Рішення

від 20.11.2020 по справі 915/920/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року Справа № 915/920/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Киричук В.В., за довіреністю

від відповідача: Далбуз О.С., юрист за договором; Марченко А.П., за довіреністю

від третьої особи: не з`явився,

від прокуратури: прокурор Бескровна І.І., за посвідченням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 18) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, вул. 3 Слобідська, 134, ідентифікаційний код 37992292)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (55214, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул.Кам`яномостівська, 3, ідентифікаційний код 03331430)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Первомайська міська рада Миколаївської області (55213, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Грушевського, 3, ідентифікаційний код 35926170)

про: стягнення збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря в сумі 2815114,23 грн.

В С Т А Н О В И В:

06.07.2020 заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 35-4/30вих-20 від 02.07.2020 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (далі - Держекоінспекція у Миколаївській області) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (далі - ПрАТ «Первомайське ШРБУ» ) збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря в сумі 2815114,23 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 13.08.2020 об 11:45. Вказаною ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Первомайську міську раду Миколаївської області (далі - Первомайська міськрада); встановлено позивачу строк у 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду читабельної копії квитанції про сплату штрафу, накладеного постановою про накладення адміністративного стягнення № 77/10 від 10.08.2017. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

24.07.2020 на адресу суду позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2020, надіслано завірену копію квитанції про сплату штрафу, накладеного постановою про накладення адміністративного стягнення № 77/10 від 10.08.2017.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.08.2020, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову та зазначає наступне:

- вказаний позов прокурора має бути залишений без розгляду на підставі ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки по-перше, позовна заява підписана заступником керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області О.Сілецькою, яка не має повноважень на представництво інтересів Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та підписання позову, по-друге, заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області не обґрунтував наявність передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для представництва прокуратурою позивача у справі та не зазначено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів останнього саме належним суб`єктом - Держекоінспекцією у Миколаївській області;

- надані позивачем копії протоколу про адміністративне правопорушення від 09.08.2017, постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.08.2017 та квитанції про сплату штрафу не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст.76, 77 ГПК України, оскільки з них неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування та вони не підтверджують обставин, на які посилається позивач у своєму позові;

- відповідачем вжито всіх необхідних, своєчасних та достатніх дій щодо отримання відповідного дозволу, однак його видача відбулася поза межами встановленого строку внаслідок порушення уповноваженими органами державної влади вимог законодавства щодо строків погодження та видачі дозволу, а не внаслідок дій або бездіяльності відповідача;

- як вбачається з розрахунку розмірів відшкодування збитків було застосовано формули, жодна з яких не передбачена Методикою для розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу.

До суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача № 35-4923вих20 від 06.08.2020, в якій прокурор вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими, безпідставними, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та зазначає наступне, зокрема:

- в силу приписів ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Сілецька О.Є. має процесуальну правоздатність та повноваження на звернення до господарського суду з відповідним позовом;

- прокурором підтверджено підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Держекоінспекції у Миколаївській області у суді відповідно до вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» ;

- прокурором у змісті позовної заяви зазначено та підтверджено доданими до неї доказами наявність в діях відповідача всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності;

- відповідачем не доведено відсутність вини у факті спричинення здійсненням наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря належними, допустимими і достовірними доказами;

- твердження відповідача про невідповідність поданих прокурором доказів - акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря від 10.08.2017, протоколу про адміністративне правопорушення №001061 від 09.08.2017 і постанови про накладення адміністративного стягнення від 20.08.2017 вимогам ст. ст. 76, 77 ГПК України не відповідають дійсності, а є лише спробою уникнути господарської відповідальності за спричинення шкоди державі;

- не доводить відсутності вини відповідача у спричиненні державі збитків і обставина здійснення ним підготовчих робіт для виготовлення документації щодо одержання дозвільних документів, в тому числі шляхом укладення договорів із суб`єктами господарювання, замовленням та одержанням експертних досліджень, тощо.

11.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 14/14-17/2300 від 10.08.2020, в якій Держекоінспекція у Миколаївській області вважає, що заперечення відповідача не заслуговують на увагу.

11.08.2020 від третьої особи - Первомайської міської ради Миколаївської області надійшла заява № 418/03.02.1-15 від 10.08.2020, в якій міськрада просить розглядати справу без участі її представника.

13.08.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання № 13 від 12.08.2020 (вх. №9962/20), в якому ПрАТ «Первомайське ШРБУ» просить витребувати у Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області інформацію щодо звернення ПрАТ «Первомайське ШРБУ» упродовж 2013-2015 років до Державної санітарно-епідеміологічної служби у Миколаївській області та повідомити про результати цих звернень з наданням копій відповідних звернень (копії звернень, листів, відповідей та інших документів).

Ухвалою суду від 13.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н від 13.07.2020 про повернення позовної заяви та підготовче засідання відкладено на 10.09.2020 о 15:30.

01.09.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 28.08.2020 (вх. № 10717/20), в яких ПрАТ «Первомайське ШРБУ» заперечує проти відповіді позивача на відзив та зазначає, зокрема, що стягнення з відповідача заявлених збитків призведе до неможливості функціонування підприємства, його фактичного банкрутства та ліквідації.

07.09.2020 від прокуратури до суду надійшли пояснення на заперечення відповідача на відповідь на відзив № 35-5522вих20 від 04.09.2020, в яких прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

07.09.2020 від позивача до суду надійшов лист № 14/14-17/2578 від 07.09.2020, в якому Держекоінспекція у Миколаївській області вважає заперечення відповідача такими, що не заслуговують на увагу.

Ухвалою суду від 10.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.10.2020 о 14:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 11.09.2020.

10.09.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 10.09.2020 (вх. №11242 від 10.09.2020) про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області на підставі ст. 226 ГПК України.

08.10.2020 від відповідача до суду надійшла наступна кореспонденція:

- клопотання про застосування строків позовної давності б/н від 07.10.2020 (вх. №12660/20 від 08.10.2020);

- клопотання б/н від 07.10.2020 (вх. № 12660/20 від 08.10.2020) про призначення судової експертизи;

- додаткові заперечення б/н від 07.10.2020 (вх. № 12662/20 від 08.10.2020) на пояснення прокурора № 35-5522вих-20 від 04.09.2020 та лист позивача № 14/14-17/2578 від 07.09.2020.

- клопотання б/н від 07.10.2020 (вх. № 12664/20 від 08.10.2020) про витребування додаткових доказів.

Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності мотивовано тим, що за заявленим позовом спливли строки позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

12.10.2020 від позивача до суду надійшов лист № 14/14-17/2954 від 09.10.2020, в якому Держекоінспекція у Миколаївській області, керуючись ст. 161 ГПК України, просить долучити до матеріалів справи копію наказу відповідача № 3 від 15.05.2017 про покладення обов`язків відповідального за дотримання норм та правил у сфері поводження з відходами на механіка ОСОБА_1 .

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, про проведення судової експертизи, про витребування доказів, ухвалами, які занесено до протоколу судового засідання 12.10.2020, відмовив в їх задоволенні.

Ухвалою суду від 12.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2020 о 14:00.

Ухвалою суду від 11.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.2020 об 11:00, про що повідомлено Первомайську міську раду Миколаївської області ухвалою суду від 11.11.2020.

В судове засідання 20.11.2020 з`явилися прокурор та представники сторін (позивача та відповідача), які підтримали свої правові позиції, зазначені ними у заявах по суті справи.

Третя особа - Первомайська міська рада Миколаївської області в судове засідання свого повноважного представника не направила, в поданій до суду заяві № 418/03.02.1-15 від 10.08.2020, просила розглядати справу без участі її представника.

Відповідно до змісту ст. 240 ГПК України, 20.11.2020 за результатами розгляду даної справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників учасників справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Щодо підстав для звернення прокурора з позовом до суду та повноважень заступника керівника місцевої прокуратури Сілецької О.Є. на звернення із даним позовом.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурором в позові зазначено, що своєчасність і повнота наповнення бюджету має важливе значення для виконання соціальних програм держави, а невідшкодування відповідачем до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворюється у складі відповідного місцевого бюджету, шкоди, заподіяної внаслідок здійснення викидів в атмосферне повітря, завдає шкоди державним інтересам.

Неотримання вищевказаних коштів порушує інтереси держави, оскільки відбувається недофінансування бюджетних установ, організацій, соціальних програм, що створює загрозу стабільності соціальної політики держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У той же час, здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря з порушення вимог законодавства щодо дозвільності такої діяльності та перевищенням визначених законом лімітів не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Отже, правовідносини щодо охорони навколишнього природного середовища становлять суспільний інтерес, а незаконне його забруднення шляхом здійснення викидів у атмосферу, такому суспільному інтересу не відповідає.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Держекоінспекція у Миколаївській області, яка, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 652 від 28.09.2017, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується, здійснюючи повноваження на території Миколаївської області.

На підставі п. 7 розділу ІІ вказаного Положення Держекоінспекція в Миколаївській області для виконання покладених на неї завдань має право вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Таким чином, саме Держекоінспекція в Миколаївській області є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вказувалось вище, посадовими особами Держекоінспекції у Миколаївській області перевірка стану додержання відповідачем вимог чинного законодавства була проведена ще у серпні 2017 року, а завдані порушенням збитки ПрАТ «Первомайське ШРБУ» нараховано у лютому 2018 року.

Таким чином, представникам інспекції з лютого 2018 року було достовірно відомо про факт вчинення правопорушення, внаслідок якого завдані збитки, та їх розмір, проте заходів щодо відшкодування цих збитків дотепер не вжито.

Крім того, місцевою прокуратурою на адресу позивача № 35-2040вих-20 від 30.03.2020 і № 35-3019вих-20 від 19.05.2020 скеровувались листи, у яких перед уповноваженим на захист інтересів держави органом ініціювалось питання щодо забезпечення захисту її інтересів у суді.

Разом з тим, листами № 14/14-12/1290 від 29.04.2020 і № 14/14-12/1597 від 27.05.2020 Держекоінспекцією у Миколаївській області проінформовано прокурора про неможливість звернення до суду із позовом через скрутне фінансове становище.

Отже, збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, залишаються неповернутими, що завдає шкоди інтересам держави.

Втім, захист інтересів держави у суді потребує від уповноважених на здійснення такого захисту суб`єктів забезпечення певного комплексу заходів до можливості його здійснення, в тому числі затвердження у своєму кошторисі достатніх коштів, пов`язаних із судовими витратами.

Таким чином, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Держекоінспекція в Миколаївській області неналежним чином здійснює захист інтересів держави в частині відшкодування збитків, завданих здійсненням викидів в атмосферне повітря, оскільки вичерпних заходів, спрямованих на їх стягнення з відповідача, не вжито, відповідний позов до суду не заявлено.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Невжиття уповноваженим на захист інтересів держави органом заходів із їх судового захисту призводить до несвоєчасного надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища, тому є правові підстави для пред`явлення прокурором позову до суду на їх захист, в межах його компетенції, відповідно до ст. 131 1 Конституції України.

Прокурором доведено поданими доказами, що позивачем станом на момент звернення прокурора з позовом до суду відповідних дій щодо стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв`язку з відсутністю у відповідача дозвільної документації на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин, шляхом пред`явлення позовної заяви до суду не здійснено у зв`язку з недостатнім фінансуванням Держекоінспекції у Миколаївській області на сплату судового збору.

Згідно з п. 26 Рішення Європейського суду України з прав людини «Кечко проти України» від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Як випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету.

Таким чином, суд вважає доведеною з боку прокуратури та не спростованою позивачем ту обставину, що достовірно знаючи про факти порушення з боку відповідача інтересів держави, позивачем в судовому порядку не вжито заходів щодо стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Така бездіяльність контролюючого органу призвела до порушення інтересів держави, адже з моменту перевірки завдана навколишньому природному середовищу шкода залишається невідшкодованою.

Як результат, Держекоінспекцією у Миколаївській області не вжито заходів щодо звернення до суду із позовною заявою з метою стягнення з відповідача коштів до відповідних бюджетів, які можуть бути залучені державою чи органами місцевого самоврядування для реалізації загальнодержавних та місцевих програм, в тому числі, щодо охорони навколишнього природного середовища. Таким чином, існує необхідність вжиття заходів представницького характеру Первомайською місцевою прокуратурою.

Так, відповідно до отриманої прокуратурою інформації у листах № 14/14-12/1290 від 29.04.2020 і № 14/14-12/1597 від 27.05.2020, Держекоінспекція у Миколаївській області до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача збитків завданих порушенням природоохоронного законодавства не зверталася.

При цьому, Держекоінспекцією у Миколаївській області зазначено про обмеження в застосуванні даного заходу стягнення збитків, оскільки кошти на сплату судового збору кошторисом установи передбачено в обмеженому обсязі.

Відповідно до п. 6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача у справі про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду позивачем з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6. постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив про необхідність врахування нездійснення позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Наявність підстав для представництва Первомайською місцевою прокуратурою Миколаївської області інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.06.2018 у справі №607/1557/17.

У свою чергу, в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, розглянувши і оцінивши обґрунтування звернення прокурора з позовом в суд із врахуванням аналізу правових висновків Верховного Суду у наведених вище справах суд вважає, що Держекоінспекція у Миколаївській області будучи органом, уповноваженим на виконання функцій держави у спірних правовідносинах не звернулася до суду із відповідною позовною заявою, хоча і має на це відповідні повноваження.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги факт нездійснення відповідним органом повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави, та його бездіяльність щодо цього, суд вважає, що у даному випадку є наявні підстави для представництва інтересів держави Первомайською місцевою прокуратурою Миколаївської області в особі Держекоінспекції у Миколаївській області в зв`язку з нездійсненням захисту інтересів держави останньою, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7, ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» , до системи органів прокуратури входять, зокрема, окружні прокуратури.

Разом з тим, пунктами 3, 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019, визначено, що до дня початку роботи окружних прокуратур їх повноваження здійснюють місцеві прокуратури.

День початку роботи окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно усіх окружних прокуратур, які публікуються у газеті «Голос України» .

За прокурорами та керівниками місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до окружної прокуратури.

На даний час Генеральним прокурором рішення про утворення окружних прокуратур не прийнято, останнє у офіційному державному друкованому віданні в установленому законом порядку не оприлюднено, а отже наявні всі підстави для здійснення визначених ст. 131 1 Конституції України повноважень органів прокуратури саме місцевими прокуратурами, до складу яких входить Первомайська місцева прокуратура Миколаївської області.

За приписами ст. ст. 5, 53, 55 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» , п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 у визначених законом випадках прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або, в разі відсутності такого органу, самостійно з позовною заявою.

При цьому, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства прямо надається, зокрема, заступникам керівників окружних (місцевих) прокуратур.

Визначені п. 1 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» повноваження керівника окружної (місцевої) прокуратури представляти окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, стосуються загального представництва органу прокуратури (у разі звернення з позовом до органу прокуратури як суб`єкта владних повноважень - відповідача чи звернення прокурором до суду в інтересах та від імені такого органу прокуратури у якості позивача).

Втім, наявність таких повноважень керівників місцевих (окружних) прокуратур не може звужувати наданих заступникам керівника окружної (місцевої) прокуратури нормою ч.1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» повноважень із підписання позовних заяв на виконання функцій, визначених ст. 131 1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

При здійсненні судочинства суди, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Зокрема, у справі « Delcourt v. Belgium» ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві, у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Наданий національним законодавством рівень доступу до суду, як однієї з гарантій справедливого судочинства, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві (справа « Bellet v. France» ).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду, а занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог може призвести то того, що доступ до правосуддя буде лише фактичним, але не реальним (рішення ЄСПЛ у справах « Perez de Raela Cavaniles v. Spain» , « Beles and others v. the Czech Republic» , « RTBF v. Belgium» , «Жоффр де ля Прадель проти Франції» , «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» ).

Як вказано вище та зазначено у змісті позовної заяви і запереченні місцевої прокуратури, заступнику керівника місцевої прокуратури положеннями ст. 131 1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» , ст. 53 ГПК України надано право на звернення до господарського суду з позовною заявою.

Надмірний формалізм з боку суду в частині суворого трактування положень норм процесуального та матеріального законодавства щодо визначення правомочностей представників органів прокуратури, зокрема заступника керівника місцевої прокуратури, на подання позовної заяви до господарського суду може призвести до необґрунтованого обмеження доступу прокурора до суду та неможливості реалізації конституційних повноважень органу прокуратури.

Щодо відсутності, на думку відповідача, документів, які підтверджують повноваження заступника керівника місцевої прокуратури Сілецької О.Є. у суді, слід зазначити наступне.

Функції прокурора, відповідно до положень ст. ст. 5, 15 Закону України «Про прокуратуру» , здійснюються виключно прокурорами, що мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку обіймає прокурор. Як вказувалось вище, до числа прокурорів віднесено заступників керівників окружних (місцевих) прокуратур.

Аналізуючи вказані положення чинного законодавства, можливо дійти висновку про фактичну неспроможність іншими особами, окрім прокурорів, здійснювати конституційну функцію прокуратури із представництва інтересів держави в суді.

Нормами ч. 3 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Міжнародними та українськими судовими органами інститут «загальновідомості» обставин пов`язується із надійністю джерела такої інформації. Такою, що не потребує доказування, визнається інформація, розміщена на офіційних веб-сайтах державних органів.

На офіційному веб-сайті Миколаївської обласної прокуратури за посиланням https://myk.gp.gov.ua/ua/structure.html розміщено дані про те, що Сілецька О.Є. обіймає посаду заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області.

Отже, інформація про наявність у заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Сілецької О.Є. повноважень на здійснення конституційної функції прокуратури із представництва інтересів держави в суді, в тому числі шляхом подання позовної заяви в інтересах держави, не потребує доказування шляхом надання документів.

За таких обставин та в силу приписів ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» , заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Сілецька О.Є. має процесуальну правоздатність та повноваження на звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Щодо наявності підстав для стягнення збитків за порушення природоохоронного законодавства.

На підставі наказу начальника Держекоінспекції у Миколаївській області № 57 від 21.07.2017 у період з 01.08.2017 по 10.08.2017 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПрАТ «Первомайське ШРБУ» (т. 1, а.с. 14, 15).

Перевіркою встановлено, що на підставі проведеної ТОВ «ОДС-природоохорона» у 2008 році інвентаризації джерел викидів ПрАТ «Первомайське ШРБУ» забруднюючих речовин виготовлено документи щодо обґрунтування обсягів викидів підприємством забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до вказаної документації відповідачу було видано дозволи на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 4810400000-19 від 08.12.2008 терміном дії до 08.12.2013 і № 4810400000-20 від 12.01.2009 терміном дії до 12.01.2014.

Разом з тим, після закінчення терміну дії дозвільних документів ПрАТ «Первомайське ШРБУ» продовжило провадити свою діяльність по проммайданчику № 2 шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом - топковим пристроєм сушильного барабану асфальтозмішувача за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 11.08.2014 по 19.08.2015, що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» .

Як встановлено господарським судом, за результатами перевірки Держекоінспекцією у Миколаївській області складено акт перевірки від 10.08.2017, який під особистий підпис вручено представнику ПрАТ «Первомайське ШРБУ» , а саме механіку ОСОБА_1 (т. 1, а.с.19, 20).

Відповідно до наданої позивачем копії наказу відповідача № 3 від 15.05.2017 »Про призначення відповідальної особи у сфері поводження з відходами» , обов`язки відповідального за дотримання норм та правил у сфері поводження з відходами покладено на механіка Матяш П.В., якого зобов`язано забезпечити дотримання вимог Законів про охорону природи (т. 2, а.с. 142).

Щодо посадової особи підприємства, винної в допущенні порушення законодавства - механіка ОСОБА_1 , 09.08.2017 було складено протокол про адміністративне правопорушення №001065, передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП, та постановою позивача № 77/10 від 10.08.2017 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді 136 грн. штрафу (т. 1, а.с. 23, 24), який сплачено у повному обсязі (т. 1, а.с. 143).

Результати планового заходу відповідачем у судовому порядку не оскаржувались.

Позивачем, з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, проведеної з 01.08.2017 по 10.08.2017, складено припис № 15/06 від 11.08.2017, який отримано відповідальною особою відповідача - механіком Матяш П.В.

Згідно п. 5 припису № 15/06 від 11.08.2017, відповідача зобов`язано надати в строк до 23.08.2017 на адресу контролюючого органу (позивача) інформацію про кількість використаних енергоресурсів за період роботи без відповідних дозволів.

Оскільки ПрАТ «Первомайське ШРБУ» відповідь на припис надано не було, Держеконіспекцією у Миколаївській області 27.10.2017 скеровано відповідачу лист про надання запитуваної інформації.

Листом № 137 від 07.12.2017 ПрАТ «Первомайське ШРБУ» повідомило позивача про факт використання топкового пристрою сушильного барабану асфальтозмішувача теплопродуктивністю котла 33,4 МВт (форсунка ФМ-110-00) за відсутності дозволу (т. 1, а.с. 28).

З вказаного листа вбачається, що витрати палива на роботу пристрою склали 128,5 т мазуту, а саме за період: з 11.08.2014 - 75 т мазуту, з 03.03.2015 по 19.08.2015 - 53,5 т мазуту.

За результатами проведеної перевірки та на підставі наданого ПрАТ «Первомайське ШРБУ» листа № 137 від 07.12.2017, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008, позивачем 05.02.2018 проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря) (т. 1, а.с. 25, 26).

Розрахунок суми завданих збитків проведено за формулою:

З = М i х 1,1П х А i х Кт х Кзі , де

- З - розмір завданих збитків, що підлягають компенсації;

- М i - маса забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно;

- 1,1П - базова ставка компенсації збитків в частках мінімальної заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднюючої речовини на момент перевірки;

- А i - безрозмірний показник відносної небезпечності забруднюючої речовини;

- Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціальні екологічні особливості (складається з Кнас (коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту) помноженого на Кф (коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту);

- Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту забруднюючою речовиною.

Згідно цієї формули збитки, завдані викидами ПрАТ «Первомайське ШРБУ» в атмосферне повітря у період з 11.08.2014 по 02.03.2015, склали: діоксиду азоту - 534459,20 грн. (0,30367 х 1,1 х 3200 х 500 х 1,0 х 1,0 х 1,0), оксиду вуглецю - 1710262,40 грн. (0,97174 х 1,1 х 3200 х 500 х 1,0 х 1,0 х 1,0), речовин у вигляді суспендованих твердих частинок - 228,80 грн. (0,00013 х 1,1 х 3200 х 500 х 1,0 х 1,0 х 1,0), сірки діоксиду - 527982,40 грн. (0,29999 х 1,1 х 3200 х 500 х 1,0 х 1,0 x 1,0).

У період з 03.03.2015 по 19.08.2015 збитки, завдані викидами підприємства в атмосферне повітря, склали: діоксиду азоту - 19062,56 грн. (0,21662 х 1,1 х 3200 х 25 х 1,0 х 1,0 х 1,0), оксиду вуглецю - 8051,86 грн. (0,69317 х 1,1 х 3200 х 3,3 х 1,0 х 1,0 х 1,0), речовин у вигляді суспендованих твердих частинок - 2,11 грн. (0,00009 х 1,1 х 3200 х 6,67 х 1,0 х 1,0 х 1,0) та сірки діоксиду - 15064,90 грн. (0,21399 х 1,1 х 3200 х 20 х 1,0 х 1,0 х 1,0).

Загальний розмір збитків, завданих здійсненням ПрАТ «Первомайське ШРБУ» наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу у період з 11.08.2014 по 19.08.2015 без спеціального дозволу, склав 2815114,23 грн.

22.02.2018 Держекоінспекцією у Миколаївській області на адресу відповідача скеровано претензійний лист № 04.01/04.01-05/380 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до якого долучено відповідний розрахунок, який відповідачем одержано (т. 1, а.с. 29, 30).

Відповідачем у відповідь на вказаний претензійний лист 13.03.2018 повідомлено про відсутність факту завдання збитків через продовження строку дії попереднього дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідності до листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 1127/11/10-09 від 30.01.2009 (т. 1, а.с. 53-85).

Проте, у такому листі міститься посилання на п. 11 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002, який на час закінчення терміну дії дозволу та нарахування збитків ПрАТ «Первомайське ШРБУ» вже не діяв, що зазначено Держекоінспекцією у Миколаївській області в листі № 01/01-14/1665 від 03.06.2020 (т. 1, а.с. 32).

Разом з тим, згідно листів Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації № 01-03/21-05 від 19.05.2020 та № 01-03/26-05 від 05.06.2020 (т. 1, а.с. 37-50), за отриманням відповідного дозволу відповідач звернувся тільки 05.08.2015, дія попереднього спецдозволу не була і не могла бути продовжена, а тому відповідач у період з 11.08.2014 по 02.03.2015 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферу без спеціального дозволу.

Незважаючи на викладене, ПрАТ «Первомайське ШРБУ» завдані збитки до теперішнього часу не сплачено, у зв`язку з чим прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з позовом до ПрАТ «Первомайське ШРБУ» про стягнення збитків, завданих відповідачем внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу.

Предметом даного спору є стягнення збитків, нарахованих за період з 11.08.2014 по 02.03.2015 в розмірі 2815114,23 грн., заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв`язку з відсутністю у відповідача дозвільної документації на викиди у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

За приписами ч. 5 ст. 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Нормами ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Приписами ст. 41, ч. 3 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено відшкодування підприємствами, установами, організаціями в установленому порядку збитків і шкоди, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в повному обсязі.

При цьому шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» , підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільної правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв`язок, між ними; г) вина заподіювача шкоди.

У даному випадку у діях ПрАТ «Первомайське ШРБУ» наявні всі складові елементи цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправна поведінка, яка виявилась у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу, що підтверджується актом перевірки органу контролю; здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря завдана шкода, що підтверджується розрахунком такої шкоди, оскільки шкода завдана внаслідок здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферу, то між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача існує сталий причинний зв`язок; вина заподіювача шкоди підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення за ст. 78 КУпАП, а також фактами добровільної сплати адміністративного штрафу винною особою, неоскарженням результатів перевірки органу контролю відповідачем та винною поведінкою останнього, що мала свій вираз у продовженні здійснення викидів в атмосферу без отримання спеціального дозволу за умови обізнаності про необхідність його отримання.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням вказаних положень та визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15 та від 15.11.2019 у справі № 907/327/18.

Водночас, ПрАТ «Первомайське ШРБУ» відсутність вини у факті спричинення здійсненням наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря належними, допустимими і достовірними доказами не доведено.

Твердження відповідача про невідповідність поданих прокурором доказів - акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря від 10.08.2017, протоколу про адміністративне правопорушення №001065 від 09.08.2017 і постанови про накладення адміністративного стягнення № 77/10 від 10.08.2017 вимогам ст. ст. 76, 77 ГПК України не відповідають дійсності.

Доводи відповідача про факт завчасного звернення ним до уповноваженого органу із заявою про продовження дії дозволів на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 4810400000-19 від 08.12.2008 і № 4810400000-20 від 12.01.2009 не підтверджено жодними доказами.

Натомість, за інформацією Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 19.05.2020 ПрАТ «Первомайське ШРБУ» упродовж 23.05.2013-31.12.2015 до управління з метою отримання відповідного дозволу зверталось тільки один раз - 05.08.2015.

Факт оприлюднення товариством у місцевому друкованому виданні заяви про намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в силу приписів ч.5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» , не є підставою для визнання факту наявності у ПрАТ «Первомайське ШРБУ» правових підстав на здійснення таких викидів.

Не доводить відсутності вини відповідача у спричиненні державі збитків і обставина здійснення ним підготовчих робіт для виготовлення документації щодо одержання дозвільних документів, в тому числі шляхом укладення договорів із суб`єктами господарювання, замовленням та одержанням експертних досліджень тощо.

Не погоджується суд із твердженнями відповідача про невірність розрахунку, проведеного Держекоінспекцією в Миколаївській області.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря органом контролю проведено у повній відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008, що діяла на час його проведення (далі - Методики).

Твердження товариства про порушення вимог Методики під час встановлення розміру та факту спричинення вказаних збитків, а саме щодо не проведення позивачем інструментально-лабораторного вимірювання, не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами.

При цьому, у разі встановлення факту викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання, використовуються розрахункові методи визначення наднормативних викидів (п. п. 2.7.1 п. 2.7 Методики).

За приписами п.3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, проводиться, зокрема, за методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Отже, при складанні спірного розрахунку розмірів шкоди органом контролю не повинні були проводитись інструментально-лабораторні вимірювання наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а саме розрахунок мав бути та був здійснений із використанням розрахункових методів.

Не приймаються судом до уваги доводи ПрАТ «Первомайське ШРБУ» щодо невірного використання органом контролю при проведенні розрахунку формули із встановлення розміру шкоди та її коефіцієнтів і показників.

Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря, відповідно до п. 4.1 Методики, розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів, встановлених додатками 1, 2 до Методики, і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Як вбачається із проведеного Держекоінспекціїєю в Миколаївській області розрахунку від 05.02.2018, при здійсненні вирахування розміру завданої товариством шкоди було в повній мірі враховано такі вимоги, а сама формула, за якою їх визначено, повністю відповідає встановленій п. 4.1 Методики.

Визначення безрозмірного показника відносної небезпечності і-тої забруднюючої речовини (А i ) у розмірі, що дорівнює 500, відбулось у повній відповідності до п. 4.2 Методики, оскільки станом на момент здійснення викидів забруднюючих речовин відповідачем з 11.08.2014 по 02.03.2015 законодавчо не було встановлено величин середньодобової граничнодопустимої концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечного рівня впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин на атмосферу.

Жодним чином не впливає на обов`язок відповідача сплатити завдану атмосферному повітрю шкоду факт сплати ним екологічного податку, оскільки правова природа такого податку та завданої навколишньому природному середовищу шкоди є відмінною.

У той час, як екологічний податок, відповідно до п. 14.1.57 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є загальнодержавним обов`язковим платежем, що справляється за правомірне здійснення викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, шкода (збитки), в тому числі завдана навколишньому природному середовищу, є мірою майнової відповідальності за порушення прав та інтересів осіб, в тому числі держави, внаслідок вчинення неправомірних рішень, дій чи бездіяльності, що прямо вбачається з положень ст. 1166 ЦК України.

За такого, факт сплати податкових платежів не може підтверджувати відсутності у відповідача обов`язку відшкодувати завдану навколишньому природному середовищу шкоду.

Відповідно до приписів ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності. згідно з чинним законодавством.

Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2020 рік у частині доходів є надходження, визначені ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 69 1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів у розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.

У главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Отже, завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

З приводу доводів відповідача стосовно пропущення прокурором строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно п. 1.9. Роз`яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» перебіг строку позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Отже, перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення.

Враховуючи, що позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, поданий 06.07.2020, а позовні вимоги ґрунтуються на акті, який складено 10.08.2017, суд вважає, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності. Звернення з позовом відбулося у межах строків позовної давності.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/10452/17.

Із змісту частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 статей 76, 77, 78, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява № 4241/03) Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 42226,71 грн. слід відшкодувати прокурору з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (55214, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Кам`яномостівська, 3, ідентифікаційний код 03331430) збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря в сумі 2815114,23 грн. на користь місцевого бюджету Первомайської міської ради Миколаївської області (розрахунковий рахунок 33112331700009, код бюджетної класифікації 24062100, код ЄДРПОУ 38011820, МФО 826013, банк УКСУ у Первомайському районі Миколаївської області).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (55214, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Кам`яномостівська, 3, ідентифікаційний код 03331430) на користь прокуратури Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір у сумі 42226,71 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано судом 30.11.2020.

Суддя В.С. Адаховська