Постанова

від 11.11.2020 по справі 755/9974/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/9974/19 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/9229/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Гуля В.В.,

суддів Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Потоцької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМЕКС на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМЕКС про стягнення заборгованості ,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ТОВ РЕМЕКС на користь позивача заборгованість у сумі 2 399 090,45 грн, 3% річних у сумі 134 218,00 грн, інфляційні втрати у сумі 489 340,21 грн, пеня у сумі 30 239,64 грн, загалом 3 052 888,30 грн; покласти на відповідача всі судові витрати в тому числі по сплаті судового збору у розмірі 9 605,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 2008 по 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ РЕМЕКС було укладено ряд договорів про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики), відповідно до яких позивач передав, а відповідач взяв та зобов`язався повернути кошти у загальному розмірі 2 399 090,45 грн. По закінченню строків, встановлених договорами, та до теперішнього часу відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання і не повернув позивачу суму боргу у загальному розмірі 2 399 090,45 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань перед позивачем, відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які розраховуються за кожен прострочений період, та пеню, згідно наданих розрахунків.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМЕКС на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у сумі 2 399 090 гривень 45 копійок, 3% річних у сумі 134 218 гривен, інфляційні втрати в сумі 489 340 гривень 21 копійку, пеню в сумі 30 239 гривень 64 копійки, судовий збір в сумі 9 605 гривень, а всього 3 062 493 (три мільйони шістдесят дві тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 30 (тридцять) копійок.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМЕКС на користь ОСОБА_1 , судові витрати в сумі 24 555 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення посилається на те, що позивачем не доведено передання відповідачу фінансової допомоги, а подані докази є неналежними та недопустимими. Судом не застосовано строк позовної давності до стягнення пені. При цьому підготовче провадження у справі було закрито за відсутністю уповноваженого представника відповідача та відповідач не отримував копію позовної заяви з додатками, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення, що позбавляло права відповідача подати до суду відзив на позовну заяву з письмовими доказами на його обґрунтування до початку розгляду справи по суті та відповідно заявити клопотання про поновлення строку на їх подачу. Позовна заява не відповідає вимогам, які до неї ставляться.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення посилається на те, що відсутні розрахунки та докази витрат на правничу допомогу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 2008 по 2018 роки між ОСОБА_1 та ТОВ Ремекс були укладені договори про падання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики): №18/9 від 29.09.2008, №18/10 від 29.10.2008, №18/11 від 26.11.2008, №18/12 від 08.12.2008, №19/1 від 29.01.2009, №19/2 від 27.02.2009. №19/3 від 30.03.2009, №19/4 від 30.04.2009, №19/5 від 29.05.2009, №19/6 від 30.06.2009, №19/7 від 31.07.2009, №19/8 від 17.08.2009, №19/9 від 30.09.2009, №19/10 від 30.10.2009, №19/11 від 30.11.2009, №19/12 від 28.12.2009, №20/01 від 19.01.2010, №20/02 від 26.02.2010, №20/03 від 31.03.2010, №20/04 від 30.04.2010, №20/05 від 31.05.2010, №20/07 від 31.07.2010, №20/08 від 31.08.2010, №20/09 від 30.09.2010, №21/01 від 01.01.2011, №21/02 від 01.02.2011, №21/03 від 01.03.2011, №21/04 від 01.04.2011, №21/05 від 01.05.2011, №21/09 від 01.09.2011, №21/10 від 31.10.2011, №21/11 від 30.11.2011, №21/12 від 30.12.2011, №22/01 від 30.01.2012, №22/02 від 30.07.2012, №22/11 від 01.11.2012, №23/05 від 31.05.2013, №23/08 від 22.08.2013, №23/10 від 15.10.2013, №23/11 від 01.11.2013, №23/12 від 02.12.2013, №24/01 від 20.01.2014, №24/08 від 01.08.2014, №24/09 від 01.09.2014, №24/10 від 01.10.2014, №24/11 від 01.11.2014, №24/12 від 01.12.2014, №25/01 від 02.01.2015, №25/02 від 02.02.2015, №25/03 від 02.03.2015, №25/04 від 01.04.2015, №25/05 від 05.05.2015, №25/06 від 01.06.2015, №25/07 від 01.07.2015, №25/08 від 03.08.2015, №25/09 від 01.09.2015, №25/10 від 01.10.2015, №25/11 від 01.11.2015, №25/12 від 01.12.2015, №26/01 від 01.01.2016, №26/02 від 01.02.2016, №26/03 від 01.03.2016, №26/04 від 01.04.2016, №26/05 від 01.05.2016, №26/06 від 01.06.2016, №26/07 від 01.07.2016, №26/08 від 01.08.2016, №26/09 від 01.09.2016, №26/10 від 01.10.2016, №26/11 від 01.11.2016, №26/12 від 01.12.2016 №27/01 від 03.01.2017, №27/02 від 01.02.2017, №27/03 від 01.03.2017, №27/04 від 01.04.2017, №27/05 від 01.05.2017, №27/06 від 01.06.2017, №27/07 від 01.07.2017, №27/08 від 01.08.2017, №27/09 від 01.09.2017, №27/10 від 02.10.2017, №27/11 від 01.11.2017, №27/12 від 01.12.20№28/01 від 01.01.2018, №28/02 від 01.02.2018, №28/03 від 01.03.18, №28/04 від 01.04.2018, №28/05 від 03.05.2018, №28/06 від 01.06.2018, №28/07 від 01.07.2018, №28/08 від 01.08.2018, №28/09 від 01.09.2018, №28/10 від 01.10.2018, №28/11 від 01.11.2018. №28/12 від 03.12.2018; №П-16/01 від 20.01.2016, №П-16/02 від 02.02.2016, №П-16/03 від 02.03.2016, №П-16/04від 18.04.2016, №П-16/05 від 17.05.2016, №П-16/06 від 15.06.2016, №П-16/09 від 01.09.2016, №П-16/12 від 14.12.2016,)№П-17/01 від 19.01.2017, №П-17/02 від 15.02.2017, №П-17/03 від 02.03.2017, №П-17/04 від 03.04.2017, №П-17/05 від 03.05.2017, №П-17/06 від 08.06.2017, №П-17/07 від 07.07.2017, №П-17/08 від 03.08.2017, №П-17/09 від 01.09.2017, №П-17/10 від 18.10.2017, №П-17/11 від 08.11.2017, №П-17/12 від 13.12.2017, №П-18/01 від 15.01.2018, №П-18/02 від 15.02.2018, №П-18/03 від 05.03.2018, №П-18/04 від 17.04.2018, №П-18/05 від 02.05.2018, №П-18/06 від 06.06.2018, №П-18/07 від 02.07.2018, №П-18/08 від 06.08.2018, №П-18/09 від 14.09.2018, №П-18/10 від 08.10.2018, №П-18/11 від 05.11.2018, №П-18/12 від 04.12.2018, відповідно до яких позивач передав, а відповідач взяв та зобов`язувався повернути кошти у загальному розмірі 2 399 090 (два мільйони триста дев`яносто дев`ять тисяч дев`яносто) гривень 45 коп.

Відповідно до Договорів:

- №18/9 від 29.09.2008, №18/10 від 29.10.2008, №18/11 від 26.11.2008, №18/12 від 08.12.2008 та додаткових угод №1 від 30.12.2011 і №2 від 30.12.2013 до вказаних договорів відповідно;

- №19/1 від 29.01.2009, №19/2 від 27.02.2009, №19/3 від 30.03.2009, №19/4 від 30.04.2009, №19/5 від 29.05.2009, №19/6 від 30.06.2009, №19/7 від 31.07.2009, №19/8 від 17.08.2009, №19/9 від 30.09.2009, №19/10 від 30.10.2009, №19/11 від 30.11.2009, №19/12 від 28.12.2009, №20/01 від 19.01.2010, №20/02 від 26.02.2010, №20/03 від 31.03.2010, №20/04 від 30.04.2010, №20/05 від 31.05.2010, №20/07 від 31.07.2010, №20/08 від 31.08.2010, №20/09 від 30.09.2010 та додаткових угод №1 від 30.12.2013 до вказаних договорів відповідно;

- №21/01 від 01.01.2011, №21/02 від 01.02.2011, №21/03 від 01.03.2011, №21/04 від 01.04.2011, №21/05 від 01.05.2011, №21/09 від 01.09.2011, №21/10 від 31.10.2011, №21/11 від 30.11.2011, №21/12 від 30.12.2011, №22/01 від 30.01.2012, №22/02 від 30.07.2012, №22/11 від 01.11.2012 та додаткових угод №1 від 30.12.2014 до вказаних договорів відповідно;

- №23/05 від 31.05.2013, №23/08 від 22.08.2013, №23/10 від 15.10.2013, №23/11 від 01.11.2013, №23/12 від 02.12.2013, №24/01 від 20.01.2014, №24/08 від 01.08.2014, №24/09 від 01.09.2014, №24/10 від 01.10.2014, №24/11 від 01.11.2014, №24/12 від 01.12.2014, №25/01 від 02.01.2015, №25/02 від 02.02.2015, №25/03 від 02.03.2015, №25/04 від 01.04.2015, №25/05 від 05.05.2015, №25/06 від 01.06.2015, №25/07 від 01.07.2015, №25/08 від 03.08.2015, №25/09 від 01.09.2015, №25/10 від 01.10.2015, №25/11 від 01.11.2015, №25/12 від 01.12.2015, №26/01 від 01.01.2016, №26/02 від 01.02.2016, №26/03 від 01.03.2016, №26/04 від 01.04.2016, №26/05 від 01.05.2016, №26/06 від 01.06.2016, №26/07 від 01.07.2016, №26/08 від 01.08.2016, №26/09 від 01.09.2016, №26/10 від 01.10.2016, №26/11 від 01.11.2016, №26/12 від 01.12.2016, №П-16/01 від 20.01.2016, №П-16/02 від 02.02.2016, №П-16/03 від 02.03.2016, №П-16/04 від 18.04.2016, №П-16/05 від 17.05.2016, №П-16/06 від 15.06.2016, №П-16/09 від 01.09.2016, №П-16/12 від 14.12.2016, відповідач взяв та зобов`язувався повернути кошти у розмірі 1 553 301 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят три тисячі триста одна) гривня 49 коп. (9350,00 + 2870,00 + 14190,00 + 56060,00 + 28030,00 +42490,00 + 42800,00 + 33300,00 + 27000.00 + 15490,00 + 16100,00 + 21730,00 + 10860,00 + 22720,00 + 12840,00 + 19660,00 + 21950.00 + 19720,00 + 20610,00 + 14000,00 + 18500,00 + 8890,00 + 48070,00 + 28000,00 + 32400.00 + 37770,00 + 28500,00 + 31800,00 + 11000,00 + 23850,00 + 7950,00 + 29800,00 + 12000.00 + 30700,00 + 36000,00 + 56000,00 + 50000,00 + 30000,00 + 9000,00 + 143000,00 + 30000.00 + 18000,00 + 83088,74 + 12106,22 + 8495,01 + 8495,01 + 8495,01 + 8495,01 + 8495,01 + 6735,69 + 6735,69 + 6735,69 + 6735,69 + 6735,69 + 6735,69 + 6735,69 + 5384,30 + 7556,18 + 7556.18 + 5473,94 + 5438,90 + 12669,87 + 5171,98 + 5202,36 + 5380,30 + 9457,14 +3349,72) у строк до 30.12.2016.

Відповідно до Договорів: №27/01 від 03.01.2017, №27/02 від 01.02.2017, №27/03 від 01.03.2017, №27/04 від 01.04.2017, №27/05 від 01.05.2017, №27/06 від 01.06.2017, №27/07 від 01.07.2017, №27/08 від 01.08.2017, №27/09 від 01.09.2017, №27/10 від 02.10.2017, №27/11 від 01.11.2017, №27/12 від 01.12.2017, №П-17/01 від 19.01.2017, №П-17/02 від 15.02.2017, №П-17/03 від 02.03.2017, №П-17/04 від 03.04.2017, №П-17/05 від 03.05.2017, №П-17/06 від 08.06.2017, №П-17/07 від 07.07.2017, №П-17/08 від 03.08.2017, №П-17/09 від 01.09.2017, №П-17/10 від 18.10.2017, №П-17/11 від 08.11.2017, №П-17/12 від 13.12.2017, відповідач взяв та зобов`язувався повернути кошти у розмірі 240 332 (двісті сорок тисяч триста тридцять дві) гривні 28 коп. (10787,00 + 10626,00 + 10626,00 + 10626,00 + 10626,00 + 10626,00 + 11933,32 + 11930,10 + 11914,00 + 11914,00 + 11914,00 + 11914,00 + 7886,34 + 5959,74 + 7945,99 + 9745,30 + 6035,89 + 5855,69 + 17491,05 + 6218,29 + 6992,62 + 10838,12 + 11004,07 + 8922,76) у строк до 29.12.2017.

Відповідно до Договорів: №28/01 від 01.01.2018, №28/02 від 01.02.2018, №28/03 від 01.03.18, №28/04 від 01.04.2018, №28/05 від 03.05.2018, №28/06 від 01.06.2018, №28/07 від 01.07.2018, №28/08 від 01.08.2018, №28/09 від 01.09.2018, №28/10 від 01.10.2018, №28/11 від 01.11.2018, №28/12 від 03.12.2018, №П-18/01 від 15.01.2018, №П-18/02 від 15.02.2018, №П-18/03 від 05.03.2018, №П-18/04 від 17.04.2018, №П-18/05 від 02.05.2018, №П-18/06 від 06.06.2018, №П-18/07 від 02.07.2018, №П-18/08 від 06.08.2018, №П-18/09 від 14.09.2018, №П-18/10 від 08.10.2018, №П-18/11 від 05.11.2018, №П-18/12 від 04.12.2018, відповідач взяв та зобов`язувався повернути кошти у розмірі 605 456 (двісті сорок тисяч триста тридцять дві) гривні 68 коп. (11914,00 + 12719,00 + 12719,00 + 12719,00 + 12719,00 + 12719,00 + 13886,25 + 13886,25 + 13886,25 + 14409,50 + 14409,50 + 14409,50 + 9120,92 + 7021,58 + 14349,05 + 17107,12 + 143067,16 + 9703,64 + 163857,70 + 9886,58 + 25098,24 + 18239,94 + 15229.18 + 12379,32) у строк до 27.12.2018.

Судом встановлено, що відповідач не повернув отримані від позивача за договорами поворотної фінансової допомоги кошти у розмірі 2 399 090,45 грн в обумовлені у договорах позики строки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у сумі 2 399 090,45 грн., оскільки відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, відповідач відповідно до ст.. 625 ЦК України зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які розраховуються за кожен прострочений період наступним чином.

Так, розрахунок трьох процентів річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, обраховується за такою формулою: сума боргу * річну відсоткову ставку / на кількість днів у році * кількість днів користування коштами = сума відсотків, а саме:

за період прострочення з 31.12.2016 по 29.12.2017, що становить 363 дні, на суму заборгованості 1 553 301,49 грн, сума 3% річних складає 46 343,71 грн (1 553 301,49 грн * 3% / 365 днів * 363 дні).

за період прострочення з 30.12.2017 по 27.12.2018, що становить 362 дні, на суму заборгованості 1 793 633,77 грн (1 553 301,49 грн + 240 332,28 грн), сума 3% річних складає 53 366,04 грн (1 793 633,77 грн * 3% / 365 днів * 362 дні).

за період прострочення з 28.12.2018 по 21.06.2019, що становить 175 днів, на суму заборгованості 2 399 090,45 грн (1 793 633,77 грн + 605 456,68 грн), сума 3% річних складає 34 508,25 грн (2 399 090,45 грн* 3% / 365 днів * 175 днів).

Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги, складає 134 218,00 грн (46 343,71 грн + 53 366,04 грн + 34 508,25 грн).

Крім того, розрахунок суми боргу із урахуванням інфляційних витрат проведений виходячи із такого: інфляційне збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується за наступною формулою: С. інфл. = С х Пер., де С - сума боргу; Пер. - сукупний індекс інфляції; сума інфляційного збільшення (втрат) розраховується за формулою: С інфл. - С заг. - С. де С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу, С заг. - сума боргу із урахуванням інфляційних втрат, С - сума боргу.

За період прострочення з 31.12.2016 по 29.12.2017 сума інфляційних втрат, виходячи із того, що сукупний індекс інфляції становить 113,7% (101,1*101,0*101,8*100,9*101,3*101,6* 100,2*99,9*102,0*101,2*100,9*101,0), на суму заборгованості - 1 553 301,49 грн, складає 212 802,30 грн із розрахунку: 1 553 301,49 грн * 113,7% = 1 766 103,79 грн - сума боргу із урахуванням інфляційних втрат; то 1 766 103,79 грн. - 1 553 301,49 грн = 212 802,30 грн сума інфляційних втрат.

За період прострочення з 30.12.2017 по 27.12.2018 сума інфляційних втрат, виходячи із того, що сукупний індекс інфляції становить 109,8% (101,5*100,9*101,1*100,8*100,0*100,0*99,3*100,0*101,9*101,7*101,4*100,8), на суму заборгованості 1 793 633,77 грн (1 553 301,49 грн + 240 332,28 грн), складає 175 776,11 грн із розрахунку: 1 793 633,77 грн * 109,8%= 1 969 409,88 грн - сума боргу із урахуванням інфляційних втрат; то 1 969 409,88 грн - 1 793 633,77 грн = 175 776,11 грн сума інфляційних втрат.

За період прострочення з 28.12.2018 по 31.05.2019, сума інфляційних втрат, виходячи із того, що сукупний індекс інфляції становить 104,2% (101,0*100,5*100,9*101,0*100,7), на суму заборгованості 2 399 090,45 грн (1 793 633,77 грн + 605 456,68 грн), складає 100 761,80 грн із розрахунку: 2 399 090,45грн* 104,2% = 2 499 852,25 грн - сума боргу із урахуванням інфляційних втрат, то 2 499 852,25 грн. - 2 399 090,45 грн - = 100 761,80 грн сума інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума інфляційного збільшення (втрат) складає 489 340,21 грн (212 802,30 грн + 175 776,11 грн + 100 761,80 грн).

Крім того, відповідно до п. 3.1. Договорів: №27/01 від 03.01.2017, №27/02 від 01.02.2017, №27/03 від 01.03.2017, №27/04 від 01.04.2017, №27/05 від 01.05.2017, №27/06 від 01.06.2017, №27/07 від 01.07.2017, №27/08 від 01.08.2017, №27/09 від 01.09.2017, №27/10 від 02.10.2017, №27/11 від 01.11.2017, №27/12 від 01.12.2017, №28/01 від 01.01.2018, №28/02 від 01.02.2018, №28/03 від 01.03.18, №28/04 від 01.04.2018, №28/05 від 03.05.2018, №28/06 від 01.06.2018, №28/07 від 01.07.2018, №28/08 від 01.08.2018, №28/09 від 01.09.2018, №28/10 від 01.10.2018, №28/11 від 01.11.2018, №28/12 від 03.12.2018 за несвоєчасне виконання позичальником п. 2.3. Договору, позичальник виплачує позикодавцеві пеню в розмірі 0,03% від суми заборгованості, що залишилася за кожен день прострочки.

За договорами: №27/01 від 03.01.2017, №27/02 від 01.02.2017, №27/03 від 01.03.2017, №27/04 від 01.04.2017, №27/05 від 01.05.2017, №27/06 від 01.06.2017, №27/07 від 01.07.2017, №27/08 від 01.08.2017, №27/09 від 01.09.2017, №27/10 від 02.10.2017, №27/11 від 01.11.2017, №27/12 від 01.12.2017 сума заборгованості складає 135 436,42 грн.

За договорами: №28/01 від 01.01.2018, №28/02 від 01.02.2018, №28/03 від 01.03.18, №28/04 від 01.04.2018, №28/05 від 03.05.2018, №28/06 від 01.06.2018, №28/07 від 01.07.2018, №28/08 від 01.08.2018. №28/09 від 01.09.2018, №28/10 від 01.10.2018, №28/11 від 01.11.2018. №28/12 від 03.12.2018 сума заборгованості складає 160 396,25 грн.

Так, за період прострочення з 30.12.2017 по 27.12.2018 (362 дні) на суму заборгованості 135 436,42 грн сума пені складає 14 708,40 грн (135 436,42 грн * 0,03% * 362 дні).

Крім того, за період прострочення з 28.12.2018 по 21.06.2019 (175 днів) на суму заборгованості 295 832,67 грн (135 436,42 грн + 160 396,25 грн) сума пені складає 15 531,25 грн (295 832,67 грн * 0,03% * 175 днів).

Таким чином, загальна сума пені складає 30 239,64 грн (14 708,40 грн + 15 531,25 грн).

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За нормою ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповіді до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені у ст. 611 Цивільного кодексу України. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В ч. 1 ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не становлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно матеріалів справи відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано договори поворотної фінансової допомоги, щодо яких згідно ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, оскільки у встановленому законодавством порядку ці договори відповідачем не оспорені, судом недійсними не визнані. До вказаних договорів долучено письмові докази в підтвердження внесення грошових котів до каси підприємства та на розрахункові рахунки підприємства, а також докази про проведення оплати на виконання договорів про падання поворотної фінансової допомоги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того встановлено, що 01 червня 2018 року між сторонами було укладено договір застави рухомого майна (а.с. 73 Т. 2), відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором у якості забезпечення виконання Заставодавцем у повному обсязі своїх зобов`язань за Договорами про надання поворотної фінансової допомоги: №18/09 від 29.09.2008, №18/10 від 29.10.2008, №18/11 від 26.11.2008, №18/12 від 08.12.2008, №19/01 від 29.01.2009, №19/02 від 27.02.2009, №19/03 від 30.03.2009, №19/04 від 30.04.2009, №19/05 від 29.05.2009, №19/06 від 30.06.2009, №19/07 від 31.07.2009, №19/08 від 17.08.2009, №19/09 від 30.09.2009, №19/10 від 30.10.2009, №19/11 від 30.11.2009, №19/12 від 28.12.2009, №20/01 віл 19 01.2010, №20/02 від 26.02.2010, №20/03 від 31.03.2010, №20/04 від 30.04.10, №20/05 від 31.05.2010, №20/07 від 31.07.2010, №20/08 від 31.08.2010, №20/09 від 30.09.2010, №21/01 від 01.01.2011, №21/02 від 01.02.2011, №21/03 від 01.03.2011, №21/04 від 01.04.2011, №21/05 від 01.05.2011, №21/09 від 01.09.2011, №21/10 від 31.10.2011, №21/11 від 30.11.2011, №21/12 від 30.12.2011, №22/01 від 30.01.2012, №22/02 від 30.07.2012, №22/11 від 01.11.2012, №23/05 від 31.05.2013, №23/08 від 22.08.2013, №23/10 від 15.10.2013, №23/11 від 01.11.2013, №23/12 від 02.12.2013, №24/01 від 20.01.2014, №24/08 від 01.08.2014, №24/09 від 01.09.2014, №24/10 від 01.10.2014, №24/11 від 01.11.2014, №24/12 від 01.12.2014, №25/01 від 02.01.2015, №25/02 від 02.02.2015, №25/03 від 02.03.2015. №25/04 від 01.04.2015, №25/05 від 05.05.2015, №25/06 від 01.06.2015, №25/07 від 01.07.2015, №25/08 від 03.08.2015, №25/09 від 01.09.2015, №25/10 від 01.10.2015, №25/11 від 01.11.2015, №25/12 від 01.12.2015, №26/01 від 01.01.2016, №26/02 від 01.02.2016, №26/03 від 01.03.2016, №26/04 від 01.04.2016, №26/05 від 01.05.2016, №26/06 від 01.06.2016, №26/07 від 01.07.2016, №26/08 від 01.08.2016, №26/09 від 01.09.2016, №26/10 від 01.10.2016, №26/11 від 01.11.2016, №26/12 від 01.12.2016, №27/01 від 03.01.2017, №27/02 від 01.02.2017, №27/03 від 01.03.2017, №27/04 від 01.04.2017, №27/05 від 01.05.2017, №27/06 01.06.2017, №27/07 від 01.07.2017, №27/08 від 01.08.2017, №27/09 від 01.09.2017, №27/10 від 02.10.2017, .№27/11 від 01.11.2017, №27/12 від 01.12.2017, №28/01 від 01.01.2018, №28/02 від 01.02.2018, №28/03 від 1.03.18, №28/04 від 01.04.2018, №28/05 від 03.05.2018, №28/06 від 01.06.2018, №П-16/01 від 20.01.2016, №П- 16/02 від 02.02.2016, №П-16/03 від 02.03.2016, №П-16/04 від 18.04.2016, №П-16/05 від 17.05.2016, №П-16/06 від 15.06.2016, №П-16/07 від 18.07.2016, №П-16/08 від 18.08.2016, №П-16/09 від 01.09.2016, №П-16/10 від 17.10.2016, №П-16/11 від 15.11.2016, №П-16/12 від 14.12.2016, №П-17/01 від 19.01.2017, №П-17/02 від : 15.02.2017 №П-17/03 від 02.03.2017, №П-17/04 від 03.04.2017, №П-17/05 від 02.05.2017, №П-17/06 від І 06.2017. №11-17/07 від 07.07.2017, №П-17/08 від 03.08.2017, №П-17/09 від 01.09.2017, №П-17/10 від : 18.10.2017, №П-17/11 від 07.11.2017, №П-17/12 від 13.12.2017, №П-18/01 від 15.01.2018, №П-18/02 від 15.02.2018, №П-18/03 від 05.03.2018, №П-18/04 від 17.04.2018, №П-18/05 від 02.05.2018 укладеними між заставодавцем (як позичальником) та Заставодержателем (як позикодавцем), ТОВ РЕМЕКС передало в заставу наступне майно:

Мостові металоконструкції, кількість, найменування та балансова вартість яких наведена в Додатку 1 цього Договору, загальною заставною вартістю 4 077 414,21грн. (Чотири мільйони сімдесят сім тисяч чотириста чотирнадцять гривень 21 копійку), що знаходиться за адресою: Україна, Запорізький річной порт м. Запоріжжя.

Згідно пункту 1.2 цього договору загальна заставна вартість Предмета застави визначена на підставі балансової вартості та за погодженням Сторін становить 4 077 414,21грн. (Чотири мільйони сімдесят сім тисяч чотириста чотирнадцять гривень 21 копійку)

1.3. Суть та розмір забезпечених заставою зобов`язань: виконання Заставодавцем перед заставодержателем зобов`язань, зокрема:

1.3.1 повернення позики в сумі 2 047 089,60 грн. (Два мільйони сорок сім тисяч вісімдесят дев`ять гривень 60 копійок) відповідно до умов Договорів та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 27 грудня 2018 року, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договорами;

1.3.2 сплата можливої неустойки (пені) визначеної Договором - подвійна облікова ставка НБУ та/або інфляційних втрат і 3% річних;

Таким чином з викладеного вбачається, що самим відповідачем була визнана сума 2 047 089,60 грн. за вказаними договорами поворотної фінансової допомоги.

Довідкою Вих. № 02 від 01.02.2019 року за підписом головного бухгалтера Бобир С.О. повідомляється, що заборгованість ТОВ РЕМЕКС перед фізичною особою ОСОБА_1 без урахування індексу інфляції складає 2399090,45 грн., тобто визнана в цій сумі.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач звернувся до суду із позовом 24.06.2019 року.

Таким чином, встановлено, що наявними доказами в матеріалах справи відповідачем визнаються виниклі між сторонами правовідносини зі зобов`язань, що підтверджуються належними доказами.

Розмір заборгованості у встановленому законодавством порядку відповідачем не спростований. Строк позовної давності для стягнення заборгованості не пропущений.

За таких обставин рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Вказані відповідачем доводи про порушення норм процесуального права не є підставами для скасування рішення суду.

Крім того, не підлягає задоволенню і апеляційна скарга на додаткове рішення виходячи з наступного.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення посилається на те, що відсутні розрахунки та докази витрат на правничу допомогу.

Однак доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового судового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи враховуючи наступне.

У судовому засіданні 04 березня 2020 року до закінчення судових дебатів представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заявив про розподіл судових витрат, на підтвердження чого подав до суду наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги від 09.04.2019 року та додатку № 1 до вказаного договору; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 26.04.2004 року; роздруківки супровідних листів на сплату судового збору; копію акту № 1 приймання-передачі документів від 24.06.2019; копію акту № 2 приймання-передачі документів від 05.07.2019 року; копію рахунку АО Фортіс від 02.10.2019 року; копію квитанції № 365 від 03.10.2019 року; роздруківку меморіального ордеру № 1144 від 03.10.2019 року.

04 березня 2020 року разом з заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем також було надано детальний опис наданої правничої допомоги починаючи з 18.06.2019 року по 04.03.2020 року

10 березня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду заяву до якої долучив квитанцію про оплату позивачем витрат пов`язаних із професійною правничею допомогою.

За матеріалами справи убачається, що 09 квітня 2019 року між адвокатом ОСОБА_1 (Клієнтом) до Адвокатським об`єднання Фортіс (Об`єднанням) укладено Договір про надання правничої допомоги, за умовам якого Об`єднання, в особі адвоката(-ів) та фахівців надає Клієнту, правничу допомогу у судах всіх інстанцій щодо стягнення з ТОВ РЕМЕКС на користь Клієнта заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги. Сторони домовилися, що розмір гонорару (винагороди) Об`єднання встановлюється Додатком № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

У відповідності до ст. 3 Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 09.04.2019 сторони домовились, що гонорар (винагорода) Об`єднання розраховується та сплачується клієнтом наступним чином: клієнт, протягом строку визначеному у рахунку Об`єднання, сплачує авансом Об`єднанню, в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день виставлення рахунку, частину гонорару у сумі 1 000,00 доларів. В будь-якому випадку, вказана сума є безповоротним платежем за цим Договором. Крім гонорару Об`єднання, передбаченого п. 3.1, або 3.2, або 3.3 ст. 3 цього Договору Клієнт на підставі звіту Об`єднання, окремо відшкодовує всі витрати понесені Об`єднанням. Об`єднання надає копії підтверджуючих документів понесених витрат. Оплата гонорару (винагороди) Об`єднання та відшкодування витрат здійснюється Клієнтом в національній валюті України, шляхом перерахування або внесення готівки Клієнтом через банк на поточний рахунок Об`єднання відповідної грошової суми згідно умов Договору.

За Актом № 1 приймання-передачі документів від 24.06.2019року АО Фортіс в особі Керуючого партнера, адвоката Пашинського М.М., на виконання умов Договору про надання правничої допомоги від 09.04.2019 року передало, а ОСОБА_1 отримав для підписання: позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ РЕМЕКС про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги з додатками від 24.06.2019, адресовану Дніпровському районному суду м. Києва.

За Актом № 2 приймання-передачі документів від 24.06.2019року АО Фортіс в особі Керуючого партнера, адвоката Пашинського М.М., на виконання умов Договору про надання правничої допомоги від 09.04.2019 року передало, а ОСОБА_1 отримав заяву ОСОБА_1 від 05.07.2019 року до Дніпровського районного суду м. Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 755/9974/19 за позовом ОСОБА_1 отримав для підписання: позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ РЕМЕКС про стягнення заборгованості.

02 жовтня 2019 року АО Фортіс виставлено клієнту ОСОБА_1 рахунок на суму 24 555,00 грн на оплату гонорару (винагороди) згідно з п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 договору про надання правничої допомоги від 09.04.2019року.

Згідно із квитанцією № 365 від 03.10.2019 рокута меморіальним ордером № 1144 від 03.10.2019 року ОСОБА_1 сплатив на користь АО Фортіс 14 550,00 грн, в рахунок часткової оплати гонорару згідно п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 договору про надання правничої допомоги від 09.04.2019року.

Згідно квитанції №ПН1049756 від 10 березня 2010 року ОСОБА_1 сплатив на користь АО Фортіс 10 005 грн, в рахунок доплати гонорару згідно п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 договору про надання правничої допомоги від 09.04.2019року.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами статей 133, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 134 ЦПК України).

Згідно положень частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина друга статті 141 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду є підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене судом першої інстанції вірно ухвалено додаткове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи та не можуть слугувати підставою для скасування рішення та додаткового рішення, а отже враховуючи викладене апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року необхідно залишити без змін

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМЕКС залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В.В. Гуль

Судді А.С. Сержанюк

Є.М. Суханова