Рішення

від 19.10.2010 по справі 2-2541/2010

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-2541/2010 р.

Провадження № 2-2541/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2010 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої по справі судді - Циганок В.Г.,

при секретарі судового засідання - Варакута Є.Ю.,

за участю представника позивача - Чехович Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року Публічне акціонерне товариство „Державний експортно- імпортний банк України» в особі філії АТ „Укрексімбанк» в м. Миколаєві звернувся в суд до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 30 січня 2002 року між ВАТ „Укрексімбанк» (08.05.2009р. назву змінено на Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України» (АТ „Укрексімбанк» ) та ОСОБА_1 укладено договір №2711/2902У про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею платіжної картки. Відповідно до цього договору відповідачу було відкрито поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 та випущено платіжну картку в якості засобу доступу до рахунку.

07.09.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №466 (далі - договір №466). Відповідно до умов зазначеного договору банком відкрито відповідачу кредитну лінію для проведення операцій з використанням картки з лімітом не більше 4 500,00 гривень з датою остаточного погашення 31.07.2008 року, зі сплатою процентів за його використання в розмірі 27% річних. Кредит надавався для оплати проведених відповідачем розрахунків за платіжною карткою у разі недостатності власних грошових коштів на картковому рахунку. Відповідно до п.5.2.2., 5.2.3. договору, відповідач зобов`язаний повернути отриманий кредит в строк до 31.07.2008 року згідно з графіком зниження ліміту заборгованості та сплачувати нараховані проценти за користування кредитом щомісяця, а в разі невиконання умов договору йому припиняється видача кредиту, нові виплати не проводяться, а відповідач зобов`язується погасити заборгованість по кредиту та процентам.

Відповідно до листа-претензії банку №62-012/2629 від 25.07.2007 року відповідач зобов`язаний погасити всю суму кредиту в строк до 28.07.2007 року.

За період з 01.09.2006 року по 16.03.2010 року на рахунок відповідача були надходження в розмірі 15 726,60 гривень. За той самий період відповідачем та банком, відповідно до умов договору, було списано з рахунку 21 519,71 гривень (в тому числі нараховані відсотки та комісія).

Посилаючись на вказані обставини, станом на 28.04.2010 року позивач просив стягнути загальну прострочену заборгованість за договором № 466, яка складає 9 040,42 гривень, в тому числі заборгованість за кредитом - 4 496,42 гривень, за процетами - 1 294,62 гривень, пеня - 3 249,38 гривень, а також стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору - 90,40 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, причини її неявки суду не відомі, заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду також не надходило.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши докази по справі суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Дійсно 07.09.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №466. Відповідно до умов зазначеного договору банком відкрито відповідачу кредитну лінію для проведення операцій з використанням картки з лімітом не більше 4 500,00 гривень з датою остаточного погашення 31.07.2008 року зі оплатою процентів за його використання в розмірі 27% річних (п.2.2. договору №466). Кредит надавався для оплати проведених відповідачем розрахунків за платіжною карткою у разі недостатності власних грошових коштів на картковому рахунку.

В зв`язку з тим, що відповідно до п.5.2.2., 5.2.3. договору, відповідач не повертав отриманий кредит, хоча у договорі встановлено строк до 31.07.2008 року згідно з графіком зниження ліміту заборгованості, не сплачував нараховані проценти за користування кредитом щомісяця, позивачем було направлено листа-претензію, за яким відповідач зобов`язаний був погасити всю суму кредиту в строк до 28.07.2007 року.

За період з 01.09.2006 року по 16.03.2010 року на рахунок відповідача були надходження в розмірі 15 726,60 гривень. За той самий період відповідачем та банком, відповідно до умов договору, було списано з рахунку 21 519,71 гривень (в тому числі нараховані відсотки та комісія).

Станом на 28.04.2010 року прострочена заборгованість за кредитом - 4 496,42 гривень, за процетами - 1 294,62 гривень. Також договірними відносинами між сторонами була передбачена сплата пені, що склала 3 249,38 гривень. Що стосується позовних вимог в частині пені за прострочення повернення кредитних коштів в сумі 3249,38 гривень, то суд вважає за необхідне застосувати положення ч.З ст.551 ЦК України, яке передбачає: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення- та зменшує розмір пені до суми 500 гривень, оскільки заявлена сума пені несорозмірно велика по відношенню до розміру самого кредиту.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтею 629 ЦК зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Таким чином судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором з урахуванням процентів за користування кредитом та пені склала 6291,04 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає можливим покласти на відповідача також і судові витрати позивача при подачі позовної заяви у розмірі 62, 91 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10,11, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України,, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України» , код ЄДРПОУ 00032112, в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Миколаєві, 54017, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 25-А, код 19362154, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №466 від 07.09.2006 року в сумі 6291,04 гривень, а також 62,91 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього: 6473,95 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який ухвалив рішення за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення. Позивачем рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту його проголошення, копії рішення.

Суддя В.Г.Циганок