оплат у меншому розмірі позивач та третя особа на стороні позивача надали суду: акти наданих послуг, рахунки на оплату, податкові накладні щодо проведених оплат та акт звірки взаєморозрахунків (т.2 а.с.88-107).

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виразилася в несвоєчасній доставці вантажу, позивачем було понесено збитки в розмірі 95 714, 72 грн у вигляді сплати ТОВ "Ергопак" грошових коштів, тобто існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками завданих саме з вини відповідача, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав. Надані позивачем докази є більш вірогідними.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 95 714, 72 грн збитків та 114 682, 40 штрафних санкцій.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу.

Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач клопотання про зменшення витрат відповідача на правову допомогу не подав.

Суд звертає увагу на те, що витрати, зокрема, на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової допомоги №2019/4/5 від 15.04.2019, укладеного між Адвокатським бюро Ратушняка Володимира ЛІГАКОНСАЛТИНГ , з додатковою угодою №3 від 19.05.2020, акту виконаних робіт №б/н від 21.07.2020, рахунку №2 від 19.05.2020, платіжного доручення №2997 від 25.05.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1472 та довіреності від 23.04.2020.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не заявлялось.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору про правову допомогу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 14 500, 00 грн є обґрунтованими.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, ідентифікаційний код 40694399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авішел" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Незалежності, будинок 31, ідентифікаційний код 42022545) 95 714 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн 72 коп. збитків, 114 682 (сто чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 90 коп. штрафу, 3 155 (три тисячі сто п`ятдесят п`ять) грн 96 коп. судового збору та 14 447 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн 15 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 07.12.2020.

Суддя Я.А.Карабань