Рішення

від 03.12.2020 по справі 910/10118/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2020Справа № 910/10118/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" (м. Гадяч Полтавської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно" (м. Київ)

про стягнення 144.683,90 грн

Суддя Ващенко Т.М.

секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Якухно О.М.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно" про стягнення 1.253.236,55 грн, з яких: 1.147.024,61 грн основного боргу, 81.129,59 грн пені, 7.267,12 грн 3% річних, 17.815,23 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки № 2702/2020-кз від 27.02.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.20. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.09.20.

Вказану ухвалу позивачем отримано 24.07.20. та 28.07.20. відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення.

Отже позивач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/10118/20.

Від відповідача ухвала повернулась з відміткою про вибуття адресата.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вибуття адресата вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/10118/20.

Позивач та відповідач в судове засідання 01.09.20. не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому 31.08.20. позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Натомість відповідач заяв, клопотань не подав, про причини неявки суд не повідомив.

За викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.20. відкладено підготовче засідання на 22.09.20.

Після судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 01.09.20., що підтверджує обізнаність відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

04.09.20. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 452.302,90 грн, з яких: 307.618,71 грн основного боргу, 100.097,20 грн пені, 18.715,62 грн 3% річних, 25.871,37 грн інфляційних втрат.

22.09.20. за участі представника позивача судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.10.20.

Від відповідача конверт з вказаною ухвалою суду повернуто підприємством поштового зв`язку з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання такого поштового відправлення.

13.10.20. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 144.683,90 грн, з яких: 39.999,71 грн, 60.097,20 грн пені, 18.715,62 грн 3% річних, 25.871,37 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.20. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" про зменшення розміру позовних вимог, та з огляду на систематичне погашення відповідачем пред`явленої до стягнення в межах даної справи заборгованості, з метою дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд, на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, відклав підготовче засідання на 12.11.20. та дійшов висновку про доцільність розгляд справи № 910/10118/20 здійснити в розумний строк.

Позивач та відповідач явку своїх повноважних представників в підготовче засідання 12.11.20. не забезпечили, однак 10.11.20. позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності та призначення справи до судового розгляду по суті.

В підготовчому засіданні 12.11.20. судом встановлено, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України.

Врахувавши викладене вище суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.20., про що постановив відповідну ухвалу від 12.11.20.

Позивачу означену ухвалу суду вручено 17.11.20.; від відповідача ухвала суду від 12.11.20. повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність адресата за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України дає змогу дійти висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду справи № 910/10118/20 по суті.

В судовому засіданні 03.12.20. по розгляду справи по суті позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 03.12.20. по розгляду справи по суті явку свого повноважного представника не забезпечив, заяв, клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 ЗУ Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, зокрема, з судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, за висновками суду, враховуючи викладене вище в сукупності, неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.12.20.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.12.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

27.02.20. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 2702/2020-кз (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2019 року (далі - Товар) на умовах EXW Гадяч, вул. Вокзальна 2В.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.3 з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Поставка Товару підтверджується наступними документами: видатковою накладною, оформленою на підставі довіреності Покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей; залізничною/товарно-транспортною накладною (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору датою поставки та переходу права власності на Товар і всіх ризиків та вигод, пов`язаних з Товаром, від Постачальника до Покупця є дата відвантаження Товару Покупцю в місці завантаження, відповідно до п. 1.1 Договору, що відповідає даті видаткової накладної на Товар або його партію.

У відповідності до видаткової накладної № 5 від 27.02.20., скріпленої печатками та підписами сторін, складеної на виконання зобов`язань за Договором, позивачем було поставлено відповідачу Товар на суму 4.426.903,00 грн.

Крім вказаного матеріали справи містять відповідні податкові накладні, складені на виконання зобов`язань з поставки Товару на вказану суму, та відповідні залізничні накладні.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передачі Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 4.426.903,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткова накладна є належними доказами передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з передання Товару на суму 4.426.903,00 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що Покупець сплачує попередню оплату в розмірі 90% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів з дати надання документів, зазначених в п. 4.2 Договору.

З огляду на дату видаткової накладної № 5 від 27.02.20. строк оплати є таким, що настав.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів відповідач сплатив позивачу за Товар 4.386.903,29 грн.

Отже, неоплаченим залишився Товар на суму 39.999,71 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.04.20. щодо оплати боргу (направлена 28.04.20.).

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За матеріалами справи судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 39.999,71 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 60.097,20 грн пені, 18.715,62 грн 3% річних, 25.871,37 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 6.2 Договору за порушення строків оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За власним перерахунком судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 5.816,97 грн, розмір 3% річних становить 14.628,83 грн, розмір пені становить 72.457,46 грн, з яких відповідачем оплачено 40.000,00 грн.

При цьому суд виходив з наступних періодів: на суму 2.226.903,00 грн з 06.03.20. по 25.03.20.; на суму 1.347.024,61 грн з 27.03.20. по 13.04.20.; на суму 1.147.027,61 грн з 15.04.20. по 10.08.20.; на суму 1.087.618,71 грн з 12.08.20. по 25.08.20.; на суму 807.618,71 грн 27.08.20. по 27.08.20.; на суму 307.618,71 грн з 29.08.20. по 30.08.20. (дата, визначена позивачем).

Отже відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5.816,97 грн інфляційних втрат, 14.628,83 грн 3% річних, 32.457,46 грн пені.

Інфляційні втрати в сумі 20.054,40 грн, 3% річних в сумі 4.086,79 грн, пеню в сумі 40.000,00 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48, поверх 3; ідентифікаційний код 40675203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" (37300, м. Гадяч Полтавської області, вул. Вокзальна 2В; ідентифікаційний код 41277026) 39.999 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 71 коп. основного боргу, 32.457 (тридцять дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 46 коп. пені, 14.628 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 83 коп. 3% річних, 5.816 (п`ять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 97 коп. інфляційних втрат, 1.393 (одну тисячу триста дев`яносто три) грн 55 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 08.12.20.

Суддя Т.М. Ващенко