Постанова

від 12.04.2021 по справі 910/10118/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа№ 910/10118/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Чорногуза М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.12.2020 (повний текст складено 08.12.2020)

у справі №910/10118/20 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно"

про стягнення 144 683,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно" (далі - відповідач) про стягнення 39 999,71 грн, 60 097,20 грн пені, 18 715,62 грн 3% річних, 25 871,37 грн інфляційних втрат (відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" від 13.10.2020 про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" 39 999,71 грн основного боргу, 32 457,46 грн пені, 14 628,83 грн 3% річних, 5 816,97 грн інфляційних втрат, 1 3933,55 грн судового збору. В іншій частині в позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20 скасувати в частині стягнутих розмірів пені, 3% річних, інфляційних витрат та судового збору, збільшивши розміри стягнутих сум, в решті рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню становить 130 933,11 грн, з яких: 39 999,71 грн основного боргу, 54 900,97 грн пені, 17 813,16 грн 3% річних, 18 279,27 грн інфляційних втрат.

Скаржник вважає, що судом допущено помилку у розрахунку сум які підлягають сплаті.

Також, скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення складено 08.12.2020 та надійшов на адресу позивача 14.12.2020, що підтверджується копією конверта.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20, відновлено строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Роз`яснено відповідачу у справі про право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідно. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/10118/20 є вимоги про стягнення 144 683,90 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

27.02.2020 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 2702/2020-кз (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2019 року (далі - Товар) на умовах EXW Гадяч, вул. Вокзальна 2В.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.3 з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Поставка Товару підтверджується наступними документами: видатковою накладною, оформленою на підставі довіреності Покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей; залізничною/товарно-транспортною накладною (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору датою поставки та переходу права власності на Товар і всіх ризиків та вигод, пов`язаних з Товаром, від Постачальника до Покупця є дата відвантаження Товару Покупцю в місці завантаження, відповідно до п. 1.1 Договору, що відповідає даті видаткової накладної на Товар або його партію.

У відповідності до видаткової накладної № 5 від 27.02.2020, скріпленої печатками та підписами сторін, складеної на виконання зобов`язань за Договором, позивачем було поставлено відповідачу Товар на суму 4 426 903,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2702/2020-кз від 27.02.2020.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 4 426 903,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткова накладна є належними доказами передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з передання Товару на суму 4 426 903,00 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що Покупець сплачує попередню оплату в розмірі 90% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів з дати надання документів, зазначених в п. 4.2 Договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що враховуючи дату видаткової накладної № 5 від 27.02.2020 строк оплати є таким, що настав.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.04.2020 щодо оплати боргу (направлена 28.04.2020).

У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів відповідач сплатив позивачу за Товар 4 386 903,29 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що неоплаченим залишився Товар на суму 39 999,71 грн.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами у розмірі 39 999,71 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині правомірно та обгрунтовано задоволено судом першої інстанції повністю.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 60 097,20 грн пені, 18 715,62 грн 3% річних, 25 871,37 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 6.2 Договору за порушення строків оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За перерахунком суду першої інстанції встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 5 816,97 грн, розмір 3% річних становить 14 628,83 грн, розмір пені становить 72 457,46 грн, з яких відповідачем оплачено 40 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №314 від 22.09.2020.

При цьому суд першої інстанції виходив з наступних періодів: на суму 2 226 903,00 грн з 06.03.2020 по 25.03.2020; на суму 1 347 024,61 грн з 27.03.2020 по 13.04.2020; на суму 1 147 027,61 грн з 15.04.2020 по 10.08.2020; на суму 1 087 618,71 грн з 12.08.2020 по 25.08.2020; на суму 807 618,71 грн 27.08.2020 по 27.08.2020; на суму 307 618,71 грн з 29.08.2020 по 30.08.2020 (дата, визначена позивачем).

Отже суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5 816,97 грн інфляційних втрат, 14 628,83 грн 3% річних, 32 457,46 грн пені, а інфляційні втрати в сумі 20 054,40 грн, 3% річних в сумі 4 086,79 грн, пеню в сумі 40 000,00 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовив в позові в цій частині .

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

За перерахунком суду апеляційної інстанції:

у період з 06.03.2020 по 25.03.2020 на суму 2 226 903,00 грн підлягає нарахуванню пеня у розмірі 25 189,56 грн, інфляційні витрати у розмрі 17 815,22 грн, 3% річних у ромірі 3 650,66 грн;

у період з 26.03.2020 по 13.04.2020 на суму 1 347 024,61 грн підлягає нарахуванню пеня у розмірі 13 985,50 грн, інфляційні витрати (0) не нараховуються, 3% річних у ромірі 2 097,83 грн;

у період з 14.04.2020 по 11.08.2020 на суму 1 147 024,61 грн підлягає нарахуванню пеня у розмірі 53 778,53 грн, інфляційні витрати у розмрі 7 992,21 грн, 3% річних у ромірі 11 282,21 грн;

у період з 12.08.2020 по 25.08.2020 на суму 1 087 618,71 грн підлягає нарахуванню пеня у розмірі 4 992,35 грн, інфляційні витрати (-2 175,24 грн) не нараховуються, 3% річних у ромірі 1 248,09 грн;

у період з 26.08.2020 по 27.08.2020 на суму 807 618,71 грн підлягає нарахуванню пеня у розмірі 529,59 грн, інфляційні витрати (0) не нараховуються, 3% річних у ромірі 132,40 грн;

у період з 28.08.2020 по 30.08.2020 на суму 307 618,71 грн підлягає нарахуванню пеня у розмірі 302,58 грн, інфляційні витрати (0) не нараховуються, 3% річних у ромірі 75,64 грн;

Таким чином, за перерахунком суду апеляційної інстанції, загалом за спірні періоди підлягає нарахванню пеня у розмірі 58 778,11 грн (98 778,11 грн - 40 000,00 грн, сплачених платіжним дорученям №314 від 22.09.2020), інфляційні втрати у розмірі 25 807,43 грн та 3% річних у розмірі 18 486,83 грн, що з врахуванням основної суми боргу (39 999,71 грн) складає 140 071,65 грн.

Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2020, останній просить стягнути відповідача 144 683,90 грн, з яких 39 999,71 грн основного боргу, 60 097,20 грн пені, 18 715,62 грн 3% річних, 25 871,37 грн інфляційних втрат.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" в прохальній частині апеляційної скарги просить суд апеляційної інстанції збільшити розміри стягнутих сум пені з 32 457,46 грн до 54 900,97 грн, інфляційних втрат з 5 816,97 до 18 279,29 грн, 3% річних з 14 628,83 грн до 17 813,16 грн.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції не було виявлено порушень норм процесуального чи матеріального права під час розгляду справи судом першої інстанції, що унеможливлює застосування ч. 4 ст. 269 ГПК України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" підлягають задоволенню у розмірі визначеному останнім в апеляційній скарзі.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному позивачем в його апеляційній скарзі в сумі 130 993,11 грн, з яких 39 999,71 грн основного боргу, 54 900,97 грн пені, 18 279,29 грн інфляційних втрат, 17 813,16 грн 3% річних.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню в частинні стягнутих сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро"- задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10118/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі № 910/12956/20 в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48, поверх 3; ідентифікаційний код 40675203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" (37300, м. Гадяч Полтавської області, вул. Вокзальна 2В; ідентифікаційний код 41277026) 39 999 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 71 коп. основного боргу, 54 900 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот) грн 97 коп. пені, 17 813 (сімнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 16 коп. 3% річних, 18 279 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят девять) грн 27 коп. інфляційних втрат, 1964 (одну тисячу девятсот шістдесят чотири) грн 89 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої. В іншій частині в позові відмовити. .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клємєнтіно" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48, поверх 3; ідентифікаційний код 40675203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег Агро" (37300, м. Гадяч Полтавської області, вул. Вокзальна 2В; ідентифікаційний код 41277026) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/10118/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Г.А. Кравчук

М.Г. Чорногуз