Ухвала

від 08.12.2020 по справі 2-2132/09

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/3763/20

2-2132/09

Головуючий в 1 інстанції Литвиненко Н.В. Єдиний унікальний номер 2-2132/09

Доповідач: Мальцева Є.Є. Номер провадження 22-ц/804/3763/20

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

08 грудня 2020 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі судді Мальцевої Є.Є., розглянувши апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Маріупольська міська рада 18 листопада 2020 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В скарзі відповідач ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, з огляду на поважність причин його пропуску, зазначаючи, що Маріупольська міська рада оскаржуване рішення у 2009 році не отримувала, представник Маріупольської міської ради в судове засідання не з`явився, а надав суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, та з невідомих на той час причин не заперечувала проти позову. Також зазначено, Маріупольська міська рада дізналася про те, що право власності на спірний об`єкт нерухомості зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 на підставі рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2009 року у справі № 2-3232/09 лише з листа департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 22.09.2020 року.

Апеляційне провадження у справі не може бути відкрито виходячи з наступного.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України).

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Добросовісність учасників судового процесу зокрема, полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

Інша поведінка за певних обставин може свідчити про зловживання особою своїми правами.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представник Маріупольської міської ради надавав суду клопотання про розгляд справи за вказаним позовом без його участі, в якому також зазначив, що з рішенням суду, прийнятим в рамках діючого законодавства, будуть згодні (а.с. 26)

Таким чином апеляційним судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у 2009 році відповідач був обізнаний про розгляд даної справи.

Звертаючись з апеляційною скаргою більш ніж через одинадцять років після ухвалення рішення суду від 26 серпня 2009 року, відповідач посилався лише на те, що не отримував копію оскаржуваного рішення.

Отже, доводів про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для перевірки поважності причин пропущення Маріупольською міською радою указаного процесуального строку, зокрема про виникнення обставин непереборної сили, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, на момент подачі апеляційної скарги у листопаді 2020 року відсутні винятки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України для відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ч.2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

В порядку ч. 4 ст. 358 ЦПК України, копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження направити всім учасникам справи, оригінал апеляційної скарги та додані до неї матеріали повернути Маріупольській міській раді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя Донецького

апеляційного суду Є.Є. Мальцева