Рішення

від 08.12.2020 по справі 557/1240/20

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/557/480/2020

Справа 557/1240/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 грудня 2020 року смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Гуменюк Н.П.,

номер справи 557/1240/20,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Гоща за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що нею для ОСОБА_2 08 червня 2017 року було надано позику - грошові кошти в розмірі 93 573 гривні на строк до 08 вересня 2017 року, про що останнім власноручно у присутності свідка ОСОБА_3 було складено розписку.

Оскільки відповідач ухиляється від повернення суми боргу, чим порушив взяті на себе зобов`язання, позивач, посилаючись на приписи норм права, які містяться у статтях 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 120 465 гривень 85 копійок боргу, з яких 93 573 гривні - основний борг, 18 415 гривень 17 копійок - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 8477 гривень 68 копійок - три проценти річних від простроченої суми.

06 жовтня 2020 року позивачем на виконання ухвали судді Гощанського районного суду Рівненської області від 23 вересня 2020 року про залишення позовної заяви без руху до суду подано заяву про усунення недоліків.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

23 вересня 2020 року ухвалами судді Гощанського районного суду Рівненської області означена вище позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, а також відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 20 жовтня 2020 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

08 грудня 2020 року Гощанським районним судом Рівненської області постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

Позивач у судове засідання не з`явилася, 16 листопада 2020 року подала заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить такі задовольнити та не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Представник останньої ОСОБА_4 також подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, зазначивши, що позов підтримує повністю та просить стягнути з відповідача на користь позивача 120 465 гривень 85 копійок боргу, з яких 93 573 гривні - основний борг, 18 415 гривень 17 копійок - індекс інфляції, 8477 гривень 68 копійок - три проценти річних від простроченої суми за 1103 дні прострочення. При цьому представник не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав.

Суд, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Судом установлено, що 08 червня 2017 року ОСОБА_2 склав розписку, за якою зобов`язався до 08 вересня 2017 року повернути ОСОБА_1 отримані в позику 93 573 гривні, уклавши таким чином договір позики (арк. спр. 28).

Свої зобов`язання по поверненню позики ОСОБА_2 не виконав, про що свідчить наявність у ОСОБА_1 боргового документа - розписки ОСОБА_2 від 08 червня 2017 року, написаної у присутності свідка ОСОБА_3 .

Позивач, вказуючи на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань і неповернення боргу, звернулася до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення боргу.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено статтею 610 ЦК України

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановленого судом факту невиконання відповідачем умов укладеного із позивачем договору позики, на підтвердження якого надана розписка, факт власноручного написання якої та отримання спірної суми коштів не спростовано, у визначений сторонами у договорі строк кошти не повернуті, суд вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу борг в сумі 93 573 гривні.

При цьому суд враховує аргументи позивача, наведені нею в позові на підтвердження підстав для його задоволення, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження наявних у справі доказів, які є належними, допустимими та достовірними.

Крім того, до задоволення підлягає вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з останнього суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що узгоджується з приписами статті 625 ЦК України.

Вказаною статтею визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас суд зауважує, що наданий ОСОБА_1 розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми за період з вересня 2017 року по вересень 2020 року (1103 дні), що складає 18 415 гривень 17 копійок та 8477 гривень 68 копійок відповідно, є належним чином проведеним та обґрунтованим.

За вказаних обставин, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.

Вирішуючи спір, суд керується спеціальними нормами права, які містяться в статтях 509, 526, 530, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України та на окремі з яких вірно послалась позивач в позовній заяві.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідача понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 1204 (одна тисяча двісті чотири) гривні 66 копійок.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08 червня 2017 року в сумі 120 465 гривень 85 копійок, з яких 93 573 гривні - основний борг, 18 415 гривень 17 копійок -індекс інфляції за весь час прострочення, 8477 гривень 68 копійок - три проценти річних від простроченої суми, та судовий збір в сумі 1204 гривні 66 копійок, всього 121 670 (сто двадцять одну тисячу шістсот сімдесят) гривень 51 копійку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Гощанським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду або через Гощанський районний суд Рівненської області (відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 08 грудня 2020 року.

Суддя Ю.В. Оленич