Рішення

від 30.11.2020 по справі 914/1516/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 справа № 914/1516/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Марінченко Р. І., розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, до відповідача:Приватного підприємства В+К , м. Львів, про: стягнення 70'038,28 грн. За участю представників сторін: позивача:не з`явився, відповідача:не з`явився. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Приватного підприємства В+К про стягнення 70'038,28 грн.

1.2. Ухвалою суду від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.07.2020.

Розгляд справи по суті відкладався на 06.08.2020, на 17.08.2020, на 12.10.2020, на 19.10.2020, на 02.11.2020, на 05.11.2020, що відображено у попередніх ухвалах та протоколах суду.

1.3. 04 серпня 2020 року від Позивача та 05.08.2020 від Відповідача надходило клопотання про відкладення розгляду справи. 17 серпня 2020 року Відповідачем подано відзив на позов згідно з яким, останній просив поновити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні позову, застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Ухвалою суду від 17.08.2020 поновлено Відповідачу процесуальний строк для подання відзиву з підстав, вказаних у даній ухвалі.

1.4. Протокольною ухвалою суду від 28.09.2020, суд витребував у позивача оригінали виставлених рахунків на оплату за спірний період.

09 жовтня 2020 року Позивачем подано суду рахунок № 1636 на суму 70'038,28 грн (індексація орендної плати за період з 01.01.2016 по 22.12.2018 по договору № 61/2015/КЕВ від 24.12.2015).

У судовому засіданні 12.10.2020 Позивачем долучено до матеріалів справи претензію № 3567 від 21.08.2018 та копію платіжного доручення № 6276 від 05.08.2020 на суму 1'000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2020 викликано у наступне судове засідання Економіста з договірних та претензійних робіт КЕВ м. Львова Н. Пошивак чи іншу посадову особу позивача для надання усних пояснень з питань проведеного розрахунку розміру позовних вимог. Зобов`язано надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення із зазначенням порядку та формул нарахування заявлених вимог згідно з умовами укладеного договору та вимог чинного законодавства. Витребувано у КЕВ м. Львова оригінали виставлених рахунків для сплати орендної плати та докази сплати за період з 01.01.2016 по 22.12.2018.

Ухвалою суду від 19.10.2020 повторного зобов`язано Позивача виконати вимоги попередньої ухвали суду, у зв`язку з їх невиконанням та не повідомленням причин неможливості такого виконання.

02 листопада 2020 року Позивачем подано до суду оригінали виставлених рахунків за спірний період та у судове засідання з`явилась Економіст з договірних та претензійних робіт КЕВ м. Львова Н. Пошивак, яка надала усні пояснення щодо поставлених судом питань.

1.5. 05 листопада 2020 року розгляд справи не відбувся з підстав, вказаних в ухвалі суду від 16.11.2020 та наступне судове засідання було призначено на 30.11.2020. У вказане судове засідання представники сторін не з`явились, причин неприбуття не повідомили, хоч були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

1.6. Відповідно до частин першої та третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Таким чином, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, за відсутності будь-яких клопотань учасників процесу, враховуючи достатність наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд не вважає повторну неявку представника відповідача у судове засідання перешкодою для вирішення спору по суті за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві КЕВ м. Львова (Позивач у справі) вказує про те, що під час дії договірних відносин з оренди нерухомого майна, Орендодавцем не було здійснено належним чином індексації орендної плати відповідно до умов укладених договорів та вимог чинного законодавства. Відтак заявлені вимоги про стягнення 70'038,28 грн є інфляційними втратами, які не були нараховані у період з 01.01.2016 по 22.12.2018.

2.2. ПП В+К (Відповідач у справі) у відзиві на позов заперечуючи проти позову вказав:

Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік не встановлено, що індексація орендної плати є істотною умовою договору оренди.

Так обома додатками до Договорів, Розрахунок орендної плати, Сторонами узгоджено, що з урахуванням п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік індексація орендної плати на 2016 рік призупинена.

Також Відповідачем заявлено про сплив позовної давності щодо заявлених вимог.

3. Обставини справи.

3.1. 24 грудня 2015 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова (надалі - орендодавець) та Приватним підприємством В+К (надалі - Орендар) укладено Договір оренди № 61/2015/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Львівському Гарнізоні за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Театральна, 22, військове містечко № 55, буд. № 1 (надалі - Договір, а.с. 9 - 12). За умовами цього Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 68,9 кв.м. в будівлі № 1 військове містечко № 55 (далі - Майно), що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою:м. Львів, вул. Театральна, 22, вартість якого визначена на 31.08.2015 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 1'134'970,00 грн (без ПДВ) (п. 1 Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (серпень 2015 року) на рівні 14'500,00 грн за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розгляду, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (надалі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2015 ) - 14'187,13 грн (Додаток № 5). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцями до останнього числа першого місяця оренди.

Умовами пункту 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з Актом приймання-передачі нерухомого військового майна від 24.12.2015 (а.с. 14) Майно передано Орендарю у платне користування.

Додатком № 6 до Договору 1, є Розрахунок орендної плати військового нерухомого майна за результатами конкурсу.

3.2. Додатковою угодою № 61-1/2018/КЕВ від 13.02.2018 до Договору оренди № 61/2015/КЕВ від 24.12.2015, внесено наступні зміни у Договір:

п.п. 1.1. розділу 1, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення №№ 33 - 37, 39, 40 загальною площею 76,2 кв.м. в будівлі № 1 військового містечка № 55 (далі - Майно), що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою:м. Львів, вул. Театральна, 22, вартість якого визначена на 31.08.2015 за незалежною оцінкою та становить 1'255'220,81 грн (без ПДВ).

п.п. 3.1. розділу 3, Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (грудень 2017 року) на рівні 18'870,69 грн за урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної штати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2017 року) - 18'501,76 грн (Додаток №3). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно вимог чинного законодавства України.

Згідно з Додатком № 3 до Додаткової угоди (а.с. 21), Розрахунком плати за базовий місяць оренди військового нерухомого майна після внесення змін до договору оренди, встановлено що розмір орендної плати становить 18'870,69 грн. Також закріплено, що враховуючи п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік індексація орендної плати на 2016 рік призупинена.

3.3. Також, 29.01.2019 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду № 61-2/2019/КЕВ до вищевказаного Договору оренди та додаткової угоди № 61-1/2018/КЕВ від 13.02.2018, яким внесено зміни, зокрема:

п.п. 3.1. розділу 3, Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2018 року) на рівні 22'873,42 грн за урахуванням конкурсної надбавки та моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної штати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2018 року) - 22'483,80 грн (Додаток №3). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди згідно вимог чинного законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди після внесення змін, грудень 2018 року, сплачується з 23 грудня 2018 року.

Згідно з Додатком № 3 до Додаткової угоди № 61-2/2019/КЕВ (а.с. 26), Розрахунком плати за базовий місяць оренди військового нерухомого майна після внесення змін до договору оренди, встановлено що розмір орендної плати становить 22'873,42 грн.

3.4. Претензією від 21.08.2018 № 3567 КЕВ м. Львова повідомив ПП В+К про недоврахування індексації орендної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 30057,22 грн (а.с. 97).

Претензією № 5851 від 16.12.2019 Позивач звернувся до Відповідача з проханням сплатити нарахування індексації орендної плати щодо орендованого майна на підставі Договору № 61/2015/КЕВ від 24.12.2015 у період з 01.01.2016 по 22.12.2018 на загальну суму 70'038,28 грн (а.с. 32).

ПП В+К у відповідь на претензію листом від 23.01.2020 запропонував сплатити дану заборгованість рівними частинами протягом 24 місяців (а.с. 37). Також листом від 19.03.2020 № 10-3 Відповідач просив відтермінувати сплату даної заборгованості до моменту закінчення національного карантину (а.с. 38).

КЕВ м. Львова у відповідь на листи Відповідача, листами від 10.02.2020 (а.с. 31) та від 14.04.2020 (а.с. 30) запропонував останньому погасити борг до кінця 2020 року з розстроченням рівними частинами.

3.5. У зв`язку з не оплатою вищевказаних сум інфляційних донарахувань орендної плати у період з 01.01.2016 по 22.12.2018 на загальну суму 70'038,28 грн (Розрахунок суми доплати а.с. 29) Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення відповідних сум.

3.6. Як встановлено п. 1.4. рішення суду, у процесі розгляду справи Позивачем подано суду копію платіжного доручення № 6276 від 05.08.2020, відповідно до якого відповідачем сплачено 1000,00 грн, призначення платежу: оплата по претензії від 21.08.2018 згідно договору оренди № 61/2015/КЕВ від 24.12.2015 в тому числі ПДВ 20% 166,67 грн (а.с. 98)).

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

4.2. Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

В силу приписів ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

4.3. Відповідно до положень статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про господарську діяльність у Збройних Силах України .

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України унормовано, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

За змістом ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік було зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

4.4. Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 вказав, що законом про держаний бюджет не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві.

4.5. Касаційний господарський суду складі Верховного Суду у своїй постанові від 26.11.2019 у справі № 914/2319/18 підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для зменшення орендної плати за 2016 рік на індекс інфляції на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , яким передбачено зупинення на 2016 рік дії норми ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в частині індексації орендної плати.

При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/9805/17 та від 11.09.2018 у справі №911/474/11. При цьому, у правовідносинах за вказаними справами, сторонами не було внесено змін до договорів оренди, у встановленому порядку, шляхом укладення додаткових угод.

4.6. Разом з тим, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому, за змістом ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Вказані положення Закону відображені і у спірному Договорі - пункти 10.2., 10.3.

4.7. Як встановлено з матеріалів справи, Сторонами лише при укладенні Додаткової угоди № 61-1/2018/КЕВ від 13.02.2018 до Договору оренди № 61/2015/КЕВ від 24.12.2015, а саме Додатку № 3 до даної угоди (а.с. 21) Розрахунок плати за базовий місяць оренди військового нерухомого майна після внесення змін до договору оренди, окрім визнання розміру плати за базовий місяць, погодили що, враховуючи п. 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік індексація орендної плати на 2016 рік призупинена. Зазначений додаток підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками.

Доказів оскарження вказаного додатку до договору у встановленому законодавством порядку, шляхом визнання його недійсним, матеріали справи не містять, отже він є чинним та дійсним.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таким чином, беручи до уваги укладення додатку № 3 до Додаткової угоди від 13.02.2018, сторони погодили внесення змін до Договору в частині нарахування орендної плати, без врахування індексації на 2016 рік.

Відтак, суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення заборгованості за 2016 рік визнає такі не обгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Решту ж вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2017 по 22.12.2018, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог у розмірі 61'828,67 грн.

4.8. Водночас, Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

4.9. Як вказано у роз`ясненнях, наданих у постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року N 10 (надалі - Постанова № 10) позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України) (п. 1.1. постанови). Відповідно до п. 2.2 Постанови № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України) (п. 2.3 Постанови № 10).

4.10. Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, як вбачається з позовної заяви Позивача, означена заява була подана до суду (відправлена засобами поштового зв`язку) 17.06.2020.

Орендна плата у розмірі 100 % перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім (п. 3.6. Договору).

Таким чином, враховуючи визначений умовами Договору порядок оплати, Позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з січня по травень 2017 року.

4.11. Водночас, відповідно до частин 1 та 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як зазначено у 4.4.1 Постанови № 10 у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії ; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу ; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

4.12. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено у п. 3.4. даного рішення, ПП В+К у відповідь на претензію листом від 23.01.2020 запропонував сплатити заборгованість, в тому числі, яка є предметом спору у даній справі, рівними частинами протягом 24 місяців (а.с. 37). Також листом від 19.03.2020 № 10-3 Відповідач просив відтермінувати сплату даної заборгованості до моменту закінчення національного карантину (а.с. 38). При цьому, зазначені листи підписані директором Відповідача.

Таким чином, оскільки ПП В+К листом від 23.01.2020 погодився із позицією Позивача викладеною у Претензії № 5851 від 16.12.2019, у якому повідомив про погодження із бажанням мирного врегулювання спору та пропонував сплатити заборгованість, в тому числі, що є предметом спору, рівними частинами впродовж 24 місяців, суд вважає дії Відповідача визнання спірної заборгованості, які мали наслідком переривання перебігу позовної давності щодо заборгованості, яка виникла із січня 2017 року.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання строку позовної давності перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідачем вчинено дії із переривання позовної давності, шляхом надання Позивачу відповіді вих. № 35 від 23.01.2020 на претензію від 5851 від 23.12.2019, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з січня 2017 року по 22 грудня 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Провадження у справі в частині стягнення 1'000,00 грн підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору, у порядку передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (сплата відповідачем суми заборгованості відповідно до платіжного доручення № 6276 від 05.08.2020 а.с. 98).

4.13. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати .

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає до стягнення 1'825,60 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.2. Окрім того, суд роз`яснює позивачу право на повернення з Державного бюджету України 15,00 грн сплаченого судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в порядку передбаченому ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 1'000,00 грн заборгованості з сплати індексації орендної плати закрити.

3. Стягнути з Приватного підприємства В+К ( 79052, місто Львів, вулиця Чупринки, будинок 59, квартира 10; ідентифікаційний код 36873942) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова ( 79007, місто Львів, вулиця Батуринська, будинок 2; ідентифікаційний код 07638027) 60'828,67 грн - заборгованості з сплати індексації орендної плати та 1'825,60 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 04.12.2020.

Суддя В.П. Трускавецький