ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 160/2758/19
адміністративне провадження № К/9901/31557/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача - Нижника О.М.,
самопредставника відповідача - Труфанаової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійна транспортна компанія на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді - Сафронов С.В., Мельник В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійна транспортна компанія до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року ТОВ Металургійна транспортна компанія (далі - ТОВ МТК , Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 №0001654001, яким зменшено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 012 705 грн за період - липень 2016 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Металургійна транспортна компанія звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні колегія суддів постановила ухвалу про заміну відповідача у цій справі з Офісу великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офісу великих платників податків ДПС, враховуючи наступне.
Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 2. Згідно з додатками 1 та 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України утворено Офіс великих платників податків ДПС до якого приєдналось Офіс великих платників податків ДФС .
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р Питання Державної податкової служби визначено можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України Державна податкова служба України є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. Основні завдання та повноваження Державної податкової служби України визначені у Положенні про ДПС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227.
Офіс великих платників податків ДПС зареєстровано як юридична особа і включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 43141471 .
За змістом статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, відповідно до наказу СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС від 20.09.2016 року №28 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МТК та наказу СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС від 11.10.2016 року №49 Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МТК проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з наступними платниками: ТОВ Дніпросервіспоставка (код ЄДРПОУ 32560508) за січень - травень 2016 року; ТОВ Нікабудсфера (код ЄДРПОУ 36075746) за червень-липень 2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 3 листопада 2016 року №186/28-01-40-01/33115436 яким встановлено порушення позивачем:
- п.198.1, п.198.2, ст.198, ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 2 012 705 грн, в тому числі: січні 2016 року - 126 530 грн.; лютому 2016 року - 216 430 грн; березні 2016 року - 228 870 грн; квітні 2016 року - 367 465 грн; травні 2016 року - 278 720 грн; червні 2016 року - 244 320 грн; липні 2016 року - 550 370 грн, що призвело до порушення: п.п.200.1 ст.200 розділу V ПК України, а саме - завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 2 012 705 грн;
- абз. в п.200.4 ст.200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено суму, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в липні 2016 року на 2 012 705 грн.
18 листопада 2016 року СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС прийнято податкове повідомлення рішення форми В4 №0001654001, яким зменшено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 012 705 грн за період - липень 2016 року.
При цьому податковий орган виходив з того, що проведеним аналізом бази даних ЄРПН позивачем до перевірки не надано документів, які б засвідчували якість та/або виробника продукції. Аналізом наданих товарно-транспортних накладних встановлена їх невідповідність вимогам чинного законодавства України. Також, за даними комп`ютерної автоматизованої системи Картка платника АІС Податковий блок , неможливо встановити походження товару. Крім того, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області затверджено угоду про визнання винуватості директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205-1 Кримінального кодексу України, що свідчить про те, що ТОВ Металургійна транспортна компанія здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару в ТОВ Нікабудсфера .
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у товарно-транспортних накладних не визначені фактичні адреси пунктів навантаження - розвантаження, адреси складських приміщень, які використовувались; не заповнені графи щодо здійснення вантажно-розвантажувальних операцій (маса брутто, час (год., хв..) прибуття, вибуття, простою).
У специфікаціях не зазначено жодного місця розвантаження, а вказано лише найменування постачаємої продукції, одиниці виміру, кількості, ціни продукції, та відсутня інформація щодо інших умов поставки продукції. Тобто, не зрозуміло, внаслідок чого місцем розвантаження продукції в ТТН зазначено вагонні депо (Тараса Шевченка, Херсон, Мелітополь, Помошна).
Контрагенти по ланцюгу не є виробниками і взагалі не займаються торгівлею металів, їх діяльність не пов`язана із постачанням різноманітних залізничних комплектуючих і запчастини, в зв`язку з чим у позивача фактично відсутня можливість отримати таку номенклатуру товару від підприємств, залучених по ланцюгу, так як ані ТОВ МТК , ані Дніпросервіспоставка та ТОВ Нікабудсфера , ані підприємства по ланцюгу не є виробниками, імпортерами, постачальниками колісних пар, кришок люків для піввагонів, авторегуляторів, автозчеплень в зборі, хомутів тягових, балок тощо.
При цьому, судами зроблено висновок, що загальновідомим фактом є те, що виробництвом і поставкою комплектуючого для залізничного транспорту в Україні займається лише одне підприємство - ТОВ Інтерпайп Україна .
Крім того, як зазначено судами передніх інстанцій, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області затверджено угоду про визнання винуватості директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, а тому, на думку судів, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю .
Колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.185, ст.188-189, ст.198, 201 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Судами встанволено, що між ТОВ Нікабудсфера (постачальник) та ТОВ МТК (покупець) укладено договір від 30.06.2016 року №10, згідно з пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 5.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити: продукцію в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. Поставка продукції здійснюється зі складу постачальника протягом строку дії Договору за узгодженим графіком. Поставка здійснюється транспортом постачальника на умовах СРТ - вагонне депо Пологи, вагонне депо Знаменка, якщо інше не передбачено Специфікаціями. Датою постачання є дата отримання продукції Покупцем відповідно до накладної, яка підписана обома Сторонами. Приймання продукції по кількості здійснюється відповідно до Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, по кількості затвердженого Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6 зі змінами та доповненнями.
Протягом перевіряємого періоду сторонами договору від 30.06.2016 року №10 складено специфікації на поставку товарів: №1 від 22.06.2016 року; №2 від 24.06.2016 року; №3 від 30.06.2016 року; №4 від 13.07.2016 року; №5 від 28.07.2016 року; №6 від 29.07.2016 року.
На виконання умов договору від 30.06.2016 року №10 сторонами виписано податкові накладні: №7 від 22.06.2016 року на суму 480 480,00 грн., в тому числі ПДВ 80 080,00 грн.; №11 від 24.06.2016 року на суму 595 200,00 грн., в тому числі ПДВ 99 200,00 грн.; №13 від 30.06.2016 року на суму 390 240,00 грн., в тому числі ПДВ 65 040,00 грн.; №5 від 13.07.2016 року на суму 631 800,00 грн., в тому числі ПДВ 105 300,00 грн.; №14 від 28.07.2016 року на суму 676 500,00 грн., в тому числі ПДВ 112 750,00 грн.; №18 від 29.07.2016 року на суму 1 993 920 грн., в тому числі ПДВ 332 320,00 грн.
До складу податкового кредиту ТОВ МТК по взаємовідносинах з ТОВ Нікабудсфера включено податкові накладні на загальну суму 4 768 140,00 грн, в т.ч. ПДВ 794 690,00 грн., по періодам:
- червень 2016 року на загальну суму 1 465 920,00 грн., в т.ч. ПДВ - 244 320,00 грн.;
- липень 2016 року на загальну суму 3 302 220,00 грн., в т.ч. ПДВ - 550 370,00 грн.
Транспортування товару здійснювалось згідно з товарно-транспортних накладних: №1 від 22.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Пологи; №2 від 24.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Помошна; №3 від 24.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Мелітополь; №4 від 24.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Херсон; №5 від 30.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Херсон; №6 від 30.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Пологи; №7 від 30.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Шевченко; №8 від 30.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Помошна; №9 від 30.06.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Мелітополь; №10 від 13.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Помошна; №11 від 28.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Помошна; №12 від 28.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Шевченко; №13 від 28.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Знам`янка; №14 від 28.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Пологи; №15 від 28.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Мелітополь; №15 від 28.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Мелітополь; №16 від 29.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Мелітополь; №17 від 29.07.2016 року, місце розвантаження: Вагоноремонтне депо Шевченко.
Придбані, зокрема, у ТОВ Нікабудсфера за договором постачання від 30.06.2016 року №10, використовуються у двох напрямках: ремонт вагонів ПАТ Дніпроазот та ремонт власних вагонів ТОВ МТК .
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.02.2019 року у справі №182/2263/18 (провадження №1-КП/0182/108/2019) затверджено угоду про визнання винуватості директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.
Отже, підставою для висновку судів попередніх інстанцій про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Нікабудсфера стала наявність вироку у кримінальному провадженні, яким затверджено угоду про визнання винуватості директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.
При цьому, частинами першою-третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, наведеному оцінки не надали, під час судового розгляду справи помилково вважали, що вказаним вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за фіктивне підприємництво (в редакції, чинній на момент постановлення вироку).
Натомість, як вбачається із встановлених судами обставин, вказаним вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 у вчиненні злочину, частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, що не є тотожним із фіктивним підприємництвом.
Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного важливого аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За приписами статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано копію роздруківки вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.02.2019 року у справі №182/2263/18, який не засвідчений належним чином та не дозволяє дійти висновку, що його ухвалено щодо директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 .
Зокрема, як вбачається із вказаної роздруківки, вироком Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 08.02.2019 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 29 березня 2018 р. під час досудового розслідування між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудового розслідування і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Леськом Сергієм Володимировичем та підозрюваним ОСОБА_1 у присутності захисника Панасюка Сергія Пилиповича у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2018 за №32018100110000033.
ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченню за ч. 2 ст. 205-1 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Отже, наведена роздруківка вироку Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 08.02.2019 року не містить даних про директора та засновника ТОВ Нікабудсфера ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 94 вказаного Кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Разом з тим, суди повинні не лише надати оцінку доказам, але й перевірити достовірність доказів.
Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Ще однією підставою для визнання нереальності вказаних господарських операцій, суди попередніх інстанцій зазначили те, що виробництвом і поставкою комплектуючого для залізничного транспорту в Україні займається лише одне підприємство - ТОВ Інтерпайп Україна , однак, в ланцюгу постачання ТОВ МТК відсутнє таке підприємство або інші дочірні підприємства ТОВ Інтерпайп Україна .
Так, обставини можуть бути визнані загальновідомими, якщо вони відомі широкому колу осіб (людству, населенню держави, регіону, територіальній громаді) і водночас судді. При цьому, має бути дотримано двох критеріїв, а саме: об`єктивного - відомість факту широкому колу осіб; суб`єктивного - обізнаність судді про такі обставини.
Якщо суддя особисто не знає про певну загальновідому обставину, він може звернутися до достовірних джерел. Різновидом таких загальнодоступних джерел, можуть бути веб-сайти.
Водночас, судам потрібно враховувати, що оскільки інформація з мережі Інтернет може бути змінена або видалена, вона підлягає обов`язковому дослідженню безпосередньо в ході судового розгляду з дорученням її до матеріалів справи на електронних носіях.
Однак, суди не вказують джерело своєї обізнаності про вказані обставини. Судами також не перелічені докази, досліджені судом, у встановленому законом порядку, і таким доказам не надана правова оцінка на предмет їх допустимості, належності і достатності у їх сукупності.
За змістом частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 3 частини другої статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійна транспортна компанія задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає .
Повний текст постанови виготовлено 7 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2020 |
Оприлюднено | 09.12.2020 |
Номер документу | 93373427 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні